Екологічні та абіотичні фактори

Зміст

Вступ

1. Екологічні фактори

1.1 Поняття екологічного фактора, його критерії, рівні дії

1.2 Класифікація екологічних факторів

1.3 Поняття про лімітуючий фактор

2.Абіотичні фактори

2.1 Кліматичні фактори

2.2 Едафогенні фактори

2.3 Екологічна роль факторів харчування

Література

Вступ

Тема реферату «Екологічні та абіотичні фактори» з дисципліни «Основи загальної екології».

Термін "екологія" на сучасному етапі розвитку суспільства є широко відомим і загальновживаним. На початку минулого століття його знали лише вчені-біологи, а в 60-ті роки виник екологічний рух як результат глобальної кризи у відносинах людини з середовищем існування. На рубежі третього тисячоліття екологічні ідеї набули політичного відголосу. Екологія стала для всього людства не лише наукою, але і способом мислення, поведінки, реальністю дій, однією із сторін гуманізму, а це є духовність, розуміння єдності людини з природою та інтелект.

Екологія вивчає функціонування екосистем, біосфери, закони розвитку природи, вплив факторів зовнішнього середовища на особини, популяції, на людину. Звідси прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини. Одним з завдань екології є оптимізація взаємин між людиною та окремими видами, популяціями, екосистемами.

В сучасному світі екологічні проблеми по своєму суспільному значенню вийшли на одне з перших місць, відтиснувши навіть загрозу ядерної війни. Бурхливий розвиток господарської діяльності людей привів до інтенсивного, часто руйнуючого, впливу на навколишнє природне середовище. Вплив людини на природу проходить як шляхом перетворення вже укладених на протязі тисячоліть природних систем, так і в результаті забруднення грунтів, вод, повітря. Це привело до різкого погіршення стану природи, часто з незворотними наслідками.

Екологічна криза являє собою реальну загрозу: практично в кожному регіоні ми є свідками шаленого розвитку кризових ситуацій. Екологія стала настільки популярною, що під її рубрику підводять що завгодно: очисні споруди, вторинну переробку паперу, регіональне планування землекористування і ін., тобто питання охорони навколишнього середовища. Але, захоплюючись рішенням конкретних питань охорони природи, потрібно не забувати, що без знання законів існування і розвитку природи всі наші зусилля направляються на боротьбу з наслідками, а не з причиною конфлікту людини з природою. Екологія є науковою базою охорони природи, займає положення на зіткненні зі всіма іншими науками, тобто являється міждисциплінарною наукою. Екологія є базою співпраці фахівців усіх напрямків: натуристів, інженерів, експериментаторів та вчених-теоретиків, біологів, математиків, медиків, метеорологів, для котрих екологічні знання є життєво необхідними. Набуття кожною людиною екологічних знань буде сприяти дбайливому ставленню до природи, збереженню її, зменшенню забруднення зі сторони людської діяльності.

Екологію як навчальну дисципліну введено в вищу школу.

1. Екологічні фактори

1.1 Поняття екологічного фактора, його критерії, рівні дії

Будь-яка умова (елемент) навколишнього природного середовища, що прямо або побічно впливає на живі організми, називається екологічним фактором.

Критерії екологічного фактору:

1. Нерозривність даного елементу середовища.

Наприклад, як екологічний фактор не можна розглядати глибину водойми або висоту місця життя над рівнем моря, оскільки глибина впливає на водних мешканців не безпосередньо, а через збільшення тиску, зменшення освітленості, зниження температури, зменшення змісту кисню, підвищення солоності і т.д. Дія висоти здійснюється через зниження температури, атмосферного тиску. Саме температура, освітленість, тиск, солоність і будуть виступати як екологічні фактори, що впливають на живі організми.

2. Дія екологічного фактора може бути не прямою, а опосередкованою, тобто впливає через безліч зв'язків. На пташиних базарах колосальне скупчення птахів. Це пояснюється так. Біогенні елементи калу птахів, потрапляючи у воду, дають їжу бактеріям, що мінералізують органіку, а це веде до росту водоростей, ними харчуються ракоподібні, останні є їжею для риб, а рибою харчуються птахи. Біогенні речовини калу діють не прямо, а через складну систему взаємодії.

