Економічна політика фашизму

2.4 Економічна політика фашизму

Сутність економічних теорій фашизму зводиться до теоретичного виправдання економічної політики фашистських держав і формування ідеології фашизму. На формування цих теорій суттєво впливали ідеї Ф. Ліста і представників історичної школи в Німеччині, концепція солідаризму Л. Дюгі. Визначальними були також расова та геополітична доктрини фашизму. У кайзерівській Німеччині головним теоретиком територіальних зазіхань був прихильник географічного детермінізму Ф. Ратцель, який сформулював "основні закони просторового зростання держав". У нацистській Німеччині особистий радник Гітлера К. Хаусхофер проповідував теорію "справедливого розподілу життєвого простору" на користь "великої Німеччини" за рахунок поглинання європейських держав, знищення слов'янських народів і заселення їхніх земель "вищою німецькою расою". Фашистські теоретики вміло використовували праці видатних німецьких філософів — Ф. Гегеля, Ф. Ніцше, особливо ідеї сильної особистості та сильної влади.

Зазначені чинники, які зумовили розвиток фашистських економічних доктрин, покликали до життя переважно однорідні економічні та політичні теорії. Незалежно від конкретної країни всім подібним теоріям притаманні кілька спільних ознак:

·  економічний націоналізм,

·  економічна та політична експансія,

·  соціальна демагогія,

·  непримиренність до демократичного та робітничого руху.[23]

Одним з елементів економічних теорій фашизму є концепція "корпоративного ладу", спрямована на забезпечення умов класового миру, з одного боку, і мобілізацію матеріальних і фінансових ресурсів для підготовки до воєнних дій — з іншого. Було створено централізовану систему, багато в чому подібну до радянської, але із значно вищим технічним рівнем і мілітаризацією виробництва.

Економічна концепція німецького фашизму знайшла відображення також у теорії "третього шляху" -- головний шлях світового економічного й політичного розвитку лежить між соціалізмом і капіталізмом, а рух "третій шлях" визначається метою всієї нації, що має неекономічний зміст. Існування загальнонаціональної мети ліквідує соціальні суперечності всередині господарської системи націонал-соціалізму, побудованої за расовою ознакою.

Забезпечення економічної єдності німецької нації покладалося на систему терору, усунення з економічного життя країни представників неарійських рас, поширення фашистської ідеології, посилення економічних функцій держави та німецький різновид корпоративізму. У рамках союзів підприємців найбільші капіталісти повинні були відігравати роль "природних лідерів. Відсутність соціальних конфліктів всередині національного господарства, на думку фашистських ідеологів, створювала умови для світових геополітичних змін. У центрі німецької концепції світової економіки був принцип економічного націоналізму, що гарантує економічну самозабезпеченість Німеччини.

Ідеологи фашизму розуміли майбутній розвиток світової економіки як насильницьке формування замкнених господарських блоків, оточених протекціоністськими бар'єрами, що характеризуються расовою однорідністю населення. Економічні блоки повинні були створюватися за принципом концентрації сировинних і продовольчих зон навколо міцної індустріальної держави.

Обов'язковими елементами економічної концепції німецького фашизму були твердження про необхідність боротьби проти "відсоткового рабства", які спрямовувалися на відмову від репарацій та інших зобов'язань Німеччини згідно з Версальським договором. Причиною всіх суперечностей капіталізму проголошувався позичковий капітал, а в глобальному розумінні — уряди держав-переможниць у Першій світовій війні, які, за словами німецьких ідеологів, збирають гроші для своїх анонімних хазяїв на Уолл-Стріт, у Лондон-Сіті й Парижі.

Офіційною доктриною італійського фашизму була концепція "корпоративної держави", згідно з якою реалізувати загальнонаціональну мету повинна фашистська держава, яка спирається на систему корпорацій. Корпорація, що функціонує в економічній сфері, повинна відповідати певним вимогам і мати галузеву структуру та керівництво на чолі з представниками фашистської партії, асоціації підприємців і верхівки фашистських профспілок, а також виконувати рішення центрального корпоративного органу й мати примусовий всезагальний характер участі.

Економічна концепція іспанського фашизму дістала назву "національний синдикалізм"; принципово вона не відрізнялась від італійської.

В історії економічної думки фашизм був і залишається найбільш реакційним політичним напрямком, який відбивав інтереси найбільш агресивних і екстремістських сил.

фашизм війна політика

Висновок

Розкриваючи тему "Політична концепція фашизму" можна зробити наступний висновок: фашизм – це відкрита терористична диктатура, яка тримається на застосуванні насильства. Вона виникла реакційно після Другої світової війни як відповідь на сильну економічну кризу, в якій опинилося багато країн Європи. Можливо при наявності сильної влади при лише становленню фашизму можна б було зупинити цей рух .

Фашизм відкрито проповідує ідеї расизму, шовінізму, жорстких методів регулювання економіки. Зовнішня політика агресивна, направлена на розв'язування воєн і захоплення територій інших держав. У такій державі існує культ особи вождя. Фашизм має свої витоки у далекому минулому. Елементи фашизму ми бачимо в історії Римської Імперії, за часів Наполеона.

Велика проблема – це расизм. Основи якого складають положення про не фізичну і психологічну рівноцінність людських рас і про вирішальний вплив расових відмінностей на історію культури суспільства, про розділення людей на вищі і нижчі раси, з яких перші, – це єдині творці цивілізації, покликані до панування, а другі приречені на експлуатацію.

Основними причинами того що саме фашизм розв'язав Другу світову війну було реваншистські почуття народів Німеччини та Італії, а також можливість реалізації економічних планів цих країн лише шляхом ведення завойовницьких воєн.

