Природні рекреаційні ресурси

2.1 Природні рекреаційні ресурси

 

Рельєф Марокко. У складі Атлаських гір виділяють три основні хребти: на півдні – Антиатлас (найвища точка 2360 м), який перетинає центральну частину країни; Високий Атлас з багатьма вершинами, що перевищують 3700 м (це найвищі гори Африки, розташовані на північ від гори Камерун); і на півночі – Середній Атлас, у північній частині якого знаходяться порослі лісом плато, а на висотах понад 1800 м розташовуються альпійські луки, використовувані як пасовища. Атлаські гори ділять територію Марокко на відносно добре забезпечену опадами атлантичну зону на північному заході і заході на пустельну сахарську – на сході і південному сході. Уздовж північного узбережжя країни на 200 км. простягається гірський хребет Риф з висотами менш як 1500 м, який є своєрідним бар'єром між узбережжям Середземного моря і центральними районами країни. Між Рифом і Середнім Атласом розташований гірський прохід Таза, що забезпечує доступ з північних районів Марокко до Алжиру. Рівна берегова лінія Атлантики вкрита здебільшого піщаними пляжами, розділеними скелястими відслоненнями. У районі Рифу берег обривистий, з вузькою смужкою пляжів.

Клімат країни. Марокко – субтропічна середземноморська країна. На відміну від Алжиру і Тунісу, вона має два морських «фасаду» – атлантичний і середземноморський. Країна найбільш відкрита для морських впливів, що робить чималий вплив на її клімат, викликає його «пом'якшення» – скорочує температурні контрасти, підвищує вологість. Вздовж узбережжя Атлантики проходить холодну Канарську течію, яка сприяє зниженню літніх температур повітря. Поняття «холодна течія», звичайно, умовне, тому що середні температури поверхневих горизонтів води в літній час зазвичай перевищують 20° C, а взимку становлять не менше 16-17° C. У літній час над всією територією країни стоїть спекотна суха погода. У зимовий час панує притока морського вологого і щодо холодного повітря, принесеного циклонами з заходу і північного заходу. Іноді взимку в Марокко вторгається і жарке морське тропічне повітря з півдня, що викликає великі контрасти погоди. Наприклад, в Касабланці абсолютний максимум температур взимку складає 36° C, а абсолютний мінімум – 3° C. З вторгненням теплого морського повітря взимку пов'язані часті тумани на побережжі. У міру просування з півночі на південь клімат поступово змінюється і кількість дощів – істотний елемент середземноморського клімату – з наближенням до Сахари помітно скорочується. Із заходу на схід також спостерігається помітне зниження опадів: якщо на заході Марокко клімат морський, то на сході яскраво виражений континентальний.

Мінеральні ресурси країни Марокко. Різноманітна геологічна будова території Марокко, значна кількість стародавніх кристалічних і метаморфізованих, а також вулканічних порід разом з відкладами стародавніх морів і лагун – все це зумовило виняткове багатство країни на корисні копалини. В Анти-Атласі знаходяться пов'язані з виходами найдавніших порід родовища жильного золота, руд марганцю, кобальту, нікелю, міді тощо. Високий Атлас і центральна частина країни є металогенічними провінціями, пов'язаними з інтрузивними породами, до яких належать родовища багатьох руд кольорових і рідкісних металів (свинець, цинк, миш'як, вольфрам, молібден тощо). У палеозойських осадових породах центральної частини Марокко знайдені багаті родовища залізних руд, а в мезозойських відкладеннях – поклади марганцевих руд. У морських третинних відкладах на заході країни утворилися величезні скупчення фосфоритів і вторинних свинцево-цинкових руд. У передрифському прогині є нафта, а на північному сході країни знаходиться кам'яновугільний басейн Джерада. У Марокко є великі родовища і таких цінних нерудних копалин, як флюорит, графіт, слюда, азбест, багато мінеральних солей. Значними є запаси будівельних матеріалів (глини, мерклі, будівельного та облицювального каміння тощо). Запаси гіпсу, галіту та деяких інших природних солей настільки значні, що їх обсяги назвати практично не можливо. Але геологічні особливості території Марокко викликають і несприятливі для людини явища – підвищену сейсмічність. Щороку тут відбуваються різної сили, а періодично катастрофічні землетруси, подібні до агадирського 1960 р. (тисячі людей загинуло, місто було зруйноване).