Рівні дії абіотичних факторів:

1)  Рівень особин. На цьому рівні абіотичні фактори впливають на поводження тварин, змінюють трофічні відносини із середовищем проживання, визначають розвиток, швидкість росту і тривалості життя тварин і рослин, впливають на здатність до розмноження і плідність.

2)  Популяційний рівень. На цьому рівні абіотичні фактори впливають на такі параметри: народжуваність, смертність, тривалість життя особин, швидкість росту популяції, її розміри.

3)  Видовий рівень. На рівні виду абіотичні фактори виступають як фактори, що визначають і обмежують географічне розповсюдження.

4)  Рівень екологічних систем Будь-який фактор, який робить вплив на окремий вид, що входить у екосистему, буде впливати і на саму екосистему.

1.2 Класифікація екологічних факторів

Існує традиційна класифікація екологічних факторів і класифікація по Мончадському А.С. Традиційну класифікацію представлено на схемі 1:

Схема 1. Традиційна класифікація екологічних факторів

Екологічні фактори
Абіотичні	Біотичні	Антропогенні
1. Кліматичні (атмосферний тиск, вологість та рух повітря, освітлюванність, температура) 2. Эдафогенні (эдафичні, грунтові). (Структура, вологість, механічний склад грунту) 3. Хімічні (хімічні речовини) 4. Орографічні (висота над рівнем моря, кут нахилу гір, скель, рисунки на скелях)	1.  Зооценоз (сукупність тварин) 2.  Фітоценоз (сукупність рослин) 3.  Мікробіальний ценоз (сукупність мікроорганізмів)	Сукупність діяльності людини

По Мончадському А.С. екологічні фактори є:

1.  Первинні періодичні – це обертання Землі, добовий хід часу.

2.  Вторинні періодичні – вологість, температура повітря, опади, динаміка рослинної їжі, зміст газів у воді.

3.  Неперіодичні. Грунтово-земельні фактори (неперіодичний лише ґрунт, а динаміка властивостей ґрунту: вологість, температура – періодичні фактори), стихійні явища, домішки у воді, у повітрі через діяльність людини.

1.3 Поняття про лімітуючий фактор

У 1840 році німецький хімік-органік Ю.Лібіх висунув теорію мінерального харчування рослин. Він установив, що розвиток рослин залежить не тільки від тих хімічних елементів або речовин (тобто факторів), що присутні в достатньому для організмів кількості, але і від тих , котрих не вистачає. Наприклад, надлишок вологи або азоту не замінить недоліку бора або заліза, що звичайно присутні в ґрунті в мікрокількості. У результаті своїх досліджень Лібіх сформулював «Закон мінімуму», відповідно до якого необхідно збільшити вміст у ґрунті живильної речовини, що знаходиться в мінімумі. Закон справедливий не тільки для рослин: для людей недостача чого-небудь повинна компенсуватися уживанням вітамінів або мікроелементів. Через 70 років американський учений Шелфорд В. показав, що не тільки речовина, що є присутня у мінімумі, але і надлишок якогось елемента може приводити до небажаних відхилень. Наприклад, надлишок ртуті в організмі людини по відношенню до деякої норми, викликає важкі функціональні розлади. При недоліку води в ґрунті асиміляція рослиною елементів мінерального харчування утруднена, але і надлишок води небажаний: можуть «задихнутися» корені, виникають анаеробні процеси, закисання ґрунту. Як надлишок, так і недолік величини рН визначає кислотність ґрунту, середовища. Багато рослин, тварин, мікроорганізмів дуже чуттєві до найменших змін рН (наприклад, у біологічному очищенні стічних вод). Фактори, як у надлишку, так і в недоліку стосовно оптимальних вимог організму, називаються лімітуючими, а правило одержало назву «Закону фактора, що лімітує,» або «Закону толерантності». Закон фактора, що лімітує, враховується в заходах щодо охорони навколишнього природного середовища від забруднення. Підвищення норми шкідливих домішок у повітрі, воді представляє серйозну загрозу здоров'ю людей.

2.Абіотичні фактори