Склад та структура інвестицій як джерел фінансування підприємства

1.2 Склад та структура інвестицій як джерел фінансування підприємства

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ретельної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).[11]

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб’єктів господарювання.[11]

1.3 Джерела формування інвестиційних ресурсів

Визначальним джерелом формування позичкових інвестиційних ресурсів є звичайно довгострокові кредити банків, але за умови кризового стану економіки країни їх можна використати лише в дуже обмежених масштабах.

Емісія облігацій фірми як джерело формування інвестиційних ресурсів є доступною тільки фірмам з великими розмірами статутного фонду.

Відповідно до законодавства України емісія не повинна перевищувати 25% від суми статутного фонду. Проте це джерело формування інвестицій не набуло поки великого поширення через нерозвиненість фондового ринку і незначні розміри статутного фонду багатьох фірм.[13]

Інвестиційний лізинг є однією з перспективних форм залучення позичкових ресурсів. Його можна вважати різновидом довгострокового кредиту, що надається у натуральній формі, тобто як довгострокова оренда різноманітного устаткування і транспортних засобів. Інвестиційний селенг — це порівняно нова форма залучення інвестиційних ресурсів, яка полягає у передачі власником права користування і розпорядження своїм майном за певну плату. До такого майна можуть належати будівлі, споруди, сировина і матеріали, цінні папери, продукти інтелектуальної праці. Із залучених джерел фінансування інвестицій насамперед необхідно назвати емісію акцій (акціонерний капітал) та інвестиційних сертифікатів, що її можуть здійснювати виробничі фірми та інвестиційні фонди чи компа-нії. Для підприємств інших організаційно-правових форм (крім акціонерних товариств) основною формою додаткового залучення капіталу може стати збільшення статутного фонду за рахунок нових внесків (паїв) вітчизняних і зарубіжних інвесторів.[13]

Вітчизняний і зарубіжний досвід, а також аналітична оцінка фірми, з усього розмаїття джерел формування інвестиційних ресурсів варто вибирати передовсім найдоступніші, найреальніші, найефективніші тощо. Визначення методів фінансування інвестиційних програм і проектів дозволяє розрахувати пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів.

розділ 2. Формування інвестиційної політики підприємств на прикладі львівської області

2.1  Джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємств України

В обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств усіх видів економічної діяльності, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва. Індекси інвестицій в основний капітал до попереднього року обчислені за даними обсягів інвестицій у порівняних цінах. (рис2.1)

 

Рис 2.1 Індекси інвестицій в основний капітал.

З побудованого графіка видно, що з 1991 до 1998 року прослідковується тенденція до зменшення індексів інвестицій в основний капітал, а потім - постійне помірне збільшення.

Побудуємо в одній площині графіки, які ілюструють динаміку валового внутрішнього продукту, інвестицій в основний капітал та обсягів виробництва у промисловості протягом досліджуваного періоду [1].

Рис.2.2 Індекси реального ВВП та інвестицій в основний капітал

На побудованих графіках чітко прослідковує, що загальна тенденція динаміки зберігається для всіх величин (інвестицій в основний капітал, валового внутрішнього продукту та обсягів виробництва у промисловості).

Тепер наведемо статистичні дані про результати інвестування в період збільшення індексів інвестицій в основний капітал. В табл.2.1. наведені дані [1; 4] про інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування в Україні за 2000 - 2005 рр. в млн. гривень у фактичних цінах.

Таблиця 2.1. Інвестиції в основний капітал у фактичних цінах за джерелами інвестування в Україні за 2000 - 2005 рр.

Вид джерела фінансування	Рік
	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Всього	12401	13958	17552	23629	32573	37178
у тому числі за рахунок коштів держбюджету	1043	1029	1341	1210	1749	1863
коштів місцевих бюджетів	436	585	686	975	1332	1365
власних коштів підприємств, організацій	9330	10081	12370	16198	21770	24470
коштів іноземних інвесторів	133	421	677	1400	1413	2068
коштів населення на індивідуальне житлове	1001	1049	1113	1176	1415	1573
кредитів банків та інших позик			132	391	1400	1985
інших джерел фінансування	458	793	1233	2279	3494	3854

За даними статистичного щорічника України (2005 рік) сформуємо табл. 2.2, в якій наведено обсяг інвестицій в основний капітал та основні макроекономічні показників за 2000 - 2005 рр. [2].

Таблиця 2.2.