Рослинний світ представлений високогірними альпійськими луками, густими лісами, степом по околицях Сахари та оазисами в пустелі. До середземноморських різновидів рослинності відносяться карликовий дуб, колючі чагарники, а також різнотрав'я (лаванда і материнка). Для Марокко характерний Маквіс – низько стовбурове рідколісся з домінуванням кам'яного і коркового дуба. У горах і на рівнинах значні площі зайняті також лісами з сосни алепської та ялівцю.

У центральній частині Рифу, на півночі Середнього і сході Високого Атласу удосталь росте кедру атласького (Cedrus atlantica), який високо цінується за свою запашну деревину. Ендемічна для південного заходу Марокко рослина, схожа на оливу, арганія колюча (Argania spinosa), яка називається також залізним деревом, дає плоди, з насіння яких отримують олію. Північно-східні степи на північному сході Марокко вкриті особливим різновидом ковилю під назвою альфа або еспарто (Stipa tenacissima); ця трава дає цінне рослинне волокно, і її спеціально заготовляють для виробництва високоякісного паперу. У Марокко багато рослин, занесених з інших регіонів із середземноморським кліматом, особливо евкаліптів та кактусоподібної опунції.

Тваринний світ Марокко. Багато тварин, які мешкали у Північній Африці в римську епоху, до нашого часу вимерли, у тому числі крокодил, бегемот, жирафа, буйвол, слон і лев. У пустельних областях Марокко водяться газелі і чимало різновидів змій, зокрема гадюкові. На плато Середнього Атласу зустрічаються кабани, лисиці, рисі, шакали і безхвості макаки, а у високогір’ях Високого Атласу – гривастий баран (Ammotragus). Коні були завезені в країну приблизно у 1600 р. до н.е., а одногорбі верблюди (дромедари) з'явилися тут з ісламськими завойовниками у VІІ ст. Марокко знаходиться на шляху сезонних перельотів птахів між Європою та Африкою. Тут часто можна побачити лелек і їхні гнізда. У сільськогосподарських районах водяться сови, зозулі, сивоворонки й сороки, а на болотах – чаплі. У горах нерідко зустрічаються мишоїди, грифи, беркути, яструби, шуліки, боривітри і дербники.

Національні парки Марокко – величезна різноманітність природи, яка відкриється вашим очам. Тут водиться маса птахів і ссавців, так що ви побачите справжній заповідник дикого світу.

Найвідомішими парками в Марокко є: Біорезерв Боккойяс, Біорезерв Мерджа Зерги, Сус-Маса, Тубкал.

Національний парк Тубкал – в горах Атласу, на південь від міста Марракеш. Створений у 1970 році, площа понад 65 тис. га. Охороняє природні комплекси гірських лісів з коркового і кам'яного дуба і ліванського кедра, заростей ялівцю, тамариску і гірських луків на схилах найвищої вершини Атласького хребта – гори Тубкаль (4165 м). У фауні парку представлені муфлон, грівістий баран, гірська газель, генет, шакал і дикий кіт, а також дрібні гризуни. З птахів особливо різноманітні хижі (канюки, соколи, грифи, сорокопути та інші). У заростях чагарників і на гірських луках безліч метеликів, серед яких чимало рідкісних видів. Світ плазунів представлений хамелеоном, ящіркою-шипохвостою і численними зміями.

У національних парках Марокко проживає понад двохсот видів птахів, включаючи фламінго, дятлів, качок, лелек, чапель рожевих, ржанок, лиска та інших. У регіонах, де підтримується дика природа, мешкають також більше сотні видів ссавців, з яких 18 знаходяться під загрозою вимирання. Тут можна зустріти леопарда, руду лисицю, шакала, єгипетську кобру та інших.

 

2.2 Історико-культурні рекреаційні ресурси Марокко

 

Рабат – красиве просторе місто з тінистими проспектами, зеленими оазисами парків і садів, мальовничими кварталами і багатими пам'ятниками історії.

Від слова "рібат", що означає "укріплений монастир", народилася назва столиці Марокко – Рабат.

Розташований на узбережжі Атлантичного океану. Заснований у XII ст. Друге за чисельністю населення місто країни. Але від села минулого тут збереглися спокій і тиша. А від епохи Альмохадов залишилися величні кріпосні стіни кольору охри.

Першим «розповість» свою історію самий високий пам'ятник архітектури Старого Рабату 69 метровий недобудований мінарет Тур Хасан. Складова частина мечеті, яка за задумом султана Якуба аль-Мансура, повинна була стати другою за величиною в світі, Тур Хасан хоч і не був добудований, але уникнув долі гігантської мечеті, витрати на яке заморозилося відразу після смерті володаря, і остаточно припинилося після землетрусу 1755 року, що зруйнував 360 кам'яних колон, які підтримували його дах.

