Р. вўн зазначаї, що соцўологўя вивчаї "форми спўльного життя лю-

1878 р. вўн зазначаї, що соцўологўя вивчаї "форми спўльного життя лю-

дей, розвитку, виховання ў т.д.". Сьогоднў загальноприйнятим ї розумўн-

ня предмета соцўологў∙ як науки про соцўальнў спўльноти, котрў ў ї, по

сутў, "формами спўльного життя" людей.

Вивчення соцўальних явищ, зазначаї мислитель, пов'язане з величез-

ною складнўстю людських взаїмин, численними переплетеннями причин ў

5;1

- 10 -

наслўдкўв, що в свою чергу породжують новў видимў й прихованў причини

та наслўдки, якў важко пўддаються виявленню. Ў тому немаї науки "труд-

нўшо∙ ў бўльше запутано∙, але одночасно тако∙ важливо∙, як наука про

людину ў людське життя".

Еволюцўйний розвиток суспўльства, його етапи та перспективи Ўван

Франко розглядаї найбўльш фундаментально у двох працях - "Мислў о ево-

люцў∙ в ўсторў∙ людськостў" та "Що таке поступ?". Вони свўдчать, що ав-

тор був глибоко обўзнаний ўз новўтнўми досягненнями "наук соцўо-

логўчних" ў тих вчених, що пўднялися до "оброблення" та узагальнення

емпўрўчних фактўв, - Бокля, Маркса, Спенсера, Тейлора та ўн.

Майбутнї людства Ў.Франко вбачаї не в пануваннў одного класу над

ўншим, не в боротьбў бўдних проти багатих, не у "всесвўтнўй рўзанинў",

а в прогресў технўки, розвитковў науки, культури, освўти, моралў й пе-

реконаннў, що "послўднўй акт велико∙ революцў∙ соцўально∙ буде остўльки

лагўднўший, оскўльки освўта ў наука зможе прояснити масам робочого на-

роду цўль ў способи цўлого дўла", - пише вўн у працў "Наука ў ∙∙ стано-

вище щодо працюючих класўв".

Учений прекрасно розумўв, що ўсторўя - складний процес, не звичай-

ний перелўк "важливих подўй" - воїн, дўючих осўб, процесўв, наслўдкўв,

що вона нўколи не може стати "повною, скўнченою, такою, про котру мож-

на сказати: се будинок готовий, нў однўї∙ цеглини в нўм не хибуї.

...Ўсторўя назавсўгди останеться таким будинком, котрий кожне нове по-

колўння в бўльшўй або в меншўй частинў перебудовуї ў пересипаї вўдповў-

дно до власних потреб, до власних поглядўв". Вона ї закономўрним проце-

сом, а людство в своїму розвитку пўдпорядковане певним "законам, а не

залежить вўд примх ў бажань окремих людей". В ўсторў∙ укра∙нсько∙ нау-

ки це була нова методологўя ў нова парадигма для ўсторўографў∙ в ро-

зумўннў ўсторичного процесу розвитку суспўльства, його джерел, ме-

ханўзмўв ў рушўйних сил.

Ўван Франко дуже високо оцўнюї збирання ў вивчення фольклору, що,

як вўн пўдкреслюї, допомагало "глибше заглядати в душу свого народу",

сприяло формуванню нацўонально∙ свўдомостў, особливо ўнтелўгенцў∙, та

справў вўдродження нацў∙.

Будучи видатним ученим ў водночас впливовим громадсько-полўтичним

дўячем, М.Грушевський придўляв велику увагу як теоретичним, так ў пра-

5;1

- 11 -

ктично-полўтичним проблемам розбудови молодо∙ Укра∙нсько∙ держави. Ком-

плекс цих проблем мўстив у собў як суто соцўологўчнў питання (соцўаль-

но-класова структура суспўльства, проблема взаїмовўдносин мўста й села,

динамўка громадських суспўльно-полўтичних настро∙в), так ў соцўологўчнў

аспекти питань державного будўвництва (проблема суспўльно-полўтичного

устрою, нацўональна полўтика - етносоцўологўя та етнополўтика, соцўо-

логўя суспўльно∙ моралў).

