Вибір фону

2.1.3. Вибір фону.

Фотографічний портрет є єдність основного об’єкту і фону. Передача фону на відбитку – це один із елементів зображувального рішення портрета.

Фон буває нейтральний і предметний, плоский і об’ємний, темний і світлий.Фоном можуть служити стіки павільйону.

При роботі з плоским фоном стоіть задача – не обнаружити на фотознімку матеріальність фона, його структуру і фактуру, а шляхом освітлення і оптичних ефектів зробити ілюзію його глибини і простору. Фон на знімку не повинен відвертати увагу від обличчя і фігури портретуємого. Його призначення краще виявний контур обличчя і фігури, фон не повинен бути яскравим. Кращим є однотоний тон (голубий, сірий, білий і др.).За допомогою світла його можно пом’якшувати.Тон фона залежить від задуму фотографа. Світлий фон гармонує з ярким заливаючим освітленням, сірий, голубий – з рівним, темний – з контрасним. Фон не повинен зливатися по тону з обличчям, а навпаки контрастувати з ним.

Тон фону залежить від задуму фотографа. Але важливо пом’ятати, що світлий фон гормонує з яскравим, заливним освітленням, сірий з рівним, спокійним і темний з контрасним. Інколи відповідним підсвітленням досягається поступовий перехід фону від світлого до темного. В цьому випадку найкращій ефект виходить, якщо освітлена частина обличчя розташована на світлому. Слід зупинитись ще на одному. Фон повинен зв’язати в одне ціле всі частини знімку, зображено фігуру чи об’єкт.

2.1.4. Тональне рішення знімку

Тон, це є співвідношення яскравостей відтінків, ступінь світлоти і темноти. Він передає кількість світла, відображаємого поверхнею предмету. Тоном визначається також віддаленність зображувального предмету і його матеріальна форма.

В залежності від характеру тона можно говорити про знімки легких, важких, м’яких, контрасних, а до сюжету – ліричних , плакатних.

Загальна тональність портрету залежить від міцності світла, освітлення об’єкту. По ступені насиченості основним тоном портрет може бути зроблений в світлий і темній тональності.

Тоді, коли образотворче рішення зв’язано з тональністю, виходим за рамки цяв, вирішуя тональний малюнок кадра, народжується дійсний художній твір.

Тональність знімку в основному визначається шкалою яскравостей знімаючого об’єкту. Але в залежності від задуму фотографа знімок можна виконати в темній або світлій тональності. Для цього використовуються визначені умови освітлення, при зйомці відповідний підбір фотоматеріалів та режимів фотообробки негативних матеріалів на відбитку.

2.1.5. Світове рішення знімку

Для уяви форми і об’єму обличчя необхідно лише два джерела світла, освітлюваних обличчя з двох боків.

Для отримання художнього портрету двуї джерел світтла недостатньо. В фотографії є п’ять головних видів освітлення світло . Перше - це заповнююче – це розсіяне світло, воно служить для збільшення освітленності тіньових ділянок. Друге – це малююче світло – це головне світло, яке дає світловий малюнок зображення. Третє – це моделююче світло, воно не є головним. Він застосовується завжди в співвідношенні з малюючим і заповнюючим світлом. Четверте – це контурне світло, здійснюється джерелами направляючого світла, розташованим позаді об’єкту і направленим в бок камери. П’яте – фонове світло. Фон може освітлюватись повністю, або частково. В портретній зйомці важлива не кількість джерел світла, а уміле розташування по відношення до об’єкту зйомки.

Ефект освітлення треба вирішувати конкретно для кожного портретуємого.

Уміло розміщуючи джерела світла при штучному освітленні або підбираючи умови освітлення можливо створити бажаний розподіл світла та тіні, які будуть виявляти форму, об’єм і структуру обличчя людини.

2.1.6. Емоційна підготовка портретуємого

Дуже важливою рисою портретиста є вміння вести розмову з кліентом. Портретуємий почуває себе в павільйоні невпевненно, як фотограф віднесеться до його прохання сфотографувати в тому чи іншому варіанті…

Особливо важливо, щоб фотограф спокійно і довірчо повів розмову, швидко, без метушні встановив освітлювальні прибори. У портретуємого повинно з’явитись відчуття, що він зробив правильний вибір, звернувшись до данного фотографа.

В момент підготовки і проведення зйомки фотограф повинен проявляти достатню міру терпення і такту. При разноглассі фотограф не повинен повишати голос, забов’язаний прикласти максимум старання і витримки для обоюдного виходу з положення. Треба так розположити людину в умовах, в яких він міг би проявити свою індивідуальність. Наприклад, в посаді, в манері тримати книгу або другий предмет. Можна запросити людину відкинутись на спинку крісла. Не кожна поза зручна для людини, є фотографічною.

Знайдений у житті вже не бездумно фіксується на плівці, а зображується і при тому в визначній трактовці, залежной від художніх поглядів, світогляду, смаків митця.

2.2. Техніка та технологія фотолабораторних робіт

Перш ніж почати хіміко-фотографічну обробку фотоматеріалу, слід ознайомитись с інструкціями щодо обробки певного матеріалу. Підготувати необхідне обладнання, розчини і фотоматеріали. Перевірити неактичне освітлення, точністть робот сигнальних годинніків. Довести температуру розчинів до рекомендованної, занурити фотоматеріал в обробляючий розчин і включити годинник. Треба додержувати переміщення обробного розчину; під час перенесення фотоматеріалу з одного розчина в інший стежити, щоб з матеріалу стік попередній розчин. Після останнього промивання з поверхні матеріалу слід видалити залишки води. Під час сушіння треба стежити за параметрами сушильних приладів і чистотою навколишнього середовища.

