Основні положення електронної комерції

Лабораторна робота 1

Тема: Основні положення електронної комерції

Мета: Ознайомлення з можливостями ведення бізнесу в електронних мережах. Вивчення основних учасників та компонентів ринку електронної комерції.

Завдання до роботи

1. Використовуючи пошукові системи та каталоги знайдіть Інтернет ресурси щодо підтримки е-комерції.

Хід виконання

Для виконання наступного завдання використовуємо пошукову систему www.google.ru. У вікні пошуку вводимо словосполучення «електронна комерція». Переглядаємо сайти,які знайшла пошукова система. Серед них обираємо адреси сайтів,на яких ми знайшли потрібну для нас інформацію:

www.zab2.ucoz.ru

www.vseobmln.com

buzines.net

super-lessons.ru

www.intelex.net.ua

Висновки:

На даних сайтах можна знайти інформацію для тих,хто цікавиться,що таке електронна комерція та бізнес в мережі Інтернет. Також там є інформація і поради щодо влаштування електронного бізнесу. На окремих сторінках сайту розміщені поради осіб,які займаються електронною комерцією,вони діляться досвідом і допомагають всім бажаючим досягти успіхів у даній сфері ведення бізнесу.

2. Здійсніть огляд нормативно-правового забезпечення функціонування електронного бізнесу в Україні та інших країнах, використовуючи ресурси електронної бібліотеки ВРУ

Хід виконання:

На сайті www.rada.gov.ua знаходимо пункт зліва ”Бібліографічні ресурси” і там шукаємо необхідну інформацію. Також проводимо запит на сайт державного комітету зв’язку та інформатизації (www.stc.gov.ua) ,обираємо пункт нормативно-правове забезпечення. Аналізуємо отримані дані. Отже,в Україні електронний бізнес регулюється наступними законами та іншими нормативно-правовими документами:

Закон України Про телекомунікації,від 18.11.2003;

Закон України Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки,від 09.01.2007;

Закон України Про електронний підпис,від 22.05.2003;

Закон України Про електронні документи та електронний документообіг,від 22.05.2003;

Закон України Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне втручання в роботу мереж електрозв’язку,від 05.06.2003;

Закон України Про національну програму інформатизації,від 04.02.1998;

Закон України Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку,від 15.07.1994;

Указ Президента Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв’язку та телекомунікацій,від 23.08.2001;

Указ Президента Про деякі заходи щодо вдосконалення державного регулювання послуг електрозв’язку та радіозв’язку,від 01.03.2001;

Указ Президента Про заходи щодо вдосконалення криптографічного захисту інформації в телекомунікаційних та інформаційних системах,від 11.02.1998;

Наказ Державного департаменту з питань зв’язку та інформатизації,від 23.05.2008 Про створення Робочої групи з питань протидії шахрайству щодо міжнародного трафіку.

Також відмітимо,що очікує розгляду Проект Закону Про електронну комерцію,поданий 18.02.2010.

За допомогою перекладача та пошукової системи Google ми знайшли,що в Канаді електронний бізнес регулюється Законом Про електронну торгівлю(2000);в Австралії Законом Про електронні угоди(1999);в країнах Європейського Союзу функціонує Міжнародний Закон ЮНСІТРАЛ Про електронну торгівлю(1996),Про електронну комерцію(1996),Про електронні підписи(2001).

Висновки

В Україні триває процес становлення законодавства про регулювання е-комерції. Бізнес в мережі Інтернет розвивається швидкими темпами та вимагає відповідного регулювання. Після прийняття Закону Про електронну комерцію електронний бізнес в Україні зможе функціонувати на рівні з сусідніми європейськими країнами.

електронний комерція пошуковий уряд

3.Дослідіть рівень розвитку електронного уряду в Україні відповідно до визначених планів розвитку та порівняйте системи функціонування електронного уряду в Україні та:

Варіант 1) Росії;

Варіант 2) Казахстану;

Варіант 3) США;

Варіант 4) Канади;

Варіант 5) Бразилії;

Варіант 6) Угорщини.

Хід виконання

Електронний уряд — це уряд, у якому вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх.

У цьому випадку з’являється реальна можливість забезпечити інформаційну, функціональну взаємодію уряду з кожним громадянином, кожним суб’єктом управління. З огляду на деяку обмеженість технократичного підходу, все-таки можна заявляти: саме використання комп’ютерних технологій дозволить реалізувати декларативне твердження про те, що державний апарат служить народові!

Електронний уряд не лише докорінно змінить сам характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування.

Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами. За аналогією з електронною комерцією поширилася така класифікація: G2G — «уряд — уряд»; G2B — «уряд — бізнес»; G2C — «уряд громадяни». При цьому під терміном «уряд» мають на увазі владні структури всіх рівнів: від кабінету міністрів до районних державних адміністрацій. Розглянемо підходи до реалізації ідеї побудови електронного уряду .