В даний час фашизм в його класичній формі ніде не існує. Проте елементи фашистської ідеології можна побачити в політиці багатьох правих рухів. Тому існує можливість відновлення фашистських режимів в країнах "третього світу". Щоб не допустити цього міжнародна спільнота повинна жорстко контролювати появу таких рухів і унеможливлювати їх прихід до влади.

Використані джерела

1. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина. Київ. МАУП, 2003. — 424 с.

2. Борозняк А.И. Историки ФРГ о нацизме//Новая и новейшая история. 1997 г., №1. 135 с.

3. БСЭ, т.27, Москва, Наука, 1981 г., 911 с.

4. Галкин А.А. Потребность в фашизме возникает в кризисной ситуации//Диалог, 1992 г., № 8-10, 86 с. 5. Галкин А.А. Фашистский идейный синдром: генезис германского варианта// Вопросы философии, 1988 р., №11. 153 с.

6. Желев Ш. Фашизм//Преподавание истории в школе, 2000 г., №10, 55 с.

7. Жидков О.А., Крашенинниковая Н.А. "История государства и права зарубежных стран" Москва. "Норма-Инфра-М" , 1998 г., 541 с. 8. История фашизма в Западной Европе. Москва. Наука, 1987 р., 609 с. 9. Кин Ц.И. Начало итальянского фашизма: Бенито Муссолини, социально- психологический портрет//Вопросы философии, 1988 г., №11, 153 с.

10. Кола Д. Артикуляции политики, ч. III. Политическая социология. Москва, "Норма-Инфра-М", 2001 г., 523 с.

11. Колодій А. Політологія: Друге видання перероблене і доповнене. Київ. Ельга, 2003 р., 664 с.

12. Милза П. Что такое фашизм? Москва, Полис, 1995 г., 328 с.

13. Пленков О. Ю. Феномен фашизма: некоторые аспекты интерпретации//Обществознание в школе. 1999. №1. 64 с.

14. Політологія. Підручник. За редакцією О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка, Київ, Академія, 2002 р., 528 с.

15. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. Київ, Либідь, 2006 р., 460 с.

16..Сазонова Н.И. Политология, Харьков, Фолио, 2001 г., 812 с.

16. Тарасов А. Бритоголовые. Москва, Дружба народов, 2000 г., 210 с.

17. Фромм Э. Психология нацизма. Тайна порока или душа просит грязи. Составитель Е.В. Медреш – Харьков, ИКФ "Гриф", 1995 г., 460 с.

18. Хейвуд Э. Политология: Учебник. Москва. Юнити, 2005 р., 525 с.

19. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем. Київ, Юрист, 1999 р., 630 с.

19. Шевченко О.О. "Історія держави та права зарубіжних країн". Київ. "Вентурі", 1994 р., 304 с.

20. Штанько В.І,. Чорна Н.В, Авксентьева Т.Г.,. Тіхонова Л.А. Політологія, Киів, Фирма С, 2007, 468 с.

21. Еко У. Вечный фашизм. Москва, Наука, 1984 г., 362с.

[1]Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. Київ, Либідь, 2006 р., с.196

[2] Кин Ц.И. Начало итальянского фашизма: Бенито Муссолини, социально- психологический портрет. Вопросы философии, 1988 г. №11, с.121-122

[3] Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина. Київ. МАУП, 2003. с 87

[4] Галкин А.А. «Потребность в фашизме возникает в кризисной ситуации».// Диалог, 1992 г., № 8-10, с. 21

[5] Політологія. Підручник. За редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка, Київ, Академія, 2002 р., с 354

[6] Шевченко О.О. "Історія держави та права зарубіжних країн". Київ. "Вентурі", 1994 р., с. 232

[7] История фашизма в Западной Европе. Москва. Наука, 1987 р., с 381

[8] Політологія. Підручник. За редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка, Київ, Либидь, 2002 р., 528с,

[9] Тарасов А. Бритоголовые. Дружба народов, 2000 №2,с.142

[10] Тарасов А. Бритоголовые. Дружба народов, 2000 №2,с.142

[11] БСЭ, т.27, с. 895

[12] Милза П. Что такое фашизм?// Полис, 1995 №2, с.156.

[13] Борозняк А.И. Историки ФРГ о нацизме // Новая и новейшая история. 1997. №1.

[14] Милза П. Что такое фашизм? Полис, 1995 №2, с.157.

[15] Фромм Э. Психология нацизма. Тайна порока или душа просит грязи. Составитель Е.В. Медреш – Харьков, ИКФ «Гриф», 1995 г., с.181

[16] Желев Ш. Фашизм. Преподавание истории в школе, 2000 г., №10, с.25

[17] Пленков О.Ю. Феномен фашизма: некоторые аспекты интерпретации//Обществознание в школе. 1999. №1. с. 3-4.

[18] Кола Д. Артикуляции политики, ч. III. Политическая социология. М. Издательство «Весь мир», «ИНФРА-М», 2001 г., с.259

[19] Галкин А.А. Фашистский идейный синдром: генезис германского варианта. Вопросы философии, 1988 №11, с.130-131

[20] Галкин А.А. Фашистский идейный синдром: генезис германского варианта. Вопросы философии, 1988 №11, с.132

[21] Сазонова Н.И. Политология, Харьков, Фолио, 2001 г., с 442

[22] История фашизма в Западной Европе. Москва. Наука, 1987 р., с. 579

[23] Милза П. Что такое фашизм? Москва, Полис, 1995 г., с. 262