Березня 2000 року на сесії обласної ради була затверджена Програма соціально-економічного та культурного розвитку області на 2000 рік

31 березня 2000 року на сесії обласної ради була затверджена Програма соціально-економічного та культурного розвитку області на 2000 рік

В основу програми покладено завдання та положення Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна – поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 р.р.», довгострокової програми економічного і соціального розвитку області "Волинь-2010", законодавчих та нормативних актів з питань економічної політики.

Програма соціально-економічного та культурного розвитку області на 2000 рік є організаційно-економічним та інформаційно-аналітичним документом, втілення положень економічної політики держави, вміщує систему цільових завдань і заходів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою досягнення поставлених цілей у прогнозному періоді.

Найважливішими завданнями програми є :

-забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку території області;

-удосконалення структури господарського комплексу регіону;

-досягнення раціонального використання усіх територіальних ресурсів;

-забезпечення надійного функціонування соціальної та виробничої інфраструктури;

послідовне зростання якості життя населення регіону.

При розробці програми враховувалась економічна діяльність всіх суб"єктів господарювання, що розташовані на території регіону, незалежно від форм власності і підпорядкування. До її складу включено найважливіші завдання і показники, що визначені у національних, державних, галузевих, регіональних та місцевих цільових програмах.

Головною метою Програми соціально-економічного та культурного розвитку області на 2000 рік, враховуючи стратегічні загальнодержавні пріоритети зазначені у проекті Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна : поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 р.р.» та завдання Програми "Волинь-2010", є реалізація політики економічного зростання, закріплення позитивної динаміки росту промислового виробництва, досягнення стабілізації в усіх галузях матеріального виробництва області, оздоровлення фінансового становища суб"єктів підприємницької діяльності та фінансової бази місцевих бюджетів, стимулювання енергозбереження, інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, підвищення соціальних гарантій відповідно до зростання вартості прожиткового мінімуму населення, погашення заборгованості із виплати заробітної плати, пенсій, допомог.

Для реалізації цих завдань буде здійснено ряд заходів, зокрема:

у виробничій сфері - формування конкурентного середовища за рахунок вдосконалення регуляторної та антимонопольної політики, забезпечення модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу, зниження його енерго- та матеріалоємності, підвищення конкурентоспроможності, більш масштабного залучення власних та прямих іноземних інвестицій,удосконалення галузевої структури промисловості за рахунок диверсифікації виробництва, підвищення питомої ваги переробних галузей, активне проведення санації та реструктуризації підприємств, їх технічного переозброєння, розвиток міжгалузевих виробництв та поглиблення міжрегіональної кооперації у межах України;

реформування відносин власності та формування підприємницької мотивації у господарюючих суб"єктів;

оздоровлення фінансів підприємств, послідовна і активна їх реструктуризація, передача об"єктів соціальної сфери до комунальної власності;

диверсифікація зовнішніх джерел поставок енергоносіїв, сприяння збільшенню їх власних джерел;

зміна принципів та механізму управління державними підприємствами та частками державного майна акціонованих підприємств, впровадження дієвого інституту уповноважених осіб, забезпечення ефективного менеджменту підприємств;

у податково-бюджетній політиці - встановлення жорсткої залежності доходної і витратної частини бюджету області, поступове скорочення бюджетних дотацій і компенсацій, забезпечення соціального захисту населення, який має бути адресним. Досягнення стабільності в оподаткуванні, посилення стимулюючого впливу податків на розвиток виробництва та контролю за повнотою їх сплати;

у грошово-кредитній політиці - спрямування ресурсів, включаючи іноземну валюту, на кредитування життєво важливих і ефективних виробництв, залучення комерційних банків до участі у кредитуванні довгострокових інвестиційних проектів, зміцнення фондового ринку;

у ціновій політиці - розширення сфери вільного ціноутворення, вдосконалення контролю за цінами на продукцію підприємств-монополістів як у сфері виробництва, так і у сфері постачання і торгівлі, насамперед через вдосконалення контролю за формуванням собівартості їх продукції та послуг, поступове усунення цінових міжгалузевих диспропорцій, формування ефективного конкурентного середовища, лібералізація ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг;

у соціальній політиці - перехід до формування соціальної політики на основі законодавчо визначених державних соціальних стандартів та забезпечення державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом визначено прожитковий мінімум, на основі якого визначатимуться всі інші соціальні гарантії.

