Навигация
Принципи і методи прогнозування
57417
знаков
2
таблицы
12
изображений
1.2 Принципи і методи прогнозування
Економічне прогнозування повинне ґрунтуватися на принципах: системності, погодженості, варіантності, безперервності, верифікованості й ефективності:
а) Системність у прогнозуванні означає взаємопов’язаність і співпідпорядкованість об'єкта, та його елементів. Під системністю методів і моделей економічного прогнозування розуміється їх сукупність, що дозволяє розробити погоджений і несуперечливий прогноз за кожним напрямком.
б) Погодженість у прогнозуванні означає погодженість нормативних і пошукових прогнозів різної природи і різного періоду попередження.
в) Варіантність – розробка декількох варіантів прогнозу, виходячи з постановки мети (у нормативному прогнозуванні) і варіантів прогнозного тла.
г) Безперервність у прогнозуванні полягає в коректуванні прогнозів при надходженні нових даних про об'єкт прогнозування.
д) Верифікованість означає перевірку вірогідності, точності й обґрунтованості прогнозів.
е) Ефективність (рентабельність) прогнозування визначає необхідність перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами по його розробці.
До основних функцій економічного прогнозу відносяться:
- науковий аналіз економічних, соціальних і науково-технічних процесів і тенденцій, об'єктивних зв'язків цих процесів у конкретних умовах у визначеному періоді;
- оцінка об'єкта прогнозування;
- виявлення альтернатив розвитку процесів;
- нагромадження економічної інформації для ухвалення оптимального рішення.
Нижче розглянемо зміст деяких з функцій:
а) Науковий аналіз здійснюється в три етапи: ретроспекція, діагноз, проспекція:
1) Під ретроспекцією розуміється етап прогнозування, на якому здійснюється оптимізація як сполуки джерел, необхідних для прогнозування, так і методів виміру і надання ретроспективної інформації, уточнення сполуки характеристик об'єкта прогнозування;
2) Діагноз – етап прогнозування, на якому визначаються тенденції розвитку об'єкта прогнозування, моделі і методи прогнозування;
3) Проспекція – етап прогнозування, на якому за даними прогнозу розробляються прогнози розвитку об'єкта прогнозування, здійснюється оцінка вірогідності, точності прогнозу (верифікація).
б) Оцінка об'єкта прогнозування базується на сполученні аспектів детермінованості і невизначеності. При абсолютній детермінованості зникає можливість альтернативного вибору рішень.
При абсолютній невизначеності конкретне уявлення майбутнього неможливо. Тому при відсутності одного з аспектів прогнозування втрачає зміст.
в) Виявлення об'єктивних альтернатив досліджуваного процесу і тенденцій його розвитку на перспективу припускає необхідність вибору між взаємовиключними можливостями. Для цього необхідний контроль економічних процесів, визначення відповідно до поставлених перспективних цілей оптимальних пропорцій на тривалий період.
Послідовність операцій розробки прогнозу зводиться до таких основних етапів:
а) Передпрогнозна орієнтація (програма дослідження) включає:
1) уточнення завдання на прогноз (масштаб, об'єкт, попередження і т.д.);
2) формулювання цілей і задачі прогнозу;
3) визначення структури й організації дослідження.
б) Прогнозна ретроспекція – дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування і прогнозного тла з метою одержання їх систематизованого опису.
в) Прогнозний діагноз – дослідження систематизованого опису об'єкта прогнозування і прогнозного тла з метою виявлення тенденції їх розвитку і вибору (розробки) моделей і методів прогнозування.
д) Прогнозна проспекція – розробка прогнозу за результатами прогнозного діагнозу.
е) Верифікація прогнозу – оцінка вірогідності й точності, а також обґрунтованості прогнозу, та додаткових даних.
ж) Синтез прогнозів – розробка системного прогнозу.
У даний час, за оцінками фахівців, нараховується більш 150 різних методів прогнозування, але на практиці як основні використовується близько 20. Під методами прогнозування розуміється сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх змін вивести судження визначеної вірогідності відносно майбутнього його розвитку.
