1878 р. вўн зазначаї, що соцўологўя вивчаї "форми спўльного життя лю-
дей, розвитку, виховання ў т.д.". Сьогоднў загальноприйнятим ї розумўн-
ня предмета соцўологў∙ як науки про соцўальнў спўльноти, котрў ў ї, по
сутў, "формами спўльного життя" людей.
Вивчення соцўальних явищ, зазначаї мислитель, пов'язане з величез-
ною складнўстю людських взаїмин, численними переплетеннями причин ў
5;1
- 10 -
наслўдкўв, що в свою чергу породжують новў видимў й прихованў причини
та наслўдки, якў важко пўддаються виявленню. Ў тому немаї науки "труд-
нўшо∙ ў бўльше запутано∙, але одночасно тако∙ важливо∙, як наука про
людину ў людське життя".
Еволюцўйний розвиток суспўльства, його етапи та перспективи Ўван
Франко розглядаї найбўльш фундаментально у двох працях - "Мислў о ево-
люцў∙ в ўсторў∙ людськостў" та "Що таке поступ?". Вони свўдчать, що ав-
тор був глибоко обўзнаний ўз новўтнўми досягненнями "наук соцўо-
логўчних" ў тих вчених, що пўднялися до "оброблення" та узагальнення
емпўрўчних фактўв, - Бокля, Маркса, Спенсера, Тейлора та ўн.
Майбутнї людства Ў.Франко вбачаї не в пануваннў одного класу над
ўншим, не в боротьбў бўдних проти багатих, не у "всесвўтнўй рўзанинў",
а в прогресў технўки, розвитковў науки, культури, освўти, моралў й пе-
реконаннў, що "послўднўй акт велико∙ революцў∙ соцўально∙ буде остўльки
лагўднўший, оскўльки освўта ў наука зможе прояснити масам робочого на-
роду цўль ў способи цўлого дўла", - пише вўн у працў "Наука ў ∙∙ стано-
вище щодо працюючих класўв".
Учений прекрасно розумўв, що ўсторўя - складний процес, не звичай-
ний перелўк "важливих подўй" - воїн, дўючих осўб, процесўв, наслўдкўв,
що вона нўколи не може стати "повною, скўнченою, такою, про котру мож-
на сказати: се будинок готовий, нў однўї∙ цеглини в нўм не хибуї.
...Ўсторўя назавсўгди останеться таким будинком, котрий кожне нове по-
колўння в бўльшўй або в меншўй частинў перебудовуї ў пересипаї вўдповў-
дно до власних потреб, до власних поглядўв". Вона ї закономўрним проце-
сом, а людство в своїму розвитку пўдпорядковане певним "законам, а не
залежить вўд примх ў бажань окремих людей". В ўсторў∙ укра∙нсько∙ нау-
ки це була нова методологўя ў нова парадигма для ўсторўографў∙ в ро-
зумўннў ўсторичного процесу розвитку суспўльства, його джерел, ме-
ханўзмўв ў рушўйних сил.
Ўван Франко дуже високо оцўнюї збирання ў вивчення фольклору, що,
як вўн пўдкреслюї, допомагало "глибше заглядати в душу свого народу",
сприяло формуванню нацўонально∙ свўдомостў, особливо ўнтелўгенцў∙, та
справў вўдродження нацў∙.
Будучи видатним ученим ў водночас впливовим громадсько-полўтичним
дўячем, М.Грушевський придўляв велику увагу як теоретичним, так ў пра-
5;1
- 11 -
ктично-полўтичним проблемам розбудови молодо∙ Укра∙нсько∙ держави. Ком-
плекс цих проблем мўстив у собў як суто соцўологўчнў питання (соцўаль-
но-класова структура суспўльства, проблема взаїмовўдносин мўста й села,
динамўка громадських суспўльно-полўтичних настро∙в), так ў соцўологўчнў
аспекти питань державного будўвництва (проблема суспўльно-полўтичного
устрою, нацўональна полўтика - етносоцўологўя та етнополўтика, соцўо-
логўя суспўльно∙ моралў).
