3. Звітність про виконання бюджетів

Бюджетний цикл за певним бюджетом закінчується оприлюдненням звіту про виконання бюджету. Конституція України встановила, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає Верховній Раді України звіт про виконання державного бюджету України (ст. 97). Стаття 40 Закону України “Про бюджетну систему України” встановила строк подання звіту про виконання державного бюджету за попередній рік – 1 травня, але не встановлено строк затвердження такого звіту. Наприклад, звіти про виконання Державного бюджету у 1994 та 1995 роках досі не затверджені, вони поверталися Кабінету Міністрів, але до цього часу звіти не оприлюднені, як цього вимагає Конституція.

Звіт про виконання Державного бюджету України представляє на засіданні Верховної Ради України Кабінет Міністрів

Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” було прийнято 26 січня 1993 року.

України. З доповіддю про виконання Державного бюджету України виступає міністр фінансів України або особа, що виконує його обов'язки.

До звіту про виконання Державного бюджету України додаються пояснення щодо всіх відхилень від затвердженого Закону про Державний бюджет України як по доходах, так і по видатках.

Звіти про виконання республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського (крім міст районного підпорядкування), районного, районного в місті бюджету складають відповідно Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансове управління (відділ) виконавчих органів міської, районної в місті Рад місцевого самоврядування про виконання міського бюджету (міст районного підпорядкування), селищного та сільського бюджету – виконавчі органи відповідних Рад.

Виходячи із змісту статті 61 (ч. 3) Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, звіт про виконання обласних і районних бюджетів складають відповідні державні адміністрації.

Протягом двох тижнів після подання матеріалів про виконання бюджету Верховній Раді комітети розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки Комітету з питань бюджету та інших комітетів.

Після обговорення приймається постанова щодо звіту про виконання Державного бюджету.

Верховна Рада може і не затвердити звіт про виконання бюджету і розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади за порушення бюджетного законодавства. Затвердженням звіту про виконання бюджету Верховна Рада України здійснює контроль за його виконанням, оцінює правомірність дій органів виконавчої влади, доцільність змін, що вносилися в бюджет під час його виконання. Затвердження звіту про виконання бюджету є схваленням дій органів виконавчої влади, які виконували приписи Ради, що містилися в актах про бюджет.

Постанови щодо затвердження звіту про виконання бюджету, як і самі акти про бюджет (закон і рішення місцевих Рад), публікуються і доводяться до загального відома.

4. Правове регулювання місцевих фінансів

бюджетний звітність місцевий фінанси

Місцеві фінанси є важливою самостійною складовою фінансової системи України. Місцеві фінанси виникли в результаті відокремлення особливих місцевих інтересів територіальних громад та інших територіальних колективів, розмежування функцій, компетенції та завдань, що забезпечуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Місцеві фінанси – це система формування, розподілу та використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання покладених на них функцій і завдань.

Місцеві фінанси в Україні включають такі інститути, як самостійні місцеві бюджети, позабюджетні, валютні, цільові фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінанси комунальних підприємств та інші.

Місцеві фінанси в Україні є важливим елементом місцевого самоврядування, вони формують його фінансову основу.

Інститут місцевого самоврядування, його фінансова основа визначені Конституцією України, зокрема статтями 7, 140-146, Законом України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року та іншими законами і нормативно-правовими актами.

У сфері місцевих фінансів органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями та правами визначеними Конституцією України та законодавством України. В першу чергу, це повноваження в сфері місцевого бюджету.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах у разі їх створення мають право самостійно розробляти, затверджувати і повинні виконувати відповідні місцеві бюджети.

Що стосується обласних і районних бюджетів, міських бюджетів міст Києва і Севастополя, районних бюджетів районів у містах Києві і Севастополі, то їх розробляють і виконують відповідні місцеві державні адміністрації. Обласні та районні, Київська і Севастопольська міські, районні в містах Києві і Севастополі Ради затверджують відповідні місцеві

бюджети та заслуховують звіти відповідних місцевих державних адміністрацій про їх виконання.

Згідно законодавства органи місцевого самоврядування мають право на самостійність місцевих бюджетів. Це гарантується власними та загальнодержавними доходами, закріпленими за ними на стабільній основі законом.

Це гарантується також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Законодавство забороняє втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування мають право на державну фінансову підтримку. Згідно статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування” держава фінансове підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів. Разом з тим, держава здійснює контроль за законним, доцільним, економним та ефективним використанням коштів та належним їх обліком.

Органи місцевого самоврядування мають право на гарантовану державою доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно Закону України “Про місцеве самоврядування” органам місцевого самоврядування надане право у доходній частині місцевого бюджету окремо виділяти доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Передбачене право органів місцевого самоврядування на фінансування державою у повному обсязі виконання повноважень органів виконавчої влади. Джерелом необхідних для цього коштів визначено державний бюджет України або кошти отримані шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків та передачі органам місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності. Крім того органи місцевого самоврядування мають право на компенсацію державою додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, шляхом передачі Їх органам місцевого самоврядування в необхідних об'ємах. Органи місцевого самоврядування мають право на виконання таких рішень лише в межах переданих їм фінансових ресурсів.

