Вибір та монтаж щитів

2.3 Вибір та монтаж щитів

Так як в нас в схемі автоматизації використовується лише один вторинний показуючий прилад МТМ-РЕ-160 поз. 1б, тому виходячи із габаритів приладу додаток Д5 , вибираємо малогабаритний щит шафного типу з передніми дверима, що відкриваються ЩШМ – 550х500х300 У4 ІР30, ОСТ 36.13-76 див. лист4 Схема зовнішнього вигляду щита. Задня панель залишатиметься нерухомою, тому що вона виконуватиме роль закріплювальної стінки. Даний щит закріплюватиметься на стіні, на висоті, яка підбирається у відповідності до робочого персоналу (робітник при витягнутій перпендикулярно своєму тілу руці, повинен доторкатися до робочої панелі показуючого приладу). При дотриманні даної умови, підвищується зручність у використанні та чіткість наглядності показів приладу.

Монтаж щита ЩШМ – 550х500х300 У4 ІР30, ОСТ 36.13-76:

1- Розмітка місця встановлення, встановлення і вивірка. 2- Кріплення конструкції пристрілкою. 3- Кріплення конструкції зварюванням.

Робочий персонал: монтажники - 5р., 4р, 3р., 2р;

 електрозварювальник – 4р.

2.4 Монтаж виконавчих механізмів

2.4.1 Монтаж пневматичного приводу ПСП1 поз. 3в-4в.

1- Встановлення і закріплення приводу на готовому кронштейні заслонки. 2- з’єднання привода із заслонкою за допомогою тяг. ричагів чи інших видів з’єднання.

Робочий персонал: монтажники - 5р., 3р., 2р.

2.4.2 Монтаж електроприводу MDXMAXX-071-380 поз. 6б.

1- Розмітка місця встановлення . 2- Встановлення стійки та вивірка. 3- Кріплення стійки анкерними болтами. 4- механізована пробивка отворів. 5- Кріплення стійки приваркою до заданих частин. 6- Встановлення і закріплення приводу на готовому кронштейні насосу. 7- з’єднання привода із насосом за допомогою тяг. ричагів чи інших видів з’єднання.

Робочий персонал: монтажники - 5р., 3р., 2р.

2.5 Розрахунок, обґрунтування та монтаж ліній зв’язку

В електропроводках систем автоматизації застосовують алюмінієві, мідні ізольовані проводи, а також кабелі. Проводи з мідними жилами застосовують для термометрів опору. В усіх інших випадках застосовують проводи і кабелі з алюмінієвими жилами.

При виборі перерізу жил провідників керується струмовим навантаженням і механічною міцністю.

Вибираючи провідник для ланцюгів вимірів, враховують вимоги, які пред’являються до опору ланцюга, технічними характеристиками апаратури.

Проводка переносного освітлення і електрифікованого інструменту повинна виконуватися мідними гнучкими проводами перерізом не менше 1,5 мм². Проводку до термометрів опору виконують проводом перерізом 1 – 1,5 мм². довжина проводів повинна при цьому бути такою, щоб повний опір кожного проводу був не більше 2,5 Ом.

До приладу контролю термоперетворювачі підключаються компенсаційними проводами.

Монтаж приладів для вимірювання температури на технологічному обладнанні виконуються за допомогою спіральних закладних конструкцій – бобишок. Бобишка – це деталь, яка приварюється до технологічної апаратури, яка має різьбу для закріплення первинного перетворювача.

Бобишка виготовляється у відповідності з галузевим стандартом “Бобишки и штуцера приварені для установки приборів і пристроїв автоматики”, який розповсюджується на приварні бобишки і штуцера, які є компенсаційними деталями технологічних трубопроводів і апаратів з умовним тиском рідини і газів до 40 МПа.

Для електричної проводки щита застосовують провід різних марок в залежності від напруги живлення і призначення апаратури. Для апаратури контролю, регулювання і сигналізації на напругу до 400 В застосовують мідні проводи з мідною ізоляцією марки ПР, ПРГ, ПРЛ і ПРЛГ перерізом 1; 1,5 і 2,5 мм².

Для низького струму апаратури і сигналізації на напругу 60 В застосовують мідні проводи з бавовно-паперовою ізоляцією марки МЭБДЛ або проводи з полівінілхлоридною ізоляцією марок ПМВ і ПМГВ перерізом 0,2; 0,5; 0,75 мм².