Неподалік від мінарету Тур Хасан, на центральній вулиці Старого Рабату, де також підносяться стіни найстаршої міської мечеті – Джамаа Ахел Фез (1150р.), в мальовничому оточенні садів з численними джерелами з плаваючими черепахами і священним фонтаном, розташував свої шикарні палати Королівський палац, де колишні і нинішній король Марокко приймає своїх вірнопідданих.

Медіна – дуже приємний куточок Старого міста. Пройшовши через ворота фортеці, Ви потрапляєте зовсім в інший світ. Тут на Вас чекають чистота, прохолода, доброзичливість людей. В кінці вулиці підноситься велика мечеть. Далі під очеретяним навісом розкинувся сук. На скелястій скелі височить Касба Удайя, величні ворота якої вражають своєю масивністю і гармонійними пропорціями.

Шеллі – залишки першого поселення на території Рабату. У древності це було велике місто. Оточувала його стіна, відноситься до 144 р. н. е. Надгробок Абу Хасана, мінарет, руїни Сала – справжні скарбниці архітектури, а мавзолей Абу Хасана в центрі королівського некрополя просто чудовий.

Мечеть Хасана (XII ст.), одна з найбільших мечетей в мусульманському світі, – головна визначна пам'ятка Рабату. Мавзолей Мухаммеда V – символ країни, місце паломництва і поклоніння марокканців.

Новий Рабат запрошує туристів для початку відвідати найбагатший у Марокко Археологічний Музей, що дозволяють пролити світло на багато періодів, які залишили слід в історії країни.

До речі, це не єдиний музей Нового Рабату: у будівлі Міністерство пошти і телеграфу в 1970 році була заснована Мекка філателістів усього світу – Поштовий музей, серед експонатів якого значиться марокканські марки та конверти, старі телефонні й телеграфні апарати, машина Бодо, белінографи, а також поштові фургони.

Великою популярністю серед відпочиваючих з дітьми користується, відкритий при Міністерстві енергетики і розвідки надр Музей природної історії, в одному із залів якого виставлений, знайдений у 1979 році в горах Високого Атласу, скелет динозавра.

Касабланка – своєрідний символ сучасного Марокко. Касабланка – місто авангарду і нових технологій.

Мечеть Хасана II була побудована французом Мішелем Пінс, відкрилася в 1993 році. Це друга за величиною мечеть після мусульманського храму в Мецці. Висота мінарету – 200 м. Всередині мечеть прикрашена фресками і різьбленням по дереву. Мечеть Хасана II одна з небагатьох, куди пускають і людей іншої віри. У будівлі храму також знаходяться Національний музей і бібліотека.

Махама ду Паша (Mahakma du Pacha) – одне з найкрасивіших будівель міста – палац правосуддя.

Парк Ліги Арабських Держав – найбільший парк міста.

Археологічний музей був побудований в 1932 році. Це один з кращих музеїв Марокко.

Площа Об'єднаних націй – головна площа Касабланки. Почала формуватися площа перед Медіною досить давно, але сучасні риси стала набувати в 1910 році, коли була зведена годинна башта. Кілька наступних десятиліть площа облаштовувалась і обростала високими будинками, а в 1992 році була реконструйована і з тих пір вигляд свій не міняла.

Площа Мухаммеда V – найбільша площа Касабланки. Тут багато дерев, фонтани, пішохідні доріжки, красиві будівлі в арабо-андалузькому стилі.

Маяк на мисі Ель Ханк (Pointe d'el Hank) дуже красивий. Він прикрашений розмальованою тканиною. Від маяка відкривається мальовничий вид на океан.

Також у місті можна відвідати такі музеї як: археологічний, поштовий та музей природних наук.

Марракеш – серце Марокко.

Медіна – старе місто, оточений кріпак стіною.

Сад Мажореля був створений в 20-х роках ХХ століття художником Жаком Мажорелем. Тут можна побачити найбільш рідкісні марокканські рослини, а також завезені з різних екзотичних куточків світу: бананові дерева, пальми, гігантські бамбуки, всілякі кактуси. Майстерня художника зараз перетворена на невеликий Музей мусульманського мистецтва. Сад відкритий з 9:00 до 12:00 та з 14:00 до 17:00 взимку, з 15:00 до 19:00 влітку.

Кутубія – мечеть, символ Марракеша. Це справжній шедевр іспано-мавританської архітектури ХІІ століття. Мечеть оточує сад з апельсиновими деревами.