Найбўльш адекватний вираз соцўологўчнў ўнтереси вченого, що форму-

валися пўд теоретичним впливом ўдей класично∙ позитивўстсько∙ традицў∙,

французько∙ соцўологўчно∙ школи Дюркгейма, антропологўчних дослўдўв

Левў-Брюля, Л.Моргана, етнологў∙ та психологў∙ В.Вундта, найшли в його

курсў "генетично∙ соцўологў∙", яка була своїрўдним вступом до початкўв

еволюцў∙ громадянства в Укра∙нў.

"Генетична соцўологўя", ўде∙ яко∙ Грушевський розвиваї на сторўн-

ках сво∙х "Початкўв громадянства", продовжила цю актуальну дослўдницьку

соцўологўчну традицўю вивчення людського суспўльства й суспўльностў.

Завдання цўї∙ працў вчений визначаї у такий спосўб - "в популярнўй ў

короткўй формў... ознайомити ширшў верстви нашого громадянства з

новўшими течўямив сўй сферў, з фактами ў помўченнями, поробленими

спўльною працею цивўлўзованих народўв".

М.Грушевський по-своїму розв'язуї проблему механўзму еволюцў∙ люд-

ського суспўльства й рўзних форм суспўльностў. Аналўзуючи соцўальнў

факти того часу та дослўдження соцўально∙ еволюцў∙ в минулому, вчений

доходить висновку про вирўшальну роль у вўчних змўнах людського життя

невпинно∙ конкуренцў∙ ўндивўдуалўстських та колективўстських тенденцўй

ў перўоидчного чергування переваги то одних, то других. Саме ця бо-

ротьба двох тенденцўй ї, на думку Грушевського, основою того ритму

соцўально∙ еволюцў∙, котрий дослўджуї соцўологўя ў всў соцўальнў науки.

В концепцў∙ "генетично∙ соцўологў∙" Грушевський намагаїться по-

лўдовно впроваджувати свўй методологўчний принцип органўчного синтезу

основних факторўв розвитку людського суспўльства - бўологўчного,

психўчного та соцўального.

Перша стадўя розвитку суспўльностў характеризуїтся, за Грушев-

ським, перевагою бўологўчних факторўв розвитку досоцўальних форм ор-

ганўзацў∙ та вўдокремленням людини й людського колективу зў сфери тва-

ринного ўснування з подальшим поглибленням дў∙ соцўального та психо-

5;1

- 12 -

логўчного факторўв.

Друга стадўя характеризуїться пануванням племўнно-родово∙ ор-

ганўзацў∙ та процесами ∙∙ поступового розкладу пўд впливом економўчно∙

диференцўацў∙, розвитком особисто∙ власностў та вўдокремленням родини

чи родинно∙ сўм'∙ ўз загалу племенў. Формуїться влада та соцўальнў вер-

стви, яким вона належить, - вўйськова аристократўя, цивўльнў та

релўгўйнў авторитети.

Процеси розкладу племўнно-родово∙ органўзацў∙ неминуче приводять

до формування класово∙ держави, що й знаменуї собою наступ третьо∙

стадў∙ розвитку суспўльностў.

У теоретичнўй спадщинў М.С.Грушевського становлять значний ўнтерес

ўде∙ та концепцў∙, що тўсно пов'язанў з його громадсько-полўтичною

дўяльнўстю. Умовно можна окреслити ∙х як "полўтична соцўологўя" Грушев-

ського. У сво∙й полўтичнўй соцўологў∙ М.Грушевський з неупередженўстю й

терпўнням ученого ў водночас ўз практичним досвўдом полўтика дослўджуї

ў визначаї тў предумови, обставини й перспективи, за яких розвивалося й

буде розвиватись укра∙нське суспўльство. В цўлковитўй вўдповўдностў з

методом свої∙ "генетично∙ соцўологў∙" вўн виводить генезис ўде∙ ук-

ра∙нсько∙ державностў, починаючи з найдавнўших часўв Ки∙всько∙ Русў й

кўнчаючи проголошенням Укра∙нсько∙ держави у 1917 р.

М.Грушевський виконуї величезнў за сво∙м значенням завдання - об-

грунтовуї ўсторично, теоретично та юридично право укра∙нського народу

на власну державу, довўвши, що цей народ ўснуї як окремий ўсторичний,

культурний та етнўчний суб'їкт. "Це людина, яка встановила науковў,

точнў пўдстави нашо∙ державностў", - сказав про нього В.Винниченко.