Одержання фотографічного зображення – це складний фізико–хімічний процес.

Застосування рецептури і технології процесів хіміко-фотографічної обробки світлочутливих матеріалів, широке впровадження їх неможливі без глибоких знань теоретичних основ цих процесів. Це дає змогу ефективно керувати ними, одержувати високоякісне зображення на чоронобілих і кольорових фотоматеріалах.

2.2.1. Особливості негативного процесу

З богатьох операцій хіміко-фотографічної обробки фотоматеріалів (проявлення, фіксування, промивання, сушіння) найважливішою є проявлення, в кожному певному випадку треба вибирати проявник залежно від його властивостей. У фотографічній практиці використовують такі проявники.

1.   Загального призначення – універсальні, їх застосовують для проявлення всіляких зображень і одержують задовільній результат.

2.   Дрібнозернисті – використовуються для одержання зображення, призначеного для значного збільшення.

3.   Вирівнюючі – для одержання якісного зображення об’єктів з великим інтервалом яскравостей для проробки деталей в слабкоекспанованих місцях.

4.   Контрасні – для проявленя штрихових або растрових зображень, а також для одержання якісних зображень з “в’ялих” негативів.

5.   Для негативів при зйомці з недодержкою.

6.   Для негативів при зйомці з передержкою.

7.   Для обробки при підвищеній (тропічна) або заниженій (арктична) температурах.

8.   Швидко діючі застосовують у спеціальних галузях (медицині, військовій справі), де результат потрібен негайно.

2.2.2. Особливості позитивного процесу.

Позитивний процесс в чорно-білій фотографії складається з друкування з негатива зкритого зображення на світлочутливі матеріалі (слої) позитивного фотоматеріалу і його хіміко-фотографічної обробки.

Друкування розпочинається з підбору бумаги до негатива і визначення витримки. В залежності від контрасту негатива підбирається фотопапір. Контрасний негатив друкують на м’якій бумазі, нормальний на нормальній бумазі, м’який на контрасній бумазі.

При проекційному методі негативне зображення проектується на фотопапір через об’єктив фотозбільшувача. Цей метод має багато переваг, парівняно з контактним. Він дає здатність змінювати масштаб зображення, кадрувати, впливати на позитивне зображення, вдруковувати в головне зображення допоміжні деталі, робити перспективне зображення.

Проекційне друкування має також ряд недоліків. Збільшення зернистості і різних дефектів плівки, а також зменьшення різкості зображення. Ці недоліки повишають потреби до негативів. Негативи повинні бути чіткі, мілкозерністі і не мати механічних дкфкктів.

Послідовність стадій обробки позитивних матеріалів і їх хімічна суть та, що і при обробці негативних фотоплівок

При обробці фотопапіру рекомендується застосовувати стандартний проявник № 1 слідуючого складу:

·     Метол 1г

·     гідрохінон 5г

·     сульфіт натрію безводний 26г

·     карбонат натрію безводний 30г

·     бромід калію 1г

·     вода до 1 літра

Для обробки фотопапіру не застосовують мілкозернисті проявник, так як фотопапір за рахунок малої світлочутливості має малу зерністість.

В мілкозернистому проявнику білша частина мікрокристалів буде розчинена і получить додаткову густину зображення не можливо , пропадуть деталі в світлі.

Луш в позитивних проявниках не застосовується із-за короткого часу проявлення. При великій кількості броміду калію зображення приймає земляний відтінок.

Послідовність стадій обробки фотопапіру і їх температурний режим:

·     проявлення до 2хв. 20 ± 0,5⁰С

·     промивка 0,5хв. 20 ± 0,5⁰С

·     фіксування 10-15хв. 20 ± 0,5⁰С

·     кінцева промивка 20-30-хв. 15 ± 5⁰С

·     сушіння до повного висихання до 40⁰С

При пониженій температурі проявник робить повільніше контрасти і відбиток може потемніти. При повишеній температурі з’являється вуаль.

Погружати проекспоновані листи фотопапіру в проявник треба бистро, щоб проявник образу покрив всю площу папіру. При проявленні відбитки поступово перекладають, при цьому проявник переміщується. За процесом проявлення спостерігають візуально. Виймати відбиток із проявника для контролю не рекомендується, так як на ньому може з’явитись повітряна вуаль. Процес проявлення закінчується тоді, коли при світлі лабораторного ліхтаря мариться трохи темніше.

Після проявлення відбитки ополаскують і погружають у фіксуючий розчин. В фіксажі відбитки не повинні доторкатись друг друга і вспливати. Для змійшування розчину їх необхідно перекладувати. Коли відбутки повинні довго зберігатись, то невелика кількість останків в емульсійному шарі невідмитої солі приведе до появи жовто-коричневих плям, або до ослаблення зображення. Для таких відбитків застосовується розтушитель:

·     перекісь водню 125мл

·     аміак (3%) 100мл

·     вода до 1літра

Розчин готується безпосередньо перед застосуванням. Після повної промивки відбитки переносять на кілька хвилин в розрушитель тіосульфата натрію, температура якого 20⁰С, а потім їх промивають 10хв. Після промивки відбитки сушать чи глянцують на електроглянцевателі АПСО.