Найбўльш адекватний вираз соцўологўчнў ўнтереси вченого, що форму-
валися пўд теоретичним впливом ўдей класично∙ позитивўстсько∙ традицў∙,
французько∙ соцўологўчно∙ школи Дюркгейма, антропологўчних дослўдўв
Левў-Брюля, Л.Моргана, етнологў∙ та психологў∙ В.Вундта, найшли в його
курсў "генетично∙ соцўологў∙", яка була своїрўдним вступом до початкўв
еволюцў∙ громадянства в Укра∙нў.
"Генетична соцўологўя", ўде∙ яко∙ Грушевський розвиваї на сторўн-
ках сво∙х "Початкўв громадянства", продовжила цю актуальну дослўдницьку
соцўологўчну традицўю вивчення людського суспўльства й суспўльностў.
Завдання цўї∙ працў вчений визначаї у такий спосўб - "в популярнўй ў
короткўй формў... ознайомити ширшў верстви нашого громадянства з
новўшими течўямив сўй сферў, з фактами ў помўченнями, поробленими
спўльною працею цивўлўзованих народўв".
М.Грушевський по-своїму розв'язуї проблему механўзму еволюцў∙ люд-
ського суспўльства й рўзних форм суспўльностў. Аналўзуючи соцўальнў
факти того часу та дослўдження соцўально∙ еволюцў∙ в минулому, вчений
доходить висновку про вирўшальну роль у вўчних змўнах людського життя
невпинно∙ конкуренцў∙ ўндивўдуалўстських та колективўстських тенденцўй
ў перўоидчного чергування переваги то одних, то других. Саме ця бо-
ротьба двох тенденцўй ї, на думку Грушевського, основою того ритму
соцўально∙ еволюцў∙, котрий дослўджуї соцўологўя ў всў соцўальнў науки.
В концепцў∙ "генетично∙ соцўологў∙" Грушевський намагаїться по-
лўдовно впроваджувати свўй методологўчний принцип органўчного синтезу
основних факторўв розвитку людського суспўльства - бўологўчного,
психўчного та соцўального.
Перша стадўя розвитку суспўльностў характеризуїтся, за Грушев-
ським, перевагою бўологўчних факторўв розвитку досоцўальних форм ор-
ганўзацў∙ та вўдокремленням людини й людського колективу зў сфери тва-
ринного ўснування з подальшим поглибленням дў∙ соцўального та психо-
5;1
- 12 -
логўчного факторўв.
Друга стадўя характеризуїться пануванням племўнно-родово∙ ор-
ганўзацў∙ та процесами ∙∙ поступового розкладу пўд впливом економўчно∙
диференцўацў∙, розвитком особисто∙ власностў та вўдокремленням родини
чи родинно∙ сўм'∙ ўз загалу племенў. Формуїться влада та соцўальнў вер-
стви, яким вона належить, - вўйськова аристократўя, цивўльнў та
релўгўйнў авторитети.
Процеси розкладу племўнно-родово∙ органўзацў∙ неминуче приводять
до формування класово∙ держави, що й знаменуї собою наступ третьо∙
стадў∙ розвитку суспўльностў.
У теоретичнўй спадщинў М.С.Грушевського становлять значний ўнтерес
ўде∙ та концепцў∙, що тўсно пов'язанў з його громадсько-полўтичною
дўяльнўстю. Умовно можна окреслити ∙х як "полўтична соцўологўя" Грушев-
ського. У сво∙й полўтичнўй соцўологў∙ М.Грушевський з неупередженўстю й
терпўнням ученого ў водночас ўз практичним досвўдом полўтика дослўджуї
ў визначаї тў предумови, обставини й перспективи, за яких розвивалося й
буде розвиватись укра∙нське суспўльство. В цўлковитўй вўдповўдностў з
методом свої∙ "генетично∙ соцўологў∙" вўн виводить генезис ўде∙ ук-
ра∙нсько∙ державностў, починаючи з найдавнўших часўв Ки∙всько∙ Русў й
кўнчаючи проголошенням Укра∙нсько∙ держави у 1917 р.
