Криві «доход – споживання» і «ціна – споживання»

2. Криві «доход – споживання» і «ціна – споживання»

2.1 Крива "доход - споживання"

При деякому заданому доході і заданих цінах споживач однозначно визначає свої витрати - вибирає на бюджетній лінії точку, яка відповідає самій "корисній" кривій байдужості. А що станеться, якщо зміниться дохід і зміняться купівельні можливості споживача? При незмінних цінах це виразиться в паралельному зсуві бюджетної лінії. У разі збільшення доходу вона відсунеться від початку координат і споживачеві стануть доступні більш далекі криві байдужості, а в разі зменшення наблизиться до початку координат і споживачеві доведеться перейти на менший рівень корисності.

На кожному рівні доходу споживач буде вибирати самий корисний набір благ, і можна сказати, що кожній бюджетній лінії відповідає своя оптимальна крапка. Якщо ми розглянемо всі можливі рівні доходу і з'єднаємо всі крапки вибору, що відповідають кожному рівню, то ми одержимо лінію дохід-споживання. За нею рухається споживач при зміні свого доходу (рис. 1).

Рис. 1. Крива дохід-споживання.

х - харчування, а y - одяг

На підставі лінії дохід-споживання можна побудувати графік дохід-витрати для окремого блага. На горизонтальній осі будемо відкладати величину доходу, а на вертикальній – грошову суму витрат на дане благо (рис. 2). З зростанням доходу крива витрат на харчування втрачає нахил - попит насичується, а крива витрат на одяг стає все крутішою – майже всі прирощення доходу йдуть на одяг. Ця залежність була видна на лінії дохід-споживання (рис.1).

Відзначимо, проте, що зі збільшенням доходу споживач купує більше і їжі, і одягу. У таких випадках економісти кажуть, що продукти харчування і одяг є нормальними товарами з точки зору споживача.

Якщо ж обсяг закупівель деякого товару падає при збільшенні споживчого доходу, то такий товар носить назву нижчого блага. Наприклад, більшість господинь із збільшенням доходу починають використовувати при приготуванні їжі все менше дешевого маргарину, замінюючи його більш дорогим (але, на загальну думку, і більш привабливим) вершковим маслом.

Слід підкреслити, що один і той же товар може бути нижчим благом для одного споживача і нормальним товаром для іншого. Так, якщо споживач розглядає чай лише як дешевий замінник кави, то зі зростанням доходу він буде, природно, скорочувати закупівлі чаю, замінюючи його кавою, і чай виявиться нижчим благом. У той же час для іншого споживача, який п'є чай тому, що йому це подобається, чай не буде нижчим благом.

Але навіть і для одного споживача один і той же товар може бути нормальним при одному рівні доходу і нижчим благом при іншому рівні. Розглянемо споживача, який любить і каву, і чай, але все-таки в деякій мірі краще каву: при невеликому рівні доходу чай буде для цього споживача нормальним товаром, однак зі зростанням доходу, коли гаманець зможе витримати перехід споживача на каву, чай ризикує виявитися нижчим благом.

 

Рис. 2. Криві дохід-витрати на харчування (а) Рис. 3. Лінія доход-споживання (чай - та одяг (б). нижче благо)

На рис. 3 представлена лінія доход-споживання деякого споживача для випадку чай-кава. Легко помітити, що ця лінія на ділянці вище точки К повертає в напрямку зменшення споживання чаю (на відміну від ліній дохід-споживання для їжі та одягу, зображеної на рис. 2). Такий поворот лінії дохід-споживання на рис. 3 означає, що при рівні доходу споживача, що перевищує рівень, для якого оптимальною комбінацією кави та чаю є набір K, чай стає нижчим благом. На основі рис. 3 можна побудувати криву Енгеля для витрат на чай (рис. 4).

Рис. 4. Чай - нормальний товар при доході меншому,

ніж /₁, нижче благо при доході вище /₁.

Перейдемо тепер до вельми важливої властивості кривих Енгеля: виявляється, криві витрат на всі споживані товари можуть бути представлені на одному графіку. Як це зробити? Проведемо на площині дохід-витрати лінію, на якій витрати дорівнюють доходу. Як відомо з курсу математики, ця лінія - бісектриса центрального кута (рис. 5). На рис. 6 ця лінія показана переривчастою лінією. Так як ми вважаємо, що споживач весь свій дохід витрачає на придбання товарів, дана лінія представляє собою лінію сумарних витрат споживача на всі об'єкти, куплені товари.

Рис. 5. Бісектриса координатного кута.

Нехай споживач купує два продукти - їжу та одяг. Зобразимо на рис. 6 криву витрат на харчування. Ордината будь-якої точки на цій кривій показує, як відомо, величину витрат на харчування при даному рівні доходу споживача. Так, /₁F₁ - витрати на харчування при доході /₁. У той же час /₁G₁, - величина сумарних витрат споживача при доході /₁, (виходячи з розглянутих властивостей лінії ОK). Тоді що ж показує відрізок F₁G₁? Очевидно, F₁G₁ = /₁G₁ - /₁F₁-величина витрат споживача на одяг. Аналогічні міркування можна провести для будь-якого рівня споживчого доходу. Таким чином, на рис. 6 ми можемо одночасно бачити, як змінюються при зміні доходу і витрати на харчування, і витрати на одяг.

