Суть, склад та класифікація товарних запасів

2.2 Суть, склад та класифікація товарних запасів

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Товарний запас – являє собою масу товарів, призначену для наступного продажу та здійснення безперебійної торгівлі, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживання.

В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм: запаси готової продукції на складах підприємств-виробників → товари в дорозі від виробника до оптової ланки → товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збутових посередників → товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки торгівлі → запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:

1) невідповідність часу споживання та виробництва товарів;

2) сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів;

3) нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання товарів;

4) необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

5) необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачуваних коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами [3, с. 203].

Класифікація товарних запасів:

1) за призначенням запасів:

– запаси поточного зберігання;

– запаси сезонного зберігання;

– запаси попереднього (дострокового) завозу;

– запаси цільового призначення;

2) залежно від місця формування:

– запаси роздрібної торгівлі;

– запаси оптової торгівлі;

– запаси товарів у дорозі;

3) залежно від асортиментної структури запасів – запаси за товарними групами;

4) залежно від моменту та характеру оцінки:

– початкові (вхідні) товарні залишки, що характеризують розміри товарних запасів, які фактично склалися на початок певного періоду;

– вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду;

– середні товарні запаси, які характеризують розміри товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються по середній арифметичній чи середній хронологічній;

– планові (прогнозні) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату;

5) за відношенням до зміни обсягу товарообігу (за чутливістю до зміни товарообігу):

– умовно-змінна частина запасів (розмір обумовлюється розміром та динамікою товарообігу);

– умовно-постійна частина запасів (представницький асортиментний набір, що має постійно знаходитися в торговельній мережі підприємства, запаси цільового призначення);

6) залежно від регулярності поповнення:

– запаси товарів регулярного поновлення та витрат;

– запаси регулярного поновлення, але сезонного використання;

– запаси сезонного формування та регулярного використання;

– запаси періодичного поновлення;

7) в залежності від попиту на споживчі товари:

– запаси, що відповідають параметрам попиту;

– запаси, що не відповідають параметрам попиту (неходові товари, залежалі товари, завезені понад норму)

8) відповідно до нормативу:

– запаси у межах нормативу;

– понаднормативні запаси («заморожування» оборотних коштів, зростанні витрат обігу);

– запаси менше нормативу (призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообігу та прибутку, формування незадоволеного попиту населення) [3, с. 212].

3. Підвищення ефективності управління товарними запасами

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами – це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів.

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

– реальної оцінки поточного стану запасів;

– встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

– визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

– визначення необхідного обсягу страхових запасів;

– оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану [5, с. 208].

Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Одним із розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах – робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора вичерпані, включаються два процесу – поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, – біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання [23, с. 244].

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time («просто вчасно»). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження у всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими.

Замовлення містяться з інтервалом 3–4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер [17, с. 91].

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів, створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів – втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Немає меж досконалому. Навіть найкраще підготовлені стратегії та тактики управління товарами потребують постійних вдосконалень, які пов'язані із змінами, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі.

Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а також посередниками іншим підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації нас.

Висновки

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Товарні запаси – це придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

Класифікація запасів за товарними групами дозволяє характеризувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як за загальним обсягом, так і за асортиментною структурою.

Управління товарними запасами – це складний комплекс заходів, спрямований на забезпечення максимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточних витрат, пов'язаних зі утримуванням запасів.

В економічній літературі розглядаються різні проблеми комерційних операцій товарними запасами на підприємствах торгівлі. Визначені показники, що характеризують стан товарних запасів; фактори, що обумовлюють розмір і швидкість обороту товарних запасів; стратегії управління товарними запасами; методика аналізу товарних запасів; методика оцінки ефективності управління товарними запасами і планування товарних запасів.

Список використаних джерел

1. Алєєва О. Пальцем у книгу // «Деньги» №15 (520) 18.04.2005 – с. 23

2. Апопій В.В., Міщук І. П., Ребицький В.М. та ін. Організація торгівлі: Підручник. – 2-е вид., перероб і доп. / За ред. В.В. Апопія. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 616 с.

3. Виноградська А.М. Комерційна діяльність торговельного підприємства: Навч. посібник – К.: КНТЕУ, 2005 р. – 65 – 278 с.

4. Вєдєнєєв Д.С. Книжковий маркетинг // «Маркетинг в Росії і за кордоном» №5 2004. – с. 21

5. Власова А.В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006 – 208 с.

6. Ворона І. «Організація дослідження книжкового ринку книготорговим підприємством» // «Книжковий клуб» №6–9. 2000 р. – с. 12

7. Глотова Г., Ковба Ж. Соціально-економічні проблеми вивчення книжкового ринку // Вісник Книжкової палати. – 2003 – №9. – с. 10

8. Голошубова Н.О. Організація торгівлі: Підруч. для вищ. навч. закл. – К.: Книга, 2004. 110 – 560 с.

9. Гринів Б.В. Аналіз товарообороту підприємств роздрібної торгівлі: Навч. посіб. / Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. – 147 с.

10. Гура Н.О. Облік видів економічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 170 с.

11. Івашкевич І. Внесок М.А., Становлення і розвиток державної статистики друку в Україні // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002. – №3. – С. 111–118

12. Копистинська І. Проблеми вітчизняного книговидання очима видавців // Друкарство. – 2003. – №2. – с. 9

13. Калашнов Ю.А. Рынок экономической литературы // Коммерсант-Деньги, 16.04.03 – №11. – с. 8

14. Лукинский В. О развитии концепции управления запасами в целях поставок // Логистика. – 2007. – №4. – С. 17–18

15. Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 402 с.

16. Недогибченко І. Ю. Книга для дітей в Україні: до проблем якості // Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ Тараса Шевченка, 2004. – Т. 14. – С. 87–94.

17. Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. – М.: Норма, 1997. – С. 87–94.

18. Окландер Михайло Анатолійович. Логістика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 232 с.

19. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник / Москалюк В.Є. – К.: КНЕУ, 2002. – 256 с.

20. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 268 с.

21. Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

22. Про захист національного ринку книговидання (слухання в Комітеті з питань культури і духовності Верховної Ради України // Вісник Книжкової палати. – 2000. – №5. – С. 4.

23. Сероштан М.В., Михеева Е.П. Качество непродовольственных товаров. – М.: «Дашков и К», 2000. – 244 с.

24. Степченков Я. Управление запасами // Дистрибуция и логистика. – 2008. – №3. – с. 12

25. Сухоруков Аркадій Ісмаїлович. Управління матеріальними ресурсами: Навч. посібник / Інститут муніципального менеджменту та бізнесу. – К.: ІММБ, 2000. – 65 с.

26. Український книжковий ринок (факти та думки) // Книжкові справи. – 2007. – №1. – с. 6.

27. Управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом: Навч.-метод. посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Петро Іванович Белінський (уклад.). – Чернівці: Рута, 2007. – 27 с.

28. Хоменко Н.В. Теоретичні аспекти управлінського обліку товарних запасів // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – Спец. вип.: Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 527–531

29. Черепов В.В. Оптимизация товарных запасов // Логистика проблемы и решения. – 2007. – №5. – с. 56–59

30. Шульц Г., Бен Х., и др. Маркетинг и управление в книгоиздании – М.:Медиум, 1993 – 322 с.