Навигация
Курсова робота
З ДИСЦИПЛІНИ: «Теорія держави та права»
НА ТЕМУ: “Функції права ”
План
Вступ
1. Загальне поняття права: ознаки, специфічні риси, особливості
2. Основні функції права
3. Функції права у його різних проявах
Висновок
Список літератури
Вступ
З терміном «право» і без спеціального вивчення юридичних дисциплін неодноразово стикається кожна людина. Найчастіше даний термін уживається в двох значеннях, як можливість скоювати визначені, юридично значущі дії (наприклад, право особистої власності на автомашину, право на отримання вищої освіти і т, д.), це так зване суб'єктивне право, тобто право, що належить конкретній особі, і як законодавство якої-небудь країни (наприклад «цивільне право України», «кримінальне право Республіки Білорусь» і т. д ) - що так зване об'єктивне право, вивченням якого в основному і займаються всі юридичні дисципліни.
Вплив права здійснюється через свідому належну або можливу поведінку людей. Він є проявом динаміки права і реалізується через виконання суб'єктом права своїх прав і обов'язків. Функції права безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що стоять перед суспільством. Існують економічні, політичні, культурні, виховні, інформаційні, екологічні та інші функції права.
Вказана проблематика висвітлюється у вітчизняній та російській літературі, зокрема, у працях С.С. Алєксєєва, Б.К. Бабаєва, А.Б. Венгерова, С.А. Комарова, В.В. Лазарєва, А.В. Малько, Г.Н. Манова, М.Н. Марченка, Р.Т. Мухаєва, В.С. Нерсесянца, В.Д. Перевалова, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.Д. Ткаченка, А.Ф. Черданцева, М.В. Цвіка та ін.
Таким чином, право являється досить частим явищем не лише в житті юриста, але й інших людей. Саме тому, актуальності даної теми є незаперечною, це питання дуже цікаве та потребує неодноразового дослідження.
1. Загальне поняття права: ознаки, специфічні риси, особливості
Соціальне призначення держави полягає в регулюванні відносин в суспільстві. Яким же чином це відбувається? Держава регулює суспільні відносини за допомогою права, видаючи нормативні акти, в яких містяться правила поведінки загального характеру. Офіційні нормативні документи відомі з найдавніших часів, найстаріший з них – закони Шумерського царя Ур-Намму (3 тис. років до н. э.). В курсі історії держави і права вивчаються такі стародавні пам'ятники права, як закони Хаммурапі, Ману, 12 таблиць, Російська правда.
Визначень має рацію, що розрізняються як окремими нюансами в сучасній юридичній науці запропонована велика кількість. Наприклад, «Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених юридичних норм, встановлюваних і забезпечуваних державою, і направлених на врегулювання суспільних відносин».
«Право – це система загальнообов'язкових, формально визначених норм, забезпечуваних державою і направлених на регулювання поведінки людей відповідно до прийнятих в даному суспільстві засад соціально-економічного, політичного і духовного життя» [3,c.43].
«Право – це система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлюваних або санкціонуються компетентними державними органами або приймаються шляхом референдуму в цілях регулювання суспільних відносин, що виражають волю певних класів, верств населення, а у міру демократизації суспільства, більшості народу з урахуванням інтересів меншинств, реалізація яких забезпечується державою».
Право – це система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності і справедливості відповідно до суспільних, групових і індивідуальних інтересів населення країни, забезпечуються всіма заходами легальної державної дії аж до примусу.
Право – це явище не тільки політико-юридичне, але і соціально-етичне. Правове життя цивільною суспільства не може розвиватися поза моральними категоріями гуманізму, справедливості, совісті і честі, добра і людської гідності, свободи і відповідальності. Органічний зв'язок етичних ідеалів і принципів, що утілюються в реальні правові зв'язки і відносини, - свідоцтво підвищення моральної цінності права. Етичне вимірювання право - невід'ємна умова його подальшого розвитку і вдосконалення, умова його особової гуманістичної орієнтації. Зростання етичних початків права - один з проявів соціального духовного прогресу, який неможливий без спрощення етичних аспектів суспільних відносин [5,c.212].
Докладніше характеризуючи таке явище як право, зупинимося на наступних моментах.
Одна з основних властивостей права – нормативність.