Займаючись питанням укра∙нсько∙ нацўонально-культурно∙ осўбностў,

М.С.Грушевський розробляв деякў загальнў методологўчнў проблеми теорў∙

соцўально∙ та нацўонально∙ ўдентичностў. Зокрема, становить ўнтерес

розроблена ним система факторўв формування нацўонально-культурно∙ ўден-

тичностў та нацўонально∙ самосвўдомостў. Серед головних факторўв тако-

го роду вчений видўляї, крўм спўльного ўсторичного шляху розвитку, ет-

нўчне походження, мову та самоусвўдомлення своїў принадлежностў до пев-

но∙ культурно-етнўчно∙ спўльноти. Теоретичнў пўдстави концепцў∙ М.Гру-

шевського збўгаються у сво∙й основў з провўдними сучасними розробками

цўї∙ проблематики.

Концепцўя нацўонального миру, що ї кўнцевою метою етнополўтики

5;1

- 13 -

М.С.Грушевського, органўчно доповнюї його теорўю укра∙нсько∙ соцўально∙

гармонў∙. Наочним втўленням ў соцўальним забезпеченням останньо∙ мало

стати нове уявлення про громадянськўсть ў громадянство - "державу-гро-

маду", за висловом самого вченого, - "подўбне за означенням новўй

релўгў∙ для народу".

Демократичнў за своїю суттю принципи нацўонально∙ полўтики

Укра∙ни, якў були розробленў в сво∙х основах М.С.Грушевським, безумов-

но, вимагали й вимагають для свої∙ повно∙ реалўзацў∙ створення демокра-

тичних умов ў розвитку демократичного громадянського суспўльства.

Перетворити соцўологўю в справжню науку про суспўльство було од-

ним ўз найважливўших завдань у сферў соцўальних наук видатного ук-

ра∙нського теоретика права, фўлософа, соцўолога, полўтичного дўяча Бог-

дана Олександровича Кўстякўвського (1868-1920).

В сво∙й дисертацў∙ "Суспўльство ў особистўсть" вўн дотримувався

позицў∙ соцўально-психологўчного напряму в соцўологў∙, з точки зору

якого суспўльство - результат психологўчно∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами.

За тако∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами встановлюїться спўльнўсть почуттўв,

бажань та ўдей, що перетворюї групу ўндивўдумўв у соцўальне формування

ў, нарештў, в суспўльство. "Дўя суспўльства, - писав у цўй працў Костя-

кўвський, - полягаї не лише в кўлькўснўй ў ўнтенсивнўй змўнў десь уже

ўснуючих однакових почуттўв у ўндивўдўв, якў складають суспўльство, але

так само, в значнўй мўрў, в створеннў цўї∙ спўльностў почуттўв у ўнди-

видўв, якў первўсно не мають нўчого спўльного, або в створеннў сус-

пўльних рухўв ў прагнень у замкнених суспўльних колах. Кожний зокрема

ўснуї передусўм просто як ўндивўд, або, вживаючи розмовний вислўв, як

приватна особа: вўн куї, кравцюї, шиї чоботи ў т.ўн. ў цўлком поглину-

тий приватними заняттями та ўнтересами. Якщо ж цў приватнў особи хо-

чуть брати участь у суспўльному життў, то вони повиннў, в кожному разў,

однаково вўдчувати й бажати. Ця однорўднўсть у почуттях ў бажаннях

з'являїться лише завдяки взаїмодў∙ мўж особистостями ў отже, маї бути

створена якўсною змўною ўндивўдуальних психўчних станўв".

На думку Кўстякўвського, перетворення соцўологў∙ в строгу науку

вимагаї виконання наступних умов. Перша умова стосуїться понятўйного

апарату соцўально∙ науки. Критично повиннў бути проаналўзованў основнў

соцўально-науковў поняття, такў як суспўльство, держава, право ў т.д.

5;1

- 14 -

Згўдно з цим Кўстякўвський дўлить свою монографўю "Соцўальнў науки ў

право" на чотири великў роздўли: "Суспўльство", "Право", "Держава",

"Культура".

Другою важливою умовою ї застосування причинних вўдносин у сферў

соцўальних явищ. Застосування поняття причинностў вимагаї вирўшення пи-

тань про необхўднўсть ў випадковўсть соцўальних процесўв, можливўсть ў

дўйснўсть. У сферў явищ важливо визначити рўвень аналўзу, на якому мож-

на простежити причиннў й необхўднў зв'язки.

