Довіреність. Форма довіреністі та її види

1. Довіреність. Форма довіреністі та її види

Поняття довіреності. Довіреністю визна­ється письмове уповноваження, яке видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами[10].

За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представ­ника. Тому її видача не вимагає згоди представника, а прий­няття довіреності або відмова від неї є правом представника. Довіреність адресована третім особам та засвідчує повнова­ження представника перед третіми особами. Зміст довіреності визначається межами правоздатності особи, яку представля­ють. За загальним правилом, довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами. Неповнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-право­вою угодою, вона має відповідати загальним умовам дійснос­ті, яким повинні задовольняти цивільно-правові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіре­ності. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій фор­мі. Довіреність є завжди строковою угодою. У довіреності обов'язково має бути зазначена особа, якій вона видана.

За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує пред­ставник, розрізняють три види довіреностей: генеральні (за­гальні), спеціальні та разові.

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральною є дові­реність, яка видається керівникові філії юридичної особи).

Спеціальна довіреність видасться представникові на здійс­нення багатьох однорідних юридичних дій. До спеціальних можна віднести довіреність на представництво у суді, довіре­ність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці.

Разова довіреність видасться для вчинення однієї конкрет­ної угоди або іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписання певного договору).

Довіреність має бути складена у письмовій формі, про це свідчить саме визначення довіренос­ті, яке міститься в ст. 64 ЦК України[11]. У деяких випадках ста­виться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, пе­редбачених законодавством ч. 1 ст. 65 ЦК України[12].

Довіре­ність, за якою повноваження передаються у порядку передо­ручення, також має бути нотаріально посвідчена[13].

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЦК[14] України до нотаріально посвід­чених довіреностей прирівнюються: довіреності військово­службовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в гос­піталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної части­ни, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; довіреності військо­вослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єд­нань, установ і військово-навчальних закладів, де немає дер­жавних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та закладів; довіреності осіб, які перебувають у місцях позбав­лення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших пла­тежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипен­дій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспон­денції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвід­чена організацією, в якій довіритель працює або навчається, організацією за місцем його проживання, також адміністра­цією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні[15].

Довіреності організацій, крім тих, що видаються у порядку передоручення, нотаріального посвідчення не вимагають[16]. Вони видаються за підписом її керівника (в кооперативних і в громадських організаціях — за підписом осіб, уповноважених на це статутом) з прикладенням печатки цієї організації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей підписуються також головним (старшим) бухгалтером цієї організації.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'яз­кових реквізитів. Таким обов'язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність у довіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим обов'язковим реквізитом є підпис довіри­теля, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи — прикладення печатки цієї юридичної особи.