Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Військово-наукове товариство слухачів, курсантів і студентів

НАЗВА РОБОТИ

Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства

девіз: Економіка

Харків 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Формування економічного потенціалу підприємства

1.1 Сутність потенціалу підприємства

1.2 Структура потенціалу підприємства

1.3 Конкурентоспроможність потенціалу підприємства

Розділ 2. Фінансові ресурси підприємства, їх склад і характеристика

2.1 Джерела формування фінансових ресурсів

Розділ 3. Аналіз фінансового потенціалу підприємства

3.1 Основні напрями управління фінансовим потенціалом підприємства

3.2 Прогнозування фінансового потенціалу підприємства

Розділ 4. Шляхи вдосконалення ефективності використання фінансового потенціалу в умовах кризи

4.1 Загальні основи управління підприємством в умовах кризи

4.2 Дії спрямовані на підвищення ефективності використання фінансового потенціалу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб'єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цей термін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє „приховані можливості, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”.

Фінансовий потенціал є дуже важливим для підприємства, бо це обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, а достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Розділ 1. Формування економічного потенціалу підприемства

1.1 Сутність потенціалу підприємства

Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил.

Еволюція трактування науковою думкою терміна „потенціал” в економіці є такою:

1) Воблий К.Г. 1924 рік – Потенціал виробничих сил – потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення.

2) Вейц В. 1927 рік – Потенційні виробничі сили – не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні і умови, за яких здійснюється виробничий процес.

3) Струмилін С. Г. 1954 рік – Економічний потенціал – сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства.

4) Нємчинов В. С. 1967 рік – Потенціал розширеного виробництва – ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання.

5) Анчишкін 0. І. 1973 рік – Виробничий потенціал – сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва.

6) Абалкін Л. І. 1981 рік – Потенціал – це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу.

7) Архангельський В. М. 1983 рік – Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі.

8) Рєпіна І. М. 1998 рік – Підприємницький потенціал – сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства.

Сучасний термін «потенціал підприємства» – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.

Також цей термін визначають як сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. З іншої точки зору потенціал розглядають як систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те. що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися».

Потенціал класифікують за такими ознаками

1. За рівнем абстрагованості:

- потенціал людства;

- природний;

- економічний;

- соціокультурний;

- психофізіологічний.

2. Залежно від рівня агрегованості оцінки:

- потенціал світового господарства;

- національної економіки;

- галузевий;

- регіональний;

- територіальний;

- добровільних об'єднань;

- підприємств;

- структурних підрозділів;

- операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих місць.

3. За галузевою ознакою:

- промисловий;

- транспортно-комунікаційний;

- науковий;

- будівельний;

- сільськогосподарський;

- сфери обслуговування тощо.

4. За елементним складом:

- потенціал основних виробничих фондів (засобів);

- потенціал оборотних фондів (засобів);

- земельний;

- інформаційний;

- технологічний;

- кадровий (трудовий) тощо .

5. За спектром урахованих можливостей:

- внутрішньосистемний;

- зовнішній (ринковий).

6. За функціональною сферою виникнення:

- виробничий;

- маркетинговий;

- фінансовий;

- науково-технічний;

- інфраструктурний та ін.

7. З огляду на спрямованість діяльності підприємства:

- експортний;

- імпортний.

За мірою реалізації потенціалу:

- фактичний (досягнутий, реалізований);

- перспективний (вектор розвитку).

Потенціал концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Потенціал містить елементи майбутнього розвитку[3].

Отже, потенціал підприємства характеризується трьома основними рисами:

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів, не залучених у виробництво.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається ще й навичками персоналу.