Органам місцевого самоврядування надане право поділу видатків місцевих бюджетів на дві частини: видатки, що пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. У видатковій частині місцевих бюджетів також окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію місцевих соціально-економічних програм, інвестиційну діяльність, на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Органи місцевого самоврядування мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

З метою збалансування місцевих бюджетів органи місцевого самоврядування мають право на отримання дотацій, субсидій відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування мають право на використання на свій розсуд вільних бюджетних коштів. Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворились в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають. Крім того, при забезпеченні державою збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів вільні залишки бюджетних коштів не враховуються.

Відповідно до статті 142 Конституції України територіальні громади сіл, селищ і міст мають право об'єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ.

Згідно зі статтею 143 особливі додаткові бюджетні повноваження надані обласним і районним Радам. Обласні і районні Ради отримали право на затвердження відповідно обласних і районних бюджетів, які формуються з коштів державного бюджету (для їх розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів) та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів (для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм), і контролювати їх виконання.

Законодавство передбачає й деякі інші права органів місцевого самоврядування в галузі бюджету. Проте багато з них залишаються лише декларацією. Це, зокрема, стосується самостійності місцевих бюджетів, достатності їх власної доходної бази та іншого. Вказані права можуть бути реалізовані лише за умови радикальної реформи фінансово-бюджетної системи та адміністративної реформи в Україні.

Ще одна сфера, де органи місцевого самоврядування мають певне коло прав і повноважень – це позабюджетні, валютні та інші цільові фонди.

Згідно зі статтею 68 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування отримали право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні, кошти. Ці кошти перебувають на спеціальних рахунках в установах банків.

Органи місцевого самоврядування мають право самостійно затверджувати положення, якими визначається порядок формування та використання позабюджетних коштів. Такі положення затверджуються відповідними місцевими Радами.

Утворення окремих позабюджетних цільових фондів на місцевому рівні передбачене законодавством про зайнятість, про приватизацію, про фінансування шляхових робіт.

Так, ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення”, ухваленого у березні 1991 р., із внесеними до нього змінами передбачає формування як на центральному, так і на місцевому рівнях Державного фонду сприяння зайнятості населення. У складі джерел його формування визначені також і асигнування державного та місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України.

Ст. 23 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 р. передбачає утворення позабюджетного Державного фонду приватизації та позабюджетних фондів приватизації Автономної Республіки Крим та інших адміністративно-територіальних одиниць України. Кошти зазначених фондів спрямовуються на погашення внутрішнього державного боргу України, а також на відшкодування витрат, пов'язаних з приватизацією, на кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у межах, що визначаються Державною програмою приватизації. Щорічними законами “Про Державний бюджет України” визначається порядок використання коштів, одержаних від приватизації майна державних підприємств.

Створення окремих позабюджетних рахунків місцевих Рад передбачене і в процесі приватизації державного житлового фонду. Ст. 9 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 23 червня 1992 р. встановлює, що кошти, одержані від приватизації державного житлового фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих Рад або відповідні фонди підприємств, на балансі яких є відомче житло. Ці кошти використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Згідно цього ж Закону 20% коштів вказаних фондів перераховується до Державного приватизаційного житлового фонду, який створюється для фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем забезпеченості громадян житлом та утворення резерву коштів для забезпечення гарантії прав новонароджених громадян України на безкоштовне державне житло.

До 1997 р. Законодавство України передбачало формування позабюджетних фондів місцевих Рад для фінансування шляхових робіт. Так, ст. 4 Закону “Про джерела фінансування шляхового господарства України” від 18 вересня 1991 р. встановлює, що промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, колгоспи, радгоспи, кооперативи і господарські організації незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності відраховують кошти на шляхові роботи у розмірі від 0,4 до 0,8 % обсягу виробництва продукції та виконуваних робіт (послуг), а заготівельні, торговельні (у тому числі оптові) та постачальницько-збутові організації – у розмірі від 0,03 до 0,06 % річного обороту (без обороту по громадському харчуванню). Згідно із законом конкретний розмір відрахувань, що надходять до цієї статті, на розвиток шляхів загального користування в Автономній Республіці Крим і областях, а також напрямки їх використання визначаються Верховною Радою Кримської автономії та обласними Радами.

Відповідно до змін, передбачених Законом України від 19 квітня 1997 р. “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” та Закони України “Про Державний бюджет України на 1997 рік” вказані кошти концентруються у держбюджеті України. 85 відсотків цих коштів передаються до місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до законодавства України місцеві Ради утворюють також цільові позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища. Ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. із наступними змінами встановила надходження платежів за забруднення навколишнього природного середовища до позабюджетних фондів його охорони місцевих Рад базового рівня, Автономної Республіки Крим та обласних Рад. У розмірі 70% ці платежі надходять до Рад базового рівня, 20% – Автономної Республіки Крим і обласних Рад, 10% – до Державного позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Законом України “Про бюджетну систему України” від 1995 р. встановлено порядок, згідно якого усі позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов'язкових платежів.

