Політична реформа, що призвела до зміни правового статусу Президента України: за і проти

Політична реформа, що призвела до зміни правового статусу Президента України: за і проти

План

Вступ

1.  Місце інституту президентства у сучасній політичній системі України

2.  Характеристика повноважень Глави держави

3.  Правові наслідки проведення політичної реформи в Україні: недоліки та шляхи подальшого реформування

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

З 1 січня 2006 року в Україні чинна Конституція у новій редакції. Після виборів Верховної Ради України 26 березня 2006 року усі нововведення набирали конституційної сили й тим самим була запроваджена нова політична система - парламентсько-президентська. У контексті оновленої вітчизняної політичної системи природно постає питання щодо місця інституту президентства в цій системі. Мотивами законодавців щодо реформування, здавалося б, вже установленої політичної системи України, були потреби розширення демократичних засад розвитку українського суспільства.

Суть і спрямованість нововведень - започаткування засад більш демократичної і значно ефективнішої політичної системи та її подальшого розвитку. Йдеться про суттєву корекцію політичного режиму, шляхи підвищення ефективності вітчизняної політичної системи, усунення вузьких прогалин взаємодії владних інституцій.

Політична реформа проведена, проте досі немає одностайної думки вчених стосовно її позитивних чи негативних рис. Тому ця тема є дуже актуальною.

Предметом дослідження є політична реформа, яка призвела до зміни правового статусу Президента України шляхом переходу від президентсько-парламенської до парламенсько-президентської форми правління.

Об’єкт реферату становлять суспільні відносини між вищими органами державної влади, які виникли на підставі проведення політичної реформи.

Окремі теоретичні і практичні риси політичної реформи досліджували такі науковці як Гальчинський А.С., Кудряченко А.І., Футей Б. та інші.

Метою дослідження є:

·  визначення місця інституту президентства у сучасній політичній системі України,

·  визначення та аналіз повноважень Президента України, їх класифікація,

·  загальний аналіз політичної реформи, встановлення її позитивних і негативних рис і визначення напрямів подальшого реформування Конституції України.

Поставлена мета зумовила постановку і вирішення наступних завдань:

·  пошук чинників, які впливають на статус президента в сучасній політичній системі України;

·  визначення співвідношення між вищими органами державної влади після проведення політичної реформи;

·  дослідження яким чином політична реформа вплинула на статус Президента України, його повноваження і прерогативи;

·  встановлення які повноваження має Президент України після проведення політичної реформи, як їх можна класифікувати;

·  визначити основні напрями діяльності інституту президентства;

·  провести аналіз політичної реформи, виділити її позитивні і негативні риси;

·  окреслити основні напрямки подальшого реформування Конституції України;

·  підвести підсумок по проведеній роботі.

1.  Місце інституту президентства у сучасній політичній системі України

Запроваджена політична реформа суттєво вплинула на роль і місце інституту президентства у сучасній політичній системі України. Йдеться про істотну корекцію конституційно-правового статусу цього інституту державної влади, а також політичного режиму і шляхів підвищення ефективності вітчизняної політичної системи, її складових.

Перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління покликаний сформувати новий статус _н._дентури, парламентаризму та відповідної політичної ваги та відповідальності Кабінету Міністрів України. Глава держави, відповідно до Конституції України, є її гарантом, він наділений широкими повноваженнями та прерогативами у різних сферах. За умов посилення парламентаризму Президент залишається досить важливим і авторитетним полюсом визначення політики держави, її стратегічного розвитку, він постає своєрідним арбітром нації [5].

Суттєвий перерозподіл прерогатив і повноважень у владному трикутнику Президент – Верховна Рада – Кабінет Міністрів сприймається у суспільстві дуже неоднозначно, адже він зачіпає інтереси всього вітчизняного політикуму. Зі сприйняттям чи запереченням перерозподілу влади, повноважень значна частина громадян пов’язує надії щодо змін на краще майбутнє [7].

Нинішній конституційно-правовий статус інституту президентства поширює можливості щодо консолідації навколо нього провідних демократичних політичних сил і вищих владних органів. Цього імперативно вимагає і необхідність формування за нових умов більш ефективної форми державного правління та посилення в ній конструктивної ролі Глави держави як дієздатного політичного лідера. При цьому роль діяльності Президента має бути у межах демократичних вимірів.

Порівняно з попередньою практикою прерогативи інституту президентства були звужені [5]. Водночас Президент, засади легітимації цього інституту, форма його всенародного обрання означають, що це досить потужний владний інститут. Президент України є Главою держави і виступає від її імені, він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Варто мати на увазі, що не лише конституційні повноваження визначають конкретний статус Президента. Влада Президента може певною мірою, а іноді і досить відчутно, залежати від його особистих якостей та конкретних політичних дій відповідно до перебігу подій. Практика багатьох країн переконливо свідчить, що президенти уособлюють не лише відповідну націю, але й мають великий моральний авторитет [6].