Прикладна професійна фізична підготовка студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв у ЛНУ ім. І. Франка

Прикладна професійна фізична підготовка студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв у ЛНУ ім. І. Франка

 

Актуальність теми. Корінна перебудова освіти, обумовлена соціально-економічним розвитком країни, нездійсненна без рішення проблем, пов'язаних з фізичним вихованням молодого покоління. Адже у 30-35% студентів ЛНУ ім. І. Франка - відмічається ослаблене фізичне здоров'я, що супроводжується частими пропусками занять. Це негативно позначається на ефективності навчального процесу і подальшій творчій діяльності.

Навчально-професійна діяльність студентів ЛНУ ім. І. Франка, яка базується на ранній спеціалізації, обумовлює необхідність диференційованого підходу до розробки засобів і методів прикладної професійної фізичної підготовки ( ППФП), які повинні забезпечувати не лише гармонійний загальний фізичний розвиток, але і компенсувати несприятливий вплив чинників професійної діяльності, сприяти підвищенню технічної і творчої майстерності майбутніх професіоналів.

Потрібне ґрунтовне вивчення проблеми порушень здоров`я , а також, якщо це можливо, запобігання порушенню опорно-рухового апарату (ОРА) і водночас сбою ритму дихання та дисфункціям у роботі серцево-судинної системи. Усе це можливо досягнути лише, при врахуванні важливості ролі ППФП в корекції порушень здоров`я, у студентів різних музичних спеціалізацій та бібліотечного відділу.

Серед актуальних проблем ППФП - значне місце займає така специфічна проблема, як розвиток основних фізичних (рухових) якостей, адже дисфункції і захворювання ОРА посідають одне з чільних місць. До них належать ті, які пов'язані із стереотипними рухами, вимушеною позою, м'язовим напруженням, обмеженою тривалою одноманітністю рухів рук. Разом з цим донині немає практичних розробок з корекції вказаних порушень засобами ППФП.

Важливу роль тут відіграють не тільки шляхи їх розвитку і вдосконалення, але і засоби їх контролю, особливо педагогічного.

А, також відсутні дослідження, де міститься методичний матеріал, що зважає на специфіку ППФП студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв, не розроблені методичні підходи і технології корекції порушень постави у процесі ППФП вищого навчального закладу, не висвітлені його організаційно-методичні аспекти, немає відповідних навчальних програм.

Таким чином, недостатність розробки методологічного підґрунтя ППФП студентів з урахуванням професійно-залежних порушень зоров`я,  свідчить про актуальність вивчення даної проблеми.

 Тому, необхідно роз'яснювати особам, що займаються фізичними вправами і спортом та їх батькам, що ці заняття не їх особиста справа, а громадянський, якщо хочете національний борг.

Мета дослідження: виокремити різні підходи у проведенні занять для студентів факультету культури і мистецтв на прикладі бібліотечного і музичного відділів.

Завдання:

1.  Визначити значення медичного огляду у Львівському університеті;

2.  Проаналізувати відмінність проведення занять спортом у студентів різних напрямів;

3.  Визначити оптимальні вправи для студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв;

4.  Показати ефективність розроблених підходів у підвищенні рівня функціонального стану організму, розвитку значущих фізичних якостей для корекції порушень здоров`я студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка

Результати дослідження.

Медичний огляд у Львівському університеті

Особливе місце при проведенні педагогічного контролю у Львівському національному університеті імені Івана Франка, займає медичне забезпечення - одна з вирішальних умов раціонального використання засобів фізичної культури і спорту, високої ефективності проведення навчально-тренувальних занять.

Медичне забезпечення сприяє реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання і здійснюється у вигляді лікарського контролю [7,63].

Мета лікарського контролю є всебічне сприяння ефективності процесу фізичного виховання, правильному використанню засобів фізичної культури. Він покликаний виключити всі умови, при яких можуть з'являтися негативні впливи від занять фізичними вправами і спортом на організм що займаються.

Лікарський контроль є обов'язковою умовою попередження травматизму, збереження здоров'я людини, довголіття, творчої активності і здійснюється відповідно до "Положення про лікарський контроль у відповідності до ППФП у ЛНУ ім. І. Франка ".