Основні макроекономічні показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Інвестиції в основний капітал (у факт, цінах), млн. грн.	12,4	14,0	17,6	23,6	32,6	37,2
Валовий внутрішній продукт (у факт, цінах), млн. грн.	93365	102593	130442	170070	204190	220932
у розрахунку на одну особу, грн.	1842	2040	2614	3436	4195	4583
Доходи населення, млн. грн.	50069	54379	61865	86911	157996	186365
Індекс споживч. цін(грудень до грудня попереднього року), відсотків	110,1	120,0	119,2	125,8	106,1	99,4
Бюджет (доходи), млн. грн.	28112,0	28915,8	32876,4	49117,9	54934,6	61954,3
Експорт товарів і послуг,млн.дол.	19,0	16,4	15,2	18,1	19,8	22,0
Імпорт товарів і послуг,млн. дол. США	18,5	16,1	12,9	15,1	16,9	18,2
Кількість зайнятих економічною діяльністю, млн.	22,6	22,3	21,8	21,3	21,0	21,4

За наведеними даними робимо висновок, що збільшення інвестицій в основний капітал (у фактичних цінах) за період з 2000 по 2005 роки супроводжується збільшенням таких показників економіки, як: ВВП, дохідна частина бюджету, доходи населення. У динаміці експорту та імпорту товарів та послуг загальної тенденції не прослідковується. Це можна пояснити, керуючись тим, що стимулюючий ефект мультиплікатора залежить від багатьох факторів.

Так, якщо збільшуються податки, то розміри віддачі державних витрат знижуються. Якщо імпорт є досить значним, то частина «нових» доходів уходить за кордон, зростає ймовірність дефіциту платіжного балансу [12].

Найпоширенішою помилкою в контексті аналізу інвестицій є хибне уявлення про те, що в результаті здійснення інвестиційної діяльності одна зі сторін обов'язково залишається у виграші, а інша — програє. Звичайно, на практиці така ситуація можлива. Хоча, як правило, у світовій економіці інвестування пов'язане із взаємним виграшем. Інвестор дістає доступ до ринків дешевої робочої сили чи сировини, збуту продукції, зменшує свої ризики шляхом міжнародної диверсифікації капіталу. Сторона, яка приймає, заповнює "нішу" у наявних інвестиційно-фінансових ресурсах, вирішує низку соціально-економічних проблем.

Дослідження інвестиційного макросередовиша в Україні свідчить про те, що, з одного боку, ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який визначає амортизаційну, грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику тощо. З другого, на динаміку інвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондової інфраструктури вітчизняної економіки. Не менш суттєвим є й те, що між цими визначеннями існує рефлективний зв'язок, тобто вони взаємопов'язані, а напрям впливу може бути двостороннім. Наприклад, кредитна й інвестиційна репутація уряду впливає на фондові індикатори. І навпаки, низька активність портфельних інвесторів на внутрішньому ринку країни є показником недовіри інвесторів до її економічної політики. Загалом же це свідчить про необхідність використання усього комплексу важелів (державних і ринкових) для формування привабливого інвестиційного середовища і залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів у вітчизняну економіку.[10;3]

2.2 Інвестиційна політика Львівської області

Дослідження в різних галузях економіки України свідчить про те, що за останні роки в результаті реалізації комплексу ринкових реформ та створення конкуренції спостерігаються позитивні зрушення в інвестиційно-інноваційній діяльності. Аналіз інвестиційної діяльності суб’єктів господарської діяльності різних форм власності за 1995-2008рр. відображає суттєві зрушення в напрямі збільшення частки інвестицій в основний капітал підприємницькими структурами з недержавними формами власності. Однак у цілому умови реформування відносин власності та проблемні питання перехідної економіки негативно вплинули на інвестиційну діяльність різних форм господарювання, знизивши обсяги інвестицій в основний капітал.

Аналізуючи інвестиційну політику Львівщини, спостерігаємо недостатність внутрішнього капіталу для фінансування інвестиційного розвитку як наслідок низької здатності до самофінансування та фінансування інститутами фінансового ринку. Одним із найважливіших джерел інвестування економіки регіону виступають банківські інвестиційні кредити.

Дослідження показали, що на кредитну діяльність банківських установ впливає в цілому складна економічна ситуація в країні, водночас характерним є зростання обсягів кредитних вкладень у національну економіку. Разом з тим із збільшенням загального обсягу кредитних вкладень відбулося зростання заборгованості за довгостроковими кредитами більш ніж у 15 разів порівняно з 1996р., яка станом на 1 січня 2008 р. становила 297 млн. грн. За даними дослідження простежується тенденція щодо збільшення частки довгострокових та скорочення короткострокових кредитів, незважаючи на їх зростання, зазначений обсяг довгострокових кредитів є незначним порівняно з потребами економіки.