Третьою умовою, що даї змогу вирўшити питання про науково строгу

соцўальну науку, ї проблема цўнностей. Кўстякўвський визначаї ∙∙ як

проблему норм. Норми, за Кўстякўвським, - це певнў цўннўснў регулятиви,

що впливають на соцўальне життя.

На переконання Кўстякўвського, соцўальна наука може працювати ли-

ше при певному рўвнў рўвнў узагальнення дўйсностў, який фўксуїться в

науково-соцўальних поняттях.

У працў "Соцўальнў науки ў право" Кўстякўвський не вўдокремив кри-

тику соцўологўчних понять у самостўйний роздўл. Як зазначив сам учений,

"мої завдання не побудувати систему, а пўдготувати шляхи ў засоби, якў

допоможуть здобувати ў створювати наукове знання".

У вченнў про право, найбўльш опрацьованўй частинў теоретично∙

спадщини Кўстякўвського, конкретизуються тў принципи пўзнання

соцўальних явищ, якў вўн виробив, дослўджуючи загальнў питання соцўо-

логў∙.

Дво∙ста природа права: з одного боку, це сфера чисто∙ належностў,

зовнўшня форма ўснування справедливостў ў свободи, з ўншого - воно на-

лежить до сфери соцўальних вўдносин, вўдносин мўж окремими ўндивўдами ў

соцўальними групами, являючи собою суму норм, що встановлюють ком-

промўс мўж рўзними вимогами, - вимагаї вўд учених дво∙стого методу,

своїрўдного методологўчного плюралўзму в дослўдженнў.

З точки зору Кўстякўвського, неправильнў тў вчення про право, якў

розглядають його лише з одного боку; так, соцўологўчний пўдхўд до пра-

ва забуваї про його цўннисний характер, але цўннисний пўдхўд також маї

пам'ятати про те, що ўдея права завжди втўлюїться в конкретному

суспўльствў, яке складаїться з певних соцўальних груп з рўзними, часто

суперечливими ўнтересами. Згўдно з такою сутнўстю права Кўстякўвський

видўляї чотири пўдходи до його аналўзу: соцўологўчний, психологўчний,

5;1

- 15 -

догматичний ў нормативний. Першў два пўдходи розглядають право як

реальне причиново-зумовлене явище, яке входить в структуру ўснуючих

соцўальних зв'язкўв. Якщо соцўологўчний пўдхўд спрямований на аналўз

права як явища природного порядку, на вивчення законўв його розвитку й

виникнення, то психологўчний пўдхўд пов'язаний з вивченням того, що в

сучаснўй термўнологў∙ описуїться поняттям правосвўдомостў.

Догматичний (юридичний) пўдхўд до права вивчаї систему правових

норм або правовий порядок, що дўї в ўсторично визначеному суспўльствў.

Останнўй пўдхўд до вивчення права - нормативний або телеологўчний

- припускаї, що в правў реалўзуються "трансцендентальнў" цўлў: рацўо-

нальнў та етичнў. Рацўональна мета в правў полягяї в тому, що ∙й зав-

жди притаманне прагнення до максимально∙ повноти логўчно завершеного

цўлого, позбавленого суперечностей. Етична природа права, на думку

Кўстякўвського, полягаї в його спроможностў висловлювати ўде∙ свободи ў

справедливостў. Право - це справедливўсть ў свобода в ∙х зовнўшнўх, зу-

мовлених суспўльним середовищем формах. "Право рухаїться ў зумов-

люїться рўзними етичними цўлями: воно ї одночасно носўїм свободи ў

справедливостў. Право прагне втўлити в собў свободу ў справедливўсть

якомога повнўше ў досконалўше".

Серед властивого росўйськўй ўнтелўгенцў∙ на рубежў столўть право-

вого нўгўлўзму дўяльнўсть Кўстякўвського як фўлософа ў теоретика права

важко переоцўнити. В сво∙х працях ў публўчних виступах вўн закликав

кожного громадянина до участў в створеннў, застосуваннў ў втўленнў пра-

ва, пўдпорядковуючи цьому завданню творче натхнення, запити розуму,

напруження почуттўв ў зусилля волў.

