Навчання орфографії

2.4.                                                              Навчання орфографії.

Навчання орфографічним навичкам є важливим завданням при навчанні писемного мовлення на початковому етапі, а створення у учнів елементарних орфографічних навичок є метою навчання письма в середній школі.

Навчанню орфографії приділяється особлива увага у 5-6 класах, проте робота над нею практично не припиняються аж до кінця курсу навчання.

Як відомо, орфографічна система німецької мови ґрунтується на слідуючи трьох принципах :

-                                      фонетичний, коли літера повністю відповідає звуку, напр.

Fünf, Mutter, werden,

-                                      граматичний (морфологічний), коли написання визначається правилами граматики, незалежно від фонетичних девіацій в вимові однієї й тієї ж літери, напр. :

Kind (kint)- Kinder (kinder), legte (le:kte),

-                                      історичний (традиційний), напр.:

fünf, vier,Vater.

Ведучими принципами в німецькій орфографії є фонетичний та морфологічний, тому їм потрібно приділяти найбільше уваги при формуванні орфографічних навичок. Навчання граматичній орфографії має відбуватися паралельно з навчанням граматичних явищ в письмових вправах на закріплення цих явищ у письмовій формі. Найбільш придатні для цього мовні граматичні вправи на списування , граматичну трансформацію, граматичну підстановку дописування відмінкових та особистих закінчень з використанням відповідних граматичних правил [22:70].

Правила, які повинні розглядатись як інструкції до виконання дій, можуть торкатись орфографічних явищ, пов’язаних з граматикою, та явищ, зумовлених традиційним написанням.

Вправи , які ґрунтуються на використанні правил, можна розбити на дві групи :

-                                      вправи, метою яких є розпізнання будь-яких слів, відповідаючи правилу. В цю групу входять різноманітні вправи на виписування, наприклад, іменників у множині. Ця ж група включає слова по принципу збіжностей їх написання

-                                      вправи націлені на самостійне вживання слів. Це вправи на постановку групи слів або окремих слів у складі речень ц множину або певну часову форму, добір слів по пам’яті на основі певних орфограм та інше.

Однак оволодіння орфографією на основі лише правил неможливе, тому що в багатьох випадках традиційне написання не підкоряється правилам (написання сильних глаголів в Partizip 2) . В цьому випадку необхідно спиратись на не на лише механічне запам’ятовування , а й мислення учнів. Треба застосовувати вправи, які побудовані по принципу аналогії. Написання слів в таких вправах запам’ятовується на основі з’ясування асоціації з другими відомими словами . Звичайно дається який-небудь приклад, і учні повинні дібрати слова з аналогічним написанням [21:135].

Для практики навчання характерна така форма роботи по засвоєнню орфографії, як тренувальні диктанти. Ці диктанти є ефективним засобом засвоєння орфографії, і на початковому етапі їх слід застосовувати систематично. Розрізняють декілька видів тренувальних диктантів :

-                                      зоровий : учитель читає речення, записує на дошці, підкреслює важкі орфограми і пояснює їх. Потім речення стирають і диктують знову,

-                                      попереджувальний : учитель читає речення, учні аналізують його, написання окремих слів. Найважчі слова пишуться на дошці. Після цього вчитель читає речення ще раз і учні записують,

-                                      пояснювальний : учитель диктує, всі пишуть в зошитах, один учень на дошці. Допущені на дошці помилки виправляються. Речення на дошці служить орієнтиром для виправлення помилок.

Дуже велике значення в навчанні графіки та орфографії відіграють наочні посібники. Це перш за все прописи, які ілюструють написання букв та їх з’єднань у німецькій мові . Не менш важливі настінні таблиці , які відображають звуко-буквені відношення, але на початковому етапі не зовсім демонструють таблиці, які містять ще не розглянуті вчителем буквосполученням та звуко-буквені відношення. У противному випадку учні сприймають їх як відомі й не звертають на них належної уваги.  