Аналіз структури джерел інвестування свідчить, що серед них найактивнішу роль відіграють власні кошти підприємств (71,4%) та іноземні інвестиції (10,3%). Усі інші джерела інвестиційного забезпечення характеризуються незначною питомою вагою: кошти державного та місцевого бюджетів (6,4%), кредити банків (4,4%), кошти населення (0,9%), кошти вітчизняних інвесторів (0,6%).

За результатами аналізів можна зробити висновок, що для залучення потенційних джерел інвестування необхідно створити умови для їх трансформації в реальні джерела інвестиційних ресурсів та збільшення інвестиційної привабливості регіонів. Важливу роль у процесі інвестування в підприємницьку діяльність мають відігравати додаткові ресурси, що виникають в економіці внаслідок їх ринкових перетворень(кошти від приватизації, використання можливостей внутрішнього та зовнішнього фондового ринків та небанківських фінансово-кредитних установ, від створення сприятливих економічних умов для залучення вільних грошових заощаджень, активізації процесів банківського інвестиційного кредитування, лізингу)[6].

Недостатня інвестиційна привабливість окремих регіонів впливає на розподіл обсягів інвестицій. Зокрема, спостерігається значна нерівномірність капітальних вкладень в галузі господарського комплексу регіону в розрізі районів та міст обласного підпорядкування. Інвестиційні ресурси, як правило, спрямовуються у підприємства м. Львова – 454,04 млн грн.(51,6%), Стрийського району – 75,5 млн грн.(8,6%) та Яворівського району – 38,4 млн грн. (4,4%). Найбільший дефіцит капіталовкладень зафіксовано в Перемишлянському – 3,8 млн грн.(0,44%), Турківському – 3,1 млн грн.(0, 36%) та Старосамбірському районі – 2,8 млн грн.(0,32%). Аналогічна ситуація спостерігається з розподілом іноземних інвестицій. Регіональна структура розподілу прямих іноземних інвестицій є нерівномірною, оскільки найбільші обсяги інвестицій припадають на м. Львів (64% до загального обсягу інвестицій), Яворівський район – 10%, Камянка-Бузький район – 3,9%, а для інших районів та міст Львівщини питома вага прямих іноземних інвестицій коливається від 3,3 до 0,1%.

Це свідчить про необхідність надання гірським регіонам та депресивним територіям статусу і прав територій пріоритетного розвитку, створення належного податкового середовища з метою підвищення їх привабливості для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Такі регіони мають значний потенціал і можуть стати регіонами соціально-економічного зростання.

Інвестиційну політику Львівської області можна охарактеризувати як ресурсно-привабливу. Привабливість Львівського регіону визначається такими чинниками:

-  високими темпами ринкового розвитку;

-  високим рівнем освіти населення, кваліфікованою робочою силою;

-  великою часткою новітніх галузей промисловості;

-  широкою мережею науково-дослідних установ;

-  розвиненою телекомунікаційною мережею;

-  багатим ресурсним потенціалом;

-  міжнародними транспортними коридорами, що проходять територією області;

-  широкими можливостями для відпочинку та рекреації.

Важливим аспектом, який стимулюватиме надходження інвестицій в економіку регіону, є інноваційна діяльність. Аналіз економічних данин Львівщини свідчить про скорочення інноваційних процесів, що характеризується зменшенням числа і питомої ваги інноваційно-активних підприємств. На даний час для інноваційної діяльності на регіональному рівні характерною є низка проблем, до яких слід віднести відсутність дієвих та ефективних програм інноваційного розвитку, відсутність пільг щодо активізації інноваційної діяльності в регіоні. Передусім необхідно вирішити проблему системного, сформованого га основі чіткого визначення пріоритетів підходу щодо розвитку провідних галузей економіки на регіональному рівні, сформувати належну законодавчо-нормативну базу та розробити ефективні інноваційні програми, які б передбачали створення сприятливого економічного середовища для реалізації проекту «інновації - інвестиції» відповідно до інтересів усіх його учасників, що дасть змогу збільшити обсяги надходження ресурсів для реалізації інноваційних проектів.