До числа найбільш важливих класифікаційних ознак методів прогнозування відносяться:
а) ступінь формалізації; загальні принципи дії;
б) спосіб одержання й обробки інформації; напрямок і призначення прогнозування;
в) процедура одержання параметрів прогнозування і так далі представлена класифікаційна схема методів прогнозування, що наведена в Додатку Б.
За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні і формалізовані. У тих випадках, коли через значну складність об'єкта прогнозування неможливо врахувати вплив багатьох факторів, використовуються інтуїтивні методи, тобто методи, засновані на оцінках експертів. Розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки. Індивідуальні експертні оцінки включають:
- метод «інтерв'ю», при якому здійснюється безпосередній контакт;
- експерта з фахівцем за схемою «питання – відповідь»;
- аналітичний метод, при якому здійснюється логічний аналіз якої-небудь прогнозованої ситуації;
- метод написання сценарію, заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різними умовами.
До складу колективних експертних оцінок входять:
- метод комісій;
- метод Дельфі;
- метод колективної генерації ідей («мозкова атака»);
- матричний метод (метод сценаріїв).
Застосування цих методів, засноване на колективному мисленні, дозволяє, по-перше, підвищити точність результатів, і, по-друге, при обробці незалежних оцінок експертів можуть виникнути продуктивні ідеї.
У групі формалізованих методів виділяють дві підгрупи: екстраполяції і моделювання. До першої підгрупи відносяться методи найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх. До другого – структурне, мережне, матричне й імітаційне моделювання.
У залежності від способу одержання прогнозної інформації виділяють експертні і фактографічні методи. Останні засновані на фактографічній інформації, тобто інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. Експертні методи базуються на інформації, отриманій від експертів.
За ступенем просторової і часової погодженості результатів прогнозу виділяють:
- одномірне прогнозування – рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів без подальшого узгодження розрізнених прогнозів;
- багатомірне прогнозування – рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів зі спробою подальшого узгодження результатів;
- перехресне прогнозування – установлення причинно-наслідкових залежностей між екзогенними змінними і їх впливом на прогнозований об'єкт;
- наскрізне прогнозування – імітація поводження системи в цілому, включаючи просторове і часове її дослідження і повне узгодження результатів.
Значне місце серед методів економічного прогнозування займають так звані комбіновані методи. До них відносяться методи зі змішаною інформаційною основою, у яких як первинну використовують як фактографічну, так і експертну інформацію. Наприклад, при проведенні експертного опитування може бути використані фактографічна інформація і, навпаки, при екстраполяції тенденції, поряд з фактичними даними, – експертні оцінки. Так, наприклад, реалізація комбінованого підходу до використання різних методів прогнозування представлена в Додатку В.
Комбіновані методи використовують при побудові досить складних соціально-економічних прогнозів, де дуже важлива обробка як якісної, так і кількісної інформації.
У залежності від типу задачі прогнозування (прогнозування характеристик функціонування соціально-економічних систем (СЕС), прогнозування стану СЕС, прогнозування поводження і розвитку СЕС), способу її формального визначення (структуровані, слабоструктуровані, неструктуровані) можуть бути використані різні методи апарата прогнозування в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Рішення задач прогнозування різними методами
| Задачі прогнозування | Структуровані (Сильно формалізовані) | Слабоструктуровані (слабоформалізовані) | Неструктуровані (неформалізовані) | |
| тенденції (стани) стійкі | тенденції (стани) нестійкі | |||
| Характеристика функціонування СЕС | Екстраполяція на основі темпу зростання; тренду і регресійних динамічних і лагових моделей; згладжування і ковзних середніх (КС); авторегресії (АР); моделей АРКС | Прогноз на основі випадкових функцій, генетичних алгоритмів, за допомогою методів спектрального і гармонічного аналізу | Імітаційні методи; методи статистичного моделювання (метод Монте-Карло) | Експертні методи (метод експертних оцінок, метод Дельфі) |
| Задачі прогнозування | Структуровані (Сильно формалізовані) | Слабоструктуровані (слабоформалізовані) | Неструктуровані (неформалізовані) | |
| тенденції (стани) стійкі | тенденції (стани) нестійкі | |||
| Стани СЕС | Прогноз стану на основи ланцюгів Маркова | Прогноз станів на основі напівмарковських процесів; мереж Петрі, кінцевих та нескінченних автоматів | Імітаційні методи (метод системної динаміки), прогноз на основі нейронних мереж | Експертні методи (метод „мозкової атаки”, метод сценаріїв), використання експертних систем і системи підтримки прийняття рішень (СППР) |
| Поведінка і розвиток СЕС | Прогноз на основні стійких рішень диференціальних и кінцево-різніцевих рівнянь | Прогноз на основі нестійких рішень диференціальних і кінцево-різніцевих рівнянь(визначення точок біфуркації, знаходження „дивних” | Імітаційні методи (на основі кусково-лінійних агрегатів), прогноз на основі нейронних мереж | Визначення „каналів еволюції” на основі експертних думок, використання експертних систем і СППР |
Для рішення суворо формалізованих задач прогнозування використовуються традиційні методи математичного моделювання й екстраполяції. При цьому при виборі методів прогнозування варто враховувати наявність чи відсутність стійкої тенденції (стану) соціально-економічної системи.
