Кримінологічна характеристика хуліганства
Криміналістична характеристика хуліганства
Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура
Першочергові слідчі дії
Послідуючий етап розслідування
Допити підозрюваних (обвинувачених) проводяться негайно, коли вони затримані або до них обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а при
Навигация
Кримінологічна характеристика хуліганства
Методики розслідування хуліганства
108838
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.2. Кримінологічна характеристика хуліганства.
За останні роки на Україні, як і в інших республіках, при вивченні державно-правових проблем все ширше застосовується метод конкретно-соціологічних досліджень.* Значення цього методу насамперед полягає в тому, що він дає можливість науково пізнати і критично осмислити природу соціальних явищ, одержати широку і достовірну інформаціюпро реальні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.
Широко застосовується вказаний метод і в галузі кримінології, зокрема при вивченні таких небезпечних і поширених злочинів, як хуліганство. Основна мета цих досліджень полягає у вивченні причин хуліганства і розробці науково-обгрунтованих рекомендації по його запобіганню.
Дослідження проводилося у відповідності з робленою кримінологією методикою * шляхом вибіркового вивчення кримінальних справ про хуліганство, а також анкетного обстеження у вибірковому порядку неповнолітніх хуліганів в місті Києві. При цьому вже враховувалися вже відомі в кримінологічній літературі фактори, що впливають на вчинення хуліганства. Особливу увагу зверталися на три групи обставин, які мають важливе пізнавальне значення: кримінологічну характеристику вчиненого хуліганства; дослідження особи правопорушників; вплив різних несприятливих умов на моральне формування обслідуваних підлітків.
Результати вивчення особи дорослих хуліганів і вчинених ними злочинів. В процесі вибіркового дослідження заанкетовані кримінальні справи відносно
* Конкретно-социологические исследования в првовой науке. Материалы научной
конференции. К., 1967.
* Советская криминология. М., 1999. с. 157-183.
засуджених, які вчинили злочини передбачені ст.206 ККУкраїни і інші злочини ( заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинення опору представникам влади або громадськості, поєднаного з насильством, незаконне носіння або зберігання вогнесрільної чи холодної зброї ). Найпоширенішими проявами хуліганства були: нецензурна лайка, приставання до громадян та висловлювання в їх адресу погроз, вчинення бійок, скандалів, бешкетів.
Кожне десяте хуліганство є груповим. Вивчення структури груп і характеру зв”язків між учасниками показало, що що переважна більшість з них виникла випадково на грунті природного потягу молоді до взаємного спілкування з метою сумісного проведення вільного часу особливо увечорі. Склад таких груп змінювався, але соціальні зв”язки між учасниками спочатку відзначалися нестійкістю. Проте в дальшому, під впливом найбільш активних учасників, які були старші за віком, відзначалися стійкістю антигромадських поглядів і виступали вантажки. Чимало груп хуліганів виникло на грунті спільного вживання спиртних напоїв. Злочинні зв”язки в таких групах носили більш тривалий характер. Співучасники добре знали один одного, діяли з більшою рішучістю і зухвалістю, що вказує на підвищену небезпечність і злісний характер вчинених ними хуліганських дій.
Характерною в цьому відношенніє хуліганська група з чотирьох чоловік, яка діяла в Мінському районі місті Києва. Групу очолював тридцятирічний рецидивіст Ш., який втягнув у злочинну діяльність свого товариша по чарці – забійника Г., і двох неповнолітніх сусідів, учнів професійно-технічного училища. Учасники групи систематично пиячили, неоднарозово порушували громадський порядок, учиняли бешкети і скандали. Одного разу після розпиття спиртних напитків вони вчинили групову бійку, під час якої заподіяли матеріальну шкоду і нанесли ножове поранення невідомому їм громадянину. Народний суд засудив хуліганів до позбавлення волі, а оргпнізатор групи Ш., одержав більш суворе покарання ще й за втягування підлітків у злочинну діяльність.
Аналіз обстановки вчинення злочину показує, що хуліганські дії майже завжди починаються без попередньої підготовки, під впливом конкретної ситуації або в н6аслідок внутрішніх спонукань, які керують правопорушником. Підготовчі дії найчастіше носили примітивний характер і зводилися переважно до придбання або виготовлення спеціально пристасованих знарядь нападу. Навіть в тих випадках, коли хуліганські дії супроводжувалися застосуванням знарядь нападу ( палиці, каміння, ножі побутового призначення), вони здебільшого підбиралися правопорушниками тут же на місці злочину.
Звертає на себе увагу й інше. По вивчених справах мали місце лише окремі поодинокі випадки, коли хулігани приховували сліди злочину. Ця обставина має важливе значення, оскільки полегшує дії правцівників органів розслідування по встановленню слідів злочину, особи правопорушника і обставини. Що сприяли хуліганському вчинку.
Наведені дані про характер злочинних угрупувань, про місце, час та обставини вчинення хуліганства вказують на необхіднсть дальшого поліпшення профілактичної роботи державних адміністративних органів, зокрема органів дізнання і слідства , по своєчасному запобіганню підготовлюваних і негайному припиненню розпочатих злочинів. Між тим, матеріали дослідження свідчать про те, що деякі працівники міліції і слідчи не завжди своєчасно реагують на відомі випадки хуліганства, часом не вживають заходів до їх відвернення, що створює обстановку безкарності і знижує ефективність кримінальноправової боротьби з ними.