Державні соціальні гарантії є обов"язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності;

у аграрній політиці - активний розвиток АПК, досягнення раціональної спеціалізації регіону, щодо виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарської сировини та продукції її переробки;

прискорення реформування аграрного сектора економіки, зокрема, здійснення організаційних заходів щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно. Сприяння стабілізації та нарощуванню обсягів експортоспроможної продукції агропромислового виробництва;

у реструктуризації власності - посилення уваги до питань приватизації об"єктів незавершеного будівництва, ділянок землі несільськогосподарського призначення, об"єктів соціальної сфери, створення належних соціальних гарантій у процесі приватизації, прозорість процесу грошової приватизації;

у сфері підприємництва – встановлення сучасного, адаптованого до умов ринкових перетворень, регулювання господарських відносин;

у енергозбереженні - на основі проведення енергетичних обстежень досягнути скорочення енергоспоживання в закладах бюджетної сфери не менше як на 6 відсотків;

у використанні природних ресурсів і охороні навколишнього природного середовища - посилення контролю за збереженням природного ресурсного потенціалу області, утилізація і знешкодження (захоронення) небезпечних відходів, спрямування коштів на реалізацію найбільш необхідних природоохоронних заходів в області.

у галузі туризму, розвитку курортно-рекреаційних зон - формування іміджу Волинської області, як регіону відкритого для туризму,який має відповідну інфраструктуру для відпочинку і лікування, екологічно чисту природу, поглиблення прикордонної співпраці та удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків.

Головним завданням промисловості у 2000 році є утвердження динамічного розвитку виробництва, забезпечення його приросту усіма галузями, районами і містами в цілому, збільшення випуску товарів народного споживання, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

За пропозиціями міст, районів та підприємств області у 2000 році передбачається виробити промислової продукції на 697 млн. грн., темп приросту становитиме 7 відсотків до 1999 року, що відповідає завданням програми "Волинь-2010" та стратегії економічної і соціальної політики на 2000-2004 роки Послання Президента України. Виробництво товарів народного споживання зросте на 10 відсотків. Загальне зростання випуску продукції при сприятливих економічних умовах намічається в усіх галузях промисловості.

Передбачається освоїти 350 найменувань (артикулів) продукції, впровадити у виробництво 60 нових технологічних процесів.

Питома вага продукції на експорт у загальному її обсязі має зрости до 22 відсотків.

Враховуючи те, що пріоритетним напрямом у діяльності галузей на поточний рік є зосередження уваги на питаннях конкурентоспроможності продукції, стратегія їх розвитку полягає у підвищенні якості та ефективності виробництва, впровадженні новітніх технологій, нарощуванні експортного потенціалу за рахунок збереження традиційних та освоєння нових міжнародних ринків.

Пріоритет у розвитку надаватиметься харчовій промисловості. Збільшення випуску і реалізації продукції передбачається за рахунок впровадження нових технологічних процесів, що забезпечать високу смакову якість виробів, сучасну їх упаковку та витіснення з внутрішнього ринку імпорту. Особлива увага приділятиметься підвищенню економічної привабливості для вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

Одна з найважливіших проблем в області - будівництво житла. За рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, залучених, позабюджетних, передбачається будівництво квартир для ветеранів війни, молодих сімей, військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, індивідуальне житлове будівництво на селі. Вперше планується виділити кошти для здійснення реконструкції будинків перших масових серій.