Право складається з норм-правил поведінки загального характеру, регулюючих суспільні відносини. «Норма» в перекладі з латинського означає зразок; а нормативне регулювання суспільних відносин є встановленням загальних правил для певної групи конкретних випадків. Право як регулятивна система складається з відділів («можна»), заборон («не можна») і зобов’язань («повинен»), які визначають загальний масштаб поведінки суб'єкта. Право має не персоніфікований, неконкретний, загальний характер. Тут немає індивідуального адресата, оскільки право регулює не конкретну ситуацію, а ряд схожих ситуацій; воно поширює свою дію на всіх, хто опинився в певних умовах, в певній якості; характеризується неодноразовою і тривалістю дії.
Право встановлюється державними органами. Кожен державний орган в межах своєї компетенції видає нормативні акти, в яких містяться норми права.
Право – система формально визначених, тобто таких норм, зміст яких виражений в тексті нормативного акту. З найдавніших часів держава прагнула до запису, до чіткого зовнішнього виразу своїх офіційних велінь і, як правило - до ознайомлення з ними населення .
Зміст права в цілому визначається матеріальними умовами життя суспільства. Такий висновок був зроблений з опорою на праці К. Маркса і Ф. Енгельса, зокрема, на «Критику Готської програми» «Право не може бути вищим, ніж економічний лад і обумовлений їм культурний розвиток суспільства».
Право виражає волю економічно пануючого класу. Це питання – в чиїх інтересах право регулює суспільні відносини - є традиційним для марксистсько-ленінської теорії держави і має рацію, яка говорила про те, що «право по своїй суті є зведеною в закон волею економічно пануючого класу, зміст якої визначається матеріальними умовами його життя» [4,c.78].
Вирішальним постулатом, що визначає сам феномен права, залишається втілення в правовій матерії, у всіх його підрозділах вимога справедливості, рівної міри і рівного юридичного підходу, яке в юридичній області трансформується в найважливіше правове начало - необхідність рівноваги, рівності всіх перед законом і судом, а звідси справедливого права і справедливого його торжества в практичних справах і конфліктах - правосуддя.
Найважливішим засобом організації суспільних відносин є соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, регулюючі поведінку людей в суспільстві, вони надзвичайно різноманітні, оскільки різноманітні і регульовані ними суспільні відносини, до них відносяться норми права, норми моралі, норми, звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї), корпоративні норми (норми організацій).
Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться з соціальними як частина з цілим, оскільки вони - важлива, але не єдина форма регулювання суспільних відносин.
Норма права – це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових і індивідуальних інтересів (волею) населення країни, забезпечується всіма заходами державної дії, аж до примусу.
Правова норма носить загальний характер. На відміну від команд, велінь, розпоряджень з конкретних питань, норма адресована не окремій особі, а коло, визначуваних типовими ознаками осіб. Вона розрахована на регулювання не одиничного, окремого відношення, а виду суспільних відносин; дія правової норми розрахована на необмежену кількість випадків; вона продовжує діяти після реалізації в індивідуальних відносинах і в поведінці конкретних людей [7,c.156].
Норма права є абстрактною моделлю суспільних відносин і поведінки людей. Цим вона відрізняється від рішень державних органів по конкретних справах, індивідуальних розпоряджень, договорів, регулюючих відносини між точно позначеними суб'єктами права.
Норма права адресована коло, визначених видовими ознаками (громадяни, батьки, подружжя, податкова інспекція, і ін.). Дана норма не вичерпується виконанням осіб. Вона звернена в майбутнє - розрахована не тільки на даний випадок, але і на вигляд, невизначене число визначених в загальній формі випадків і відносин (укладення договору, передача майна, вступ до шлюбу, народження дитини і т д.) і реалізується кожного разу, коли виникають передбачені нею обставини і ситуації.
Іноді до числа ознак норми відносять тривалість дії; проте деякі рішення по конкретних справах діють і реалізуються тривалий час (наказ про призначення на посаду, реєстрація шлюбу, рішення про призначення пенсії, вирок про позбавлення права управління транспортними засобами і т.п.) і навпаки норма права може діяти відносно нетривалий час (норми, що визначають порядок і умови прийому у вузи в поточному році). Загальнообов'язковість, яку також називають в числі ознак правової норми, їм властива, але вона властива також і актам застосування права (наприклад, вирокам, що вступили в законну силу, рішенням, визначенням і ухвалам суду) [5,c.167].
Значущою якістю норм права є їх зв'язок з державою.
