Джерела одержання прибутків для підприємства
Розподіл прибутків підприємства
Податкова система регулювання прибутків
Джерела прибутків для акціонерного товариства (випуск акцій, облігацій, векселів, одержання прибутку, використання банків, інвестиційних фондів)
Напрямки використання прибули на підприємстві (економіко-математичні методи)
Шляху підвищення рентабельності виробництва
Проблеми удосконалювання механізму формування і розподіли прибутків підприємства
Навигация
Шляху підвищення рентабельності виробництва
Формування прибутку промислового підприємництва
101263
знака
1
таблица
11
изображений
3.2. Шляху підвищення рентабельності виробництва.
Якщо підприємство дістає прибуток, воно рахується рентабельним.
Але як не припустити «сповзання» підприємств до одержання прибутку за будь-яку ціну? Як розумно обмежити їх у цьому прагненні? Адже сьогодні підприємство може збільшити прибуток не тільки за рахунок кращої роботи, росту обсягу виробництва потрібної народному господарству продукції і зниження її собівартості, але і за рахунок рентабельної продукції, довільного збільшення цін на вироби без відповідного підвищення якості і т.п.
Показники рентабельності, застосовувані в економічних розрахунках, характеризують відносну прибутковість. Розрізняють показники рентабельності продукції і рентабельності підприємства.
Рентабельність продукції приміряють у 3-х варіантах: рентабельність реалізованої продукції, товарної продукції й окремого виробу.
Рентабельність реалізованої продукції це відношення прибули від реалізації продукції до її повної собівартості. Рентабельність виробу - це відношення прибули на одиницю виробу до собівартості цього виробу. Прибуток по виробі дорівнює різниці між його оптовою ціною і собівартістю.
Показники рентабельності і прибутковості мають загальну економічну характеристику, вони відбивають кінцеву ефективність роботи підприємства і що випускається їм продукції. Головним із показників рівня рентабельності є відношення загальної суми прибули до виробничих фондів.
Існує багато чинників, що визначають розмір прибули і рівень рентабельності. Ці чинники можна підрозділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішні - це чинники, що не залежать від зусиль даного колективу, наприклад зміна цін на матеріали, продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і т.д. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на показники, що узагальнюють, виробниче - господарської діяльності підприємств.
Структурні зсуви в асортименті продукції істотно впливають на розмір реалізованої продукції, собівартість і рентабельність виробництва. Задача економічного аналізу - виявити вплив зовнішніх чинників, визначити суму прибули, отриману в результаті дії основних внутрішніх чинників, що відбивають трудові вкладення робітників і ефективність використання виробничих ресурсів.
Показники рентабельності (прибутковості) є загальноекономічними. Вони відбивають кінцевий фінансовий результат і відбиваються в бухгалтерському балансі і звітності про прибутки і збитки, про реалізацію, про прибуток і рентабельність.
Рентабельність можна розглядати як результат впливу техніко-економічних чинників, а значить як об'єкти техніко-економічного аналізу, основна ціль якого виявити кількісну залежність кінцевих фінансових результатів виробниче - господарської діяльності від основних техніко-економічних чинників.
Рентабельність є результатом виробничого процесу, вона формується під впливом чинників, пов'язаних із підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції й окремих виробів.
Загальну рентабельність підприємства необхідно розглядати як функцію ряду кількісних показників - чинників: структури і фондовіддачі Основних виробничих фондів, оборотності нормованих оборотних коштів, рентабельності реалізованої продукції.
Методика аналізу загальної рентабельності:
1. По чинниках ефективності;
2. У залежності від розміру прибутку і розміри виробничих чинників.
Балансова (загальна) прибуток - це кінцевий фінансовий результат виробниче - фінансової діяльності. Замість загального прибутку в підприємства може утворитися загальний збиток, і таке підприємство перейде в категорію збиткових.
Загальний прибуток (збиток) складається з прибутку (збитку) від реалізації продукції, робіт і послуг; позареалізаційних прибутків і збитків. Під рентабельністю підприємства розуміється його спроможність до збільшення вкладеного капіталу. Задачею аналізу рентабельності є декілька положень:
оцінити динаміку показника рентабельності з початку року, ступінь виконання плану, визначають і оцінюють чинники, що впливають на ці показники, і їхній відхилення від плану;
виявляють і вивчають причини втрат і збитків, викликаних безгосподарністю, помилками в керівництві й інших недоглядах у виробниче - господарської діяльності підприємства;
розкривають і підраховують резерви можливого збільшення прибутку або прибутку підприємства.
Оптимальним доповненням до показників прибутку і рентабельності явилося би виділення в тому числі питомої ваги збільшення прибули, отриманого в результаті зниження собівартості. Таке доповнення орієнтувало б первинну ланку на здійснення організаційно-технічних заходів, спрямованих на ріст продуктивності праці, економію і раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, на краще використання основних фондів і виробничих потужностей, а в результаті - на зниження витрат на виробництво продукції в цілому. Це не виключало б і ріст обсягу виробництва, у результаті котрого щодо зменшується питома вага умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції.
Випливає також зауважити, що в міру формування цивілізованих ринкових відносин, ліквідації дефіциту, монополії окремих виробників у підприємств залишиться лише один шлях збільшення прибули - збільшення обсягу випуску продукції, зниження витрат на її виробництво.
Похожие работы
... ємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку. Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України 2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльні ...
... і – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8] Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні ...
... іальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами. 2. АНАЛІ ...
... , самостійна діяльність господарських суб’єктів, що здійснюється на свій ризик і власну майнову відповідальність, спрямовану на пошук та знаходження оптимальних економічних рішень з метою отримання максимальної вигоди (доходу, прибутку тощо) [11, с. 158]. 1.3 Форми та види підприємництва Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж — неофіційний, ...
0 комментариев