Основні завдання лікарського контролю:

1.  визначення стану здоров'я студентів і вирішення питань допуску їх до занять у різних формах і групах;

2.  здійснення лікарського контролю на заняттях з фізичного виховання і спортом;

3.  діагностика функціонального стану;

4.  оцінка фізичного розвитку та виявлення захворювань і травм;

5.  медичне забезпечення змагань;

6.  агітація і пропаганда фізичної культури серед населення.

Основні форми лікарського контролю.

Лікарський контроль проводиться в наступних формах:

1.  регулярні лікарські обстеження і контроль осіб, які займаються фізичними вправами і спортом;

2.  лікарсько-педагогічні спостереження під час занять і змагань;

3.  санітарно-гігієнічний контроль за місцями та умовами проведення занять;

4.  медико-санітарне забезпечення масових оздоровчих і спортивних заходів (у спортивних таборах і на навчально-тренувальних зборах);

5.  профілактика спортивного травматизму та захворювань;

6.  санітарно-просвітницька робота та пропаганда фізичної культури, спорту, здорового способу життя.

Для  студентів медичне обстеження проводять перед початком навчального року один раз на рік. [9,65].

Встановлений багаторічною практикою лікарський контроль розподяє студентів на групи:

7.  основну (без відхилень у стані здоров'я);

8.  підготовчу (без відхилень, але з недостатнім фізичним розвитком і підготовленістю);

9.  спеціальну (мають відхилення у стані здоров'я і потребують обмеження фізичних навантажень)

Це дозволяє правильно дозувати фізичні навантаження у відповідності до професійної відмінності студентів в процесі занять з фізичного виховання.

Заняття фізичними вправами повинні проводитися під контролем лікаря, але перш за все під контролем тренера-викладача з фізичного виховання. Лікарсько-педагогічні спостереження безпосередньо в процесі навчально-тренувальних занять дозволяють з'ясувати умови і методику занять, підготовленість студентів, виконання ними гігієнічних правил, визначити недоліки в організації навчальних занять, дозволяють забезпечити всебічний фізичний розвиток студентів.

У процесі занять фізичними вправами, участі у спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходах рекомендується викладачам-тренерам, інструкторам по спорту і самим студентам періодично оцінювати рівень свого фізичного розвитку і фізичної (функціональної) підготовленості.

Оцінка фізичного розвитку проводиться за допомогою антропометричних вимірювань, а також методом розпитування і зовнішнього огляду [6,82]. Антропометричні вимірювання дають можливість визначити рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь відповідності статтю і віком. Метод зовнішнього огляду дозволяє при оцінці фізичного розвитку вивчити особливості статури та стану опорно-рухового апарату, оцінити особливості постави (положення плечей, лопаток, форму спини та хребта, грудної клітини), визначити рухливість в суглобах, оцінити розвиток мускулатури рук і ніг [5,64].  Звичайно, що основною вимогою є врахування професійної відмінностi студентів згідно їх профілюючих напрямів.

Відмінність проведення занять спортом у студентів різних напрямів

Проведені дослідження показали, що на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі у значної більшості студентів-бібліотекарів, а також і переважної більшості студентів музичних спеціальностей в ЛНУ ім. І. Франка (89,6%) спостерігалися порушення постави (у 29,8% - в сагітальній площині, у 55,7% виявлено асиметричну поставу і у 4,1% - сколіози 2-го ступеня, установлені фахівцями студентської поліклініки). Згідно з результатами анкетного опитування викладачів і студентів установлено, що тривалість перебування за сидячому положенні,на добу в різні періоди складала від 5-6 до 9-10 годин. При цьому лише 12% опитаних підкреслили, що використовують фізичні вправи (в основному - ходу) не більше однієї години на добу. У достудентський період лише 5,/% студентів відвідували тренажерні зали, - басейни,5% - здійснювали нерегулярні пробіжки. Виявлено, що 5|% студентів, у яких виконавська поза сидячи, відчувають ознаки застійних явищ у нижніх кінцівках. Проте на питання анкети про вибір відпочинку після репетиційних занять більше 3% студентів відзначили, що вважають за краще відпочивати лежачи,7% поєднують пасивний відпочинок з активним і лише 6% - відпочивають активно [8,100].