Норми права встановлюються або санкціонуються компетентними органами держави. Правотворча діяльність держави найбільш очевидна при переважанні таких джерел права, як закони і інші нормативні акти, видавані державою. Але держава залишається силою, що творить право, і при санкціонуванні не ним створених норм (звичаїв, релігійних правил, правових доктрин), які стають правом тільки в результаті додавання їм загальнообов'язкової сили. Не менш важлива роль держави і його органів в реалізації ряду правових норм і в охороні всіх норм права від порушень.
Охорона державним примусом - специфічна ознака правових норм, відрізняє їх від норм моралі, норм суспільних організацій і інших соціальних норм, а також від державних органів заклику та звернення, що містяться в деяких актах. Норма завжди розрахована на життєві обставини, при яких існує вибір різних ліній поведінки. Позбавлена значення норма, яку неможливо порушити; норми завжди наказують учасникам суспільних відносин, які можуть вчинити по-різному, необхідний, належний варіант. Цей варіант держава наказує у формі правової норми, під загрозою державного примусу, вживаного для відновлення порушених прав і для покарання порушника. Все значення існування права – підтримка певного порядку, попередження і рішення індивідуальних і соціальних конфліктів і суперечок, впорядкування самого процесу державного примусу, вживаного в цих цілях.
Правова норма, як і право в цілому, розрахована на регулювання поведінки людей за допомогою відносин, зв'язок учасників яких полягає у взаємних правах (забезпечена державою можливість певної поведінки) і обов'язках (необхідність певної поведінки, порушення якого тягне до застосування заходів державного примушення).
Важливою якістю правових норм є їх формальна визначеність, тобто точне (безперечне) позначення обставин, що породжують правові наслідки, визначення самих наслідків, якостей, властивих учасникам правовідносин, і ін. право нормативність обов'язковість дозвіл
Важливою ознакою для виділення норми права є можливість самостійного застосування правового встановлення, вираженого в пропозиції, його окремій частині або групі пропозицій нормативного акту, для регулювання дій суб'єктів. Якщо правова пропозиція, узята окремо, у відриві від інших рядом пропозицій, що стоять, виражає правило, причому виражає в самому достатньому вигляді для регулювань дій осіб, значить, ми маємо справу з нормою права. Самостійність в даному випадку означає граматичну і логічну завершеність правового встановлення [7,c.90].
Доречно в зв'язку з цим привести вислів Р.Ф. Шершеневича, справедливість якого непорушна за минуле сторіччя: «Всякий закон, в яку б граматичну форму ні був він вдягнеться, завжди є нормою або правилом поведінки. Навіть такі законні визначення, як, наприклад, «заповіт є законне оголошення власника про його майно на випадок його смерті»... є не чим іншим, як нормами».
Норма права покликана виражати загальнообов'язкове встановлення у вигляді вислову, щодо якого можна затверджувати:
Похожие работы
... Вправа №17(2) Знайти похідну функції Вправа №17(3) Знайти похідну функції Вправа № 19(4) Знайти похідну y’ для функції y=y(x),заданої параметрично. Вправа №19(6) Знайти похідну для функції, заданої параметрично. Вправа №20(4) Знайти похідну для диференційованої функції, заданої неявно рівнянням: Розв”язок: Вправа №21(1) Знайти для функції ліву і праву похідні в точці х0. Вправа №21(3) Зн
... в правовых формах, на основе законодательных актов , которые определяют характер и содержание этой деятельности . С одной стороны , можно выделить экономическую , социальную, экологическую и другие функции права , что соответствует функциям государства . С другой стороны , по субъектам государственной власти различают законодательную , исполнительную , и судебную функции права . Функции права ...
... лесопользования. К лесам третьей группы относятся леса многолесных регионов, имеющие преимущественно эксплуатационное значение. При заготовке древесины должно обеспечиваться сохранение экологических функций этих лесов. Леса третьей группы разделяются на освоенные и резервные леса. 57. Экологическое страхование осуществляется в целях защиты имущественных ...
... или фестовано, когда в суде ведется гражданско-правовой спор, государство признает за человеком право воспользоваться услугами адвоката и обеспечивает реализацию этого права. Адвокатура - некоммерческая организация, она не преследует цель извлечения прибыли. Гонорары адвокатов — это не прибыль, а оплата их труда. Адвокатура - не государственная структура, а профессиональное объединение, ...
0 комментариев