Проектування контрольних операцій на прикладі розв”язання задачі визначення фактичної вартості в2 (укр)

Міністерство освіти України

Львівський державний університет

 імені І.Я.Франка

кафедра інформаційних

систем в менеджменті

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему

“Проектування контрольних операцій на прикладі розв”язання задачі визначення фактичної вартості витрати матеріалів на підприємстві”

Виконав: ст.гр. ЕКІ-51з

Ревтюк Є.А.

Прийняв: Моряк П.А.

 

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ 1999

1.Постановка задачі 2.Інформаційне забезпечення задачі 2.1 Розробка класифікаторів і кодів 2.2Опис вхідних оперативних документів та методів переносу їх на машинні носії 2.3 Опис форм видачі результуючої інформації 2.4 Опис вхідних файлів 2.5 Опис результуючих файлів 2.6 Опис постійних файлів 3. Технологія розв”язування задачі 3.1Схема процесу використання програмних засобів 3.2Блок-схема технологічного процесу збору, передачі, підготовки інформації та розв”язання задачі Висновки Література Додатки

2 7 7 7 8 9 9 9 12 12 13 17 18 19

1.1.Постановка задачі

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил в світі при постійному дефіциті сировини задача визначення фактичної вартості витрати матеріалів, порівняння витрат, аналіз причин перевитрат, пошук шляхів економії витрат, застосування альтернативних матеріалів стає однією з ключових для будь-якого виробництва.

В даному курсовому проекті розглянуто задачу визначення витрат матеріалів. Дана задача являється однією з найбільш трудомістких, так як її вирішення передбачає наявність в документообігу підприємства багатьох різних документів. Дана задача розв"язується як одна з підзадач ділянки обліку, зокрема бухгалтерського обліку. Результати розв"язання даної задачі використовуються як в подальших задачах обліку, так і для розрахунку фактичної собівартості продукції. На основі вихідних документів, які будуть описані нижче, проводиться аналіз стану виробництва, його економності, подальші шляхи зменшення витрат на виробництво.

Витрати сировини та матеріалів, купованих напівфабрикатів на основне та допоміжне виробництво відображається, як правило, відповідними первинними документами на відпуск їх зі складу. Але даний метод обліку не відображає фактичної витрати матеріалів на виробництво, так як на діючих дільницях мають місце залишки невикористаної сировини та матеріалів як на початок, так і на кінець звітного періоду.Тобто для точного визначення витрати необхідне уточнення дійсної витрати, що й здійснюється за допомогою трьох нижче описаних методів.

Метод сигнального документування - використовується для матеріалів, облік яких здійснюється поштучно. Відпуск матеріалів у межах норми витрат оформлюється звичайними первинними документами, а в разі необхідності додаткових витрат - оформляється спеціальні сигнальні документи (вимога, форма М-10).

Метод партійного розкрою використовується щодо матеріалів, які обліковуються в одиницях площі. При розкроювання кожної партії матеріалу складається карта розкрою чи акт розкрою матеріалу. В них зазначається кількість невикористаного матеріалу, кількість викроєних деталей за нормою і фактично, кількість отриманих відходів і результат розкрою (економія чи перевитрати).

В випадку неможливості використання цих двох методів чи при потребі користуватися ними одночасно використовується так званий інвентарний метод. При цьому на підприємстві щомісяця здійснюється інвентаризація матеріалів, отриманих зі складу, але не витрачених на виробництві. Фактичні витрати матеріалів за звітний період (переважно за місяць) визначається як сума залишків на початок періоду та отриманих матеріалів на кінець місяця за відніманням залишків на кінець місяць. Фактичні витрати порівнюються з нормативними та робляться висновки про економію чи перевитрати.

В даному курсовому проекті буде розв"язано задачу врахування витрат матеріалів за використання інвентарного методу, так як він підходить для будь-якого підприємства.

В процесі виконання задачі в інформаційній базі виникають помилки, які пов"язані з такими основними факторами:

- людський фактор - викликаний можливими помилками оператора. Даний фактор особливо важливий при вводі інформації.

- збої в технічному забезпеченні - помилки викликані недосконалістю технічного забезпечення, зокрема використанням старої техніки, збоями в її роботі ( можливі поломки, збоячми в електропостачанні тощо). Як яскравий приклад таких помилок є поломки магнітних дисків, внаслідок чого втрачається інформація.

- програмне забезпечення - при використанні недосконалих програм, особливо старих розробок, що використовувалися для малопотужних застарілих обчислювальних комплексах, використання програмного забезпечення, конфігурації якого не підходять під сучасні операційні системи (наприклад не можливість використовувати деякі програмні продукти в режимі емуляції DOS в Windows), спроба економії на антивірусному забезпеченні приводить, досить часто, до повного знищення чи спотворення існуючої інформаційної бази, відновлення якої є досить кропіткою справою.

За видами помилки поділяються на змістові, блочні, синтаксичні. Змістові помилки виникають при спотворені змісту порції інформації внаслідок зміни однієї змінної (наприклад помилка в полі запису), до блочних належать помилки які викликають спотворення змісту внаслідок перестановки блоку записів в базі. Синтаксичні помилки виникають при неправильному представленні тої чи іншої змінної.

Розрізняють контрольні операції на етапах вводу інформації (так званий початковий контроль), обробки інформації (проміжний контроль), та видачі інформації (кінцевий контроль).