 В ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки Укра∙ни до недавнього часу було

невўдомим ўм'я одного з видатних ∙∙ представникўв, котрий чимало зро-

бив як для ўнституцўалўзацў∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙, так ў для ∙∙ роз-

витку - Микити Шаповала. Головною причиною замовчування його наукового

доробку була примўтна роль цього вўдомого полўтичного дўяча в ўсторў∙

укра∙нсько∙ держави - Центральнўй Радў та УНР.

Микита Шаповал як полўтичний дўяч ў учений один з перших ук-

ра∙нських науковцўв зрозумўв практичне значення соцўологў∙ як науки,

без теорў∙ ў методўв яко∙ неможливо вирўшувати прагматичнў соцўальнў,

економўчнў, полўтичнў та ўншў проблеми, що постають перед Укра∙ною у

5;1

- 16 -

зв'язку з потребами ∙∙ вўдродження пўсля втрати незалежностў. Виходячи

з глибокого переконання про тўсний зв'язок "науки ў життя", М.Шаповал

пўдкреслюї, що "полўтика може наукою стати лише на грунтў соцўологў∙ ў

соцўографў∙", бо вўдродження укра∙нського народу неможливе без "серйоз-

но∙ органўзацў∙ соцўологўчних студўй", оскўльки народ, що "йтиме помац-

ки, що не бачитиме перспектив, що не розбиратиметься в супўльних спра-

вах, впаде жертвою могутньо∙ механўки мўжнародного й суспўльного життя".

Задум створення Укра∙нського ўнституту громадознавства в Празў ви-

никаї у його засновника з внутрўшнього переконання в необхўдностў "гли-

бокого аналўзу" соцўальних процесўв, чого не може дати зовнўшнї ∙х

спостереження та описання. У зв'язку з цим Шаповал розробляї план ор-

ганўзацў∙ соцўологўчного ўнституту, котрий займався б глибоким дос-

лўдженням соцўальних явищ ў процесўв насамперед укра∙нського життя.

Ўнститут громадознавства був створений у Празў при пўдтримцў уря-

ду ЧСР в листопадў 1924 р. В ньому ўснували три вўддўли: народознав-

ства, господарства ў технўки, соцўологў∙ ў полўтики. Вўддўл народо-

знавства займався загальними проблемами народознавства, дослўдженням

розвитку форм "людських органўзацўй" (суспўльств, народўв), вивченням

витворўв духовно∙ дўяльностў, суспўльно∙ свўдомостў та ўн. Вўддўл гос-

подарства (економўки) ў технўки провадив дослўдження економўчних стру-

ктур ў процесўв, вивчав економўку Укра∙ни та ∙∙ сусўдўв, систему еко-

номўчних зв'язкўв тощо, а вўддўл соцўологў∙ й полўтики зосередився на

дослўдженнях соцўально∙ статистики, рўзноманўтних форм життїдўяльностў

суспўльств ў соцўальних процесўв, аналўзў процесўв виникнення ў розвит-

ку суспўльних форм органўзацў∙ та управлўння суспўльним життям та ўн.

У липнў 1927 р. при Ўнститутў було вўдкрито Укра∙нський робўтни-

чий унўверситет. Тут викладався курс громадознавства (теоретична соцўо-

логўя), студенти набували знання з "суспўльно∙ полўтики" (про соцўальнў

процеси, суспўльнў чинники, соцўальну генетику), оволодўвали ўсторўїю

соцўологў∙, соцўальною педагогўкою, концепцўями соцўального контролю та

ўн. Читалися лекцў∙ з укра∙нознавства та соцўографў∙ Укра∙ни, де

всебўчно висвўтлювались питання географў∙, населення, ўсторў∙ укра-

∙нського письменства, мистецтва, господарства, вўдродження, революцў∙.

Програма з проблем сучасно∙ политики включала такў питання, як робўтни-

ча, земельна, селянська, нацўональна, вўйськова справи, свўтове госпо-

дарство, взаїмовўдносини Росў∙ й Укра∙ни та ўн. Спўвпрацўвниками цього

5;1

- 17 -

ўнституту було опублўковано або пўдготовлено до друку багато цўкавих

праць, бўльша частина котрих мало або зовсўм невўдома в Укра∙нў сьо-

годнў. Серед виданих були працў С.Бородаївського "Ўсторўя кооперацў∙",

М.Ю.Шаповала "Вўйсько з соцўологўчного погляду", "Органўзацўя укра-

∙нських соцўологўчних студўй", "Укра∙нська соцўологўя", а серед пўдго-

товлених до друку наприкўнцў 1927 р. були працў Л.Бўлецького "Соцўо-

логўчний метод в лўтературнўй критицў", Т.Гриба "Соцўологўчна теорўя

нацў∙", В.Петрўва "Соцўологўчна теорўя оборони нацў∙" та ўн.

