1.1  Хронологія розвитку Європарламенту

Попередником нинішнього Европарламента була Загальна асамблея Європейського об'єднання вугілля та стали. Створення ЄОВС 15 липня 1952 р. закріпила Паризька угода, яку підписали шість європейських країн: Бельгія, Франція, ФРН, Нідерланди, Італія та Люксембург. Повноваження Загальної асамблеї ЄОВС, однак, були досить обмежені: вона здійснювала слабкий контроль за діяльністю Верховного органа і саме загальне спостереження за деякими іншими справами ЄОВС. Збитковим для Асамблеї виявився порядок її формування: депутати від держав-членів не обиралися населенням, а призначалися, хоча в статті 20 Договору про ЄОВС встановлювалося, що Асамблея складається з представників народу. Визначеним сурогатом запланованих виборів стало своєрідне "відряджання" в Асамблею депутатів національних парламентів держав - членів ЄОВС (за рішенням самих парламентів).

Характерно, що засновані в 1957 р. ЄЕС і Євратом сприйняли квазіпарламентський зразок ЄОВС. Однак було вирішено не створювати у кожнім співтоваристві свою власну асамблею, а мати одну на всіх. Вона стала офіційно іменуватися Європейською парламентською асамблеєю. Щоб додати їй більшого авторитету, хоча б на словах підкреслити її подібність з національними парламентами, депутати Асамблеї вже в 1962 р. прийняли рішення про іншу її назву - "Європейський парламент". Однак в офіційних документах інших інститутів співтовариств така назва прижилася не відразу. Тільки з вступом у силу Єдиного європейського акта така назва стала загальновживаною.

Але це був успіх "місцевого значення". Реальної віддачі не вийшло, оскільки повноваження Європарламенту залишилися обмеженими.

Європарламент знаходився й у відомій мірі знаходиться сьогодні в тіні інших інститутів. Ні його повноваження, ні реальна роль у механізмі керування дотепер не дають основ для того, щоб відводити йому верхню сходинку в реальної ієрархії інститутів. Не випадково в багатьох підручниках і довідкових виданнях спочатку говориться про Раду і Комісію, а лише потім про Європарламент.

Статус Європарламенту довгий час залишався одним з найслабкіших аргументів на користь ідеї про поступове просування співтовариств на шляху до державної моделі (федерація) або до союзу держав (конфедерація). Аналогії з національними парламентами, як правило, не вийшло. Правда, в останні роки ствновище стало трохи змінюватися. Статус Європарламенту, нехай і незначно, усе-таки був підвищений, чому сприяв закладенийу ньому із самого початку демократичний потенціал. У Маастрихтському договорі Європарламент названий першим.

Посилення "парламентського" характеру Європарламенту відповідає не тільки вимогам демократії. Це аргумент на користь укріпленния державних початків у розвитку самого Європейського Союзу. Адже парламенти, як відомо, існують тільки в державах (як унітарних, так і федеративних), є характерною рисою їхнього механізму керування. Як свідчить історичний досвід, парламенти можуть бути й у конфедераціях, у той час як міжнародні організації навіть всесвітнього масштабу (як, наприклад, Організація Об'єднаних Націй) або регіональні (типу Організації американських держав) не мають парламентів. Їхні асамблеї або аналогічні органи складаються не з депутатів, що обираються населенням, а з представників, призначуваних від кожної країни-учасниці її президентом або урядом.

Тому вже сама ідея створення в співтовариствах парламентської установи відбила їхню відмінність від міжнародних організацій. Істотно і те, що ця ідея була висунута ще тоді, коли інтеграція робила перші кроки.

1.2  Структура Європарламенту

Європейський Парламент – це асамблея представників 370 мільйонів громадян Союзу. Парламент нині складається із 626 членів, які обираються з 15 країн-членів ЄС. З огляду на перспективу розширення Європейського Союзу Амстердамський договір обмежив кількість парламентаріїв числом 700.