Такий аналіз свідчить про те, що професійні заняття на музичних інструментах вже у молодому віці потребують корекції фізичного стану, а також використання засобів профілактики і корекції порушень ОРА. Вивчені фізичний розвиток і фізична підготовленість студентів-музикантів. Виявилось, що за рівнем фізичного розвитку (індекс, К|ЄГЛЄ, екскурсія грудної клітини, ЖЄЛ) вони значною мірою відстають від студентів технічних вузів. [6,84]. Результати оцінки фізичної підготовленості (функціональна проба з 20-ма присіданнями, кистьова динамометрія, піднімання тулуба до положення сидячи, згинання рук в упорі лежачи, нахил з положення стоячи) були значно нижчі за мінімальний рівень передбачений державними тестами і нормаггавами фізичної підготовленості для студентів вищих навчальних закладів України.

Вивчені показники плечового індексу і "Трикутника" лопаток, що характеризують стан постави в сагітальній і фронтальній площинах. Оскільки загальноприйнятий розподіл індексу на 2-і градації (до 89,9% визначає сутулість, від 90 до 100% - нормальну поставу) не дозволяє виявити проміжні форми кіфотичної постави, лами-була розроблена шкала градації вираженості цієї постави. Обстежувані студента умовно розподілялися на 4 групи: сильну середньо/слабковиражена сутулість і нормальна постава, з параметрами індексу відповідно - <80%; 80-84,9%; 85-89,9%; >90% [8, 99].

Антропометричні вимірювання дозволили виявити у 12,5% студенток і у 8,3% студентів, так звану "сильно виражену сутулість", у 52,5 і 50% відповідно - "середньо виражену", у 35 і 37,5% - "слабко виражену сутулість". "Нормальна постава" була встановлена лише у 4,2% юнаків, тоді як у дівчат вона була відсутня. Додаткові дослідження з визначення положення лопаток і їх симетричності (вимірювання відстані від остистого відростка хребця нижніх кутів лопаток) дозволили уточнити характер порушень постави. [8, 71].

Виявлені зміни стали підставою для розробки певних методичних підходів у ФВ студентів- бібліотекарів, які, окрім фізичного оздоровчого ефекту, забезпечували корекцію і відновлення постави, сприяли повноцінному майбутніх спеціалістів. Таке порушення відбувається не випадково, адже відповідно до посадової інструкції бібліотекар повинен виконувати:

- приймання періодичних виданнь, звірку їх із супровідними документами.

- здійснювати реєстрацію нових надходжень газет, журналів та інформаційних видань у базі даних АБІС ІРБІС.

- штемпелювати періодичні видання, розподіляти їх між структурними підрозділами бібліотеки.

- складати списки на передачу періодики у відділи бібліотеки.

- здійснювати експорт даних до інших відділів бібліотеки.

- систематично перевіряти базу даних абіс "періодика" на предмет виявлення пропусків, роздруковує їх, інформує про них передплатні агентства

- двічі на рік складає повні звіти про періодичні видання, що не надійшли до бібліотеки з різних причин. [3,1-2]

Очевидно, що це малорухлива робота, яка передбачає передусім сидячий спосіб роботи, коли усе навантаження скеровується на опорно-руховий апарат, крім цього звичайно бібліотекар веде документацію (тобто пише) і працює за комп’ютером, і тут страждають очі і кисті рук. Тому потрібно розробите таке навантаження, яке б оптимально задовольняло потреби у фізикному навантаженні бібліотекарів. Це передусім проведення такого типу тестування:

1. На гнучкість.

2. На швидкість.

3. На силу.

4. На швидкісну витривалість.

5. На силову витривалість

Деякі показники фізичного розвитку дозволяють отримати дані про стан здоров'я обстежуваного. Більш докладний і повне визначення стану здоров'я проводиться за допомогою об'єктивних методів дослідження за допомогою об'єктивних методів дослідження функції найважливіших органів і систем організму [1,22].

Одним з таких методів оцінки стану здоров'я є лабораторні дослідження. До них відносяться аналіз крові, мокротиння, сечі та інших складових частин і виділень організму. Перераховані вище аналізи проводяться при захворюваннях для визначення діагнозу хвороби та перевірки ефективності лікування.