Рис. 6. Витрати на харчування, одяг і сумарні витрати споживача.

А що якщо вийти за рамки нашого двомірного випадку в реальний світ, де споживач купує не два, а набагато більше число товарів? І в цьому випадку витрати на всі товари можуть бути представлені на одному графіку (рис. 7), побудованому за тим же принципом, що і рис. 6.

Рис. 7. Розподіл споживчих витрат за статтями.

Зауважимо, що в теорії споживання ми весь час припускаємо, що споживач весь свій дохід витрачає на придбання різних товарів. У дійсності ж споживач при деякому рівні доходу може робити заощадження. У цьому випадку доходи споживача будуть перевищувати витрати на величину заощаджень (рис. 8). З іншого боку, при низькому рівні доходу споживач змушений брати гроші в борг, щоб звести кінці з кінцями. Ця ситуація представлена на рис. 9.

Рис. 8. Поява заощаджень після

Рис. 9. При низькому доході споживач деякого рівня доходу. змушений позичати, при високому - може заощаджувати.

 

2.2. Якщо зміна доходу при постійних цінах виражалася в паралельних зрушеннях бюджетної лінії (рис. 1), то зміна ціни на один з товарів при сталості доходу і ціни іншого товару буде виглядати як поворот бюджетної лінії (мал. 10). Таким чином, кожному значенню ціни товару Х буде відповідати своя бюджетна лінія, а кожній бюджетній лінії - своя точка дотику з якою-небудь кривою байдужості. Поєднавши всі ці точки вибору, як у попередньому розділі, ми отримаємо лінію ціна-споживання товару X.

Рис. 10. Побудова лінії ціна-споживання товару Х.

Те ж саме можна зробити і для ціни іншого товару, з'явиться лінія ціна-споживання товару Y (рис. 11). Обидві лінії характеризують зміну споживчого вибору при зміні цін товарів Х і Y, по них споживач рухається при підвищенні або зниженні ціни одного з товарів. Але яким чином відбувається цей рух? Необхідно пам'ятати, що споживач завжди знаходиться на перетині цих ліній у точці А (рис. 12). Але обидві ці лінії не просто перетинаються, вони "виходять" з це точки. Це гіпотетичні доріжки, по яких буде рухатися споживач у разі зміни однієї з цін. Причому, коли він буде переміщатися по одній лінії, інша в цей час буде рухатися за ним як приклеєна (рис. 13). Обидві лінії завжди повинні виходити з тієї точки, де знаходиться споживач.

Необхідно також відзначити, що лінія доход-споживання теж виходить з цієї точки (рис. 12). Це третя доріжка можливого руху споживача при інших рівних. По ній він почне переміщатися в разі зміни доходу. Але в реальній дійсності ці траєкторії можуть ніколи не реалізуватися, завжди існуючи гіпотетично.

Рис. 12. Криві ціна-споживання для Рис. 13. Рух по одній з кривих ціна-споживання.

товару Х (I), товару Y (II) і крива

доход-споживання (III).

На основі лінії ціна-споживання (де змінюється ціна товару X) можна побудувати графік залежності обсягу споживання товару Х від його ціни (рис. 14, а). Це є не що інше, як крива попиту. Аналогічним способом можна побудувати криву попиту на товар Y (рис. 14, б). При підвищенні або зниженні ціни одного товару буде змінюватися споживання не тільки цього, а й інших товарів. Цей зв'язок між кривими попиту розберемо на прикладі падіння однієї з цін, а саме зниження ціни товару Х при сталості ціни товару Y.

Рис. 14. Крива попиту для товару Х (а) і для товару Y (б).

Площа заштрихованого прямокутника позначає суму витрат на товар.

Отже, споживач знаходиться в точці А (рис. 15, а), купуючи в одиницю часу x0 товару Х за ціною і y0 товару Y за ціною (рис. 15, б). Коли ціна Х раптово падає з до, у споживача з'являється зайва сума грошей, якою він може розпорядитися. Цей виграш споживача не залежить від форми кривої попиту, він повністю визначається початковим об'ємом споживання x0 і величиною падіння ціни (-). Але крива попиту показує, як він розподілить вивільнену суму. Подивіться на рис. 15, а. Споживач збільшує витрати на товар X, переходячи по кривій попиту з точки А в точку В. Заштриховані площі на рис. 15, а показують зменшення витрат через зниження ціни та їх збільшення, що з покупкою додаткової кількості товару X.

Рис. 15. Наслідки зниження ціни товару X: рух уздовж кривої попиту на товар X (а) і зсув кривої попиту на товар Y (б).

Випадок низькоеластичного попиту на товар X.

А як ця зміна відіб'ється на другому графіку (рис. 15, б)?