Одним із джерел фінансування впровадження у виробництво наукових досліджень є інвестиції. Тому органи місцевої виконавчої влади та самоврядування будуть націлювати господарюючі суб"єкти на місцях до залучення на інвестування як коштів підприємств, організацій, так і інших джерел фінансування. Як показує аналіз, тільки третина промислових підприємств вкладає кошти у розвиток власного виробництва, причому значна частина їх виділяє на оновлення виробництва декілька відсотків прибутку, що залишається на підприємстві.

З метою активізації інвестиційної діяльності розроблений інвестиційний портрет області, який включає 33 проекти і інноваційні пропозиції.

Пріоритетними сферами інвестування у Волинський регіон є агропромисловий комплекс, легка промисловість, машинобудування, хімічна, лісова та деревообробна промисловість, транспорт і зв"язок та соціальна інфраструктура.

Необхідно відзначити, що більш ефективну роль у становленні інвестиційних процесів повинно і надалі відігравати спрямування коштів суб’єктів господарювання на інноваційні цілі.

Надії у 2000 році покладаються на проведення на конкурентних засадах відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року № 2145 «Про Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів , що передбачають залучення коштів державного бюджету».

Характерною особливістю 2000 року буде формування соціальної політики на засадах законодовчо визначеної системи державних соціальних стандартів та забезпечення державних соціальних гарантій, які є обов"язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Основними важелями соціальної політики стануть :

-адресна підтримка соціально незахищених верств населення;

-актуальні завдання пенсійної реформи;

-забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили;

-створення робочих місць;

-підтримка самозайнятості населення.

Враховуючи ситуацію, що склалася, у 2000 році у сфері зайнятості передбачається, що темпи вивільнення робочої сили будуть нижчими, ніж у попередні роки.

Реалізації політики зайнятості сприятимуть створювані в області спеціальна (вільна) економічна зона «Інтерпорт-Ковель» та спеціальний режим інвестиційної діяльності у м.Нововолинську та селищі Жовтневому.

Рівень фіксованого безробіття протягом року зросте з 6,95 до 10,2 відсотка. Очікується, що на кінець року чисельність безробітних, які будуть перебувати на обліку в державній службі зайнятості, досягне 55,6 тис.чоловік.

Забезпечуватиметься виконання Програми соціального захисту малозабезпечених непрацездатних громадян області на 1998-2000 роки, затвердженої розпорядженням голови облдержадміністрації від 16.02.98 № 76. Продовжуватиметься надання грошової та натуральної допомоги, якої в області потребують понад 117 тис.чоловік.

Разом з тим, заходи соціальної підтримки найвразливіших верств населення у 2000 році здійснюватимуться в умовах обмежених фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів, а також жорсткого контролю з боку держави за цільовим використанням коштів.

Для забезпечення адресності різних видів допомоги окремим категоріям громадян буде завершено створення єдиної обліково-інформаційної системи малозабезпечених громадян та одержувачів соціальної допомоги. Порядок надання допомоги спрощуватиметься. При цьому розміри допомоги визначатимуться з урахуванням у сукупному доході громадян їх майнового стану.

Продовжуватиметься розширення мережі та зміцнення матеріально-технічної бази соціальних служб: територіальних центрів по обслуговуванню інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, благодійних їдалень, магазинів та інших.

Будуть здійснюватись заходи щодо створення передумов для переходу до пенсійного забезпечення на страховій основі та створення нормативно-правової бази для функціонування загальнообов"язкового державного пенсійного страхування. Триватиме запровадження автоматизованих персоніфікованих відомостей у системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, що дозволить створити інформаційну базу для відновлення диференціації розмірів пенсій відповідно до трудового вкладу та дасть можливість здійснити подальше їх підвищення,а також сприятиме легалізації доходів населення. Буде здійснено упорядкування призначення пільгових пенсій, удосконалення механізму відрахувань на пенсійне забезпечення.

Реалізація гарантій права на охорону здоров"я забезпечуватиметься функціонуванням розгалуженої мережі закладів охорони здоров"я, кількість яких буде збережена. Показник забезпеченості ліжками прогнозно становитиме 80 на 10 тис.населення.

