1. Розвиток теорії управління
1.1. Становлення і розвиток теорії і практики управління.
Виникнення управління пов’язано з необхідністю досягти цілей, що неможливо досягти поодинці. Це були насамперед господарські оборонні й інші цілі, що вимагали спільних дій людей, поділу функцій між ними і координації колективу.
У доісторичну епоху виникли мисливські племена, скотарські кочові племена, землеробські громади. Ці три способи пропонували поділ людей на дві групи: на тих хто зайнятий трудовою діяльністю і на тих хто керує ними. Між цими двома групами стали складатися певні відносини – відносини управління. Наступним етапом розвитку управління стало утворення апарату держави. Один з найбільших дослідників історії управління Л. Маморорд охарактеризував даний етап у своїй роботі "Міф машини". Для даного етапу характерне створення апарату управління в державному масштабі з чіткими поділом праці, командною ієрархією, стандартизацією, проектуванням і плануванням.
Державотворення істотно розсунуло границі людських можливостей. Державотворення обумовило і виникнення міст. Черпаючи ресурси з великої розмаїтості людських здібностей, місто створило ефективний засіб організації управління, заснований на найбагатшому ансамблі кваліфікацій, здібностей і інтересів.
Однак, при своєму різноманітті форм міського самоврядування міста не могли замінити собою державу, тому що задачі управління міста і держави не ідентичні, і міста-держави виявилися дуже тендітними організаціями.
Наступним етапом є розвиток управління, пов'язаний з виникненням і поширенням християнства. Новими соціальними інструментами вже в сьогоденні стають бенедиктинські монастирі, що являли собою невеликі групи людей, що приймали працю по завіту святого Бенедикта Нурсійського не як проклін раба, але як моральний і релігійний борг вільної людини.. У цих монастирях зберігалася і влада, і дисципліна, і субординація. Але приналежність до монастиря була добровільною, контакти були особистими, фізичні й інтелектуальні заняття були ретельно продумані й організовані по чинах. Бенедиктовці розуміли, що навіть найблагородніша праця притупляє думки і почуття Тому вже до XI сторіччя створили і широко використовували енергетичні машини, що зберігали працю.
Бенедиктовська система показала, як ефективно може бути виконана будь-яка робота, коли вона упорядкована, коли примуси заміняють співробітництвом, коли використовуються всі здібності людини.
Аналогічні висновки можна зробити і розглядаючи досвід управління екологічною діяльністю монастирів у Росії, де монастирі як господарство відрізнялися високою культурою, чіткою організацією і духом співробітництва.
У Росії склалася нова форма трудової діяльності - артіль. Які ж відмінні риси російської артілі як форми управління.
По-перше, артіль була добровільним товариством цілком рівноправних працівників, що на основі взаєморозуміння і взаємодопомоги могли вирішувати практично будь-які господарські і виробничі задачі.
По-друге, члени артілі були зв'язані між собою круговою порукою. Ця відповідальність друг за друга найважливіша відмітна ознака.
У третіх, в артілі, як у будь-якій організації, один із членів виконував розпорядницькі функції, але якщо він намагався експлуатувати інших членів артілі, то такі спроби жорстоко припинялися. У керівниках артілі цінувалася тверда воля, яка виражала інтереси артілі, але не гнітюча самостійність її рядових членів.
Артіль можна розглядати як самокерований трудовий колектив.
1.2. Розвиток теорії управління.
Розвиток теорії управління і насамперед управління людьми в процесі виробничої діяльності описується авторами з різних позицій. Наприклад, Р. Скотт, розглядаючи теорію управління в розвитку з двох точок зору: з погляду закритої і відкритої систем і з погляду раціонального і соціального факторів, виділив чотири етапи в розвитку теорії і практики управління. При цьому під відкритою системою він розумів систему, що сприймає і реагує (у відмінності від замкнутої) на зовнішні впливи, будь то зміна цін на сировину, жорсткість конкурентної боротьби або інші фактори.
Раціональний же фактор управління, у противагу соціальному, зводить роль людини в процесі виробництва до простого механізму, віддаючи пріоритет чисто технічним аспектам.
Виділені Р. Скотом чотири етапи досить вдало конкретизуються і доповнюються класифікацією А. Сіладьї, що характеризує теорії управління на тлі еволюції середовища (насамперед науки і промисловості), а також управлінським континуумом Клода Ст. Ждоржа – молодшого (табл. 1.).
З початку століття (тобто моменту зародження теорії управління) і до 60-х років принципи управління були побудовані по закритому типу. Інакше кажучи, керівників мало цікавили проблеми, що виникають за межами підприємств, а саме: конкуренція, питання збуту й інші зовнішні проблеми. Робота фірми розглядалася з погляду закритої системи.