Висновки

Результати даної роботи показують :

-                            в процесі комунікації письму надається менше уваги, ніж говоріння, аудіюванню та читанню, але воно використовується як ефективний засіб розуміння, закріплення, заучування та використання лексичних і граматичних явищ

-                            письму належить значна учбова функція, що зумовлює підтримку процесу аудіювання, говоріння та читання, дає можливість одночасно здійснювати індивідуальну продуктивну мовленнєву діяльність всіх учнів, є раціональним засобом контролю знань учнів, вчить самоконтролю та самоперевірці,

-                            завдяки взаємодії різних аналізаторів мовний матеріал в процесі письма запам’ятовується краще, позитивну роль при цьому грають уповільненість акта письма, яка дозволяє проводити ретельний внутрішній аналіз утворення та вживання мовних явищ,

-                            письмо служить не лише цілям засвоєння мовного матеріалу, а допомагає вдосконалювати вміння читання та усного мовлення. Завдяки писемному фіксуванню усного висловлювання набувається велика свобода й легкість в оперуванні мовним матеріалом в подальшому усному мовленні : конструкції та фрази , котрі фіксувались письмово, набувають більшої варіативності,

-                            навчання письма та писемного мовлення на початковому етапі характеризується опрацюванням формування графічних, каліграфічних та орфографічних навичок письма у обсязі, передбаченому програмою для середніх шкіл та Державним освітнім стандартом для іноземних мов,

-                            особливістю початкового етапу навчання письма є формування й закріплення перш за все каліграфічних навичок письма, які передбачають володіння й застосування зорових, слухових, рукомоторних навичок, а також навичок внутрішнього промовляння та аналізу мовного матеріалу,

-                             дуже важливу роль в формуванні навичок письма на початковому етапі відіграє наочний матеріал, який залучає до роботи всі аналізатори, тобто таблиці різноманітного змісту, прописи та фонематичні засоби навчання,

-                            поряд з засобом навчання, писемне мовлення може виступати як засіб контролю, за допомогою класних і домашніх перевірочних та контрольних робіт можна за нетривалий період часу з’ясувати ступінь засвоєння мовного матеріалу та рівень володіння деякими мовленнєвими вміннями та навичками.

Бібліографія

1.                   Бим И.Л. Теория и практика обучения немецкому языку в средней школе.- М.: Высшая школа, 1989.

2.                   Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови.- К.: Освіта,1982.

3.                   Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови.- К.: Освіта, 1989.

4.                   Гез Н.И., Ляховицкий М.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе.- М.: Высшая школа,1986.

5.                   Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А. Основы общей методики обучения иностранным языкам.- К.: Высшая школа, 1976.

6.                   Державний освітній стандарт з іноземної мови .- К. : Ленвіт,1998.

7.                   Деркач А.А. Педагогическая эврыстика.- М.: Педагогика,1991.

8.                   Жлуктенко Ю.О. Навчання іноземної мови за методичною системою Ч. Фріза, Г.Ладо.- К.: Вища школа, 1969.

9.                   Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам.- М.: Педагогика,1991.

10.                  Климентенко А.Д. Теоретические основы методики обучения иностранным языкам в средней школе.- М.: Высшая школа,1981.

11.                  Курс обучения иностранным языкам в средней школе (под редакцией профессора Белоусова).- М.: Высшая школа,1971.

12.                  Леонтьев А.А. Общая методика обучения иностранным языкам.- М.: Высшая школа,1991.

13.                  Медведева О.Н. Творчество на уроке немецкого языка. – М.: Педагогика ,1991.

14.                  Настольная книга преподавателя иностранного языка.- Минск: Вышейшая школа, 1992.

15.                  Ніколаєва С.Ю. Тестовий контроль лексичних навичок письма.- К.: Ленвіт, 1997.

16.                  Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах.- К.: Ленвіт, 1999.

17.                 Основы методики преподавания иностранных языков (под редакцией профессора Демьяненко) .- К.: Вища освіта, 1986.

18.                  Очерки по методике обучения немецкого языка (под редакцией профессора Рахманинова).- М.: Педагогика,1974.

19.                  Панова Л.С. Обучение иностранному языку в школе.- К.: Вища школа, 1989.

20.                  Практикум по методике преподавания иностранных языков (по редакцией Салатова, Шатилова) .- М.: Высшая шкоа,1985.

21.                  Рогова Т.В. Методика обучения английского языка на начальном этапе.- М.: Высшая школа,1988.

22.                  Рогова Т.В. Письмо в обучении иностранному языку // Иностранные языки в школе.- № 6 ,1978.

23.                  Скляренко Н.К. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе.- К : Радянськая школа,1988.

24.                 Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу в середній школі (під редакцієй Ніколаєвої С.Ю.) .- К.: Ленвіт, 1996.

25.                 Сучасна технологія навчання іншомовного спілкування (під редакцієй Ніколаєвої С.Ю) .- К.: Ленвіт, 1997.

26.                  Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе.- М : Просвещение, 1986.

27.                  Spalding R.B., Spalding W.T. The Writing Road to Reading.- New-York : Quill,1990.