Подальша реорганізація галузі охорони здоров"я здійснюватиметься шляхом надання пріоритету розвитку первинної медико-санітарної допомоги з особливим наголосом на зміцнення мережі та матеріально-технічної бази закладів охорони здоров"я, що розташовані у сільській місцевості. Продовжуватиметься робота над визначенням обсягу гарантованого рівня медико-санітарної допомоги.

З метою оптимізації надання стаціонарної допомоги буде приділено увагу вдосконаленню медичних технологій, обгрунтуванню функціональної диференціації ліжкового фонду, що сприятиме зменшенню тривалості перебування хворого у стаціонарі. Підвищення ефективності надання стаціонарної медичної допомоги в умовах обмеженого фінансування проводитиметься шляхом впорядкування ліжкового фонду, згортання непрацюючого. Залишатиметься актуальним збалансування потреб галузі до можливостей її фінансування з державного бюджету, пріоритетне спрямування коштів на найважливіші напрямки лікувально-профілактичної роботи.

Планується подальше укомплектування медичними кадрами центральних районних та дільничних лікарень, сільських лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, продовжуватиметься робота щодо поетапної телефонізації і забезпечення кожної дільничної та сільської лікарської амбулаторії санітарними автомобілями підвищеної прохідності. Продовжиться реформування аптечної мережі.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про розвиток сільскої загальноосвітньої школи” в області розроблений і затверджений Комплексний план розвитку навчальних закладів у сільській місцевості на період до 2005 року. Суттєвих змін зазнає мережа дошкілля. Суспільним дошкільним вихованням буде охоплено 13,1 відсотка дітей, що дещо нижче рівня 1999 року.

Дошкільні заклади працюватимуть над збереженням наступності між дошкільною і початковою ланками освіти, формуванням психофізичної готовності дітей до навчання у школі з 6 річного віку.

У системі загальної середньої освіти передбачається обов’язкове отримання повної загальної середньої освіти відповідно до вимог Конституції України. Продовжать навчання у 10 класах денних середніх шкіл, професійно-технічних училищах, вузах І-ІІ рівнів акредитації 98,5 відсотка випускників 9-х класів. Наповнюваність класів учнями збережеться на рівні минулого року - 20,1 чоловік, що більше проти 1990 року на 0,3 учня на 1 клас.

Здійснюватимуться заходи щодо оптимізації мережі загальноосвітніх установ у відповідність до потреб населення. Передбачається призупинити роботу 9 шкіл І ступеня (Камінь-Каширський, Ковельський, Любомльський, Любешівський, Ківерцівський, Шацький райони), а 6 шкіл І-ІІ ступеня, реорганізувати в школи І ступеня (Камінь-Каширський, Ковельський, Любешівський, Любомльський, Маневицький райони).

Значна увага приділятиметься роботі з обдарованими дітьми. Для випускників сільських шкіл в області функціонує 2 ліцеї та ліцейні класи у Маяківській школі-інтернаті. У 6 гімназіях навчатимуться 3,2 тис.чоловік. У малій академії наук науково-дослідницькою роботою буде займатися майже 1400 учнів, в 15 містах і районах функціонуватимуть філії МАН.

У вузах ІІІ-ІV рівня акредитації вищу освіту здобуває 148 студентів на 10 тисяч населення області, що дещо нижче ніж в цілому по Україні (192). У вузах І-ІІ рівнів акредитації навчається 8210 учнів, в тому числі за державною формою навчання - 69,1 відсотка, ІІІ-ІV - понад 17 тисяч студентів, 51,4 відсотка за держзамовленням. Випускники сільських загальноосвітніх шкіл становитимуть 25 відсотків студентів перших курсів.

У 2000 році основними завданнями у сфері культури залишається збереження історико-культурної спадщини, впорядкування мережі культурно-просвітницьких закладів відповідно до можливостей фінансування, вдосконалення концертно-гастрольної діяльності. Здійснюватимуться заходи по впорядкуваню мережі закладів культури клубного типу, бібліотек, заповідників, музеїв. В області діятиме 573 масових та універсальних бібліотек, 663 заклади клубного типу, 7 музеїв, 2 театри, 36 шкіл естетичного виховання, що практично відповідає рівню 1999 року.