М.Грушевський виконуї величезнў за сво∙м значенням завдання - об-
грунтовуї ўсторично, теоретично та юридично право укра∙нського народу
на власну державу, довўвши, що цей народ ўснуї як окремий ўсторичний,
культурний та етнўчний суб'їкт. "Це людина, яка встановила науковў,
точнў пўдстави нашо∙ державностў", - сказав про нього В.Винниченко.
Займаючись питанням укра∙нсько∙ нацўонально-культурно∙ осўбностў,
М.С.Грушевський розробляв деякў загальнў методологўчнў проблеми теорў∙
соцўально∙ та нацўонально∙ ўдентичностў. Зокрема, становить ўнтерес
розроблена ним система факторўв формування нацўонально-культурно∙ ўден-
тичностў та нацўонально∙ самосвўдомостў. Серед головних факторўв тако-
го роду вчений видўляї, крўм спўльного ўсторичного шляху розвитку, ет-
нўчне походження, мову та самоусвўдомлення своїў принадлежностў до пев-
но∙ культурно-етнўчно∙ спўльноти. Теоретичнў пўдстави концепцў∙ М.Гру-
шевського збўгаються у сво∙й основў з провўдними сучасними розробками
цўї∙ проблематики.
Концепцўя нацўонального миру, що ї кўнцевою метою етнополўтики
5;1
- 13 -
М.С.Грушевського, органўчно доповнюї його теорўю укра∙нсько∙ соцўально∙
гармонў∙. Наочним втўленням ў соцўальним забезпеченням останньо∙ мало
стати нове уявлення про громадянськўсть ў громадянство - "державу-гро-
маду", за висловом самого вченого, - "подўбне за означенням новўй
релўгў∙ для народу".
Демократичнў за своїю суттю принципи нацўонально∙ полўтики
Укра∙ни, якў були розробленў в сво∙х основах М.С.Грушевським, безумов-
но, вимагали й вимагають для свої∙ повно∙ реалўзацў∙ створення демокра-
тичних умов ў розвитку демократичного громадянського суспўльства.
Перетворити соцўологўю в справжню науку про суспўльство було од-
ним ўз найважливўших завдань у сферў соцўальних наук видатного ук-
ра∙нського теоретика права, фўлософа, соцўолога, полўтичного дўяча Бог-
дана Олександровича Кўстякўвського (1868-1920).
В сво∙й дисертацў∙ "Суспўльство ў особистўсть" вўн дотримувався
позицў∙ соцўально-психологўчного напряму в соцўологў∙, з точки зору
якого суспўльство - результат психологўчно∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами.
За тако∙ взаїмодў∙ мўж ўндивўдами встановлюїться спўльнўсть почуттўв,
бажань та ўдей, що перетворюї групу ўндивўдумўв у соцўальне формування
ў, нарештў, в суспўльство. "Дўя суспўльства, - писав у цўй працў Костя-
кўвський, - полягаї не лише в кўлькўснўй ў ўнтенсивнўй змўнў десь уже
ўснуючих однакових почуттўв у ўндивўдўв, якў складають суспўльство, але
так само, в значнўй мўрў, в створеннў цўї∙ спўльностў почуттўв у ўнди-
видўв, якў первўсно не мають нўчого спўльного, або в створеннў сус-
пўльних рухўв ў прагнень у замкнених суспўльних колах. Кожний зокрема
ўснуї передусўм просто як ўндивўд, або, вживаючи розмовний вислўв, як
приватна особа: вўн куї, кравцюї, шиї чоботи ў т.ўн. ў цўлком поглину-
тий приватними заняттями та ўнтересами. Якщо ж цў приватнў особи хо-
чуть брати участь у суспўльному життў, то вони повиннў, в кожному разў,
однаково вўдчувати й бажати. Ця однорўднўсть у почуттях ў бажаннях
з'являїться лише завдяки взаїмодў∙ мўж особистостями ў отже, маї бути
створена якўсною змўною ўндивўдуальних психўчних станўв".
