Розслідування крадіжок державного та громадського майна

Міністерство освіти України

Львівський національний університет ім.І.Я.Франка

Кафедра кримінального

права та процесу

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

"Розслідування крадіжок державного та громадського майна"

Львів 1999р.

План

Стр.

Криміналістична характеристика крадіжок державного та

громадського майна. . . . . . . 3

Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справии про

крадіжки соціалістичного мацна залежно від виду і суб'єктів крадіжок . . . . . . 7

Типові слідчі ситуації . . . . . . 8
Побудова слідчих версій та планування розслідування

крадіжок, скоєних службовими особами . . . . . .11

1. Криміналістична характеристика крадіжок державного та громадського майна.

Розкрадання державного та громадського майна в залежності від особливостей їхнього розслідування поділяються на дві групи:

- розкрадання, що вчиняються шляхом крадіжки, грабежу, розбійних нападів, вимагання, шахрайства;

-розкрадання, що вчиняються службовими особами (посадові розкрадення). Для крадіжок останньої групи характерний законний доступ до товарно-матеріальних цінностей, що викрадаються і грошових засобів, що знаходяться в їхньому віданні (під охороною і т. д.).

Криміналістична характеристика розкрадання, що вчиняються службовими особами, містить відомості про злочинців, майно, що викрадається, мету і мотиви розкрадення, засоби підготовки, вчинення і приховування розкрадення, обстановку в якій вчиняються ці злочини, їхні матеріальні сліди, злочинний результат і зв'язки посадових розкрадань з іншими злочинами.

Слідча практика свідчить, що посадові розкрадання вчиняються найчастіше в співучасті: групою, що складається з декількох службових осіб, або змішаною групою - службовими особами спільно з іншими співучасниками. Мають місце і розкрадення, вчинені однією службовою особою.

В групу злочинців, як правило, входять: службові особи одного підприємства, службові особи і рядові робітники одного підприємства, службові особи різноманітних підприємств, одного або різних відомств, службові особи і рядові робітники декількох підприємств (установ, організацій). Співучасниками таких злочинів інколи є фахівці, які займаються приватною роботою, а також особи, які не займаються по тих чи інших причинах суспільно корисною діяльністю в трудових колективах.

За родом своєї роботи злочинці пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою, постачаннями, реалізацією, обліком, охороною і розподілом матеріальних благ.

Розрізняють злочинні групи за ступенем їхньої стійкості. В одних випадках вони створюються для вчинення одного або декількох розкрадань, після чого розпадаються. Найбільш небезпечні сталі злочинні групи, що функціонують на основі спільної мети їхніх учасників. Діючи по планах, які спеціально розробляються, вони мають ієрархічну структуру, розподіляють ролі, у відповідності зі значенням яких розподіляється і «прибуток». Об'єднання в такі групи зумовлене прагненням вчиняти розкрадення в великих розмірах і надійно приховувати їх. Тому вони заздалегідь готують не тільки засоби вчинення розкрадення, але і продумують засоби їхнього маскування. Подібні групи створюються шляхом:

-добровільного об'єднання співучасників;

-активного втягнення в групу шляхом шантажу, переконань, підкупів і тому подібних шляхів, необхідних за становищем, яке займається та повноважень осіб.

На положення в групі впливають: вигідність, з точки зору злочинців, функцій, що виконуються; злочинний досвід; морально-психологічні якості злочинців. Взаємовідносини між її учасниками будуються на «діловій» основі - прагненні одержати максимальну вигоду. Налагоджуючи відношення з «потрібними» людьми з числа робітників що контролюють, постачальних, правоохоронних і інших державних органів, що планують, і суспільних організацій, злочинці прагнуть добитися необхідних пільг, умов і безпеки своєї злочинної діяльності шляхом:

- встановлення особистих відношень;

- постановки в матеріальну і іншу залежність на основі різноманітних послуг здебільшого матеріального характеру;

- всіляких подарунків, дачі хабарів.