Уряд — уряд

Ще 1998 року в Україні ухвалено Національну програму інформатизації (НПІ). Один з напрямів у ній присвячений створенню відомчих інформаційно-аналітичних систем. Лише в 2000—2001 роках був передбачений розвиток або створення понад 30 інформаційно-аналітичних систем різноманітного рівня та двох десятків систем електронних інформаційних ресурсів загальнодержавного масштабу. До них можна віднести: системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної статистики, податкової адміністрації, митної служби, міністерств транспорту, праці та соціальної політики, аграрної політики, внутрішніх справ, інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, Вищого арбітражного суду й багатьох інших. Аналіз реального стану цих комп’ютерних систем показує різноманітний ступінь їхньої адекватності поставленим перед відповідними відомствами завданням. Одним з основних стримуючих чинників інтенсивнішої побудови інформаційно-аналітичних систем міністерств і відомств є недостатнє фінансування. За чотири роки на реалізацію Національної програми інформатизації було виділено лише 13,3 млн. грн. Тоді як у США на вирішення тільки однієї приватної задачі в галузі застосування IT технологій Міністерству торгівлі з бюджету виділяється 45 млн. дол.

Не менш важливим є завдання інформатизації обласних, міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. На сьогодні існує програма інформатизації восьми областей, а також Києва й Севастополя. Якісно регіональні інформаційно-аналітичні системи є ось чим: інформаційно-довідкові — 8%, інформаційно-пошукові — 7%, системи автоматизованого обліку — 12%, і лише 7% — бази даних, призначені для підтримки ухвалення управлінських рішень. Проте їх переслідує той самий бич, що й НПІ — мізерне фінансування, а то й зовсім його відсутність.

Характеризуючи ситуацію в цілому, можна сказати: сьогодні в органах державної влади існує та створюється велика кількість розрізнених інформаційних систем і ресурсів різного рівня. Насущним завданням є створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи державних органів. Тому в НПІ є окремий проект «Створити інтегровану інформаційно-аналітичну систему органів державної влади та місцевого самоврядування» (виконавець Інститут кібернетики НАНУ). Така система має базуватися на інформаційно-аналітичних системах міністерств і відомств, даючи максимальну можливість для спільного використання інформаційних ресурсів.

Етапність створення ІІАС має бути такою: спочатку слід створити спільне інформаційне середовище для взаємного спілкування державних органів (телекомунікаційна мережа, електронна пошта), потім потрібно запровадити електронний документообіг, створити міжвідомчі електронні інформаційні ресурси й, нарешті, поставити й вирішити аналітичні завдання. Саме така етапність дозволить розв’язати проблему залучення до нових технологій широких верств чиновників, не завжди готових працювати з комп’ютером. Рухаючись від простого до складного, входячи в смак від роботи з електронною поштою, від того, що будь-який документ завжди під рукою, тобто в комп’ютері, кожна людина стає затятим прибічником комп’ютерних технологій. Це справедливо для всіх рівнів ієрархії державного управління.

Як база для інтеграції повинна використовуватися інформаційно аналітична система КМУ, робота зі створення якої активізувалася 2001 року. У КМУ з’являється дедалі більше прибічників ідеї електронного уряду. Широке впровадження інформаційних комп’ютерних технологій у діяльність різноманітних підрозділів секретаріату КМУ має стимулювати створення атмосфери необхідності й затребуваності переходу центральних органів виконавчої влади в електронний режим функціонування. Інформатизація обласних адміністрацій послужить прикладом для районів, районів — для жеків.

Уряд — бізнес

Бізнес в Україні, так само, як і в інших країнах, у своїй повсякденній діяльності потребує послуг державних структур. Організація он-лайнового режиму роботи державного апарату дозволить значно прискорити бізнес-процеси в нашій країні. Крім цього такий підхід дозволить деперсоніфікувати взаємини представників бізнесу й державних чиновників. Наслідки такого кроку, мабуть, немає необхідності пояснювати. У ряді відомств вже існують комп’ютерні системи, орієнтовані на роботу з господарчими структурами. Міністерство аграрної політики розробило й підтримує в актуальному стані систему з забезпечення цінового моніторингу аграрного ринку України, а також інформаційно-аналітичну систему розрахунку оптимальної структури кормовиробництва. Для обслуговування інтересів транспортних організацій Міністерство транспорту вводить в дію інформаційно-аналітичну систему «Прогноз», призначену для надання зацікавленим особам інформації про вантажні потоки через кордони України. Держкомстандарт має низку баз даних, зміст яких цікавий для великої кількості суб’єктів ринку. Слід також відзначити останні ініціативи податкової адміністрації з організації он-лайнового режиму роботи з платниками податків.

У багатьох відомствах технологічно принципово готові працювати з бізнес-структурами в он-лайновому режимі. Існують відповідні комп’ютерні системи, прикладні програми, бази даних. Серед таких відомств можна назвати Міністерства праці та соціальної політики, внутрішніх справ, освіти й науки, охорони здоров’я, екології та природних ресурсів, митної служби. Але головне — це відносини бізнес-структур із місцевою владою. І тут відомства мають відіграти свою лідируючу, методологічну функцію.

У Києві, завдяки розумінню керівництвом міста значимості інформаційних технологій, досить багато зроблено для створення баз даних, локальних комп’ютерних мереж у управліннях КМДА, відпрацьовано технології створення так званих інфоматів, призначених для оперативного інформування з використанням інтернет-технологій. Основа для впровадження інтерактивних інформаційних технологій у взаєминах із бізнесом створюється. Необхідно систематизувати та стабілізувати цей процес.

Уряд — громадяни

В Україні 2000 року було видано указ Президента України «Про заходи для розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» і торік ще два на тему розвитку інформаційних технологій. Цими указами передбачено широке використання інтернет-технологій для забезпечення інформаційної взаємодії органів виконавчої влади з населенням і бізнесовими структурами. Крім того, першим указом передбачалася розробка державної програми розвитку цієї мережі в Україні як складової Національної програми інформатизації. Досі ця державна програма, підготовлена свого часу Державним комітетом зв’язку й інформатизації України разом з іншими відомствами, залишається на папері. У програмі є проект, присвячений створенню електронного уряду, що базується на проектах інформатизації як КМУ, так і відомств.

На жаль, розуміння електронного уряду лише як режиму інформаційної відкритості діяльності міністерств і відомств, поширене в нас, у цілому дискредитує саму ідею. Справді, у ряді міністерств і відомств створено інтернет-сайти, які певною мірою надають докладну інформацію про їхню діяльність, про нормативно-правові акти. Де-не-де організовано інтерактивний режим спілкування з допомогою електронної пошти.

Ростелеком "реалізує проект відповідно до рішення уряду РФ, яким оператор призначений єдиним виконавцем заходів Федеральної цільової програми" Електронна Росія "в частині проектування та створення інфраструктури електронного уряду. Рішення про те, що федеральним оператором електронного уряду має бути" Ростелеком ", який займається проектом вже практично рік, в черговий раз озвучив у кінці жовтня 2010 р. міністр зв'язку і масових комунікацій РФ Ігор Щеголєв.

В регіонах "Ростелеком" пропонує типовий сегмент електронного уряду, розроблений на власні кошти. "Ростелеком" пропонує регіонам інвестиційно-сервісну модель за принципом Software As A Service (SAAS), причому воно включає в себе не тільки програмне забезпечення, але і інфомати, і підтримку call-центру, електронного підпису, інформаційної безпеки тощо

«Ростелеком» вже підписав угоди про створення регіональних сегментів електронного уряду з більш ніж 40 суб'єктами РФ. Одним з останніх до проекту приєднався Приморський край, угоду з яким було підписано на початку листопада 2010.

До кінця 2010 р. "Ростелеком" планує запустити 10 пілотних регіонів (включаючи Свердловську, Новосибірську й Мурманську області), в яких громадянам буде доступне по 10 повноцінних електронних послуг (тобто їх можна буде отримати, не виходячи з дому). Після цього "Ростелеком" займеться та типових рішень для надання електронних держпослуг на рівні муніципалітетів, яких у Росії налічується близько 24 тис.

В Угорщині також відбуваються поступові процеси щодо впровадження електронного уряду. Наприклад країна вирішила серйозно зменшити витрати на утримання консульської системи, що включає 85 консульств і 110 почесних консулів. Невидима для стороннього ока робота з оформлення віз насправді дуже трудомістка й вимагає зусиль багатьох фахівців. Кількість опрацьовуваних щодня документів дуже велика. Тому використання комп’ютерної інформаційної системи дасть змогу істотно заощадити час і витрати, різко підвищити якість консульського обслуговування.

США та Канада були в авангарді впровадження електронного уряду.В Канаді третина всіх угод відбувається через мережу Інтернет.Для успішної реалізації ідеї електронного уряду дуже важлива взаємодія бізнесу й урядових структур. Це сприяє генерації нових проривних ідей і рішень. У канадській провінції Альберта існує рада представників приватних і державних кіл. Ставлячи перед собою мету економічного процвітання провінції, рада розробила рекомендації з різкого розширення сфери використання комп’ютерних технологій, передусім у напрямі дистанційного навчання, телемедицини, електронної комерції. Як фінансова підтримка програм в сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій рекомендується створення цільового фонду в розмірі 500 млн. дол.

У США згідно з президентським меморандумом державні структури зобов’язані полегшити громадянам доступ до їхньої інформації. Планувалося ще до кінця 2000 року забезпечити впровадження майже 500 он-лайнових послуг. Зокрема, проект Open Meeting дає змогу подавати пропозиції й одержувати відгуки на них в інтерактивному режимі з допомогою електронної пошти. Ця система дозволяє значно спростити процедури масового опитування населення з найрізноманітніших питань. Американські чиновники вважають: потужним каталізатором зростання попиту з боку населення є поліпшення якості послуг, наданих комерційними інтернет-компаніями. У Америці он-лайнові послуги застосовуються навіть у процесі перепису населення. В експериментальному порядку 55 тис. громадян уже заповнили бланки перепису. А перепис 2010 року взагалі планується провести в безпаперовому варіанті.Послуги електронного уряду надає www.USAServices.gov .Платники податків подають свої декларації з використанням IRS Free File.

Різноманітні урядові програми з використання інформаційних комп’ютерних технологій для обслуговування населення як центральними органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування є чи розробляються в Англії, Франції, Південній Африці, Бразилії, Ірландії й у багатьох інших країнах.

Висновки

Навіть короткий огляд подій, пов’язаних із створенням електронного уряду, свідчить про пильну увагу, яку приділяють цій проблемі в різних країнах. А що ж в Україні? Останнім часом представники уряду, окремі політики, преса говорять про необхідність появи електронного уряду. Проте не завжди навіть у комп’ютерних виданнях електронний уряд уявляють як повнофункціональну систему. Найчастіше все зводиться до наявності веб сайта, у більшості випадків інформаційного характеру, і, як максимум, може йтися ще і про організацію інтерактивного режиму спілкування з допомогою електронної пошти.

Усі, хто замислюється про електронний уряд, повинні розуміти, що передусім йдеться про інформатизацію всіх управлінських процесів в органах державної влади всіх рівнів, про інформатизацію міжвідомчих взаємин, про створення комп’ютерних систем, здатних підтримувати всі функції взаємодії цих органів із населенням і бізнесовими структурами. Не можна говорити про те, що послуга буде реалізована в он-лайновому режимі, приміром, прийом податкових декларацій або видача певних довідок, якщо у відомствах не автоматизовано відповідний процес або немає електронного документообігу.

Як уже згадувалося, у рамках Національної програми інформатизації передбачено широкий спектр проектів, спрямованих на інформатизацію органів законодавчої, судової, виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування. Крім того, у ній передбачені проекти загальнодержавного значення. Це створення системи інформаційних ресурсів з найрізноманітніших напрямів — цифрові карти, земельний кадастр, реєстр населення, найрізноманітніші реєстри, зокрема й реєстр науково-технічної інформації, стандарти з інформаційних технологій і багато чого іншого. Виконання програми в повному обсязі є однією з найважливіших складових побудови електронного уряду. Водночас необхідно говорити і про реалізацію регіональних програм, бо центр ваги спілкування з бізнесом і населенням лежить на регіональному рівні.

Крім того, необхідно розуміти: електронний уряд — це не модна іграшка, а найважливіший, реальний інструмент демократизації нашого суспільства, який може допомогти вирішити багато проблем, зокрема, зняти соціальну напругу в нашому суспільстві. А вона виникає через дратуюче невдоволення від багатократних відвідувань офісів різноманітних структур аж до жеків. Але це означає, що, принаймні, для населення повинні бути створені умови реального доступу до сучасних інформаційних технологій. Йдеться і про можливість фізичного доступу, і про володіння тривіальними знаннями й навиками в галузі використання комп’ютерів. Виходячи з реалій нашої країні, розв’язання проблеми бачиться в створенні пунктів колективного доступу до Інтернету. Останні можуть бути реалізовані на базі бібліотек, поштових відділень або інших пунктів масового обслуговування населення.

Комп’ютерну грамотність населення можна підвищити лише за рахунок зусиль середньої школи. Інформатизація шкіл, навчального процесу має стати, крім всього іншого, квінтесенцією нинішньої шкільної реформи. Бажано впровадити інформаційні, мультимедійні технології в навчальний процес з усіх шкільних предметів, а не просто організувати комп’ютерні класи в школах. Держава має усвідомити це як найпріоритетніше завдання й підтримати його всіма можливими способами й коштами.

Узагалі, в нашій країні досить важко буде перейти в режим електронного уряду, позаяк підстав для внутрішньої мотивації чиновників у цьому процесі небагато. Лише створення загальної атмосфери затребуваності роботи із широким використанням сучасних комп’ютерних технологій з одного боку й політичної волі з іншого сформує умови для швидкого створення електронного уряду. Зволікати не можна, інформаційні технології безупинно розвиваються — як би не залишитися на узбіччі.