В даному курсовому проекті буде розроблено методи контролю видачі інформації на прикладі задачі визначення фактичної вартості витрати матеріалів. Методи контролю на інших етапах досить подібні, за виключенням деяких випадків, що викликані специфікою обробки інформації на цих етапах.

На даному етапі ( видача результатів) обов"язково має бути присутній основний та універсальний для паперових документів, але досить трудомісткий візуальний контроль . Даний контроль передбачає розгляд і аналіз отриманих показників документа, відповідність його заповнення, чіткість зображення, відсутність недодрукованих елементів. Тобто, за допомогою даного методу можна оцінити загальний вид документа, частковий логічний контроль виданих показників (наприклад період, відображений в документі повинен співпадати з плановим, тощо). Але, на жаль, людина не може обробити візуальну всю інформацію, приведену в документації, що вимагає попереднього машинного контролю.

Найбільш застосовувані методи програмного контролю здійснюють логічну перевірку реквізитів виводимих показників, а в разі виникнення помилок реагують належним чином ( в залежності від програмного забезпечення можливе як повідомлення оператора про виникнення помилки та очікування вибору певної дії з запропоновуваного йому списку-меню, так і повторне обчислення даних компонентів, без втручання людини).

На практиці застосовуються методи контролю :

- логічний контроль( по діапазону зміни значення реквізита, по повній номенклатурі, по логічних обмеженнях, по типу даних);

- арифметично-логічний контроль (контроль за частковими сумами чи добутками та контроль по модулю).

Як окремий вид контролю класифікують метод верифікації, який полягає в дублюванні даних з наступним співставленням. Але даний метод контролю застосовується переважно при вводі інформації.

Розглянемо математичну модель задачі визначення фактичної вартості витрати матеріалів на виробництву при застосуванні інвентарного методу. На першому етапі на основі залишків на початок та кінець періоду та приходу матеріалів на виробництво по кожній номенклатурній групі розраховується витрата матеріалу в натуральних показниках як

Вмij=Зп.пij - З к.пij + åПрмij (1.1)

де Вмij - витрати i-го матеріалу в j-ому цеху за місяць;

Зп.пij, Зк.пij - залишки i-го матеріалу по j-ому цеху

відповідно на початок і на кінець звітного періоду;

Прмij - прихід i-го матеріалу до j-го цеху згідно

первинних документів;

n - кількість документів за період.

Витрата по підприємству становить

Вмі=å Вмij (1.2)

На наступому етапі потрібно розрахувати нормативні витрати матеріалів на програму за період на порівняти їх з фактичними для подальшого аналізу економності виробничого процесу

- по матеріалу по виробництву в цілому

Вмні=å Вмнij (1.3)

- по цехах

Вмнij= å Вмнijk (1.4)

- на виробництво к-го виробу на програму по цеху

Вмнijk=Nвтik Пкj (1.5)

де Nвтik - норма витрати і-го матеріалу на к-ий виріб;

 Пкj - виробнича програма на к-ий виріб в j -ому цеху;

Вмнijk - витрата і-го матеріалу в j-ому цеху на к-ий

виріб;

Вмнij - витрата і-го матеріалу в j-ому цеху;

Вмнi - витрата і-го матеріалу по підприємству.

Важливо визначити витрату матеріалу на виготовлення кожного виробу, для забезпечення можливості подальшого розрахунку собівартості виробництва. Для цього скористаємося методом поділу витрати матеріалу згідно процентних співвідношень.Тобто, за наступною формулою визначаємо процентне співвідношення витрати матеріалу з загальної кількості для кожного виробу.

Прiк=Вмнi /Вмнik (Пк+Бк) (1.6)

де Прiк - процентне співвідношення для і - го матеріалу при виготовленні к-го виробу

Пк - виготовлена продукція (виробнича програма) к-го виробу,

Бк - бракована продукція, що вираховується як сума зафіксованого по документах браку.

Тепер скориставшись даними показниками ми можемо визначити, з певним наближенням, дійсну витрату матеріалу для виготовлення виробу

Вдік=Вмі Прік (1.7)

де Вдік - дійсна витрата матеріалу на виробництво к-го виробу.

Для порівняння дійсної та нормативної витрати матеріал обчислимо відхилення, які визначатимуться як :

1. в натуральних показниках

Від ік=Вдік-Внік (1.8)

2. в процентному співвідношенні

Првід.ік=Від.ік/Внік*100 (1.9)

Тоді повна вартість фактичних витрат матеріалів буде визначатися як

Вік=Вдмік Цмі Трі (1.10);

де Цмі - ціна одиниці і-го матеріалу;

Трі - процент транспортнозаготівельних витрат

для і-го матеріалу.

Повна витрата матеріалу по підприємству в розрахункових оптових цінах становитиме

В=å å Вiк (1.11).

Запроектовані методи перевірки вихідної інформації будуть описані в розділі 3.

2. Інформаційне забезпечення задачі.

2.1 Розробка класифікаторів та кодів.

При машинній обробці інформації реальні назви реквізитів-ознак, які входять до складу вхідних і результуючих документів документів необхідно закодувати, тобто представити у вигляді числових позначень. Це дає можливість економного використання пам"яті ЕОМ при обробці інформації, але вимагає створення додаткових довідкових файлів. Також з кодифікованими реквізитами легше виконувати арифметичні та логічні операції в процесі обробки інформації.

Множини однотипних реальних назв прийнято називати номенклатурою (переліком назв). Опис класифікаторів та систем кодування приведено в таблиці 2.1