Структура лісової та лісопереробної промисловості
Загальна характеристика лісової та лісопереробної промисловості України
Показники функціонування лісової та лісопереробної промисловості
Територіальна організація лісової та лісопереробної промисловості
Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення галузі
Впровадження зарубіжного досвіду у розвиток лісової та лісопереробної промисловості України
Навигация
Структура лісової та лісопереробної промисловості
Лісова та лісопереробна промисловість України
66817
знаков
3
таблицы
1
изображение
1.2 Структура лісової та лісопереробної промисловості
Основою ЛПК України є лісове господарство. Воно веде облік і проводить роботу щодо збереження лісів, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їх якості, сприяє раціональному використанню лісового фонду країни. Основи ведення лісового господарства визначають відповідні законодавчі акти (Лісовий кодекс України, лісове законодавство).
Оскільки, лісова промисловість — це сукупність галузей, які так чи інакше пов’язані з лісом, деревиною та їх використанням, то вона має певну структуру. Отже, лісопромисловий комплекс включає в себе лісозаготівельну, деревообробну, лісохімічна, целюлозно-паперову промисловості.
Лісова (лісозаготівельна) промисловість лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина, яка потім слугує сировиною для лісопильної, фанерної, тарної промисловості, використовується у будівництві, гірничо-хімічній промисловості, дрова (використовуються як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості. Істину деревину заготовляють у лісовому господарстві (рубки огляду і санітарні). У заготовленому лісі переважає деревина хвойних порід (смереки, сосни)[22, c.180].
Деревообробна промисловість безпосередньо займається обробкою деревини й виготовляє з неї певний асортимент матеріалів. В свою чергу деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, деревостружкову, деревоволокнисту, меблеву. Особливістю деревоволокнистої та деревостружкової промисловості є те, що вона для свого виробництва комплексно використовує відходи з лісокомбінатів. Меблева промисловість є єдиною у лісовиробничому комплексі, яка дає продукцію на експорт, тому для даної галузі є особливо важливим підвищення якості сировини.
Лісохімічна промисловість включає пірогенетичне (суха перегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництво. Сировинними ресурсами для даної промисловості слугують дрова листяних порід, з яких шляхом піролізу отримують деревне вугілля, оцтові порошок та кислоту, формалін, метиловий спирт, карбамідні смоли. Соснова живиця і сосновий пневий осмол застосовують для виробництва каніфолі, скипидару та ефірної олії; дубова кора — для дубово-екстрактного виробництва. Продукцію лісохімічної промисловості використовують у хімічній, металургійній і харчовій промисловості[22, c.183].
Целюлозно-паперова промисловість включає в себе підприємства, що з рослинної сировини виробляють папір, картон, вироби з них, штучне волокно, фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу. Основною сировиною галузі є деревина хвойних порід та відходи її обробітку, також стебла очеретинку, солома, костриця конопель та льону, рогіз, стебла бавовнику, макулатура і ганчір’я. продукція даної галузі є дуже затребуваною, оскільки використовується майже у всіх галузях сільського господарства та в побутi.
Тож, зараз промисловий потенціал, створений на галузях лісопромислового комплексу цілком забезпечує потреби на внутрішньому ринку у лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак велика кількість товарів, через їх високу собівартість унаслідок значних цін на енергоносії, сировину і матеріали виявились неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках[6, c.96].
Тож, лісопромисловий комплекс формується на основі лісового господарства країни. Залежно від кількості лісових ресурсів, наявних у країні, створюється ресурсна база, яка в подальшому і сприяє розвитку галузі. Лісова та лісопереробна промисловість має розгалужену структуру, зокрема, вона включає лісозаготівельну, деревообробну, лісохімічну та целюлозно-паперову промисловості. Найбільшу частку промисловості становить меблева промисловість, яка є підгалуззю деревообробної промисловості. Ефективне функціонування лісової галузі господарства можливе лише за узгодженої роботи та взаємозв’язку всіх підгалузей промисловості.
1.3 Принципи територіального розташування підприємств лісової та лісопереробної промисловості
лісова лісопереробна деревообробна промисловість
Загальна площа лісового фонду України становить 10,8 млн. га, у тому числі територія, вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території країни —15,6%, запаси деревини — 1,74 млрд. м кб. Основна частина лісів перебуває у віданні державних органів лісового господарства, решту передано у безстрокове користування сільськогосподарським підприємствам або закріплено за іншими міністерствами і відомствами.