На таких підприємствах дотепер базувалася управлінська діяльність і в нашій країні.
Лише з розвитком суспільства, ускладненням продукції, що випускається, зростом наукомістких виробництв управлінська наука стала підходити до вирішення виникаючих проблем виходячи з тієї обставини, що робота фірми багато в чому обумовлена зовнішнім середовищем.
Еволюція думки про процес управління. Таблиця 1.
Вклад в розвиток науки | Видатні представники | Зовнішнє середовище |
Класична школа | ||
Наукове управління; система контролю; хронометраж; Вивчення рухів; функції управління; адміністративна теорія | Гант (1908), Тейлор (1911), Гілберт (1914), Черч (1914), Файоль (1916), Муні и Рейлі (1931), Девіс (1935), Урвік (1943), Гьюлік (1943). | Ріст розмірів організації; ріст ринку товарів і послуг; перша світова війна; депресія; постіндустрійна рево-люція; зниження ролі власника в управлінні; ріст впливу професій-них менеджерів. |
Поведінкова школа | ||
Партисипативний підхід; прикладна мотивація; професійні менеджери; хоторнсь-кі дослідження; управління в цілому. | Ротлісбергер (1939), Барнард (1938), Мейо (1945), Друкер (1945), Макгрегор (1960), Лікерт (1961). | Друга світова війна; ріст профсоюзів; потреба в підготовлених менеджерах. |
Школа управленческой науки | ||
Дослідження операцій; моделювання; теорія ігор; теорія рішень; математичні моделі. | Черчмен (1957), Марч и Саймон (1958), Форрестер (1961), Райфа (1968). | Ріст розмірів корпорацій,; конгломерати; «холодна війна»; спад виробництва; військово-промисловий комплекс |
Ситуаційний підхід в управлінні | ||
Динамічне оточення; органікомеханістична теорія; матричні розробки; соціальна відповідальність; організаційні зміни; інформаційна система. | Бернс Сталкер (1961), Вудфорт (1965), Томпсон (1967), Лоуренц и Лорш (1967). | Економіка що розширюється; космічне суперництво; високотехнологічні продукти; війна у В’єтнамі; боротьба за громадянські права; ріст числа професій, які потребують високої кваліфікації. |
З іншого боку, як це видно в табл. 1. має місце еволюція й в іншому напрямку – від раціонального фактора до соціального. Раціональний (можна назвати – механічний) фактор має на увазі досягнення конкретних цілей – насамперед максимізацію прибутку. Виходячи з цього побудована вся робота організації.
Закрита система | Відкрита система | |
Фактор раціональності | 1. 1900-1930 Вебер, Тейлор | 1. 1960-1970 Чандлер, Лоуренс, Лорш |
Фактор соціальний | 2. 1930-1960 Мейо, Барнард, Селзінк та інші. | 2. 1970 – по теперішній час Уейк, Марч |
Однак у своєму розвитку управлінська думка прийшла до розуміння того, що одержання максимального прибутку можливо лише при збігу інтересів і цілей фірми з інтересами виконавців, тобто робітників та службовців, що, у свою чергу, привело до зсуву раціоналізму убік орієнтації на людський фактор.
... . науч.-практ. конф., 20 апреля 2007 г.: тез. докл. — Донецк, 2007. — С. 227-230. Анотація Кретова А.В. Теоретико-методичні засади удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. ...
... інформацією можна було скористатися при прийнятті кадрових і інших рішень, необхідно правильно організувати збереження інформації з результатів атестації. Розділ 2. Аналіз діючої системи управління персоналом в комерційному банку АКБ “Приватбанк” 2.1 Загальна характеристика інфраструктури АКБ “Приватбанк” Заснований 1992 року, комерційний банк ПриватБанк є банком, що розвивається найбі ...
... дприємства, напрямків підвищення кваліфікації окремих категорій співробітників. 1.2 Показники і критерії оцінювання ефективності менеджменту персоналу підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Основу концепції управління персоналом підприємства складають [19]: розробка принципів, напрямків та методів управління персоналом; урахування роботи з персоналом на всіх рівнях ...
... та методів аналізу процесу банківського кредитування на прикладі комерційного банку Промінвестбанк, який є одним із лідерів кредитування української економіки. Глава 2. Управління кредитними ризиками в діяльності комерційних банків (на прикладі Промінвестбанку) 2.1 Аналіз процесу банківського кредитування в Промінвестбанку Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промі ...
0 комментариев