Європарламент працює в сесійному порядку. Сесії, як правило, продовжуються протягом року. Сесію варто відрізняти від засідання Європарламенту: засідання в більшості випадків - це проведення щомісяця загальних зборів депутатів. Воно може продовжуватися кілька днів.

Парламент зазвичай збирається на пленарні засідання в Страсбурзі. Брюссель є звичайним місцем засідань його 20 комітетів, які готують питання для пленарних засідань та політичних груп. Секретаріат парламенту перебуває в Люксембурзі.

Перше засідання відкриває найстарший депутат, а потім керівництво бере у свої руки знову обраний президент. Він, а також його заступники і квестори обираються шляхом таємного голосування. Кандидатури на ці посади пропонуються тільки від імені фракції або групи, що налічує не менше 29 депутатів. Тільки в тому випадку, якщо число кандидатів не перевищує числа посадових осіб, що обираються, припускається вільне висування кандидатів. У Регламенті Європарламенту відзначається, що при формуванні органів необхідно приймати до уваги інтереси справедливого представництва держав-членів і політичних течій.

Президент (голова) Європарламенту відповідно до Регламенту керує роботою парламенту і його органів. Він наділяється всіма повноваженнями, необхідними для того, щоб головувати на засіданнях парламенту і забезпечувати його діяльність. Президент відкриває, перериває і закриває засідання. Він стежить за дотриманням Регламенту, забезпечує порядок, надає слово, припиняє обговорення питання, повідомляє голосування, повідомляє про його результати. Він передає в комітети інформацію, що стосується їхньої діяльності. [1, с.№ 33]

Регламент відокремлює виконання Президентом посадових функцій від його звичайної депутатської діяльності. Він може брати слово під час обговорення як Президент тільки для того, щоб пояснити положення справ і повернути учасників до суті питання. Якщо ж він захоче взяти участь у дискусії власне кажучи справи, то має відмовитися від головування і повернутися до нього тільки після завершення свого виступу або іншої участі в дискусії. [1, с.№ 33]

В даний момент Європарламент має 14 голів. Якщо голова відсутній або бере безпосередню участь у дискусії, його обов'язку тимчасово виконує один з його заступників. Разом із Президентом ЄП обирається і Віце-Президент.

Президент, Віце-Президент та Квестори входять до складу Бюро, яке Парламент обирає на період двох з половиною років. Європарламент обирає зі свого середовища також п'ять квесторів. Їхнє призначення полягає в тому, щоб відповідно до вказівок Європарламенту займатися адміністративними і фінансовими справами. Разом з головою і віце-головами квестори входять у Президію Європарламенту, але на відміну від них мають тільки право дорадчого голосу. При рівності голосів у Президії вирішальним стає голос голови.

Президія Європарламенту виконує задачі, покладені на неї Регламентом. Вона може також вирішувати визначені фінансові, організаційні й адміністративні справи депутатів, організацій при парламенті, його секретаріаті та інших органів. Президія вирішує питання, зв'язані з проведенням засідань, встановлює штатний розклад для Генерального секретаріату Європарламенту, розробляє проект бюджету Європарламенту, дає від імені Європарламенту вказівки квесторам, призначає генерального секретаря Європарламенту і т.д. [1, с.№ 35]

Важливу роль у Європарламенті відіграє Конференція голів (Президентів). До неї входять голова Європарламенту і голови фракцій (голову фракції може представляти її член). Депутати, не вхідні в жодну з фракцій, направляють зі свого середовища двох представників на засідання Конференції голів. Ці представники не одержують права голосу. В основу діяльності Конференції голів покладена ідея досягнення консенсусу. Якщо його не вдається досягти, проводиться голосування з урахуванням кількості депутатів фракцій.