Отже, основними факторами, що можуть привабити інвестиції в підприємницький сектор регіону, зокрема Львівщини, є значний ринок збуту з величезними потенційними можливостями, дешевою робочою силою та окремими видами природних ресурсів. Потенційних інвесторів може привабити: норма прибутку, яка б ураховувала премію за ризик, інфляцію та інші негативні інвестиційні фактуро; тимчасові низькі прибутки при забезпеченні інших цілей інвестування – закріплення на ринку, адаптація до регіональних умов підприємницької діяльності, тобто формування основи для отримання прибутку у майбутньому.

Пріоритетним завданням органів державної влади на всіх рівнях Львівщини є збільшення залучення інвестицій на основі програми «Назустріч інвесторам» та Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року.

До чотирьох стратегічних цілей Львівської області належать [6]:

1.  Львівщина – регіон сталого економічного й підприємницького розвитку.

2.  Львівщина – ворота України до Європейського Союзу.

3.  Львівщина – регіон високоосвічених людей, інноваційного потенціалу та технологічно розвинутих компаній.

4.  Львівщина – регіон чистого та привабливого довкілля, культури, туризму та рекреації.

Чималим поштовхом розвитку області є проведення в Україні Євро-2012. Тим самим інвесторам створюються широкі можливості для реалізації інвестиційних проектів.

Пріоритетними інвестиційними проектами Львівської області є: реконструкція Міжнародного аеропорту «Львів»(вартість проекту – 166,1 млн дол. США, в тому числі кошти інвестора 97,2 млн дол. США); будівництво та експлуатація шахти Любельська (необхідні інвестиції 40 млн дол.США для видобутку коксівного вугілля підземним способом із застосуванням високоефективних технологій).

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. «Про схвалення концепції створення індустріальних (промислових) парків у Львівській області» визначені стартові майданчики для облаштування промислових парків. Один з таких промислових парків – «Черляни» розташований на земельній ділянці площею 510 га на відстані 52 км до кордону з Європейським Союзом.

Виходячи з першочергових завдань економічної політики, пріоритетними будуть ті напрями інвестування, які спроможні за порівняно короткий термін забезпечити відчутні зрушення в економіці регіону. Для Львівщини це такі галузі і виробництва : з коротким терміном окупності (туризм і рекреація, легка, харчова промисловість), суттєвим мультиплікативним ефектом, тобто розвиток яких дає значний поштовх для економічного зростання супутніх виробництва (такими є, зокрема, виробництво складної техніки, машин, обладнання), із значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю.

У Львівській області проводиться активна політика щодо залучення іноземних інвестицій. На одного мешканця у 2007 р. припадало понад 323 дол. США іноземних інвестицій, вкладення в економіку області здійснили партнери з 62 країн. Найактивнішими інвесторами є Польща, Німеччина та Угорщина (рис.1).

Пріоритетною для іноземного інвестування є промислова та фінансова сфери діяльності. Динамічно розвиваються торгівельна діяльність та сфера послуг, що зумовлена вигідним географічним положенням області. Важливу роль відіграє мале підприємництво. В області функціонує понад 120 тис. малих підприємств та 93,3 тис. підприємців - фізичних осіб. На 10 тис. осіб на Львівщині припадає 68 малих підприємств порівняно з 66 підприємствами по Україні [6]. Привабливими сферами для малого бізнесу є машинобудування, легка та харчова промисловість, виробництво деревини та виробів з неї (рис. 2).

За 9 місяців 2008 р. внесено 164, 7 млн. дол.. США іноземних інвестицій, що у 2,2 раза більше, ніж у попередньому році. Всього в економіку області внесено 653,2 млн дол. США. За обсягами залучених інвестицій область входить у десятку найбільш привабливих територій (8-ме місце в Україні), а серед західних регіонів посідає перше місце. На даний час в області працюють інвестиції з 61 країни світу. Найбільш активно інвестують в область ділові партнери зазначені на рис.3.

Рис.3 Країни, що активно інвестують у Львівську область.

Так, Польща інвестує у галузі тваринництва; Німеччина – у виробництво автомобільних кабельних мереж; Данія – у виготовлення меблів. Очікуються значні інвестиції у виготовлення сучасних будівельних матеріалів та розвиток фінансової інфраструктури області.

Основою інвестиційної політики у регіоні та в країні в цілому має стати максимальний розвиток підприємницької ініціативи суб’єктів економічної діяльності. Приватна ініціатива у поєднанні з інноваційно-технологічними досягненнями забезпечує позитивний вплив на конкурентоспроможність вітчизняної продукції та національної економіки [7], сприяє збільшенню обсягів заощаджень населення та спрямовує їх на ефективний економічний розвиток [8] та вирішення питань соціального захисту.

розділ 3. Шляхи поліпшення інвестиційної діяльності в Україні