Подальша реалізація цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров"я нації" дасть змогу призупинити зростання кризових процесів у сфері фізкультури і спорту, створить необхідні умови для залучення широких верств населення до занять фізичною культурою і спортом, підтримки здорового способу життя, ефективного використання спортивних споруд.

В галузі туризму у 2000 році розроблятиметься Державна програма розвитку туризму до 2010 року, якою передбачається державне стимулювання внутрішнього та іноземного туризму. Обсяги платних послуг туризму планується довести до 4,4 млн.грн., що на 17 відсотків більше минулорічного.

Розширюватиметься система оздоровчо-туристичних заходів для категорій літніх людей та пенсіонерів, дітей та молоді, розвиватимуться нетрадиційні види туризму та туризму з активними формами пересування.

Здійснюватиметься робота по об"єднанню регіональних галузевих зусиль, фінансових і матеріальних можливостей суб"єктів туристичної діяльності, іноземних інвесторів з метою розвитку та створення сучасної матеріальної бази туризму.

З метою поповнення місцевих бюджетів визначено перелік об"єктів соціальної сфери, що належать до комунальної власності районів і міст, які не використовуються, і встановлено завдання по їх приватизації у 2000 році.

За прогнозними розрахунками суму надходжень до зведеного бюджету області у 2000 році очікується збільшити на 9 відсотків, вживатимуться жорсткі заходи щодо зменшення недоїмки та питомої ваги взаємозаліків у дохідній частині бюджету.

З метою попередження банкрутства підприємств, відновлення платоспроможності боржників проводитиметься робота по скороченню дебіторської і кредиторської заборгованості, обмеженню бартерних операцій.

Поступово збільшуватиметься як обсяг кредитних вкладень, так і питома вага довгострокового кредитування у загальному обсязі кредитів. Очікується їх зростання до 10 відсотків проти досягнутого рівня 1999 року. Буде збережено тенденцію до зниження облікової ставки Національного банку за наданими кредитами.

Враховуючи подальше нарощування обсягів промислового виробництва, досягнення стабілізації в інших галузях економіки області, прибуток рентабельних підприємств у 2000 році прогнозується у сумі 130 млн.гривень. Однак, через значне перевищення збитків збиткових підприємств фінансовий результат в цілому по області передбачається від"ємний ( 110 млн.грн.).

Проектом Державної програми приватизації на 2000 рік окреслені основні завдання приватизації, зокрема здійснення її виключно за грошові кошти; створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку підприємств та здійснення ефективного управління ними; залучення коштів для розвитку структурної перебудови економіки; сприяння підвищенню ефективності підприємств та створення конкурентного середовища, їх інвестиційної привабливості.

Удосконалюватиметься механізм передачі повноважень по управлінню державною часткою майна або державними корпоративними правами з метою збільшення надходження коштів на державну частку.

Наповненню Державного бюджету сприятиме продаж пакетів акцій підприємств області ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" і ВАТ "Луцький автомобільний завод".

У 2000 році пропонується до приватизації 182 об'єкти державного і комунального майна. Більшість з них - це об'єкти малої приватизації(група А), соціальної сфери (група Ж), незавершеного будівництва (група Д).

Указами Президента України з 1 січня 2000 року створюється спеціальна економічна зона “Інтерпорт Ковель” та запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в області.

Спеціальна економічна зона “Інтерпорт Ковель” утворюється строком на 20 років з метою облаштування міжнародного транспортного коридору Гданськ-Одеса, залучення інвестицій, розвитку зовнішньо-економічних зв’язків, транспортно-виробничої інфраструктури.

На території СЕЗ “Інтерпорт Ковель” на площі 56,77 гектара розміщуватимуться переважно підприємства, що здійснюватимуть операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, сортування, пакування, надання транспортно-агентських, експедиторських та пов’язаних з ними фінансових послуг, торгівлі, а також підприємства, що застосовуватимуть новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та поставок на внутрішній ринок, об’єкти виробничої та невиробничої інфраструктури.