За предметом посягання розкрадення можна поділити на три групи:

розкрадення грошей;

розкрадення товарно-матеріальних цінностей;

розкрадення грошей і товарно-матеріальних цінностей.

Майно, що розкрадається може бути оприбуткованим, проведеним по офіційних документах або непроведеним. В одних випадках незаконне заволодіння матеріальними цінностями вчиняється з метою використання предметів, що розкрадаються самими злочинцями або іншими особами, в інших - це робиться для подальшого «перетворення» викраденого в гроші, коштовності, цінні папери: або для обміну на інші матеріальні цінності, послуги нематеріального характеру, підкуп і дачу хабаря.

Основними мотивами розкрадань, як правило, є бажання збагатитись, прагнення будь-яким шляхом задовольнити свої надмірні потреби.

Велике значення для методики розслідування має криміналістична характеристика типових засобів розкрадення. Найчастіше злочинна діяльність злочинійв ділиться на чотири етапу:

1) підготовка до вчинення злочину (створення резерву для розкрадання, розробка плану провадження злочину, організація злочинної групи і т.д.);

2) вилучення, винесення (транспортування) викраденого;

3) використання викраденого, збут товарно-матеріальних цінностей;

4) приховування слідів злочину.

До приховування злочину і його слідів злочинці, як правило, вдаються з самого початку реалізації своїх злочинних задумів.

Засоби вчинення та приховування розкрадання в більшій мірі залежать від посадового положення злочинців, майна, що викрадається, специфіки підприємства, в якому вчиняється злочин, і інших обставин.

Засоби розкрадання поділяються на дві групи:

Засоби розкрадання обліченого майна. Вони в свою чергу діляться на: засоби розкрадання, що призводять до нестачі відображеного на балансі майна, і засоби розкрадання, не відображені на балансі в вигляді недостач;

Засоби розкрадення неврахованого майна. В цих випадках нестачі, як правило, не виникають. Розкрадання шляхом створення необлікованих надлишків товаро-матеріальних цінностей вчиняються на підприємствах, що виробляють, зберігають, реалізують матеріальні блага (в будівельних організаціях, промисловості, сільському господарстві, системі суспільного живлення). Створення необлікованих надлишків грошових засобів характерно для розкрадання на підприємствах торгівлі.

Особливості вилучення, вивозу (винесення) і реалізації майна, що викрадається обумовлюються виглядом і розмірами майна, обстановкою вчинення розкрадання, наявними у злочинців для цього можливостями, наявністю або відсутністю в їхньому розпорядженні транспортних засобів.

Приховування розкрадання передусім направлене на документальне маскуваання слідів вчиненого. Це нерідко досягається шляхом укладання фіктивних документів або внесення підроблених записів, виправлення рахунку і тому подібних змін в документи, в яких були правильно відбиті ті або інші операції. Інколи, щоб приховати незаконну діяльність, злочинці не складають певних документів на виконання тих чи інших робіт, знищують складені. В ряді випадків застосовуються комбінації різноманітних способів приховування розкрадення. Наприклад, одним із способів приховування недостач матеріальних цінностей є неодноразове пред'явлення одних і тих самих речей і предметів комісії, що проводить інвентаризацію, пред'явлення товару, взятого на час інвентаризації в інших підприємствах, пред'явлення одних предметів під виглядом інших і т.д. Нерідко злочинці вдаються до різноманітних способів впливу (наприклад, шантажу, підкупу) на очевидців розкрадання, свідків будь-яких дій і операцій, що вони бажали б залишити в таємниці, щоб ці особи дали пояснення або покази, вигідні злочинцям. Аналогічні шляхи вони застосовують інколи і по відношенню до ревізорів, представників громадськості, робітників органів дізнання і слідства, інших осіб, які ведуть боротьбу з розкраданням, здійснюють функції контролю і охорони соціалістичної власності.