Виснажлива вирубка лісів під час Другої світової війни спричинило нерівномірний розподіл лісових насадження за віковими групами. Зараз ці показники становлять: молодняк 45%, середньовіковий ліс 38%, дозріваючий ліс 10%, стиглий ліс 10%. В той час як оптимальні показники мають становити 32, 34, 17 і 17% відповідно. У лісовому фонді України переважають твердолистяні та цінні хвойні породи. Насадження хвойних порід займають 43% загальної площі, з них 33% складає сосна. У твердолистяних породах переважають бук та дуб, які становлять 32%. Також значну частку твердолистяних дерев становлять клен, черешня, груша, що дають цінну сировину для меблевої промисловості. Характерною особливістю є нерівномірне розміщення ресурсів деревини. Найбільша їх концентрація в Українських Карпатах (40,5% площі регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісовій зоні цей показник — 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька області[19, c.107].
Нерівномірність розміщення лісових ресурсів спричинена певними природними умовами, але в основному — від впливу господарської діяльності людей, яка загалом звелась до винищення лісів. Так, лише з 1814 по 1914 років площа лісів на території України зменшилась на третину. Також значної шкоди задала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народного господарства значну частину лісових ресурсів.
В основу сучасного розміщення лісопромислового комплексу покладені такі принципи:
1) наближення підприємств до ресурсів деревної сировини і районів споживання продукції;
2) наближення до енергетичних ресурсів і водних джерел, враховуючи велику енерго- і водомісткість ряду виробництв;
3) спеціалізацію і комплексний розвиток окремих районів, необхідність прискореного їх розвитку;
4) наявність трудових ресурсів[4, c.243];
Певний вплив на розміщення галузі мають також традиції окремих районів з обробки і переробки деревини, що сформувалися протягом тривалого періоду.
У даний час в Україні найбільш розвинута лісозаготівельна та меблева промисловості. Ці підприємства орієнтуються на ресурси, тому вони розташовані переважно в Карпатському та Поліському регіонах.
Підприємства меблевої промисловості орієнтуються на споживача, тому вони розташовані в основному у великих містах та поблизу них. Останнім часом в усіх регіонах з’явились приватні майстерні й заводи, що виготовляють меблі. Тож, зараз підприємства меблевої промисловості можна зустріти практично скрізь, лише на території південної України їх дещо менше[6, c.96].
Також значного розвитку в Україні досягла і целюлозно-паперова промисловість. У своєму виробництві вона орієнтується на сировину, водні ресурси, електроенергію та кваліфіковану робочу силу, тому і розташовані переважно в лісопромислових районах — Карпатському і Поліському. Деревообробна промисловість розміщена досить рівномірно, хоча, все ж, у районах концентрації сировини вона дещо більша.
Як уже зазначалось підприємства лісохімії переробляють деревину різних порід дерев, а також у своєму виробництві використовують кору, живицю, гілки дерев, хвою тощо, тому у своєму функціонуванні вони орієнтуються на лісопромислові райони.
Гідролізна промисловість є порівняно молодою галуззю лісопромислового комплексу, тому вона ще не досить розвинена. Основними підприємствами галузі є гідролізно-дріжджові заводи, які розташовані у Верхньодніпровську Дніпропетровської області та Запоріжжі[15, c.164].
Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів додають підприємствам галузі інвестиційну привабливість, а також перспективу для подальшого розвитку.
Як бачимо, території з найбільшою лісистістю в Україні — це Карпатські та Кримські гори, а також Полісся. Саме в цих районах лісова промисловість досягла свого найбільшого розвитку, оскільки майже всі підгалузі лісового господарства орієнтуються в першу чергу на наявні на певній території ресурси, а потім вже на всі інші фактори, такі як енергозабезпеченість та наявність трудових ресурсів.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЛІСОВОЇ ТА ЛІСОПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Похожие работы
... за якими відводиться особлива увага. Вони розміщені окремими ареалами і, правда, досить невеликими площами, хоча всі можливості ще не використані. Отже, в ході дослідження соціофункціонального значення лісових ландшафтів Волинської області ми виявили їх важливість, необхідність їх раціонального використання, потенціальні можливості, шкідливість скорочення площ лісів. Не варто випробовувати ...
... лісу. 1.4 Програма та методи дослідження Програмою досліджень передбачено вивчити: 1. проаналізувати стан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області; 2. охарактеризувати дослідження стану лісів, їх господарсько-екологічне значення; 3. провести дослідження систем лісогосподарської діяльності. Методи дослідження: - аналіз літературних джерел; - вивчення ...
... Республіка (ПАР), найбільш економічно розвинена держава Африки. Основними галузями господарства регіону є сільське господарство та обробна промисловість. Розділ 3 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ КРАЇН АФРИКИ 3.1. Поурочне планування підрозділу У відповідності до Програми з країнознавства для профільного навчання тема «Африка» вивчається у Розділі І − «Регіони і країни світу», який складає ...
... ій місцевості дозволяє істотно здешевіти процес агропромислового виробництва. Висновок В результаті вищеописаного можна сказати що, безумовно, раціональне використовування природно – ресурсного потенціалу і своєчасне його відновлювання, використання нових, екологічних та ресурсозберігаючих технологій, підтримки виробництва державою, національної свідомості кожного громаднина, який думає і ...
0 комментариев