Мавзолей Юсуфа, побудований в 1565 році, пізніше був перебудований і став головною школою вивчення Корану в Магрибі. Будівля вражає витонченістю оздоблення – надзвичайно красиво виглядає поєднання мозаїки, мармуру та кедрового дерева. У внутрішньому дворику знаходиться фонтан з білого мармуру.

Палац Бахія був побудований в 19 столітті. Раніше він служив резиденцією Бу Ахмеда, великого візира султана Мулли Аль Хасана. У палаці жили 4 його дружини і 24 наложниці. Відкрито палац з 8:30 до 11:45 і з 14:30 до 17:45.

Площа Джамаа-Ель-ФНА знаходиться в центрі Медіни. Вона занесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Тут збираються акробати, танцюристи, заклинателі змій, тлумачі Корану і знахарі, розповідачі казок, ворожки. Увечері площа перетворюється на величезний ресторан під відкритим небом: тут грає музика, готується м'ясо і рис.

Музеї: Берта Флінта, ісламського мистецтва, музей Марракешу та Дар сі Саїд.

Мавзолей Мулай Ісмаїла знаходиться на площі Лалла Аоуда в Мекнесі, його внутрішній дворик прикрашений мозаїкою, фонтанами, вирізаним стелею з кедра, підлога встелена мавзолею розкішними килимами. Мавзолей відкритий щодня, крім п'ятниці, з 9:00 до 12:00 і з 15:00 до 18:00.

Беб Мансоур – дуже красиві ворота, що ведуть до Медіни.

Ель Хдім – центральна площа Медіни. Тут грають вуличні музиканти, виступають дресирувальники змій і факіри.

Музей марокканського мистецтва представляє експозицію, присвячену мистецтву Мекнес.

Фес був заснований в 789 році. Після того, як Марокко отримала незалежність в1956 році, місто стало одним з великих економічних і культурних центрів країни.

Всього в Фесі 800 мечетей.

Карауїн (859 р.) – найбільша мечеть Північної Африки, в ній міститься до 22000 чоловік.

У Музеї марокканського мистецтва можна побачити місцеві давнину і твори художніх ремесел.

Фес ель-Балі – Старе місто. Це один з найбільших середньовічних міст в світі, його ворота і стіни є зразками стародавнього мистецтва та охороняються спеціальними законами.

Також варто подивитися медресе Ат-Тарін (1323-1325 рр.), Медресе Бу-Інан, палац Дараль-Махзен.

Мусульманський Університет Карауїн був заснований в 859 році, це провідний навчальний центр Північної Африки.

 
3. Туристична інфраструктура

У Марокко туризм є другим важливим джерелом отримання валюти. У період 1987–1992 рр. кількість іноземних туристів збільшилася удвічі, досягнувши цифри 3,2 млн. осіб; більша частина їх приїжджає до Марокко з Франції. Розвиток туризму змінив зовнішній вигляд Феса, Марракеша і ряду інших, дрібніших міст, таких, наприклад, як Варзазат, де були побудовані великі сучасні готельні комплекси.

Чудові пляжі, сніги Високого Атласу, кедрові ліси і вічнозелені діброви в Середньому Атласі, мальовнича ущелина річки Рдат, численні пам'ятники культури, арабські кінні змагання із стріляниною з рушниць, а також прекрасні сувеніри приваблюють туристів до Марокко. Розвитку туризму в країні сприяє м'який клімат з великою кількістю сонячних днів, різноманітність природних умов і ландшафтів, що дозволяють займатися різними видами спорту, полюванням і риболовлею. У Марокко можна виділити такі зони туризму: середземноморська зона курортного приморського туризму (Танжер, Тетуан, Ель-Хосейма та ін); місто Агадир з прилеглою територією – важливий центр курортного приморського туризму; район так званих імперських міст (Рабат, Фес, Мекнес, Марракеш) з численними пам'ятниками історії та архітектури; Касабланка – ділова столиця Марокко і найбільше місто країни, а також руїни що знаходиться поруч міста Анфи; курортна смуга на березі Атлантики з центрами туризму в містах Темара і Мохаммед; зона за Атласькими горами, прилегла до Сахари (міста Загора і Варзазат з прекрасними фортецями-кастами). Країна має у своєму розпорядженні широку мережу готелів п'яти категорій, туристичних комплексів, кемпінгів, пляжних будиночків. У середині 1990-х років у країні налічувалося близько 1100 готелів різного типу. Поряд зі спорудами готелів екстра-класу для багатих туристів будуються готелі-мотелі, кемпінги, розраховані на масовий туризм.