Чим менше СЕС піддана дії випадкових факторів, тим більш стійка траєкторія її поводження і ті стани, у яких може перебувати система. У цьому випадку для прогнозування характеристик функціонування СЕС застосовуються методи аналізу часових рядів, засновані на вивченні детермінованої (об'єктивної) складової тенденцій зміни її показників. Для прогнозування станів СЕС використовуються ланцюги Маркова, у яких імовірності переходів з одного стану в інший і сам перелік можливих станів системи не змінюються. Прогнозування стійкого поводження і розвитку СЕС у випадку, коли існує відома динамічна математична модель, представлена у вигляді диференціальних або кінцево-різницевих рівнянь ґрунтується на перебуванні стійких рішень, що відбивають траєкторію поводження чи розвитку СЕС.
У тому випадку, якщо рішення диференціального (кінцево-різницевого) рівняння нестійке, варто шукати точки, де існують різні інтегральні криві. Ці точки (точки біфуркації) вказують на можливі різні варіанти прогнозних траєкторій поводження чи розвитку системи. Якщо поводження системи, зміна її станів, процес розвитку протікають за більш складними законами, наявні нелінійні, стрибкоподібні ефекти, то як досить адекватний математичний апарат опису СЕС варто використовувати різні типи поверхонь, що представляють ряд можливих катастроф, У випадку, якщо при математичному описі змін станів і характеристик системи її поводження і розвиток вказують на умови так званого «детермінованого хаосу», той прогнозний стан СЕС варто шукати в області так званих «дивних» аттракторів. Для рішення слабоформалізованих задач прогнозування варто використовувати методи статистичного (метод Монте-Карло) і імітаційного моделювання, засновані на різних концептуальних положеннях (елементів функціонування, кусково-лінійних агрегатів, мереж масового обслуговування, потоків). Для ряду задач прогнозування, що відносяться до класу слабоформалізованих, доцільно застосовувати відносно новий підхід, заснований на використанні концепції функціонування нейронних мереж. У результаті дослідження схованих кореляційних матриць і системи підбора випадкових функцій у процесі самонавчання по нейронній мережі можна одержувати досить об'єктивні прогнози для складних явищ і процесів. Для рішення неформалізованих задач прогнозування доцільно використовувати різні класи експертних методів, експертні системи і системи підтримки прийняття рішень (СППР).
Похожие работы
... і підприємництва в різних галузях народного господарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій. 3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність ...
... , що припускалися інші держави, а створити оптимальний механізм функціонування фондового ринку, спираючись на міжнародний досвід та національні особливості. Питання державного регулювання фондового ринку в Україні знайшли широке відображення у вітчизняній науковій літературі. Серед авторів, що фокусували свою увагу на визначенні принципів, методів та механізмів державного регулювання роботи ...
... порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається. Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарсь-кого податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель ...
... на увагу підходи до застосування адміністративних і економічних методів регулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів, подані І. Карагодовим [2 ст.67]. 1. Сутність екологізації розвитку продуктивних сил України Продуктивні сили – фактори, які забезпечують перетворення природи відповідно до потреб людини, створюють матеріальні та духовні блага і визначають зростання ...
0 комментариев