Основне збирання затискачів в щиті розміщують нижче встановленої апаратури, приблизно на висоті 100 – 1900 мм від рівня підлоги.

Окремі жили кабелів і проводів, введених в щит підключають з нижньої сторони зборки до комутаційних затискачів.

У верхній частині зборки до комутаційних затискачів під’єднують комутаційні проводи, які ідуть до затискачів апаратури.

Комутаційні затискачі набирають на рейці затискачів, довжина якої залежить від числа затискачів у зборці.

При горизонтальній прокладці потоків кабелів по стінам приміщень, в тунелях і каналах застосовують збірні опорні кабельні конструкції, які складаються із стояків типу СК і полички типу ПК. Стояки кріплять спеціальною скобою пристрілкою або за допомогою зварювання до металевих закладних пристроїв і металоконструкцій.

Вимоги до прокладання трубних проводок

Трубні траси прокладаються по стінам, колонам, перекриттю і естакадам на кронштейнах, підвісках і в траншеях. Прокладку ведуть в місцях, зручних для обслуговування з’єднань і кріплення, а також захищених від механічних пошкоджень, вібрації, радіації і дій оточуючого середовища.

Трубні вузли і блоки слід прокладати на несучі конструкції без перекосів і зазорів. Щоб запобігти появу повітряних і гідравлічних пробок в трубах, їх прокладають з нахилом до горизонту. Імпульсні лінії до манометрів прокладають з нахилом не менше 1:50.

Перед прокладанням труб уточнюють монтажні креслення трубних проводок – трасування. На об’єкті точно визначають протяжність трубних трас, місця і методи їх кріплення. За результатами вимірювань викреслюють в масштабі схему траси і розбивають її на блоки так, щоб більша частина їх була зібрана із уніфікованих (типових ) секцій.

Електричні лінії прокладаються за найкоротшими трасами впродовж стін, перекриття, по колонам, в землі, уникаючи при цьому впливу механічних дій, дії високих температур і агресивних середовищ, які спроможні привести до порушення цілісності електропроводки.

Відкрите прокладання кабелів в приміщеннях, каналах і тунелях. Броньовані і без зовнішнього покриття контрольні кабелі дозволяється прокладати відкритим методом по тим же елементам будівлі, що і трубні проводки.

Впродовж майбутньої кабельної траси встановлюють опорні конструкції. Відстань між ними повинна бути не менше 1 м для неброньованих кабелів діаметром більше 18 мм і для всіх броньованих і не більше 0,5 м – для неброньованих кабелів діаметром менше 18 мм.

Рисунок 2.1 Опорна конструкція для прокладення жолобів:

1 – стійка; 2 – поличка.

Нормалізована опорна конструкція (рисунок.2.1) складається з стійки і поличок, штампованих із листової сталі товщиною 2,5 мм. Стійка 1 має декілька пар профільних отворів, в які закріплюють полки 2 (число пар отворів відповідає кількості поличок, що встановлюються).За допомогою спеціальних вирізів поличку закріплюють в стійці. Отвори на опірній поверхні полички призначенні для кріплення кабелю.

Рисунок 2.2 Прокладка кабелів по поличкам:

а – під перекриттям; б – впродовж стіни; 1 – стійка; 2 – поличка; 3 – основа стійки.

Перевірені кабелі вкладаються по опірним конструкціях в один ряд (рис. 2.2) з деякою по слабинкою, що забезпечити температурну компенсацію. Відстань h по вертикалі між поличками повинно бути не менше 100 мм. Кабелі, що прокладаються горизонтально, закріплюють в кінцевих точках, в місцях вигинів, у з’єднувальних коробках і кінцевих заробок. На вертикальних ділянках кабелі прикріплюють до кожної опори. Під елементами кріплення неброньованих кабелів встановлюють еластичні прокладки, що захищають захисні оболонки кабелів від руйнування.

Прокладання проводів в захисних трубах і коробах. Установочні і компенсаційні проводи прокладаються в стальних водогазопровідних трубах діаметром від ½ до 2” і в стальних електрозварних трубах з умовним проходом від 15 до 50 мм. Водогазопровідні труби використовують для захисту відкритих і закритих електричних проводок в приміщеннях усіх категорій, крім вибухонебезпечних, сирих і особливо сирих. Там де допускається використання електрозварних труб, слід використовувати їх, оскільки вони легкіші і дешевші водогазопровідних.