Це виразиться не в русі вздовж кривої попиту на товар Y - його ціна залишається незмінною. Зміна ціни на товар Х зображується зрушенням кривої попиту на товар Y. Але в який бік?

Якщо еластичність попиту на товар Х за абсолютною величиною менше одиниці, то витрати споживача на придбання додаткової кількості товару Х менше його виграшу за рахунок зниження ціни, і в цілому його витрати на придбання товару Х зменшаться. Інша частина його виграшу піде на збільшення купівлі товару Y, і крива попиту зміститься вправо. Площа заштрихованого прямокутника на рис. 15, б показує додаткові видатки на товар Y.

Але якщо попит на товар Х високоеластичний (еластичність по абсолютній величині більше одиниці), то відбудеться інакше. Витрати на купівлю товару Х зростуть, і споживачеві доведеться скоротити витрати на покупку товару Y, а отже, зменшити обсяг його споживання. Крива попиту зміститься вліво (мал. 16, б).

Рис. 16. Той же процес, що і на рис. 15.

Випадок високоеластичного попиту на товар Х.

Але еластичність не залишається постійною на всьому протязі кривої попиту. На рис. 17 показана лінійна функція попиту на товар X. Ділянка I характеризується високою еластичністю, і при зниженні ціни товару Х на цій ділянці крива попиту на товар Y зсувається вліво. Але в точці В еластичність стає одиничної і при подальшому русі продовжує знижуватися, а крива попиту на товар Y починає зміщатися вправо (ділянка II).

Аналогічно можна розглянути падіння ціни іншого товару і підвищення кожної з цін.

Рис. 17. Крива попиту на товар Х має високу еластичність на ділянці I і низьку еластичність на ділянці II.

Висновок

По закінченню я підведу деякі підсумки виконаної мною роботи.

Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які готові продати виробники.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори:

1)  величина доходу покупців;

2)  кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;

3)  наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок;

4)  ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);

5)  смак і мода;

6)  ціни подібних сорочок.

До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін. Західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення.

Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів.

Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. крива закон енгель споживання попит

При зміні ціни на товар, на об'єм попиту впливатиме ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу виникає, оскільки зміну ціни даного товару збільшує (при зниженні ціни) або зменшує (при підвищенні ціни) реальний дохід, або купівельну спроможність, споживача. Ефект заміщення виникає в результаті відносної зміни цін. Завдяки ефекту заміни зростає об'єм споживання щодо товару, що подешевшав, ефект доходу може і збільшувати, і скорочувати споживання товару або бути нейтральним.

На основі теорії Хікса можуть бути побудовані криві попиту, шо компенсуються, які відобразять вплив ефекту заміни на об'єм попиту на товар. Причому криві попиту на товар матимуть різний вигляд залежно від того з яким товаром ми маємо справу (якісний, неякісний, товар Гіффена).

І нарешті теорія ефекту заміни і ефекту доходу досить широко застосовується на практиці, приймаючи різні форми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Алешина И.В. Поведение потребителей: учебное пособие для ВУЗов.- М: Фаир-Пресс,2000.

2. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій - Київ: "Четверта хвиля", 1997.

3. Вэриан Х.Р. Микрозкономика. Промежуточньїй уровень. Современный подход: учебник для ВУЗов/ Пер с англ, под ред. Н.А. Фроловой. М.: Юнити, 1997.

4. Гальперин В.М., С.М. Игнатьев, В.И. Моргунов. Микроэкономика: Учебник СПб.: "Экономическая школа". Том 1. 1997.

5. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. 2-е издание-М.:МГУ им. М.В. Ломоносова. Издательство "Дело и сервис",1999.

6. Экономика: учебник, 3-е издание / Под ред. д.э.н. проф. А.С. Булатова.-М: Юристь,2002.

7. 3адоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

8. Курс экономической теории: Учебное пособие / Под ред. д.э.н. проф. А.В. Сидоровича, 2-е издание- М.:МГУ им. М.В. Ломоносова. Издательство "Дело и сервис",2001.

9. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципи, проблеми и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т. 1.-М, 1996.

10. Микроэкономика / Под ред. Яковлевой Е.Б.- М.-СПб: "Поиск",1998.

11. Основи экономической теории и практики рыночных реформ вРоссии: Учеб. пособие. Под ред. М.М. Загорулько.-М.: 1997.

12. Пиндайк Роберт С, Рубенфельд Дэниэл Л. Микроэкономика: Пер с англ.-М.: Дело,2000.

13. http://economics.ru , электронные каталоги, галерея экономистов. Rechnungsbuch

14. Маршалл А. Принципи політичної економії. М., 1983. Т. 1. З. 182

15. Щербина Ф. Селянський бюджет. Воронеж, 1900. С. 403-405.

16. http://ek-lit.agava.ru/books.htm "Библиотека экономической и Engel Є. Das деловой литературы, читальня"

17. Белова Н.Ф., Дмитричев И.И. Семейный бюджет. М., 1990. С. 68.