Економіко-географічне положення

2. Економіко-географічне положення.

Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Ці країни розташовані у південній частині Кавказького перешийку. На півдні цей регіон має границі із Турцією, Іраном, а на півночі із Росією. Регіон, розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку економічних зв'язків. Через порти Чорного моря здійснювались традиційно зв'язки країн Закавказзя з Україною, а через порти Каспійського моря - з країнами Центральної Азії та Ро­сійським Поволжям. Узбережжям морів проходять основні сухопутні шляхи, що сполучають регіон з півднем Росії. Приморське положення сприяло формуванню тут морського комплексу з потужним портовим господарством.

Азербайджан, розташований у східній частині регіону, має широкий вихід до Каспійського моря, що забезпечує країні можливості міжнародних зв'язків з Росією, Іраном, країнами Центральної Азії. Працює паромна переправа з Туркменістаном. З країнами регіону зв'язки здійснюються сухопутним транспортом.

3. Природні умови і ресурси.

Регіон займає порівняно невелику компактну територію, яка відрізняється про­те великою різноманітністю природних умов та ресурсів. Майже 2/3 території За­кавказзя - гори, і це відповідним чином впливає на характер і особливості вико­ристання території. Вертикальна поясність, притаманна гірським країнам, впли­ває на спеціалізацію сільського господарства: на порівняно незначних площах те­риторії можна помітити чергування різних типів використання земель: від вирощування субтропічних культур до відгонно-пасовищного тваринництва. До того ж гірський рельєф ускладнює сільськогосподарське використання території, промислове та цивільне будівництво, прокладання шляхів сполучення та інших комунікацій. В горах трапляються обвали, зсуви, снігові лавини та інші небезпечні природні явища, що загрожують господарській діяльності та життю людини. Сейсмічність цього району, приблизно 6-8 балів. Водночас гірський рельєф у поєднанні з морським узбережжям та субтропічним кліматом робить цей регіон одним з найпривабливіших курортно-рекреаційних та туристських центрів Євразії. Близько 60% поверхні Закавказзя розташовано на висоті 600 м над рівнем моря і обіймають її схили і відножини Великого Кавказу, а також хребти Малого Кавказу. На Ленкоранській низовині – вологі субтропіки і випадає 1200 мм опадів за рік. Вологі Субтропічні ліси зростають у Західному Закавказзі, де вони займають 55% площини і на південному сході Східного Закавказзя. Ліси виконують вагомі функції: вітрозахисні, протиерозійні, воднорегулюючі, а також бальнеологічні. Країни Закавказзя мають великі запаси водяних ресурсів. Річки: Кура, Алазань, Раздан, Аракс, Ріоні; озера: Ріца, Севан, Сарису та ін.

Переважний тип ґрунту: бурі горно-лісові, горно-лугові, а також на висоті 1700 м – чорнозем, на рівнинах – алювіальні, іноді зустрічаються і жовтоземі і червоноземні, на Колхідській низовині – лугова – болотні (900 тис. га), брунатні, бурі і бура – каштанові.

Закавказзя має значні поклади мінеральних корисних копалин, особливо па­ливно-енергетичних та рудних. Нафту та газ добувають в Азербайджані на півострові Апшерон, Куро-Араксинській низовині та на шельфі Каспійського моря (Нафтові Камені). Незважаючи на значну експлуатацію цих родовищ, вони й досі визначають місце Азербайджану та Закавказзя в цілому на євразійському ринку. Мар­ганцевими рудами багата Грузія, залізними - Азербайджан та Вірменія, мідні та поліметалічні руди добувають у Вірменії і Грузії.

Важливе значення для економіки країн регіону мають мінеральні та термаль­ні джерела (Цхалтубо, Боржомі - в Грузії; Джемрук, Арзні - у Вірменії; Істісу, Бадамли - в Азербайджані та ін.). На їх базі розвивається лікувально-курортний комплекс.

4. Населення.

Складні гірсько-геологічні умови зумовили концентрацію населення та госпо­дарської діяльності на рівнинах та долинах. Тут найбільша густота населення 150-200 чол. на 1 км² . Всім країнам регіону притаманні ви­сокі темпи урбанізації. Міське населення переважає. Великими моноцентрични­ми агломераціями є столичні міста, населення в кожному з них перевищує 1 млн чоловік.

Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю, його складні природні умови спричинили велику етнічну та релігійну різноманітність. Так, більшість насе­лення Грузії (грузини, абхази та інші народи) належать до кавказької мовної сім'ї і сповідують переважно православ'я. Вірмени належать до індоєвропейської мовної сім'ї і об'єднані Вірменською церквою. Населення Азербайджану належить переваж­но до тюркської групи алтайської мовної сім'ї і сповідує іслам. Культурно-побутові, етнічні, релігійні відміни в умовах соціально-економічної кризи доби перебудови та становлення державності загострили політичну ситуацію в регіоні, яка подекуди пе­реросла навіть у збройні конфлікти (в Грузії, між Вірменією й Азербайджаном).

Населення Грузії – 5.7 мільйонів чоловік. Сама велика етнічна група – грузини (68.8% населення), армяни становлять 9%, осетини і абхазці – 10%. Українська етнічна група нечисельна і становить – 28 тис. чоловік (1995)

Природній приріст населення: в Грузії – 7%, у Азербайджані – 21%.