Микитў Шаповалу належить прўоритет в укра∙нськўй соцўологў∙ у

розробцў системи загально∙ соцўологўчно∙ теорў∙. Мова йде про його фун-

даментальну працю "Загальна соцўологўя", написану як курс лекцўй для

студентўв Укра∙нського робўтничого унўверситету при Ўнститутў громадо-

знавства в Празў. Учений розглядаї тут соцўологўю як практичну науку

про життя суспўльства, котру потрўбно знати, щоб "не блукати потемки в

громадських справах, а свўдомо розбўратись в ∙х ў керувати ними", бо

укра∙нцям "нема ўншого виходу, як взятися до вивчення суспўльства: або

ми пўзнаїмо його науково ў станемо активними, дўяльними, творчими, або

... будемо лише скўглити вўд болю рабства ў не зрушимось з мўсця, не

визволимось з неволў". Усвўдомлення ролў ў значення наукового розумўння

суспўльства на основў глибокого знання законўв його розвитку та фун-

кцўонування червоною ниткою проходить крўзь усў соцўологўчнў працў

М.Шаповла.

Предметом спецўального аналўзу в соцўологў∙ М.Шаповала ї характе-

ристика складних соцўальних чинникўв, котрў детермўнують ўндивўдуальну

ту групову дўяльнўсть. Ўндивўд дўї не сам по собў, а в об'їднаннў з

ўншими. Така взаїмодўя утворюї новў об'їднання людей, новў соцўальнў

групи, системи, а тому такў спўльностў синтезують ўндивўдуальне та за-

гальне, утворюючи "комплекси сил, збўрникўв ∙х, якў ми сприймаїмо як

окремў сполученў, складнў їдностў", котрў називаються колективами, або

соцўальними силами. Соцўальнў сили М.Шаповал розглядаї як спосўб

поїднання, зв'язку людей, як чинник, що "утворюї всяку вза∙мочиннўсть

мўж людьми".

М.Шаповал вважаї необхўдним створення "соцўологў∙ мови", котра

розкривала б ∙∙ соцўальнў функцў∙ в суспўльствў, що поглибило б наше

знання супўльного життя. У цьому ж значеннївому контекстў вўн розглядаї

письмо як знакову систему, що допомагаї закрўплювати нагромадженвй люд-

5;1

- 18 -

ський досвўд, передавати його наступним генерацўям, ў як така вона без-

посередньо впливаї на поведўнку й життїдўяльнўсть людських скупин та на

∙х ўсторичну долю.

Соцўологўчна спадщина М.Шаповала маї велике значення не лише в

ўсторико-соцўологўчному аспектў, вона актуальна й сьогоднў, оскўльки

чимало ўдей ў рекомендацўй в умовах розбудови ново∙ Укра∙ни набувають

практичного значення, застерўгають проти повторення трагўчних помилок

минуло∙ ўсторў∙ нашо∙ кра∙ни.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Ўсторўя розвитку соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў вўдтворюї не лише

загальнў закономўрностў становлення системи соцўологўчного знання без-

вўдносно до ўсторичного простору й часу, а й вўддзеркалюї всю склад-

нўсть економўчних, полўтичних, соцўальних, пўзнавально-наукових проце-

сўв, проблем, умов, тенденцўй, що матерўалўзувалися в конкретних ўдеях,

вченнях концепцўях, проблема та уявленнях вўтчизняних мислителўв. Саме

цей змўстовно-проблемний аспект, а не якўсь особливў форми знання чи

мислення дають пўдстави вўдокремити укра∙нську соцўологўю як спе-

цифўчну форму соцўально∙ саморефлексў∙ нашого етносу, як елемент теоре-

тичного самоусвўдомлення ним сво∙х специфўчних ў загальнолюдських

соцўокультурних рис та особливостей.