На специфіку засобів підготовки, провадження і приховування розкрадання істотно впливає обстановка (умови, середа) провадження розкрадання. Аналізуючи реальну обстановку, що склалася, злочинець прагне максимально використати її для реалізації своїх злочинних задумів, пристосуватися до неї, знайти в ній слабкі ланки, змінити її в потрібному напрямку. Фактором, сприятливим і полегшуючим провадження і приховування розкрадення, є, наприклад, запущеність бухгалтерського обліку. Якщо ж на підприємстві, в організації такий облік ведеться належним чином, злочинці часто роблять все для того, щоб його заплутати, запровадити практику безвідповідального, неправильного оформлення бухгалтерських документів, понизити ефективність бухгалтерського контролю.

Незважючи на те, що злочинці вживають запобіжних заходів та вчиняють дії, розраховані на маскування злочинних наслідків, в результаті розкрадання неминучо залишаються сліди, зберігаються різноманітні зміни, пов'язані з підготовкою до розкрадення, його вчиненням та приховуванням.

Для створення резерву розкрадання, заволодіння матеріальними цінностями або грошовими засобами, вивозу з підприємства і збуту викраденого, приховування слідів вчиненого злочинці не можуть не оприбутковувати, не враховувати і не використовувати оперативні, бухгалтерські і інші документи, в яких обов'язково залишаються ті або інші сліди злочинних дій. Дії злочинців відображаються також на матеріальних об'єктах, що беруть участь в процесі реалізації народногосподарських задач підприємства (засоби виробництва, знаряддя праці, транспорт і т.д.), а також на продуктах його діяльності (продукція, що виробляється, відходи і т.д.). Крім того, оскільки злочинці, як правило, працюють в складі трудових колективів, їхня злочинна діяльність не може повністю протікати поза полем зору інших членів колективу. Діяльність кожного підприємства перевіряється, контролюється з боку різноманітних уповноважених на те державних органів, суспільних організацій, відомчих органів. Про що складаються циими органами відповідні документи, в яких можуть фіксуватися факти незаконних дій злочинців, в тому числі пов'язані з посяганням на соціалістичне майно. Нарешті, незаконне заволодіння злочинцями соціалістичним майном припускає його використання (придбання дорогих речей і т.д.), що не можуть не помітити члени їхніх сімей, родичі, співробітники, знайомі, а інколи і сторонні особи. В результаті створюються об'єктивні, які не залежать від волі злочинців, передумови вииявлення слідів злочинів, збору, аналізу і використання інформації, яка в них міститься для виявлення розкрадення і викриття злочинців.

Злочинний результат при розкраданнях, вчинених з участю службових осіб, складається з декількох компонентів: 1) матеріальна шкода, заподіяна державі; 2) інші негативні наслідки для народного господарства (зрив планових поставок і т.д.); 3) незаконне набуття злочиинцями певних благ як наслідок реалізації викраденого, їхнє збагачення.

Всі ці обставини мають важливе значення для характеристики суспільної небезпеки вчинених розкрадань, визначення способу і міри покарання та для вирішення інших задач кримінального судочинства.

Аналіз слідчої практики свідчить про наявність закономірного зв'язку розкрадання з іншими злочинами: обманом покупців, випуском недоброякісної продукції, приписками, злочинною недбалістю, хабарництвом, порушенням правил про валютні операції і деякими іншими злочинами. Безгосподарність, недбалість, службові зловживання полегшують вчинення розкрадання. В свою чергу розкрадання, і передусім групові, сприяють вчиненню інших злочинів в сфері фінансової і господарської діяльності. Дача хабара нерідко є одним з необхідних елементів злочинної діяльності злочинців. Підкуп службових осіб, від яких залежить безкарна діяльність злочинних груп, часто наперед спланована як одна з важливих задач їхньої злочинної діяльності. З метою підкупу злочинці створюють інколи спеціальний грошовий фонд з засобів, нажитих злочинним шляхом. Особливо часто факти хабарництва виявляються при розслідуванні розкрадань, що вчиняються шляхом створення необлікованих надлишків на виробництві і в торгівлі.

