Вступ

Прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Всебічна інтенсифікація виробництва ставить перед паливно-енергетичним комплексом нові завдання, збільшує його роль у прискоренні темпів економічного зростання, у підвищенні продуктивності праці завдяки значному зростанню її енерго- та електроозброєності.

Відомо, що ефективність та інтенсивність суспільного виробництва значною мірою залежить від його енергозабезпеченості, бо енергетика створює особливі матеріальні ресурси – енергетичні, які обумовлюють функціонування практично всього виробничого апарату сучасної економіки. Тому в нових економічних умовах паливо і енергію слід розглядати і як матеріальний ресурс, і як матеріальний фактор суспільного виробництва.

На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей. В зв’язку з цим я вважаю, що вивчення галузевої структури ПЕК та чинників які впливають на розміщення його галузей е дуже актуальною темою для вивчення.

Ціллю курсової роботи є вивчення структури паливно-енергетичного комплексу, його проблем та основних чинників які впливають на розміщення його галузей.


1. Паливно-енергетичний комплекс та його економічні характеристики

1.1 Вугільний підкомплекс

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну – 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському – відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).;

Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей – 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі – 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.

Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.

Таблиця 1. Розміщення основних запасів вугілля на території України на 01.01.2009 p.

Запаси всього Балансові запаси Забалансові запаси
басейни млрд. % А+ В + С,

С2

Всього млрд. т %
млрд. т % млрд. т % млрд. т %
Україна 117,1 100,0 45,7 100,0 11,2 100,0 56,9 100,0 17,4 100,0
Донецький басейн 101,9 87,0 42,2 92,3 10,7 95,5 52,9 93,0 16,7 96,0
Львівсько-Волинський басейн 2,3 2,0 1,2 2,6 0,25 2,2 1,5 2,6 0,4 2,3
Дніпровський басейн 4,1 3,5 1,9 4,2 0,25 2,2 2,2 3,9 0,2 1,1

Наведені в табл. 1 дані характеризують стан вугільних басейнів України. Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна – становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт, на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт.

Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля – від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів вугілля України).

В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від кам'яного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для виробництва буро-вугільних брикетів, які споживаються населенням на комунально-побутові потреби. Розробка буровугільних родовищ проводиться підземним та відкритим способом. Частка відкритих розробок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика – максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах – 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше 20 років.

Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15–20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні – одна, в Дніпровському басейні – один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х – на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.

Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.

Виробничі потужності, що вибули у 2008–2010 pp., склали 78,7 млн. т. Це призвело до зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня –30,79 млн. т в 2010 р. при 77,80 млн. т в 2008 p., або більше ніж у два разів (табл. 2).

Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 96,9%, тоді як у Донецькому – на 95,5%, Львівському – 88,6% та Волинському – на 82.9%.

Видобуток вугілля в Україні у 2008–2010 pp., млн. т

Найменування об'єкту обліку Факт, тис. тонн Відхилення (+/–) від
плану січня-грудня 2007 р.
тис. тонн % тис. тонн %
1. Підприємства України загалом, 77802,2 +6846,4 109,6 +2263,8 103,0
в т.ч.: енергетичне 50981,7 +3398,4 107,1 +3922,7 108,3
коксівне 26820,5 +3448,0 114,8 -1658,9 94,2
в т.ч. підприємства Мінвуглепрому, 45381,7 +1499,9 103,4 +3188,7 107,6
в т.ч.: енергетичне 35130,3 +851,8 102,5 +2706,1 108,3
коксівне 10251,4 +648,1 106,7 +482,6 104,9
2. Підприємства Донецької обл., 33332,7 +4129,9 114,1 -843,1 97,5
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 21430,4 +707,6 103,4 +2140,7 111,1
3. Підприємства Луганської обл., 26585,8 +837,8 103,3 +1319,7 105,2
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 20271,7 +563,7 102,9 +884,0 104,6
4. Підприємства Львівської обл. 3105,3 +204,3 107,0 +67,2 102,2
5. Підприємства Волинської обл. 574,2 +24,2 104,4 +96,6 120,2
6. Підприємства Дніпропетровської обл. 14162,8 +1892,8 115,4 +1801,4 114,6

протягом січня-грудня 2009 року

Найменування об'єкту обліку

Факт,

тис. тонн

Відхилення (+/–) від
плану

січня-грудня

2008 р.