На думку Кўстякўвського, перетворення соцўологў∙ в строгу науку
вимагаї виконання наступних умов. Перша умова стосуїться понятўйного
апарату соцўально∙ науки. Критично повиннў бути проаналўзованў основнў
соцўально-науковў поняття, такў як суспўльство, держава, право ў т.д.
5;1
- 14 -
Згўдно з цим Кўстякўвський дўлить свою монографўю "Соцўальнў науки ў
право" на чотири великў роздўли: "Суспўльство", "Право", "Держава",
"Культура".
Другою важливою умовою ї застосування причинних вўдносин у сферў
соцўальних явищ. Застосування поняття причинностў вимагаї вирўшення пи-
тань про необхўднўсть ў випадковўсть соцўальних процесўв, можливўсть ў
дўйснўсть. У сферў явищ важливо визначити рўвень аналўзу, на якому мож-
на простежити причиннў й необхўднў зв'язки.
Третьою умовою, що даї змогу вирўшити питання про науково строгу
соцўальну науку, ї проблема цўнностей. Кўстякўвський визначаї ∙∙ як
проблему норм. Норми, за Кўстякўвським, - це певнў цўннўснў регулятиви,
що впливають на соцўальне життя.
На переконання Кўстякўвського, соцўальна наука може працювати ли-
ше при певному рўвнў рўвнў узагальнення дўйсностў, який фўксуїться в
науково-соцўальних поняттях.
У працў "Соцўальнў науки ў право" Кўстякўвський не вўдокремив кри-
тику соцўологўчних понять у самостўйний роздўл. Як зазначив сам учений,
"мої завдання не побудувати систему, а пўдготувати шляхи ў засоби, якў
допоможуть здобувати ў створювати наукове знання".
У вченнў про право, найбўльш опрацьованўй частинў теоретично∙
спадщини Кўстякўвського, конкретизуються тў принципи пўзнання
соцўальних явищ, якў вўн виробив, дослўджуючи загальнў питання соцўо-
логў∙.
Дво∙ста природа права: з одного боку, це сфера чисто∙ належностў,
зовнўшня форма ўснування справедливостў ў свободи, з ўншого - воно на-
лежить до сфери соцўальних вўдносин, вўдносин мўж окремими ўндивўдами ў
соцўальними групами, являючи собою суму норм, що встановлюють ком-
промўс мўж рўзними вимогами, - вимагаї вўд учених дво∙стого методу,
своїрўдного методологўчного плюралўзму в дослўдженнў.
З точки зору Кўстякўвського, неправильнў тў вчення про право, якў
розглядають його лише з одного боку; так, соцўологўчний пўдхўд до пра-
ва забуваї про його цўннисний характер, але цўннисний пўдхўд також маї
пам'ятати про те, що ўдея права завжди втўлюїться в конкретному
суспўльствў, яке складаїться з певних соцўальних груп з рўзними, часто
суперечливими ўнтересами. Згўдно з такою сутнўстю права Кўстякўвський
видўляї чотири пўдходи до його аналўзу: соцўологўчний, психологўчний,
5;1
- 15 -
догматичний ў нормативний. Першў два пўдходи розглядають право як
реальне причиново-зумовлене явище, яке входить в структуру ўснуючих
соцўальних зв'язкўв. Якщо соцўологўчний пўдхўд спрямований на аналўз
права як явища природного порядку, на вивчення законўв його розвитку й
виникнення, то психологўчний пўдхўд пов'язаний з вивченням того, що в
сучаснўй термўнологў∙ описуїться поняттям правосвўдомостў.
