Вступ
І. Банківська система України.
1.1. Види банків та їх функції.
1.2. Структура банківської системи.
1.3. Національний банк – головний елемент банківської системи України. Його функції.
1.4. Комерційні банки та їх діяльність.
ІІ. Особливості функціонування і перспективи розвитку кредитно-грошового розвитку кредитно-грошового механізму.
2.1. Банки, як регулятори грошого обігу.
2.2. Банки та кредити. Їх роль в економіці України.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ.
Досить важко зазначити, як і коли виникли перші банки. Справа в тому, що сьогодні банки – це універсальні фінансові заклди, які виконують до 300 видів різноманітних послуг. Оскільки ці операції та послуги виникли не в один час та не в одному місці, то стає важко зазначити, коли виникла банківська справа.
Найдавнішими вважаються операції по збереженню грошей. Цим займались або церковні заклади, або приватні особи. Слід зазначити, що в деяких випадках вже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені гроші або власність.
Окремо виникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути Європа. В середині століття не існувало єдиної системи монет. Торгівля велась монетами різних країн, міст і навіть приватних осіб. Всі монети мали різну вагу, форму і номінал. Тому потрібні були спеціалісти, які мали б вести оіб. Ці спеціалісти розміщувались з своїми столами обігу там, де торгівля мала велику швидкість.
Люди, які займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли, що зібрані багатства не виристовуються.
Якщо хоча б деяку частину від цих коштів віддавати в тимчасове використання, тоді можна вилучати з цього користь. Таким чином виникли ссудні (кредитні) операції, в основі яких лежала видача грошей на строк з обов’язковим поверненням та сплаті відсотка. Закладом при цьому були будинки, кораблі, дорогоцінні речі і т.і.
Всі ці операції спочатку існували окремо, а тільки поступово вони об’єднувались в організації, які ми звикли називати банками. Слово “банк” в перекладі з італійського “banco” означає стіл. В англії капіталістична банківська система виникла в ХУІ столітті, доречі банкіри вийшли з середовища майстрів золотих справ або купців.
В нашому суспільстві банки виконують різноманітні види операцій. Вони не тільки організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівлі, продаж цінних паперів, а у деяких випадках управління власністю та посередницькі послуги.
До розкриття сущості банку можливо підійти з двох сторін: з юридичиної та з економічної.
Економічна сторона:
а). прияняття грошей до вкладів;
б). надання різноманітних видів кредиту;
в). купівля векселей та чеків;
г). комісійні операції з цінними паперами;
д). операції з коштовностями і т.і.
Банки – це кредитно-фінансові заклади, які виконують операції щодо накопичення вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення, посередництва в платежах, а також емісію грошей, цінних паперів, короткострокиве кредитування.
Вчорашнє уявлення про банк:
Банк – це частина апарату управління, головна мета якого здайснювати контроль за діяльністю господарчих організацій.
Розвиток банків стимувався і стримується зараз бідністю населення та бідністю значної кількості підприємств.
Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, як міцний комерційний існтитут, обмежувала його призначення, перетворювала в розрахунково-касові центри, які розподіляють кредити за призначеними лімітами “картками”. Але сучасні комерційні і зараз відчувають велику нестачу коштів для кредитування підприємницької діяльності.
Крім того, банк – це атономне, незалежне, комерційне підприємство. Банк – не завод, не фабрика, але у нього, як і у любого підприємства, є свій продукт. Продуктом банка є насамперед формування платіжних коштів (грошової маси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів, гарантій, доручення, консультацій, управління власністю. Діяльністю банку несе виробничий характер. Чим більше банкв, там бальше їх продукт. Ринок висуває банк в число основних, ключових елементів економічного регулювання. Банк стає найважливішою складовою, яка забезпечує народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Зазначення грошей, кредиторів щоденно зростає, вони перетворюються в єдине джерело прискорення виробництва.
1.1. Види банків та їх функції.
В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансові заклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:
- державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;
- приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.
Перша група – це центральні банки, які мають монопольне право випуску банкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, які виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі господарства.