тис. тонн % тис. тонн %
1. Підприємства України загалом, 72303,1 +9020,5 +14,3 -5498,9 -7,1
в т.ч.: енергетичне 46529,7 +533,5 +1,2 -4451,8 -8,7
коксівне 25773,4 +8487,0 +49,1 -1047,1 -3,9
в т.ч. підприємства Мінвуглепрому, 38440,3 +1347,3 +3,6 -4571,3 -10,6
в т.ч.: енергетичне 29305,2 +875,1 +3,1 -3455,0 -10,5
коксівне 9135,1 +472,2 +5,5 -1116,3 -10,9
2. Підприємства Донецької обл., 31837,7 +4040,2 +14,5 -1495,0 -4,5
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 17964,3 +700,8 +4,1 -2126,8 -10,6
3. Підприємства Луганської обл., 23504,1 +5712,6 +32,1 -3081,7 -11,6
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 17246,7 +405,2 +2,4 -1994,3 -10,4
4. Підприємства Львівської обл. 2753,2 +241,2 +9,6 -352,1 -11,3
5. Підприємства Волинської обл. 476,0 0 0 -98,2 -17,1
6. Підприємства Дніпропетровської обл. 13732,1 -913,5 -6,2 -430,7 -3,0

протягом січня-травня 2010 року

Найменування

об'єкту обліку

Факт,

тис. тонн

Відхилення (+/–) від
плану

січня-травня

2009 р.

тис. тонн % тис. тонн %
1. Підприємства України загалом, 30791,1 +4676,4 +17,9 +727,1 +2,4
в т.ч.: енергетичне 19664,8 +550,0 +2,9 +366,2 +1,9
коксівне 11126,3 +4126,4 +58,9 +360,9 +3,4
в т.ч. підприємства Мінвуглепрому, 15467,0 +595,2 +4,0 -804,5 -4,9
в т.ч.: енергетичне 11914,0 +479,2 +4,2 -373,2 -3,0
коксівне 3553,0 +116,0 +3,4 -431,4 -10,8
2. Підприємства Донецької обл., 13051,4 +1882,2 +16,9 -191,3 -1,4
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 6976,1 +268,6 +4,0 -724,9 -9,4
3. Підприємства Луганської обл., 10012,2 +2654,7 +36,1 +274,9 +2,8
в т.ч. підпр-ва Мінвуглепрому 7174,9 +202,4 +2,9 -66,4 -0,9
4. Підприємства Львівської обл. 1089,7 +132,8 +13,9 +0,3 0
5. Підприємства Волинської обл. 226,3 -8,7 -3,7 -13,5 -5,6
6. Підприємства Дніпропетровської обл. 6411,5 +15,4 +0,2 +656,6 +11,4

Із загального обсягу постачання вугілля на територію України до 95% припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі економіки.

Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.

Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області).

Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя.

Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

Підприємства вугільної промисловості відносяться до екологонебезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість ґрунтів.

Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної кількості високомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачувальних фабрик.

Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Викиди забруднених речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять до 25% від викидів цих речовин по Україні. На очисні споруди направляється менше половини всіх викидів, з яких уловлюється й збезводнюється 95%. Решта викидів здійснюється без очистки у вигляді газоподібних та рідких речовин.

Значним джерелом забруднення повітряного басейну, поверхневих та підземних вод, а також зниження родючості ґрунтів є розміщення відходів вуглевидобутку і особливо вуглезбагачення в спеціальних природних відвалах та накопичувачах – щорічно у відвали скидається 60–70 млн. м3 породи. Кількість природних відвалів становить майже 1300, з яких близько 300 – це ті, що горять. Втрата родючості земель під відвалами становить більш як 7000 гектарів.

Незадовільний екологічний стан у вугледобувних районах, особливо у Донбасі, посилюється також високим рівнем концентрації підприємств металургійної та хімічної промисловості, що посилює техногенне навантаження на навколишнє середовище і характеризує його як надзвичайно небезпечне для здоров'я населення.


Информация о работе «Паливно-енергетичний комплекс України»
Раздел: География
Количество знаков с пробелами: 78715
Количество таблиц: 12
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
41675
2
0

... Криворізької, Кіровоградської, Північнодонецької, Львівської, Лисичан-ської, Дніпродзержинської, Сумської теплоелектростанцій, а також Київської та Харківської об'єднаних ТЕЦ. 3. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України Україна належить до держав, недостатньо забезпечених власними енергоресурсами. За цим показником вона відстає від країн Західної Європи, в тому числі й таких ...

Скачать
31651
2
3

... (ПЕБ) – це співвідношення між надходженням (видобутком й імпортом) різних видів палива і виробництвом електроенергії та витратою їх в народному господарстві й експортом. Розрахунки структури паливно-енергетичного балансу ведуться як у повному обсязі (з врахуванням біомаси, альтернативних джерел тощо), так і виключно по комерційним джерелам[5]. Для порівняння ефективності використання різних вид ...

Скачать
15305
0
7

... в усе більших обсягах нетрадиційних відновлювальних джерел енергії (вітрові, сонячні, тепла землі та інших видів). Основними стратегічними напрямами вдосконалення структури паливно-енергетичного балансу України та вирішення інших проблем у цій сфері є: • концентрація народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей найважливіший напрям вимагає, ...

Скачать
42413
4
1

... ільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсів країни. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні. Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, ...

0 комментариев


Наверх