2. Принципи виборчого права в Україні
Принципи виборчого права – це умови його визнання та здійснення , які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади . Загальновизнані принципи виборчого права зафіксовані у відповідних міжнародно-правових документах.
Так, ч.3 ст.21 Загальної декларації прав людини встановлює: “Воля народу повинна бути основою влади Уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитися згідно з загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми що забезпечують свободу голосування”[26].
В ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права записано: “Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації… і без необґрунтованих обмежень право і можливість:
а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо так і за посередництвом вільно обраних представників;
б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах що проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців…”.[27]
2.1.Суб’єктивне й об’єктивне виборче право
В юридичній літературі виборче право інтерпретується у двох значеннях – об’єктивному і суб’єктивному.
Об’єктивне виборче право – це один із головних конституційно-правових інститутів, який складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням представницьких та інших виборчих органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут характеризується такими особливостями:
1. Він більшою мірою (в порівнянні з іншими конституційно-правовими інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;
2. Значна частина його норм є полеволентними, тобто такими що одночасно відносяться до двох та більше галузей права;
3. Переважна більшість його норм є процесуальними нормами.
Норми інституту виборчого права встановлюють принципи виборчого права; вимоги, що відносяться до виборців та кандидатів; порядок утворення та діяльність виборчих органів; процедуру реєстрації та висування кандидатів; статус виборців та інших суб’єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборчої агітації та голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.
Джерелами інституту виборчого права є:
ü Конституція України
ü Закон "Про вибори народних депутатів України"; Закон "Про вибори Президента України"; Закон "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"; Закон "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим"; Закон "Про Центральну виборчу комісію"; Закон "Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим".
ü Міжнародні договори, де встановлено загальновизнані стандарти щодо принципів участі громадян у виборах та згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. До них, зокрема відносяться Загальна декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948р.; Конвенція про політичні права жінок (набула чинності 7 липня 1954року, ратифікована УРСР 22 липня 1954р.); Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 20 листопада 1963р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., ратифікований УРСР 19 жовтня 1973р.); Документ Копенгагенської наради з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990р. та інші.
Суб’єктивне виборче право – це закріплене конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. [28]
2.2. Принципи суб’єктивного виборчого права
У ст. 71Конституції України закріплюються такі принципи суб’єктивного виборчого права :
Ø принцип вільних виборів;
Ø принцип загального виборчого права;
Ø принцип рівного виборчого права;
Ø принцип прямого виборчого права;
Ø принцип таємного голосування.
Треба зазначити, що Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони відносяться до всіх видів виборів, а їх проголошення як конституційної основи виборчої системи свідчить про справді демократичний характер формування виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування України та є вагомою передумовою демократизму конституційного ладу, свідченням реального народовладдя.
Принцип вільних виборів.
Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Він означає що кожний виборець самостійно без будь-якого зовнішнього впливу вирішує: брати йому участь у виборах чи ні, а якщо брати то в якій мірі. Так, у законі України “Про вибори народних депутатів України” (від 18 жовтня 2001р.) зазначається:
... что «народное волеизъявление осуществляется через выборы, референдум и другие формы непосредственной демократии». Таким образом, конституционно правовыми формами реализации демократии в Украине служат, прежде всего, выборы, затем референдум и на третьем месте другие формы демократии. Рассмотрим последовательно реализацию этих норм, согласно Конституции Украины. Согласно статьи 70 «Право голоса ...
... кворума, специального контроля за соблюдением установленного регламента проведения мероприятий и других обязательных условий и атрибутов». [7] Исходя из этого, к формам непосредственной демократии при осуществлении местного самоуправления относят: местный референдум, муниципальные выборы, голосование по отзыву депутата, члена выборного органа местного самоуправления, выборного должностного лица ...
... участвовать в принятии важных политических решений, осуществлении власти. Таким образом, непосредственная демократия является формой прямого волеизъявления народа или каких-либо групп населения. При непосредственной демократии народ изъявляет свою волю в форме: · референдума; · выборов; · всенародных и иных обсуждений проектов законов, других важных вопросов государственной жизни; · ...
едственного участия населения в решении глобальных социально-экономических и политических вопросов, а также в разрешении территориальных и иных внутренних и межгосударственных проблем. «За время существования института референдума в Европе (исключая Швейцарию, где первый референдум был проведен в 1439 г.) на национальном уровне проведено более 100 народных голосований». После I Мировой войны ...
0 комментариев