Розвиток державно-монополічтичного капіталізму супроводжується зростом державної власноіт в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. За характером діяльності банки розділяються на:
- емісійні;
- комерційні;
- інвестиційні;
- іпотечні;
- збережні;
- спеціалізовані (наприклад, торгівельні).
Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитної системи. Вони займають в ній особливе положення та являються “банками банків”.
Комерційні банки являють собою банки, кі здійснюють кредитування промислових, торгівельних та інших падприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді вкладі. За формою власності вони розділяються на:
а). приватні акціонерні;
б). кооперативні;
в). державні.
На початкових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальні банкірські фірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епоху амперіалізму деяка частина віх банківських ресурсів зусередилась в акціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшло вираження в одержавленні деяких комерційних банків.
Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі та транспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатина потреб промислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієї складової кредичної системи характерно для сучасного ринкового господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізують частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також отпримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.
Іпотечні банки пропонують довгострокові ссуди під заклад нерухомості – землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особого виду цінних паперів – закладних паперів, забезпеченням яких є закладена в банках є фермери, населення, а в деяких випадках – підприємці. Іпотечний кредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечні ссуди використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобів виробництва. Крім того, купівлі землі дає цим фермерам можливість розширити своє господарство.
Спеціалізовані банківські заклади включають банки, які спеціально займаються зазначеним видом кредитування. Таким чином, зовнішньоторгівельні банки спеціалізуються на кредитуванні експорта та імпорта товарів.
Розрахункові операції банків.
Підприємства розраховуються між собою безготівково через установи банку, в яких вона мають розрахункові рахунки.
Розрахунки проводять за такими правилами:
1. платежі здійснюються, як правило, після відвантаження товароматеріальних цінностей або виконання робіт;
2. за дорученням платника;
3. за рахунок власних коштів платника або в окремих випадках за рахунок кредиту банку;
4. сума списується з рахунку платника, а потім зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої держави.
Безготівкові розрахунки здійснюються у таких формах: платіжні доручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселі.
Доручення за домовленістю між підприємствами можуть бати строковими (наприклад, авансом, або після відвантаження товару, або часткові платежі при великих угодах), дострокові або відстрочені – без шкоди для фінасового стану сторін.
Розрахунки акредитивами застосовуються, як гарантія оплати товарів або послуг. Акредитив призначається для розрахунків лише з одним постачальником.
Розрахунки вимогами – дорученнями застосовуються для оплати виконих робіт і наданих послу, поставленої договором продукції.
Розрахунки, що застосовуються між підприємствами, спрямовані на усунення автоматизму у розрахунках та підвищення відповідальності з виконання договорів.
Особливістю сучасної банківської справи в Україні є швидко зростаючий спектр пропонованих клієнтам послуг.
Нині банки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковій економіці, які виконують чисельні функції в суспільстві за схемою клієнт-банк-клієнт.
Складові банківської послуги (servicе):
1. діяльність з надання клієнтові допомоги чи сприяння в отриманні прибутку;
2. система яка задовольняє певні потреби;
3. кваліфікована допомога, або порада, орієнтовані на практичне використання.
Банківські послуги – це комплексна діяльність банку із задоволення потреб клієнта при проведенні банківських операцій або із залученням тимчасово вільних ресурсів, спрямована на одержання прибутку.
Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять не стільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючої вартості. Визнана сеспільно необхідною послуга банку може бути способом задоволення певних потреб клієнтів банку, тобто мати статус товару. Діяльність банку не пов’язана з виробництвом матеріальних цінностей, але витрати на банківські продукти (bank product) можна трактувати як суспільно корисні дії, які задовольняють специфічні потреби суспільства.
Головним критерієм, який відрізняє продукт праці від товару, є те, що другий має суспільно корисні властивості, завдяки яким він здатний задовольнити суспільні потреби, тобто має споживчу вартість.
За станом на початок січня 2000 року в Україні зарєстровано 203 комерційних банків, у тому числі за участю іноземного капіталу 30 (8 банків з 100% іноземним капіталом).
0 комментариев