Поточна програма розвитку СЕЗ “Інтерпорт Ковель” на 2000 рік передбачає здійснення ряду першочергових заходів:

відведення земель в натурі згідно з картою території СЕЗ;

розроблення та затвердження генерального плану території СЕЗ;

підготовка території СЕЗ та її облаштування;

початок будівництва ТСН (транспортно-складського терміналу);

підготовка митної інфраструктури;

облаштування контрольно-пропускних пунктів та приміщень для працівників митної служби;

початок будівництва першої черги контейнерного терміналу;

спорудження внутрішніх залізничних колій та автомобільних доріг, облаштування під’їздних шляхів;

підготовка концепції перспективного плану розвитку СЕЗ та організація науково-методичного супроводження проекту в цілому.

Утворення цієї спеціальної економічної зони сприятиме:

стимулюванню розвитку підприємництва;

залученню інвестицій та впровадженню нових технологій, форм і методів економічної діяльності;

активізації зовнішньої торгівлі та збільшенню товарообороту, прямуючого з України та в Україну;

завантаженню діючих потужностей залізничного і автомобільного транспорту;

забезпеченню зайнятості населення, вирішенню соціальних проблем.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в області, до якої належить місто Нововолинськ та селище Жовтневе, впроваджується строком на 30 років з метою залучення інвестицій для створення робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільнюються у зв’язку із ліквідацією, перепрофілюванням гірничодобувних та інших підприємств.

Реалізація інвестиційних проектів здійснюватиметься відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6.12.99 №2210 “Про затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області та Порядку розгляду інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних видах економічної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області”.

Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в області дасть можливість перебудувати економіку міста Нововолинська та селища Жовтневе, прискорити соціально-економічний розвиток регіону, впровадити нові технології, залучити інвестиції, підвищити життєвий рівень населення, поліпшити платіжний баланс.

На території пріоритетного розвитку в області у 2000 році передбачається розпочати реалізацію 7 інвестиційних проектів, що дозволить залучити внаслідок їх запровадження внутрішні та зовнішні інвестиції у розмірі 35 млн.дол.США, створити або зберегти 235 робочих місць.

Завдання, що їх необхідно вирішити в області у 2000 році, враховуючи нинішню соціально-економічну ситуацію, непрості. Вони потребують від керівників усіх рівнів концентрації зусиль на пошук шляхів та можливостей по подоланню назрілих проблем, досягненню стійкої стабілізації в економіці і соціальній сфері, отриманню відчутних позитивних змін у найближчій перспективі.

Висновки

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої держави, свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Аналогічне становище складається у межах регіону, коли органи самоврядування акумулюють виробничі й економічні можливості низки підприємств для розв'язання загальнорегіональних проблем, виступаючи при цьому не лише як адміністративні органи, а й як економічний партнер. Проте чітко не визначена компетенція кожного адміністративно-територіального утворення не забезпечує реального самоврядування на всіх рівнях ієрархічної системи управління господарством держави.

Основою економічної самостійності регіону є його власність. Власність, не закріплена юридично, не забезпечує регіонам економічної основи. Питання про право на власність, краще розуміння якого сприятиме ефективності державних економічних реформ, сьогодні інтенсивно обговорюється у зв'язку із проблемою розмежування компетенцій держави й органів самоврядування в економічній та господарській діяльності. Ключ до розумного розв'язання цієї проблеми лежить у визнанні того факту, що власність — це перелік прав:

право на прибуток від засобів виробництва, право на їх використання, право на продаж власності, право на передачу її у спадок тощо.

В умовах самоврядування особливе місце серед найрізноманітніших форм власності посідає територіальна власність. Її об'єктом є земля, природні ресурси, підприємства матеріального виробництва, заклади соціальної сфери (народної освіти, охорони здоров'я, торгівлі, громадського харчування, культури тощо), розташовані на відповідній території і закріплені Законами України "Про власність" та "Про місцеве самоврядування".

