2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприєм­ницької діяльності

Впровадження державної регуляторної політики забезпечується шляхом:

·     координації діяльності органів різних рівнів виконавчої влади з планування регуляторної діяльності, підготовки проектів регуляторних актів із застосуванням процедури публічного обговорення;

·     визначення ефективності проектів регуляторних актів та оцінки економічних і соціальних результатів їх впровадження;

·     удосконалення законодавства з метою зменшення надмірного державного втру­чання у сферу підприємництва;

·     вдосконалення дозвільної системи у сфері підприємництва, спрощення проце­дури державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва спрямована на:

·     формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредит­но-гарантійних установ;

·     розроблення та запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

·     створення та підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні – регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні — місцеві фонди підтримки підприємництва.

Кошти українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуютьсяться за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуждення комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Зазначені фонди є неприбутковими організаціями.

Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється фондами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру.

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва

Чинники щодо покращення розвитку інфраструктури малого підприємництва:

· системи інформаційного та-консультаційного обслуговування малого підприєм­ництва, спеціалізованихфірм, що надають послуги малим підприємствам (бухгал­терські та аудиторські фірми, рекламні агентства тощо);

· бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес-інкубаторів, ви­робничих та технологічних парків;

· навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах, формування економічних знань і набуття практичних навичок роботи в умовах ринкової економіки;

Очікувані результати

Очікуваними результатами реалізації Програми є прискорення розвитку малого підприємництва, використання його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв'язання економічних і соціальних проблем, сприяння струк­турній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підпри­ємств, зменшення рівня тіньового обороту у сфері малого підприємництва, збільшен­ня внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизня­ного ринку товарами та послугами.

ІІІ. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи

3.1 Проблема фінансування малого бізнесу

Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах економіки України. На Заході роль банківських кредитів як одноого з головних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома [10, с.57]

Як правило, фінансування малих підприємств банками здійснюється у формі овердрафту. Плата за кредит при цьому варіюється залежно від ризикової премії підприємців і перевищує зазвичай основну ставку процента на 1-5%. Переваги цієї форми фінансування пов`язані насамперед із гнучкістю банківської політики.

Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру досить ускладненний. Це пов`язано із витратами від недооцінки цінних паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати 10% від їх реалізованої вартості [10, с.57], і з точки зору емітента це прямі втрати, пов`язані із залученням зовнішнього фінансування. Іншою причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою через продаж акцій. До того ж особливі умови економіки України, а саме нерозвинутість ринку цінних паперів, не дають змоги розглядати такий напрямок отримання фінансових ресурсів як повноцінний чи взагалі можливий.

Звуження вказаних джерел фінансових ресурсів підвищує роль власних коштів. Приблизно 55% фірм повністю підтримується за рахунок власних коштів. Також підвищується роль кредиту у формі заборгованості:

¾     за розрахунками з партнерами (через відповідний механізм товарного кредиту, впровадження вексельного обігу);

¾     за розрахунками з бюджетом (завдяки відстроченню сплати податків та подовженню терміну сплати податку);

¾     за оплатою праці (оскільки часто на малих підприємствах працівниками є їхні власники, їхні родичі, вони можуть відмовлятися від негайного споживання для фінансування підприємства)

Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку великих підприємств. В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок бюджет­них коштів. Але ці програми не стали дійовимі інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими можливостями, викликаними обме­женими ресурсами бюджетної системи. Іншим напрямком державної підтримки є пільги в оподаткуванні. Податківцям нема сенсу закривати очі на результати опитування підприємців, які серед головних першкодназивають високий податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні"[7,с.142]. Враховуючи чинники, які перешкоджають розвитку підприємництва (високомонополізована структура економіки, недосконалість кредитних джерел фінансування тощо), податкова адміністрація України намагається запроваджувати ефективне стимулююче оподаткування малого бізнесу. Йдеться про застосування спрощеної системи оподаткування, змістом якої є диференційовані механізми, які враховують особливості госпо­дарської діяльності тих чи інших прошарків підприємництва.

Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює аль­тернативні можли­вості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями відповідних місцевих органів влади, тобто здебільшого на суб'єктивних підставах.

 Cпрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

 Підприємець - фізична особа - має право самостійно обирати вид оподаткування залежно від виду діяльності та обсягу валового доходу. Він може працювати на підстав загального оподаткування із застосуванням авансових платежів або фіксованого податку чи єдиного по­датку. Якщо суб'єкт малого підприємництва сплачує єдиний податок, він звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язниях з виплатою заробітної плати працівникам, які пе­ребувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Якщо суб'єкт малого підприємництва - фізична особа бажає залишатися платником податку на додану вартість, він може обрати інший ме­ханізм оподаткування який базується на 6% ставці суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на до­дану вартість(не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць).

 Є і певні обмеження (регулююча функція податків), наприк­лад, не дозволяється застосу­вання фіксованого податку при торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Слід звернути увагу на те, що лише близько половини підприємців - фізичних осіб застосовують спрощену систему оподаткування, а податкові надходження під їх підприємницької діяльності перевищують 80%[7,с.144].

Привабливе ставлення підприємців до спрощеної системи оподаткування значною мірою викликане відповідністю цієї системи важливим принципам опо­даткування: зрозумілістю, простотою та невеликими витратами на адміністру­вання. Підприємці досить швидко реагу­ють на певні зміни у податковому законодавстві.

Невелика частка податкових надходжень підприємців, що застосову­ють загальну систему оподаткування, пояснюється тим, що більшість з них отримує певні пільги. Однак, як пока­зали перевірки підприємців, які не перейшли на спрощену систему оподаткування, у 62% ви­падках спостері­гається ухиляння від сплати податків[7,с.145]. Для цієї категорії підприємців за­ли­шається важливим питання внесків до Пенсійного фонду, які нараховуються на "весь" прибуток приватного підприємця, тоді як за спрощеною системою вказані внески нарахову­ються на "фонд оплати праці".

Спрощена система оподаткування застосовується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Щодо суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то вони також мають можливість самостійно обирати режим оподаткування:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про по­даток на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком ак­цизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

При цьому спрощена система, виконуючи свою регулюючу функцію, не поширює засто­сування єдиного податку на певні категорії платників, які:

-      провадять діяльність у сфері грального бізнесу та ломбардів;

-      здійснюють обмін іноземної валюти;

-      є виробниками та імпортерами підакцизних товарів.

Введення спрощеної системи оподаткування обумовило постійне збільшення кількості малих підприємств, що перейшли на неї.

Для фінансування інвестиційних проектів суб`єктів підприємницької діяльності залучалися кошти міжнародних фінансових організацій, а саме: Європейського банку реконструкції та розвитку, Американського фонду підтримки підприємств у нових західних незалежних країнах, Фонду "Євразія" тощо.

Фінансова підтримка з боку великих підприємств відбувається у формі кредитів, фінансування через відповідний механізм субпідряду, лізингу, франчайзингу.

Специфіка забезпечення малих підприємств фінансовими ресурсами полягає у використанні неординарних методів фінансування. До них слід віднести: мікрокредитування, лізинг та венчурне фінансування. Мікрокредитування спрямоване на фінансування і надання допомоги найменшим підприємствам.

Лізинг не є специфічним методом залучення матеріально-технічних і фінансових ресурсів для малого підприємництва, оскільки його широко використовують й великі компанії. Але лізинг для малого підприємництва забезпечує наступні переваги:

¨    стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів;

¨    набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;

¨    можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має таки характеристики:

·     фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;

·     передбачається обов`язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (не більше 50%);

·     засоби надаються на довготривалий терміні на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3-5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;

·     передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується.

Іншю проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючи фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси для підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг.

Такі негативні умови викликають потребу у створенні спеціалізованої фінансово-кредитної установи.

Розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на значні перешкоди, однією з найвагоміших із яких є забезпечення фінансовими ресурсами. Тому необхідна дієва підтримка з боку держави та великих компаній, пошук нових методів фінансування малих підприємств і створення орієнтованої на них фінансової інфраструктури.


Информация о работе «Проблеми розвитку малих підприємств в Україні»
Раздел: Предпринимательство
Количество знаков с пробелами: 72135
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
136386
9
0

... іальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.   2. АНАЛІ ...

Скачать
155839
7
3

... і – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8] Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні ...

Скачать
247207
6
4

... ємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку. Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України   2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльні ...

Скачать
69053
3
0

... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...

0 комментариев


Наверх