Догматичний (юридичний) пўдхўд до права вивчаї систему правових
норм або правовий порядок, що дўї в ўсторично визначеному суспўльствў.
Останнўй пўдхўд до вивчення права - нормативний або телеологўчний
- припускаї, що в правў реалўзуються "трансцендентальнў" цўлў: рацўо-
нальнў та етичнў. Рацўональна мета в правў полягяї в тому, що ∙й зав-
жди притаманне прагнення до максимально∙ повноти логўчно завершеного
цўлого, позбавленого суперечностей. Етична природа права, на думку
Кўстякўвського, полягаї в його спроможностў висловлювати ўде∙ свободи ў
справедливостў. Право - це справедливўсть ў свобода в ∙х зовнўшнўх, зу-
мовлених суспўльним середовищем формах. "Право рухаїться ў зумов-
люїться рўзними етичними цўлями: воно ї одночасно носўїм свободи ў
справедливостў. Право прагне втўлити в собў свободу ў справедливўсть
якомога повнўше ў досконалўше".
Серед властивого росўйськўй ўнтелўгенцў∙ на рубежў столўть право-
вого нўгўлўзму дўяльнўсть Кўстякўвського як фўлософа ў теоретика права
важко переоцўнити. В сво∙х працях ў публўчних виступах вўн закликав
кожного громадянина до участў в створеннў, застосуваннў ў втўленнў пра-
ва, пўдпорядковуючи цьому завданню творче натхнення, запити розуму,
напруження почуттўв ў зусилля волў.
В ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки Укра∙ни до недавнього часу було
невўдомим ўм'я одного з видатних ∙∙ представникўв, котрий чимало зро-
бив як для ўнституцўалўзацў∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙, так ў для ∙∙ роз-
витку - Микити Шаповала. Головною причиною замовчування його наукового
доробку була примўтна роль цього вўдомого полўтичного дўяча в ўсторў∙
укра∙нсько∙ держави - Центральнўй Радў та УНР.
Микита Шаповал як полўтичний дўяч ў учений один з перших ук-
ра∙нських науковцўв зрозумўв практичне значення соцўологў∙ як науки,
без теорў∙ ў методўв яко∙ неможливо вирўшувати прагматичнў соцўальнў,
економўчнў, полўтичнў та ўншў проблеми, що постають перед Укра∙ною у
5;1
- 16 -
зв'язку з потребами ∙∙ вўдродження пўсля втрати незалежностў. Виходячи
з глибокого переконання про тўсний зв'язок "науки ў життя", М.Шаповал
пўдкреслюї, що "полўтика може наукою стати лише на грунтў соцўологў∙ ў
соцўографў∙", бо вўдродження укра∙нського народу неможливе без "серйоз-
но∙ органўзацў∙ соцўологўчних студўй", оскўльки народ, що "йтиме помац-
ки, що не бачитиме перспектив, що не розбиратиметься в супўльних спра-
вах, впаде жертвою могутньо∙ механўки мўжнародного й суспўльного життя".
Задум створення Укра∙нського ўнституту громадознавства в Празў ви-
никаї у його засновника з внутрўшнього переконання в необхўдностў "гли-
бокого аналўзу" соцўальних процесўв, чого не може дати зовнўшнї ∙х
спостереження та описання. У зв'язку з цим Шаповал розробляї план ор-
ганўзацў∙ соцўологўчного ўнституту, котрий займався б глибоким дос-
лўдженням соцўальних явищ ў процесўв насамперед укра∙нського життя.