Конференція приймає рішення з питань організації роботи парламенту і з питань планування законодавства, відносин із інститутами й організаціями поза Європейським союзом. Вона представляє свій проект порядку денного засідань парламенту. Особливо варто відзначити, що Конференція наділена правами, що дозволяють їй визначати склад і компетенцію комітетів, тимчасових слідчих комісій, Змішаного парламентського комітету. Крім того, Конференція представляє Президії Європарламенту пропозиції фракцій за рішенням адміністративних і бюджетних питань. [2, с.№ 32]

Ще один орган Європарламенту - це Конференція голів комітетів. До неї входять голови всіх комітетів Європарламенту - як постійних, так і тимчасових. Конференція самостійно обирає свого голову. Найважливіше у її діяльності полягає у розробці пропозицій з питань, які стосується як комітетів, так і порядку денного пленарних засідань Європарламенту. Президія Європарламенту, а також Конференція голів можуть доручати Конференції голів комітетів виконання окремих задач. [2, с.№ 32]

У числі органів Європарламенту є також Конференція голів міжпарламентських груп. Подібно Конференції голів комітетів вона сама обирає свого голови. Схожа і їхня діяльність.

Особливої уваги заслуговує питання про фракції Європарламенту. Навіть розміщення депутатів у залі засідань здійснюється не по країнах, а по фракціях. Невипадково місця для депутатів визначаються не секретаріатом і навіть не Президією, а Конференцією голів. Якщо дотримуватися Регламенту, то фракція - це об'єднання депутатів по їхній партійній приналежності. При цьому депутат може складатися тільки в одній партії. Установлено, що для утворення фракції з депутатів однієї держави необхідно мати 29 членів. Якщо мова йде про депутатів із двох держав, то мінімальне число членів знижується до 23 депутатів, із трьох держав - до 18 депутатів, з чотирьох і більш держав - до 14 депутатів. Це зроблено для того, щоб підтримати депутатів, що складаються в партіях, хоча і невеличких, але діючих у декількох країнах.

Утворення фракції зовні виглядає як досить простий процес: потрібно тільки офіційно заявити про це голові Європарламенту. У заяві варто вказати назву фракції, її склад і склад Президії. Але на практиці утворення фракції далеко не проста справа. Адже в Європарламенті представлено дуже багато різних політичних партій. Багато хто з них складаються усього з декількох депутатів. Немає жодної партії, що мала би більшість у Європарламенті. Тому партії поєднуються одна з одною, укладаючи найчастіше "шлюб з розрахунку". Ідеологічні і політичні розбіжності вимушено відступають на задній план: головної є проблема - бути або не бути.

Комітети Європарламенту організовані і діють в основному по зразках парламентської демократії.


Информация о работе «Выборы в европарламент»
Раздел: Политология
Количество знаков с пробелами: 54486
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
38505
0
0

... правыми. Впервые в истории Пятой республики она образовала левое большинство в Национальном собрании и левое правительство. А голлистская партия впервые в истории Пятой республики полностью утеряла власть и перешла в оппозицию. Лидера ОПР поражение на только что прошедших президентских и парламентских выборах ничуть не подкосило. Он, в отличие от Жискар д'Эстена, достаточно быстро приспособился к ...

Скачать
78500
0
0

... избирателей национальным и даже региональным, локальным интересам. Не менее существенно и то, что главную роль на выборах в Европарла-мент, как и на выборах в национальные парламенты, играют нацио-нальные политические партии. Европейских политических партий практически пет, а координация деятельности национальных пар-тий, близких по идеологии и главным целям, по-настоящему не на-лажена даже после ...

Скачать
41200
0
0

... финансового года составляет доклад о своей работе, а также представляет Европарламенту и Совету заключения или замечания по отдельным вопросам; помогает Европарламенту контролировать исполнение бюджета Европейского союза. Штаб-квартира — Люксембург. 2. Цели и методы функционирования Евросоюза За весьма краткий по историческим меркам отрезок времени (60 лет) Союз превратился из небольшой ...

Скачать
110409
4
0

... характера также потребовали от других европейских государств пересмотреть сроки вступления в еврозону.[19.c.21] Таким образом, к внешнеэкономическим проблемам Европейского Союза относят: -   проблемы финансирования государственной социальной сферы стран ЕС; -   проблемы государственного долга стран ЕС и дефицита бюджета некоторых стран ЕС; -   проблема перепроизводства сельскохозяйственной ...

0 комментариев


Наверх