Загалом можна виділити дві форми територіальної власності: загальнодержавну й муніципальну. До загальнодержавної належить власність, якою розпоряджається держава, під муніципальною слід розуміти власність таких територій, як область, район, місто, село. В Україні сьогодні справжнім суб'єктом муніципальної власності виступають територіальні громади, які через органи самоврядування відповідних рівнів реалізують своє право власності. Проте немає достатніх правових підстав для формування первинного суб'єкта місцевого самоврядування, яким за Конституцією і Законом "Про місцеве самоврядування" є територіальна громада.

Втім, остання ще не склалася у систему самоврядування. Не відбулося конституційного закріплення самоврядування, не встановлено автономії територіальних громад, які можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах, визначених законом, бути повноправними господарями на своїй території і розпоряджатися результатами праці даного регіону. З іншого боку, держава виступає гарантом захисту територіальних громад від дій представницьких органів влади, які можуть призвести до банкрутства громад.

Однак органи самоврядування не можуть виконувати покладених на них функцій без необхідної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів). Отже, питання про необхідність формування власності органів самоврядування — це питання про створення відповідної економічної бази місцевих бюджетів.

Мобілізувати фінансові ресурси для розвитку економічної основи органів місцевого самоврядування та комунальної власності можна через систему місцевих бюджетів, а саме через бюджети розвитку. В подальшому комунальна власність може сприяти та брати участь у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

високими рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач (власні доходи бюджету Волинської області становлять лише 26 відс. від усіх доходів бюджету);

домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів (частка дотації та сум загальнодержавних регулюючих податків і зборів становить 74 відс. у загальній структурі доходів зведеного бюджету Волинської області);

діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

тенденцією встановлення видатків униз по бюджетній системі без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності багатьох, раніше збалансованих місцевих бюджетів.

Міжрегіональний перерозподіл державних доходів досі не має ні чітко сформульованого змістовного обгрунтування, ні чітких правил і формул. Необ’єктивність такого перерозподілу призвели до того, що сільські Ради, де рівень податкових надходжень у розрахунку на душу населення є вищим, ніж у середньому по району, опиняються у гіршому становищі з точки зору доходів місцевих бюджетів порівняно з сільськими Радами, де він, відповідно, є нижчим.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Так, на державному рівні (за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов’язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У зв’язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув’язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести помайнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок з громадян. У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 відс. своїх потреб.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів. Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій. Тому вже сьогодні назріла необхідність визначення обгрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій. Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростий вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та методів управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Список використаної літератури

Аксенова Е. Бюджет и экономическая самостоятельность регионов // Мировая экономика и международные отношения. – 1992.- №5- С. 118-124

Альвианськая Н.В. Местные бюджеты : понятие, механизм функционирования //Финансы.-1995.-№9.-С.9-11

Аптекар С., Краснова В. Про формування місцевих бюджетів. //Економіка України.– 1994.–№4.– с. 42–47.

Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету Улраїни.// Фінанси України.-1998.-№1.-С.19-21.

Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України.// Фінанси України.-1998.-№9-С.3-8.

Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.– К.: Вища школа, 1997.– 383с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України. //Фінанси України.– 1997.– №10.– С. 34–43.

Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-1998.-№8.-С.112-117.

Васильева М.В. Местніе бюджеті в современніх условиях – М.: Финансы и
статистика , 1987.-128с.

Деркач М.І., Гордєєва Л.П. Бюджет і бюджетний процес в Україні.– Дніпропетровськ: Пороги, 1995.– 257с.

Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За редакцією Юрая Немеца – К.: Основи, 1998.-542с.

.Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України.– К.: Наукова думка, 1997.– 301с.

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96р.// Україна–Центр.-№31.-с.9-14.

Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. //Фінанси України.– 1996.–№ 9.– С. 35.

Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування// Фінанси України.-1998.-№2.-С.38-47.