Раніше двічі судимий за крадіжку і злісне хуліганство гр П. Після повернення з місць ув”язнення в місті Києв на роботу не влаштувався, систематично пиячив і вів паразитичний образ життя. Протягом місяця він двічі вчинив хуліганські дії, проте органи міліції на них не реагували. Відчуваючи безкарність, хуліган ще більше розбещився і через два місяці вчинив зухвале хуліганство. Лише після третього хуліганського вчинку, який відзначався винятковим цинізмом, правопорушника притягли до кримінальної відповідальності.
За даними анкетного обслідування, 96,4 % осіб, які вчинили кримінальнокаране хуліганство, становили чоловіки і лише 3,6 % - особи жиночої статі.
Особи, які вчинили хуліганство, за віком характеризуються такими даними: 18 – 25 років – 41,3 % , 26 – 30 років – 16, 8 %, 31 – 35 років – 11, 6 %, 36 – 41 років – 11, 3 %, 40 – 50 років 10, 6 %, понад 50 років – 4, 1 %. Неповнолітні хулігани у віці від 14 до 18 років, за даними вибіркового дослідження, становлять лише 4, 3 %. Отже , майже дві третини хуліганських дій вчинили особи чоловічої статі, у віці до 30 років, причому із збільшенням віку відзначалася тенденція до скорочення кількості осіб, засуджених за хуліганство.
Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місце займає алкоголізм. Одержані при нашому дослідженні дані свідчать про те, що 95 % осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 206 КК України, вчинили хуліганські дії в стані алкогольного сп”яніння. Аналіз конкретної ситуації, при яких вони сталися, дає підстави твердити, що перебування правопорушника у нетверезому стані було однією з обставин, яка в тій чи іншій мірі сприяла хуліганству.
Отже, профілактика хуліганства має бути тісно пов”язана з викорененням пияцтва, яке, в свою чергу, значною мірою залежить від рівня боротьби з алкоголем.
Дослідження особи неповнолітніх правопорушників і вчинених ними хуліганських проявів.
Серед загального числа осіб, засуджених за вчинення кримінальнокараного хуліганства, неповнолітні, за даними дослідження 4, 3 %. Анкетування провадилося шляхом вивчення кримінальних справ і обстеження умов життя неповнолітніх хуліганів. При обслідуванні вивчався комплекс питань, пов”язаних з вихованням підлітків у сім”ї , за місцем роботи або навчання та місцем їх проживання. Вивчалася також діяльність державних адміністративних органів по запобіганню хуліганським проявам неповнолітніх, організація боротьби з дитячою бездоглядністю і пияцтвом. Особлива увага зверталася на виявлення різних несприятливих факторів, що негативно позначалися на формуванні особи підлітків і полегшувала становлення їх на злочинний шлях.
Значна увага при анкетуванні надавалась з”ясуванню умов виховання обслідуваних підлітків у сім”ї. Результати дослідження вказують на те, що абсолютна більшість правопорушників проживає у матеріально забезпечених сім”ях, які мають задовільні житлові умови.
Отже, вади сімейного виховання і обставини, що обмежували виховні можливості багатьох сімей, сприяли формуванню в обслідуваних негативних якостей і шкідливих навичок.
Саме так трапилось з сімнадцятирічним Миколою З., який навчався в профтехучилище в місті Києві. Хлопець погано вчився , порушував дисциплину, допускав антигромадськи вчинки. На погану поведінку підлітка впливала несприятлива сімейна обстановка : батько помер, мати тяжко хворіла і, ніхто не займався вихованням хлопця. Незважаючи на такі обставини, адміністрація ПТУ спочатку переселила учня з гуртожитку на приватну квартиру, а згодом виключила з училища. Перебуваючи поза впливом батьків і колективу, Микола безцільно вештався по місту, підпав під вплив антигромадських елементів і вчинив зухвале хуліганство передбачене ч. 3 ст. 206 КК України.
Загальновідомо, що алкоголізм – одна з обставин, що сприяє становленню неповнолітніх на шлях правопорушень. При дослідженні цього фактора встановлено, що майже половина підлітків вчинила хуліганські дії в стні сп”яніння. Характерно, що деякі з обслідуваних викрадали горілку. Вино і після розпиття їх вчиняли хуліганство. Боротьба з пияцтвом серед неповнолітніх, як відомо, є частиною загальної проблеми ліквідації алкоголізму в нашій країні.
Похожие работы
... проведеної слідчої й оперативної роботи. Тому питання про передачу справи іншому слідчому потрібно вирішувати з урахуванням всіх зазначених обставин. При організації розслідування злочинів минулих років повинні братися до уваги особливості процесуальної регламентації діяльності слідчого по зупинених справах про нерозкриті злочини, оскільки провадження слідчих дій в цьому випадку КПК України не ...
... для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування у встановленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 99КПК). 3.2. Особливості розслідування проституції на першочерговому етапі розслідування а)Оперативно-розшукові заходи Оперативно-розшукові заходи. Велике значення для боротьби з організованими формами проституції, що супроводжує ...
... з тим у структурі потерпілих з'явилися особи нових соціальних верств населення (підприємці, бізнесмени, банкіри, фермери, спортсмени та ін.) Збільшується кількість потерпілих серед людей похилого віку, пенсіонерів, інвалідів. 2.2 Причини злочинної жорстокості Залежно від набору криміногенних явищ, а також структури і процесів, що лежать в основі міжособистісних криміногенних конфліктів, ...
жає всі суттєві ознаки вбивства. Таке поняття вбивства могло б бути нормативною основою його типової юридичної конструкції. Однак законодавець не дотримався окремих правил законодавчої техніки, що призвело до неоднозначного розуміння змісту цього поняття. Зокрема, воно не називає того, що випадки необережного позбавлення життя іншої людини необхідно (логічно) назвати заподіянням або спричиненням ...
0 комментариев