Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами

4. Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами

Розслідування крадіжок, вчинених з використанням службового положення, в більшості випадків здійснюється по наступній типовій схемі:

а) перевірка вірогідності і уточнення фактичних даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи (підробки документів, наявності нестачі або неврахованих залишків, незаконності розпорядження про видачу майна і т.д.);

б) встановлення безпосередніх причин цих фактичних даних та з'ясування інших обставин (причин і обставин утворення нестачі або залишків і їхні викриття; засобів підробки документів і обставин їхнього виявлення, прийомів використання їх для досягнення злочинної мети; обставин використання документів про незаконну видачу майна і їхні викриття і т.д.);

в) побудова версій про невиясненні обставини;

г) побудова версій про винних осіб, мотиви і мету їхніх дій і т.д.

В результаті первісних дій звичайно вдається уточнити і доповнити фактичні дані, що є при порушенні кримінальної справи, перевірити їхню вірогідність, зібрати достатньо просторий доказовий матеріал, що дозволить сконструювати більш-менш вичерпне коло версій і скласти розвернутий план розслідування.

Якщо діло виникло в зв'язку з нестачею матеріальних цінностей, відразу ж виявленої або виявленої в результаті приведення в порядок прихідно-розхідних документів і облікових записів, то слід мати на увазі, що нестача майна сама по собі не є підставою для визнання матеріально-відповідальної особи винним в розкраданні, бо вона може бути результатом інших причин.

З приводу викриття нестачі майна (грошей, товару і т.д.) можуть виникнути наступні версії:

1) вчинене розкрадення матеріально-відповідальною особою (одним або з співучасниками);

2) вчинене розкрадення іншими особами (рядовими робітниками даної організації або сторонніми особами);

3) нестача виявилася результатом недбалого відношення матеріально-відповідальної особи до своїх обов'язків (недодержання товару, помилкове зайве відпущення, втрата документів і т.п.) або його посадового зловживання;

4) нестача виникло в результаті об'єктивних причин ( ненормальні умови зберігання товару, псування від стихійних явищ і т.п.).

Звичайно, немає потреби в кожному випадку, висувати і перевіряти всі ці версії. Наприклад, якщо будуть відстуні дані про ненормальні умови зберігання товару і матеріально-відповідальна особа не посилається на них, то немає потреби спеціально висувати таку версію. У випадках особливо великої нестачі (якщо вона не має свого ймовірного пояснення) є підстави для версії, що матеріально-відповідальна особа вчинила розкрадання, бо воно має відносно легку можливість для цього, і такі випадки нерідко бувають на практиці (версія по аналогії), або відбувся інший злочин, що вимагає розслідування.

Підлягають обов'язковому висуванню і перевірці також версії, що випливають з пояснень особи, відповідального за майно, якого не вистачає.

По версії про розкрадання, вчинене матеріально-відповідальною особою, можливі головним чином такі наслідки: а) винесення валіз, пакунків і інших речей з крамниці, вивезення без документів, продаж товару з підсобного приміщення і привласнення отриманих за нього грошей, зберігання і продаж товару вдома; б) вилучення товару для себе через підставних осіб, перебування у внутрішніх приміщеннях крамниці або складу підозрілих осіб, передача їм будь-яких пакунків, торб і т.п., відпущення товару в кількості, що перевищує суму чеку; в) фактичне одержання товару в кількості, меншій ніж зазначена в накладній (в організації, що відпустила товар, утвориться в такому випадку неврахований залишок, що буде реалізований, а гроші поділені між співучасниками), відпущення товару в більшій кількості, ніж значиться в накладній (неврахований лишок буде викрадений в організації, що отримала товар), відсторонення інших робітників крамниці від участі в одержанні і відпущенні товару; г) спосіб життя не по засобах, набуття цінних речей на засоби з невідомих джерел, зв'язки з підозрілими особами і т.д.); д) підроблені документи, які оформлюють операції з товаром (треба мати на увазі, що матеріально-відповідальна особа, що вчиняє систематичні розкрадання, рідко втримується від використання будь-яких комбінацій з документами для маскування розкрадання, що може виявитися більшого розміру, ніж виявлена нестача); е) недобросовісна і викликаюча підозру діяльність в минулому (викриття у цієї особи нестач і різноманітних порушень, спроби з його сторони обманути ревізорів і т.п.); ж) довірливе зізнання у вчиненому розкраданні, зроблене будь-кому зі своїх друзів, близьких; з) інші докази поведінки.

Розслідування повинно виявити, чи є в дійсності ці наслідки (в тій або іншій сукупності) і в залежності від цього версія підтвердиться або відпадє. Аналогічним шляхом перевіряються і інші версії. Зрозуміло, встановлення істини виявляється значно ближче, якщо винний став на шлях щиросердечного зізнання.

У випадку замаскованих розкрадань теж повинна бути в кінцевому результаті нестача, рівна викраденому майну, але виявити її буває нелегко (якщо привласнений неврахований залишок, то потрібно виходити з того, що незалежно від засобу його створення він повинен бути оприходуваний).

Підробка документів - найбільш часто застосовуваний засіб маскування розкрадень.

Викриття підробок не звільняє слідчого від обов'язку довести незаконне звернення майна в свою власність, бо підробка може бути пояснена іншими причинами, наприклад покриттям нестачі, що утворилася в результаті помилки при прийомі або поданні цінностей, недбалого відношення до схоронності майна. Тим не менше встановлення підробки документів має велике значення, бо він сам по собі є посадовим злочином, а разом з іншими доказами може свідчити про розкрадання і його винуватця.

З приводу винуватців підробки документів і їхнє використання можуть бути наступні версії: а) винуватцем є особа, в безпосередньому веденні якого знаходиться майно, яке виявилось поза обліком; б) винуватцями є зазначена вище особа і інші особи, без участі яких використання підроблених документів в даних умовах неможливе або участь яких полегшує таке використання.

Інколи розтрата маскується інсценуванням крадіжки або пожежею, щоб в першому випадку «списати» нестачу на злодія, в другому - на випадковий збіг обставин або стихійне явище. Тому у випадках пожежі або заяви про крадіжку майна з крамниці, складу і т.д. Необхідно за наявності підстав висунути і перевірити версію про розтрату, вчиненою матеріально-відповідальною особою.

Ознакою можливої розтрати є в ряді випадків неврахований залишок майна, оскільки він може бути створений з метою привласнення. Разом з тим залишок майна може виявитися результатом дій, направлених на покриття нестачі, що утворилася раніше або на створення резерву у випадку можливої нестачі. Залишок може утворитися і по випадковій причині, наприклад, при помилці у відпущенні або одержанні товару.

Про навмисне створення залишків можуть свідчити тривале їхнє неоприходування, велика кількість, що не могла залишитися непоміченою, систематичне утворення залишків і інші обставини. У випадках, коли невраховані залишки створюються у виробничих умовах, їхні причини, механізм утворення можуть бути виявлені в самих виробах (недостача сировини, використання сировини заниженої якості, маркування менших розмірів більшими і т.д.), у виробничій документації і т.п. Інколи залишки, що утворюються у виробничих умовах, використовуються для виготовлення неврахованої продукції, що збувається через крамниці. В таких випадках продукція вивозиться, але в крамниці не оприходується з тим, щоб створити можливість привласнення виручки (продаж здійснюється поза касою або в механізмі каси зменшується сума виручки), а накладна знищується.

Створення залишків в торговельних підприємствах і підприємствах суспільного споживання шляхом обману споживачів звичайно не відображається в документах, окрім деяких випадків, коли, наприклад, в цінниках вказується неправильна ціна товару або використовуються касові апарати для зниження суми виручки або складаються фіктивні акти на списання продуктів або іншого товару. Про розкрадення такого роду можна судити по неправильним вагах, гирях та інших вимірювальних приладах, по фактах відкриття неврахованих залишків і їхнього привласнення (вивіз, викриття вдома, продаж поза крамницею і т.п.), за даними контрольних закупів, по показах свідків покупців.

При розслідуванні розкрадання шляхом зловживання службовим становищем факти незаконного одержання майна особою, яка має право на розпорядження цим майном (під виглядом премії, понаднормові, відшкодування відряджувальних та інших видатків і т.п.), і незаконної видачі майна іншій особі з корисливою метою достатньо чітко вказують на винного.

Список літератури:

Криминалистика М.,1973
Кримилистика Под ред. проф.И.Ф.Пантилеева//М.,1984
Луцик А. Розслідування кримінальних справ про розкрадання, вчинювані при заготівлі сільгосппродукції // Рад.право. 1987.№7
Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. Учеб.пособие.Киев,1988
Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества. Харьков, 1987.
Суетов В.П. Основі расследования хищений. М.,1977