При вивченні впливу фізичних навантажень на різні органи і системи організму використовують функціональні проби.

Функціональні проби досить численні. Вибір найбільш підходящих для конкретного обстеження визначається поставленими завданнями. Найбільш широко функціональні проби проводяться в процесі медичного контролю за фізичною підготовкою спортсменів.

Таким чином, важливим компонентом комплексного лікарського обстеження студентів, поряд з оцінкою стану здоров'я, є тестування загальної працездатності. За допомогою тестування визначаються функціональні можливості організму, виявляються слабкі ланки адаптації до фізичних навантажень, уточнюється діагностика відхилень у стані здоров'я, здійснюється контроль за динамікою функціонального стану на окремих етапах навчального процесу, що дозволяє вносити необхідні корективи в хід навчального процесу [1,67].

Для оцінки фізичного стану саме бібліотекарів, їхньої підготовленості часто використовують методи візуального спостереження. Це перш за все методи:

1. визначення функціонального стану нервово-м'язової системи за допомогою динамометричної оцінки сили кисті і станової сили;

2. визначення функціонального стану дихальної сфери нервової системи за допомогою визначення максимальної частоти руху верхньої кінцівки;

3. визначення координаційної функції нервової системи - визначення здатно-сті зберігати рівновагу.

Дуже важливим моментом при проведенні функціональних проб з фізичним навантаженням є якість їх виконання. Необхідно стежити, щоб проба була проведена за відведений час з достатньою інтенсивністю. Функціональна проба повинна виконуватися сумлінно.

Очевидно, що вимоги викладені у посадовій інструкції музикантів дещо інші, адже кожна відмінность відповідає до специфіки роботи. Адже музиканти грають на різнопланових музичних інструментах і можуть працювати в симфонічних оркестрах, ансамблях, рок-групах або джаз "комбо. Проведений аналіз фізичного розвитку, фізичної підготовленості і стану ОРА на початковому етапі навчання студентів - музикантів в ЛНУ ім. І. Франка показав, що майже 90% з них мають відхилення від норми у стані постави, пов'язані в основному з ранньою музичною спеціалізацією (з 4,5-7 років), низький рівень фізичного розвитку і підготовленості. При цьому за результатами анкетування було виявлено, що 59,3% студентів не займаються фізичними вправами, 24,7% - зрідка їх використовують, і лише 16% - віддають перевагу заняттям фізичними вправами, ніж пасивному відпочинку.

У музикантів, які спеціалізуються на трубі, тромбоні, кларнеті, саксофоні, органі, передусім працює дихальна система, яка потерпає від значних навантажень. Отож розглянемо вимоги, які забезпечуватимуть нормальне функціонування дихальної системи в умовах фізичних навантажень для цієї категорії.

 При правильному дозуванні фізичних навантажень (при виконанні циклічних вправ) динамічний контроль за найпростішими показниками системи зовнішнього дихання (частота дихання, ЖЕЛ) дозволяє оцінити фізичний стан студентів. Частота дихання залежить від віку, рівня тренованості, стану здоров'я, величини виконуваного фізичного навантаження. Доросла людина робить в хвилину 14-18 подихів. У спортсмена частота дихання у спокої 10-16 за хвилину. При збільшенні фізичного навантаження частота дихання може досягти 60 і більше за хвилину [8,66].

Про силу дихальної мускулатури можна судити за даними пневмотонометріі і пневмотахонометрії. Пневмотахонометрія дозволяє виміряти тиск, що розвивається в легенях під час вдиху. Сила вдиху в більшості випадків - 50-80 мм. ртутного столба. У спортсменів 60-120 мм ртутного стовпа сила видиху найчастіше становить 80-120 мм ртутного стовпа, у спортсменів - досягає 100-240 і більше.

При регулярних заняттях фізичними вправами потужність форсованого вдиху і видиху може істотно збільшуватися, чтс забезпечує кращу вентиляцію легенів під час фізичних навантажень.

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) - показник відбиває функціональні можливості системи дихання, вимірюється за допомогою спірометра. У здорових нетренованих чоловіків ЖЕЛ зазвичай лежить в межах 3.0-4.5 л, у жінок 2.5-3.5 л. ЖЕЛ теоретично можна розрахувати за формулою Людвіга: