Співвідношення конституційно-правових та соціальних норм

2.3 Співвідношення конституційно-правових та соціальних норм

мораль право норма конфлікт

Для більш точного усвідомлення співвідношення конституційно-правових та соціальних норм на увагу заслуговує поділ соціальних норм за регулятивними особливостями. Іншими словами, наступним критерієм класифікації є спосіб встановлення та забезпечення норм. У даному випадку ми виділяємо: норми моралі; норми-звичаї; норми права; корпоративні норми. У процесі регулювання суспільних відносин уся сукупність соціальних норм є взаємодіючою. Але в умовах формування правової держави в регулюванні суспільних відносин усе більше підвищується значення моральних вимог, в яких знаходять своє відображення загальнолюдські цінності. Отже, зростає необхідність моральної обгрунтованості правових актів, що сприятиме зміцненню законності та ефективності в регулюванні існуючих відносин. З Іншого боку, правопорядок, дисципліна є вимогами моралі, адже в умовах беззаконня не може бути й мови про мораль. Саме тому для сучасного періоду формування правової, соціальної держави властивий процес зближення правових та моральних вимог, що знаходить свій прояв у закріпленні загальних моральних цінностей в правових нормах.[7;5]

Розглядаючи норми моралі, визначимо, що мораль - від лат. „moralis^” - той, що відноситься до норову, характеру, складу душі, звичок - це один з основних способів нормативної регуляції дій людини в суспільстві; це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин (моральні відносини).

Мораль - це система принципів і норм, що виникають з потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), і які спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла, що підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою суспільної думки. Мораль регулює поведінку людини в усіх сферах суспільного життя - у науці, в економіці, політиці, сімейних, особистих, міжнародних відносинах. Виходячи з того, що моральні й конституційно-правові норми є різновидом соціальних норм, ми спробуємо їх порівняти, виявити ті риси, що є спільними, а також відмінності конституційних норм від моральних.

Отже, насамперед, загальним для двох зазначених видів норм є те, що вони є різновидом соціальних норм, тобто діють в єдиному просторі соціальних зв’язків. І конституційно-правові, і моральні норми пронизують передусім політичну сферу життя суспільства, визначаючи його рамки і регулюючи напрямки його розвитку, виконують загальносоціальні функції.

По-друге, названі норми спрямовано на регулювання поведінки суб’єктів суспільних відносин, формування певних еталонів поведінки в суспільстві. Отже, конституційні й моральні норми мають на меті встановлення та підтримання порядку в організації діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

По-третє, обидві групи соціальних норм, що розглядаються, є правилами поведінки загального характеру, тобто в більшості випадків вони стосуються великого кола суб'єктів конституційно-правових відносин.

До вищезазначених спільних рис професор О.Ф.Скакун додає ще те, що правові й моральні норми об'єднує єдина духовна природа, загальний ціннісний стрижень - справедливість, тобто вони базуються на справедливості як на вищому моральному принципі. Ми поділяємо цю думку, адже право в цілому, і конституційні норми як пріоритетні, невіддільні від справедливості, яка є серцевиною норм. Достатньо згадати давньоримські поняття „jus”, що в перекладі означає право та „justitia” - справедливість; невипадково ці слова мають однаковий корінь (право, правда, справедливість). Ідеї справедливості знаходимо ще в римському праві: юрист Цельс визначав право як науку про „добре і справедливе”. У свою чергу, моральні норми також наповнені змістом справедливості, категоріями добра та зла. Разом з цим зазначимо, що конституційні й моральні норми являють собою різні соціальні регулятори, кожний з яких має свою специфіку. Звідси випливає те, що поряд зі спільними рисами вищезгадані норми мають і певні відмінності.Насамперед, відмінності між нормами моралі й нормами конституційного права України полягають у різних способах формування норм. Цей критерій розмежування в деякій літературі називають „за походженням^”. У такому разі мораль формується раніше права, правової свідомості й державної організації суспільства. Можна сказати, що мораль з’являється разом із суспільством, а право - з державою, хоч мораль також має свій історичний період розвитку і виникає з потреби узгодити інтереси індивіда і суспільства.

Норми конституційного права відрізняються від норм моралі й сферою дії. Якщо моральні норми регулюють внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в політичній сфері суспільних відносин, то конституційно-правові відображають зовнішню форму поведінки людини в цій сфері. Зміст норм конституційного права характеризується визначеністю, конкретністю. У них досить часто передбачаються права та обов'язки сторін, риси взаємовідносин. Моральні ж норми відрізняються більш широким змістом, дають більший простір для тлумачення і виступають як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей та поглядів. Норми, що розглядаються, відрізняються і за формою виразу. Норми конституційного права України - це частіше встановлені або санкціоновані компетентними державними органами норми, що зафіксовані в юридичних актах (законах, указах, постановах) і є обов'язковими для виконання. А мораль включає не тільки норми, але й погляди, почуття, тобто являє собою за структурою більш складне явище. Моральні норми, як правило, не закріплюються в спеціальних законах, а містяться у свідомості людей.

У нормах конституційного права виражається і закріплюється воля українського народу, у моралі ж воля виступає у формі суспільної думки. Відмінність конституційно-правових норм і моралі проявляється також і в гарантіях здійснення цих норм. Норми моралі реалізуються добровільно в силу звички, внутрішніх переконань. Внутрішнім гарантом моралі виступає совість людини, а зовнішнім - сила суспільної думки. Конституційне право спирається на власний моральний авторитет, але специфічною гарантією втілення його норм виступають авторитет і примусова влада держави. Конституційні й моральні норми спираються на заходи примусу, але їх характер і спосіб здійснення різний. У сфері моралі примус виступає у формі суспільної думки, рішення колективу. Моральні норми заздалегідь не регламентують конкретні форми і заходи примусу (це можуть бути обговорення, осуд, попередження). А в разі здійснення правопорушення відповідні державні органи зобов’язані застосувати заходи, передбачені законодавством. Прикладом такої реакції держави на правопорушення може бути конституційна відповідальність правопорушника.

Таким чином, конституційно-правові норми і мораль знаходяться в тісній єдності й взаємодії. За допомогою норм конституційного права України держава намагається утвердити прогресивні норми моралі, які, у свою чергу, сприяють закріпленню морального авторитета права, що сприймається як соціальна цінність усього суспільства. Для моралі й права характерна єдність, яка виражається в їх взаємодії і взаємопроникненні. Останнє проявляється в тому, що право базується на моралі та є однією з форм її здійснення. Взаємодія виражається в єдності дії цих двох видів соціальних норм і може проявлятися в таких основних формах, як:

- вплив моралі на формування конституційних норм;

- вплив права на формування моральних норм;

- охорона нормами конституційного права моральних норм;

- використання моральних норм при застосуванні права.

3.Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів