Стаття 148-2 Ухилення від сплати податків в редакції закону від 28.01.94

3. Стаття 148-2 Ухилення від сплати податків в редакції закону від 28.01.94

Ухилення від сплати податків шляхом умисного неподання податкових декларацій, та розрахунків або приховування (зниження) об’єктів оподаткування вчинені службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, якщо ці дії завдали шкоди державі у великих розмірах

-      карається позбавленням волі на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті ж дії вчинені особою раніше судимою за ухилення від сплати податків, або якщо завдали державі шкоди в особливо великих розмірах, -

-      караються позбавленням волі на строк від двох до 10 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Стаття 148-2. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів в редакції законуот від 05 лютого 1997 року.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

-      карається виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попереднім зговором групою осіб, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

-      караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення, від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

-      караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Проаналізувавши дві статті в різних редакціях закону можна зробити що санкція статті 148-2 ч. 2 в редакції закону від 28.01.94 більш м’яка, тому як нижча межа терміну позбавлення волі два роки, а в редакції закону від 05 лютого 1997 року ч. 3 п’ять років.

4. Час скоєння злочину визначемо у відповідності до статті 6 КК України: - злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння, тобто 01 березня 1996 року.

5. Зробивши аналіз викладених вище питань можна зробити висновок, що клопотання адвоката необхідно задовольнити перекваліфікувавши дію обвинувачених на ч. 2 ст 148-2 КК України, так як закон у цьому випадку має зворотню силу.

Задача № 2.

Крамаренко, находясь в нетрезвом состоянии, на почве личных неприязненных отношений причинил тяжкие телесные повреждения своей соседке Климовой.

Было установлено, что Крамаренко страдает хронической, душевной болезнью - эпилепсией, однако во время совершения преступления в состоянии эпилептического припадка не находился.

1.    Что такое невменяемость, и какими критериями она характеризуется?

2.    Можно ли признать, что Крамаренко совершил преступление в состоянии невменяемости?

3.    Может ли быть Крамаренко назначено наказание в виде лишения свободы, если нет, то какие меры должны быть к нему применены?

Відповідь:

У відповідності до статті 12 УК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

У нашому випадку особа не знаходилась в стані неосудності – тобто усвідомлювала та керувала своїми діями, відповідно Крамаренко скоїв злочин у стані осудності. Психічний розлад, не виключаючий осудності, враховується судом при призначенні покарання та може служити для призначення примусових заходів медичного характеру ( ст. 13 УК України )

Задача № 3.

Чернов, находясь в состоянии опьянения, в кафе приставал к посетителям, нецензурно ругался и угрожал им. Когда в кафе зашел Голован и сделал ему замечание, тот ударил Голована кулаком в лицо и одновременно подставил ему ногу. Потеряв равновесие, Голован упал, ударился головой о бетонный пол, вследствие чего получил травму головы и вскоре умер.

Чернов был осуждён за злостное хулиганство и умышленное причинение тяжкого телесного повреждения, вследствие которого наступила смерть потерпевшего. Адвокат Чернова, обжаловавший приговор считал квалификацию второго преступления ошибочной.

1.    Что такое субъективная сторона преступления, и какие признаки её характеризуют?

2.    Что такое вина, чем определяется её содержание, сущность, степень и формы?

3.    Дайте анализ субъективной стороны преступлений, совершённых Черновым.

4.    Правильно ли решение суда о квалификации второго преступления?

Відповідь:

У відповідності до статті 7 УК України злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

Субъективная сторона характеризует внутреннюю (психическую) сторону преступления, т.е. отношение психики лица к совершаемому им общественно опасному деянию и к его последствиям. Субъективную сторону преступления образуют:

а) вина (в форме умысла или неосторожности);

б) мотив (т.е. побуждения, которыми руководствовалось лицо при

совершении преступления);

в) цель, которую лицо преследовало при совершении преступления.

В рамках общего понятия состава преступления все признаки характеризующие элементы преступления принято подразделять на обязательные и факультативные.

Обязательные признаки - это признаки присущие всем без исключения составам преступления. В каждом преступлении должны быть установлены:

а) конкретный объект;

б) общественно опасное деяние в виде действия или бездействия;

в) вина в форме умысла или неосторожности;

г) возрастные признаки субъекта преступления и его вменяемость.

Без этих признаков не может быть состава преступления.

Факультативные признаки - это признаки свойственные не всем, а лишь отдельным составам преступлений или группам составов.

К факультативным признакам относятся:

а) признаки специального субъекта;

б) мотив;

в) цель;

г) последствия преступления;

д) причинная связь между деянием и его последствиями, а также обстоятельства, характеризующие время, место, способ, обстановку, орудие и средства совершения преступления.

Такое подразделение признаков состава на обязательные и факультативные возможно только при анализе общего понятия преступления. В конкретном же составе преступления нет необходимых, т.е. обязательных и факультативных признаков, здесь все признаки необходимы. Нужно также иметь в виду, что признаки состава преступления нельзя сводить лишь к признакам указанным в диспозиции статей Особенной части УК. И сам состав преступления нельзя сводить к диспозиции. Ни одна диспозиция не содержит описания всех признаков конкретного состава преступления. Содержание признаков конкретного состава преступления может быть правильно раскрыто лишь путем анализа соответствующих норм Общей и Особенной части УК и систематического толкования закона.

 Опираясь на законодательное определение понятия преступления, наука уголовного права устанавливает, что любые преступления характеризуются совокупностью ряда обязательных признаков. Такими признаками являются:

1.Общественная опасность;

2.Уголовная противоправность;

3.Виновность;

4.Наказуемость деяния.

Общественная опасность деяния - это материальный признак преступления. Общественная опасность означает, что деяние вредоносно для общества, т.е. общественная опасность, состоит в том, что деяние причиняет или создает угрозу причинения существенного вреда общественным отношениям. Общественная опасность деяния различается по характеру и степени. Характер общественной опасности определяет качественное своеобразие преступления. Характер зависит от содержания общественных отношений на которые посягает преступление и от содержания вредных последствий  (материальных, физических, морального вреда). Степень общественной опасности - это количественное выражение опасности деяния. Она определяется сравнительной ценностью объектов посягательства, величиной причиненных ущербов, степенью вины (умышленной, предумышленной, умышленно-внезапной, умышленно-аффектированной, неосторожной и т.д.), степенью низменности мотивов и целей преступления, сравнительной опасностью в зависимости от специфики места и времени его совершения.

Уголовная противоправность – это общественно опасное деяние, предусмотренное уголовным законом в качестве преступления.

Деяние объявляется преступным и наказуемым по велению уголовного закона. Уголовная противоправность состоит в запрещенности преступления соответствующего уголовно - правовой норме под угрозой применения к виновному уголовного наказания. Уголовная противоправность деяния является юридическим выражением его общественной опасности. "Nullum crimen sine legis"-"Нет преступления без указания на то в законе".

Уголовный закон-это нормативно-правовой акт высших органов государственной власти, устанавливающий общие принципы уголовной ответственности, а также отдельные виды преступлений и те меры наказания, которые принимаются к лицам совершившим эти преступления.

Вина - это отношение психики лица к совершаемому им общественно опасному деянию (к действию или бездействию) и его последствиям в форме умысла или неосторожности. Виновным в совершении преступления может быть признано только лицо способное, как по своему возрасту, так и психическому состоянию, правильно оценивать совершаемые им действия, отдавать в них себе отчет и руководить их совершением. Поэтому не могут рассматриваться в качестве преступления действия малолетних, а также общественно опасные поступки невменяемых.

Наказание – это необходимое правовое последствие преступления. Наказуемость выражается в угрозе возможного применения наказания за деяния предусмотренные уголовным законом.

По условию задачи можно сделать соответствующий анализ субъективной стороны преступлений совершенных Черновым, а именно:

Обязательные признаки.

а) объект – гражданин Голован;

б) общественно опасное деяние в виде действия;

в) вина в форме умысла;

г) лицо вменяемое и совершеннолетнее.

Факультативные признаки.

а) последствия преступления – в результате нанесённых тяжких телесных повреждений наступила смерть гр. Голована;

Квалификация второго преступления судом верна так, как в действиях Чернова усматривается умышленное нанесение тяжких телесных повреждений гр. Голован – в результате чего наступила смерть – это предусмотрено ст. 101 ч.3 УК Украины, это видно также при проведённом анализе субъективной стороны преступления, что подтверждает, что суд правильно квалифицировал действия Чернова и вынес верный приговор.

Використана література:

1.

[1] Станислав Погребняк "Бухгалтер" N 5-6, март 1999 г.