В числі хабарників - покровителей розкрадачів в ряді випадків залучали до кримінальної відповідальності робітники, котрі займали керівні посади в постачальницько-збутових, транспортних, торговельних і інших організаціях, що здійснюють планування, в управлінському апараті, в контрольно-ревізійних та інших органах.

На можливий зв'язок розкрадання необлікованої продукції з дачею хабаря службовій особі можуть вказувати наступні обставини: наявність на підприємстві надлишків сировини, напівфабрикатів або готових виробів (передусім гостродефіцитних, фондованих), не виправданих документами; одержання підприємством сировини і напівфабрикатів, що не планувалися; явно занижені планові завдання; необгрунтовані зміни планів розподілу сировини і обладнання, що відповідало інтересам розкрадачів; видача розпорядження і інші форми сприяння розкрадачам, що дозволило їм одержувати гостродефіцитні матеріали, сировина і обладнання, якщо їхні підприємства не знаходилися на централізованих постачаннях; видача нарядів на відпущення сировини і обладнання підприємствам і установам, які не мають ніякого відношення до промислового виробництва; відпуск обладнання, сировини, товару з так званих резервних фондів, призначених іншим підприємствам, що мають відношення; штучне створення наднормативних запасів дефіцитної сировини і товару та неправильне витрачання невикористаних резервів і надпланової продукції. Про це же може свідчити підчистки і виправлення розрахунків в планах розподілу фондів, рознарядках на фондовані товари і сировину; відпуск дефіцитної сировини і обладнання підприємствам місцевої промисловості за рахунок державних промислових підприємств; передача підприємствам місцевої промисловості обладнання, що демонтувалося, в зв'язку з реконструкцією державних підприємств, або впровадженням на них більш досконалих агрегатів, обладнання, що звільняється, якщо воно призначалось іншим державним підприємствам; відпуск підприємствам місцевої промисловості дефіцитного обладнання, сировини, матеріалів, від одержання яких відмовився фондоутримувач, в випадку незадоволення потреб в цих предметах інших державних підприємств: одержання сировини не тільки без нарядів, але і без оплати; використання сировини, отриманого по документах іншим підприємством, і ін.

Доставка необлікованої або незаконно відпущеної сировини або обладнання до місця виготовлення продукції, яка розкрадається, інколи супрводжується дачею хабара службовим особам, що забезпечують безпеку перевезень, надають транспортні засоби. На це можуть вказувати, наприклад, такі дані, як надання залізничних вагонів під позапланові відвантаження і відправлення вантажу по зустрічному потоку.

Практика свідчить про те, що забезпечуючи виготовлення і збут необлікованої продукції, розкрадачі вдаються до перебудови і переустаткування різноманітних виробничих, складських і інших приміщень, будівництва нових цехів. В зв'язки з цим вони дають хабаря робітникам будівельних організацій, фінансових і інших органів, від яких залежить дозвіл на ремонт або будівництво, відпуск будівельних матеріалів, промислового обладнання, виділення робочої сили, виконання відповідних робіт.

В зазначених випадках про хабар можуть свідчити такі обставини, як виконання будівельно-ремонтних робіт і інших заходів, направлених на розширення виробництва, відкриття нових складів, цехів і т.д., що не дозволялося підприємству; використання при проведенні перерахованих будівельно-ремонтних заходів викрадених матеріалів, переплата за виконані роботи або відсутність оплати виконаної роботи.

Зрозуміло, названі обставини, окремо взяті, не завжди свідчать про хабар і розкрадання. Вони можуть бути пояснені іншими, зовсім не кримінальними причинами. Щоб не помилитись при «оцінці кримінальних ситуацій», слід спиратися на комплекс взаємопов'язаних обставин.

Наведені загальні показники криміналістичної характеристики розкрадання конкретизуються і уточнюються в криміналістичних характеристиках окремих видів розкрадання, зокрема розкраданнях, пов'язаних з утворенням нестач, що виникають внаслідок створення неврахованих надлишків в сфері виробництва і в торгівлі, а також розкрадання, що вчиняються в конкретних галузях народного господарства.