Навигация
Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання
71413
знаков
0
таблиц
0
изображений
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра всесвітньої історії
shura19@yandex.ru
Курсова робота
На тему:
“Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання”
Виконала:
студентка -го курсу,
групи , історико-
соціологічного факультету
Науковий керівник:
РІВНЕ - 2004
ЗМІСТ
Вступ ...…………………………………………………….............. стор. 3
Запровадження НЕПу і його основні риси.................... стор. 5
Концесії. Спільні підприємства ...............................стор. 7
Трести ...........................................................................стор.8
Синдикати.....................................................................стор.9
Соціальні і політичні аспекти НЕПу...…......................... стор. 10
2.1. Принципи побудови СРСР ...........................................стор. 15
3. Діяльність НЕПу. НЕПу народному господарстві......... стор.16
Труднощі і протиріччя, кризи і згортання НЕПу...........стор. 21
4.1. Кризи ................................................................................. стор. 25
Висновок...……………………………………………….................. стор. 30
Список літератури...……………………………………..........… стор. 32
ВСТУП
Період НЕПу – навряд чи не самий складний із усіх періодів радянської історії. У той же час саме він найбільш значимий для нас сьогодні. Який його загальний соціально-історичний зміст і значення? Існує три основних відповіді на це питання.
Відповідно до першого, що безроздільно господарювали в радянській історичній літературі, НЕП становив собою один з етапів будівництва соціалізму в СРСР. Змушений особливими обставинами, що склалися по закінченні громадянської війни, і який відрізнявся значною своєрідністю, він при усіх обставинах, з ним пов'язаних, зіграв у цілому корисну роль, давши країні можливість залікувати рани, нанесені війною, і підготуватися до нового, вирішального етапу соціалістичного будівництва. До кінця 20-х років значення НеПу виявилося вичерпаним, унаслідок чого він і зійшов зі сцени, уступивши місце періоду індустріалізації і колективізації.
Другу відповідь можна визначити як "зміновіхівський": НЕП — свого роду епоха Реставрації; наткнувшись на нездоланні перешкоди, більшовицька революція покотилася назад. Правда, не докотилася: історично позитивний процес повернення був обірваний Сталіним.
Третя відповідь, що пропонувалася рядом західних дослідників, зводилася до того, що НЕП треба розглядати як особливу, ринкову модель соціалізму, що володіла рядом достоїнств, але не зуміла справитися з властивими їй протиріччями, чому їй і довелося поступитися місцем державному соціалізму сталінського зразка.
У кожній з цих відповідей є, мені здається, своя доля істини, але, на жаль, не більш ніж доля. Перша відповідь негарна уже тим, що загладжує і випрямляє хід історичного процесу, применшує корінну протилежність сталінської і непівської економіки, ігнорує "вибуховий" характер, як народження НЕПу, так і його припинення. Друга відповідь мала право на існування лише в пору "відступу", тобто при переході від "воєнного комунізму" до НеПу; протягом наступної, більшої частини періоду про нього вже можна було не згадувати. Нарешті, третя відповідь, найбільш переконлива, має той корінний недолік, що залишає нез'ясованим, модель якого соціалізму в цьому випадку мається на увазі.
Період НЕПу - єдиний час у радянській історії, коли пліч-о-пліч існували капіталізм і соціалізм. Соціалізм і капіталізм протистоять один одному як два соціально-економічних уклади: перший - у тотально усуспільненій промисловості, другий - у кількісно переважному приватному секторі.
Можливо, роки НЕПу для багатьох радянських людей були кращими роками епохи правління більшовиків. Підйом економіки після руйнівної громадянської війни, безсумнівно, став можливим завдяки відновленню, хоча і не повного, ринкових відносин у радянській економіці, відмовлення від багатьох ідеологічних догм в економіці. Тільки завдяки непу більшовикам удалося утриматися у влади, остаточно усунути своїх політичних суперників в особі інших політичних партій і внутрішньої опозиції. Разом з тим, відносна лібералізація економіки не призвела до демократизації в суспільному і політичному житті в Радянському Союзі. Для будь-якої, успішно функціонуючої ринкової системи, абсолютно необхідні політична стабільність, гарантії власності, інвестицій і т.д., однак нічого подібного більшовики пропонувати не збиралися. У цій ситуації розвиток приватного сектора обмежувалося лише дрібним підприємництвом і спекуляцією, що явно не сприяло успішному розвитку економіки. Але в цілому, після декількох років терору перехід до нової економічної політики дозволив підняти економіку країни з розрухи.
Початий у країні, де люди вмирали з голоду, НЕП являв собою радикальний поворот у політику, акт колосальної сміливості. Але перехід на нові рейки змусив радянський лад протягом року з зайвим балансувати на краю прірви. Після перемоги в масах, що під час війни йшли за більшовиками, поволі наростало розчарування. Для партії Леніна НЕП був відступом, кінцем ілюзій, а в очах супротивників - символом визнання більшовиками власного банкрутства і відмови від своїх проектів.
Саме життя підказувало, що потрібно переходити до нових способів господарського будівництва. З ініціативи В.І.Леніна незабаром після закінчення громадянської війни Комуністична партія і Радянський уряд ввели нову економічну політику (НЕП).
«…Сутність нової економічної політики, - говорив В.И.Ленін, - є союз пролетаріату і селянства, сутність – у смичку авангарду, пролетаріату із широким селянським полем».[3;61] Бухарін бачив у НЕПі соціалістичну диктатуру, що спирається на соціалістичні виробничі відносини у великій промисловості і регулюючу широку дрібнобуржуазну організацію господарства. Значна частина більшовиків сприймала НЕП як поразку, поступку капіталізму, капітуляцію перед буржуазією.
Сучасні дослідники вважають, що сутність НЕПу полягає у відновленні в обмежених рамках ринкової економіки при збереженні командних висот народного господарства в руках партійно-державного апарату. Тактичною метою НЕПу став вихід із кризи шляхом зміцнення економічного союзу робітників і селян, стратегічною метою – побудова соціалізму.
У своїй курсовій роботі я спробую розглянути причини, які призвели до виникнення НЕПу, хід розвитку нової економічної політики як суспільної моделі і результати її проведення для країни.
Похожие работы
... на послаблення партійно-державного контролю, система управління економікою залишалася, по суті, командно-адміністративною. Політичні репресії, хоч і в менших масштабах, тривали і в роки НЕПу. 2. Розвиток промисловості України в умовах НЕПу У серпні 1921 р. Ленін підписав "Наказ Ради народних комісарів про впровадження в життя засад нової економічної політики". Це означало початок нового ...
... та не допускати зловживань з її боку, або що такі процеси в Україні наростають (опитування проводилось в середині 2008 р.). 2.3 Євроінтеграція України, як один зі шляхів формування громадянського суспільства в Україні Розвиток громадянської самоорганізації в Україні має давні корені. Перші прояви слід шукати в ХІХ ст.: суспільно-культурні «общества грамотності» і «тверезості» на Східних і ...
... ї моделі економіки і способів її побудови; на визначенні пріоритетних цінностей та економічного порядку, який повинен забезпечувати реалізацію цієї моделі. Тому розроблення філософії взаємодії держави і ринку передбачає дослідження багатогранності цього процесу, урахування впливу інституційного середовища на конкретну модель економіки. Без визначення цілей, цінностей у суспільстві неможливо ...
... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...
0 комментариев