Це свідчить про те, що правова база, яка регламентує діяльність численних позабюджетних цільових фондів, потребує систематизації та уточнення. Слід також чітко визначити й розмежувати компетенцію місцевих Рад різних рівнів і держави в сфері управління територіальними відділеннями державних позабюджетних фондів та місцевими позабюджетними фондами.

Порядок утворення валютних фондів органів місцевого самоврядування регламентується Декретом Кабінету Міністрів України № 15–93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р.

Ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів запроваджено порядок, відповідно до якого Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди шляхом купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами. Згідно з Декретом збережені й інші джерела формування валютних фондів місцевих Рад, передбачені законодавством України.

Важливою сферою, в якій органи місцевого самоврядування мають ряд повноважень, є оподаткування. Ці повноваження стосуються встановлення місцевих податків і зборів.

Це право передбачено статтею 143 Конституції України. Згідно зі статтею 69 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджуватись місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.

Спеціальним законодавством, що регламентує види, ставки місцевих податків і зборів, об'єктів і суб'єктів оподаткування, є Декрет Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р., Закон України “Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 17 червня 1993 р., Закон “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р. із наступними змінами.

Відповідно до законодавства в Україні справляється 2 місцевих податки: податок з реклами та комунальний податок, а також 14 зборів. Це готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у забігах на іподромі; збір за виграш на забігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.

Місцеві податки і збори встановлюються міськими, сільськими та селищними Радами, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється відповідними обласними Радами.

Окремі з місцевих податків і зборів визначені як обов'язкові. Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язковими для встановлення міськими, селищними та сільськими Радами за наявності об'єктів оподаткування, або умов з якими пов'язане запровадження цих податків, є збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.

Органи місцевого самоврядування мають певні повноваження в галузі комунального кредиту. Відповідно до статті 70 Закону України “Про місцеве самоврядування” місцева Рада, або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування, можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.

Органи місцевого самоврядування, крім того, можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи. Вони мають право виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Ці органи мають право розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів згідно з законом із зарахуванням їх до доходної частини відповідно місцевого бюджету.

Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері комунального кредиту регламентуються також спеціальним законодавством. Так, згідно із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 року (стаття 11) місцеві Ради отримали право на випуск внутрішніх місцевих позик. Статтею 14 Закону було встановлено, що кошти одержані від реалізації місцевих позик направляються до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів місцевих Рад. Визначено, що ці кошти спрямовуються на цілі, визначені при випуску облігацій. Згідно із законом порядок реєстрації випуску місцевих позик встановлюється Кабінетом Міністрів України або за його дорученням Міністерством фінансів України.

Відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 грудня 1996 року функції регулювання реєстрації цінних паперів, включаючи місцеві цінні папери, покладені на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик врегульований відповідним положенням затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 48 від 13 жовтня 1997 року, а також Указом Президента України “Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що проводяться органами місцевого самоврядування” від 18 червня 1998 року.

Згідно з Указом розмір місцевих позик, а також розміри кредитів, що отримують органи місцевого самоврядування в банках мають погоджуватися з Міністерством фінансів України.

Органи місцевого самоврядування України мають і ряд інших прав в галузі місцевих фінансів. Проте вказана сфера діяльності місцевого самоврядування все ще залишається недостатньо врегульованою законодавством. Існує нагальна потреба прийняття таких законів, як закон України про фінанси місцевого самоврядування, про місцеві податки і збори, про комунальний кредит, про фінансове вирівнювання та інших.


Информация о работе «Бюджетний процес в Україні»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 62257
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
202448
10
14

... з бюджетами інших країн та для макроекономічного аналізу. На 2002 рік передбачено формування державного бюджету на основі програмно-цільового методу, а в перспективі – і місцевих бюджетів. Бюджетний процес на локальному рівні також починається із бюджетної політики, тобто заяв, зроблених політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління. Після схвалення Кабінетом Міністрів ...

Скачать
54059
0
0

... і проходження якого бюджет переходить з одного якісного стану в інший. Розгляд є моментом або стадії складання, або стадією затвердження. Відповідно до визначення бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності державних органів щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання,можна виділити п’ять стадій ...

Скачать
93660
2
0

... визначення складових частин бюджетного дефіциту: — фактичний; — структурний; — циклічний. 5. За терміном дії: — тимчасовий; — стійкий. 6. За зв'язком із державним боргом: — первинний; — операційний. Бюджетний процес передбачає балансування державних доходів і видатків, але на практиці майже в усіх країнах на сьогодні спостерігається значне переви­щення державних видатків над доходами. ...

Скачать
57733
1
7

... метод — балансовий; б) окремих статей — нормативний: — прямого рахунку, — аналітичний, — коефіцієнтів [6, c.45]. Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Бюджетним кодексом України і на державному рівні включає такі етапи та стадії: Складання проекту бюджету Розгляд проекту Закону про ...

0 комментариев


Наверх