КУльтура, соцўальна структура, багатоманўтнўсть соцўальних вўдно-

син, норм, цўнностей, традицўй, символўв тощо, усвўдомлених ў вўдтворе-

них у суспўльнўй свўдомостў, - все це утворюї той специфўчний соцўо-

культурний колорит, котрий в системў наукового соцўологўчного знання

уособлюїться не лише в загальновизнаних принципах, ўдеях, теорўях, ме-

тодах, якў стають загальнолюдським надбанням, а й вўдбивають специфўчнў

особливостў розвитку соцўологўчного знання в рўзних кра∙нах (Соцўо-

логўя США, Францў∙, Нўмеччини тощо).

На Укра∙нў склалися необхўднў передумови для ўнституцўалўзацў∙

соцўологў∙. Укра∙нське суспўльство потребувало об'їктивного наукового

знання про власну природу, про свої мўсце й роль у всесвўтнўй та ївро-

пейськўй ўсторў∙ ў культурў. Доказом цього ї багата спадщина,

оригўнальнў, глибокў ўде∙, проблеми й концепцў∙ в творчостў М.Костома-

5;1

- 19 -

рова, М.Драгоманова, Ў.Франка, М.Грушевського, Б.Кўстякўвського, М.Ша-

повала та ўн.

Ўнституцўалўзацўя соцўологў∙ в СРСР, незважаючи на суворий конт-

роль за ∙∙ розвитком з боку партўйно-адмўнўстративно∙ системи, сприяла

розвитку соцўологўчних дослўджень ў в Укра∙нў. Першими паростками цього

процесу тут стали так званў лабораторў∙ конкретних соцўологўчних дос-

лўджень, створенў на початку 60-х рокўв. Така лабораторўя почала фун-

кцўонувати в 1961 р. в Ки∙вському державному унўверситетў ўм.Шевченка

при кафедрў фўлософў∙. Подўбнў лабораторў∙ були вўдкритў у Львўвському,

Харкўвському унўверситетах, а згодом ў в ўнших вузах Укра∙ни.

Ўз започаткуванням соцўологўчно∙ освўти розгорнулася пўдготовка

соцўологўчних кадрўв вищо∙ квалўфўкацў∙. Було вўдкрито набўр до аспў-

рантури зў спецўальностў "соцўологўя". В груднў 1979 р. в Ки∙вському

унўверситетў була створена перша в його ўсторў∙ кафедра соцўологў∙, в

1986 р. - вўддўлення соцўологў∙, а з квўтня 1991 р. - факультет соцўо-

логў∙. Соцўологўчнў факультети чи вўддўлення були створенў також у Хар-

кўвському, Львўвському, Одеському, Днўпропетровському, Волинському

унўверситетах. В Укра∙нў в 1968 р. в структурў Ўнституту фўлософў∙ АН

органўзований соцўологўчний вўддўл, на базў якого восени 1990 р. ство-

рено Ўнститут соцўологў∙ Академў∙ наук Укра∙ни.

Дослўдження та вирўшення актуальних соцўальних ў теоретико-методо-

логўчних проблем дасть змогу поставити згодом нашу соцўологўчну науку

поряд з авторитетними школами ў течўями в свўтовўй сучаснўй соцўологў∙.

5;1

- 20 -

ВИКОРИСТАНА ЛЎТЕРАТУРА

1. Шаповал М. "Укра∙нська соцўологўя"

Прага, 1927 р.

2. Шаповал М."Соцўологўя укра∙нського вўдродження"

Ки∙в, 1994 р.

3. Грушевський М. "На порозў ново∙ Укра∙ни"

Ки∙в, 1991 р.

4. Довгич В.А. "Укра∙нська ўдея в полўтичнўй теорў∙ М.Драгоманова"

Ки∙в, 1991 р.

5. Франко Ў. "Мислў о еволюцў∙ в ўсторў∙ людьськостў"

Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.

6. Франко Ў. "Найновўшў напрямки в народознавствў"

Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.

7. Франко Ў. "Потреби аграрно∙ статистики"

Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.

8. Франко Ў. "Наука ў ∙∙ становище щодо працюючих класўв"

Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.

9. Франко Ў. "Лист до Ольги Рошкевич 20 вересня 1878р."

Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.20.

10. Кистяковский Б.А. "В защиту права (Интеллигенция и правосознание)"

Вехи М.,1991 г.

11. Депенчук Л.П. "Кистяковский: жизненный путь и философия"

Филос. и социол. мысль. М.,1992. N 1.