Кузьменко Н.А. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні. //Фінанси України.– 1996.– №9.– С. 40–42

Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси України.– 1996.–№ 7.– С. 11–15..

Ломинога В.К. Складові бюджету держави. “Сини і пасинки” //Вісник НБУ.-1998.-№11.-С.57

Луніна І.І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проиедення реформ // Економіка України.-1998.-№3.-С.31-40.

Ляшенко Ю.І. Місцеве оподаткування в системі фінансової діяльності держави // Фінанси України-1998.-№6.-С.104-107.

Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави //Фінанси України.-1998.-№6.-С.101-103.

Мельниченко В., Присяжна Л. Співвідношення загальнодержавних і місцевих податків: зарубіжний досвід в контексті українських реалій. //Фінанси України.– 1996.– №51.– С.10.

Моісеєнков В.В. Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин. //Фінанси України.– 1996.– №11.– С. 16–19

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. Проф. Черника Д.Г.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 191с.

Пабат М.Г. Про окремі аспекти формування доходної частини бюджетів місцевого та регіонального самоврядування //Фінанси України.-1996.-№10.-С11-14.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 1998. – 173с.

Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування //Фінанси України.-1996.-№8.-С.24-29.

Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини //Фінанси України.– 1996.– 6.– с. 25–32.

Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України.-1998.-№3.-С.37-45.

Пансков В.Г. Налоговые проблемы местных финансов //Финансы.-1995.-№10.-С.15-18.

Поляк Г.Б. Финансы местных Советов.– М.: Финансы и статистика, 1991.– 152с.

Поплавський М.І. Макроекономіка перехідного періоду. – К.: Техніка, 1999. – 475с.

Потапов В.И. О некоторых вопросах налоговой политики //Финансы.-1995.-№10.-С.3-8.

Про бюджетну систему України. Закон України від 29.06.95р. із змінами від 2.02.97р. //Відомості Верховної Ради України..–1995.–26.–с.589– 611.

Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 27.05.97р. //Урядовий кур’єр.– 1997.– №107–108.– с. 11–20.

Про систему оподаткування. Закон України від 18.02.97р. //Вісник податкової служби.– 1997.– №4.–с.2–6.

Про Державний бюджет України на 1997 рік. Закон України від 27.06.97р. //Урядовий кур’єр.– 1997– №138– 139.–с.7– 9.

Про Державний бюджет України на 1998 рік. Закон України від 30.12.97р. //Галицькі контракти.-1998.-№2-с.80-101.

Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 22.05.97р. //Доходи і податки.– 1997.– №11– 12.– с. 3– 24.

Про місцеві податки і збори. Декрет Кабінету Міністрів від 20.05.93. //Відомості Верховної Ради.– 1993.– №32.

Про основні напрями бюджетної політики на 1998 рік Постанова Верховної Ради України від 3.07.97р. //Урядовий кур’єр.– 1997.– №128–129.–с.15–16.

Про порядок формування місцевих бюджетів на 1997 рік. Постанова Кабінету Міністрів від 18.10.96р.

Рибак В.В. Проблеми формування доходних джерел місцевих бюджетів //Економіка України.-1995.№10.-С.29-38.

Родионова В.М. Бюджетная реформа : Содержание и проблемы //Финансы._1994.-№8.-С.3-15.

Седов К.В. Распределение налогов между звеньями бюджетной системы //Финансы.-1995.-№9-С.28-30.

Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання //Фінанси України.-1998-№11.-С.15-25.

Слухай С.В. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин //Фінанси України.-1998.-№12.-С22-32.

Фільштейн Л.М. Фінанси України : Навчальний посібник. – Кіровоград: Державне Центрально-Українське видавництво, 1994.-164с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит / Под ред Дробоздиной Л.А. – М.: Финансы , ЮНИТИ , 1997. –479с.

Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. – М.:Финансы и статистика, -1991- 112с.

Чирка Д.М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів. //Фінанси України.– 1998.– №1.– С. 22–25.

Чуприна О.В.місцеві податки – справа державна //Фінанси України.-1998.-№10.-С.24-25.

Додатки