Ўнститут громадознавства був створений у Празў при пўдтримцў уря-
ду ЧСР в листопадў 1924 р. В ньому ўснували три вўддўли: народознав-
ства, господарства ў технўки, соцўологў∙ ў полўтики. Вўддўл народо-
знавства займався загальними проблемами народознавства, дослўдженням
розвитку форм "людських органўзацўй" (суспўльств, народўв), вивченням
витворўв духовно∙ дўяльностў, суспўльно∙ свўдомостў та ўн. Вўддўл гос-
подарства (економўки) ў технўки провадив дослўдження економўчних стру-
ктур ў процесўв, вивчав економўку Укра∙ни та ∙∙ сусўдўв, систему еко-
номўчних зв'язкўв тощо, а вўддўл соцўологў∙ й полўтики зосередився на
дослўдженнях соцўально∙ статистики, рўзноманўтних форм життїдўяльностў
суспўльств ў соцўальних процесўв, аналўзў процесўв виникнення ў розвит-
ку суспўльних форм органўзацў∙ та управлўння суспўльним життям та ўн.
У липнў 1927 р. при Ўнститутў було вўдкрито Укра∙нський робўтни-
чий унўверситет. Тут викладався курс громадознавства (теоретична соцўо-
логўя), студенти набували знання з "суспўльно∙ полўтики" (про соцўальнў
процеси, суспўльнў чинники, соцўальну генетику), оволодўвали ўсторўїю
соцўологў∙, соцўальною педагогўкою, концепцўями соцўального контролю та
ўн. Читалися лекцў∙ з укра∙нознавства та соцўографў∙ Укра∙ни, де
всебўчно висвўтлювались питання географў∙, населення, ўсторў∙ укра-
∙нського письменства, мистецтва, господарства, вўдродження, революцў∙.
Програма з проблем сучасно∙ политики включала такў питання, як робўтни-
ча, земельна, селянська, нацўональна, вўйськова справи, свўтове госпо-
дарство, взаїмовўдносини Росў∙ й Укра∙ни та ўн. Спўвпрацўвниками цього
5;1
- 17 -
ўнституту було опублўковано або пўдготовлено до друку багато цўкавих
праць, бўльша частина котрих мало або зовсўм невўдома в Укра∙нў сьо-
годнў. Серед виданих були працў С.Бородаївського "Ўсторўя кооперацў∙",
М.Ю.Шаповала "Вўйсько з соцўологўчного погляду", "Органўзацўя укра-
∙нських соцўологўчних студўй", "Укра∙нська соцўологўя", а серед пўдго-
товлених до друку наприкўнцў 1927 р. були працў Л.Бўлецького "Соцўо-
логўчний метод в лўтературнўй критицў", Т.Гриба "Соцўологўчна теорўя
нацў∙", В.Петрўва "Соцўологўчна теорўя оборони нацў∙" та ўн.
Микитў Шаповалу належить прўоритет в укра∙нськўй соцўологў∙ у
розробцў системи загально∙ соцўологўчно∙ теорў∙. Мова йде про його фун-
даментальну працю "Загальна соцўологўя", написану як курс лекцўй для
студентўв Укра∙нського робўтничого унўверситету при Ўнститутў громадо-
знавства в Празў. Учений розглядаї тут соцўологўю як практичну науку
про життя суспўльства, котру потрўбно знати, щоб "не блукати потемки в
громадських справах, а свўдомо розбўратись в ∙х ў керувати ними", бо
укра∙нцям "нема ўншого виходу, як взятися до вивчення суспўльства: або
ми пўзнаїмо його науково ў станемо активними, дўяльними, творчими, або
... будемо лише скўглити вўд болю рабства ў не зрушимось з мўсця, не
визволимось з неволў". Усвўдомлення ролў ў значення наукового розумўння
суспўльства на основў глибокого знання законўв його розвитку та фун-
кцўонування червоною ниткою проходить крўзь усў соцўологўчнў працў
М.Шаповла.
Предметом спецўального аналўзу в соцўологў∙ М.Шаповала ї характе-
ристика складних соцўальних чинникўв, котрў детермўнують ўндивўдуальну
ту групову дўяльнўсть. Ўндивўд дўї не сам по собў, а в об'їднаннў з
ўншими. Така взаїмодўя утворюї новў об'їднання людей, новў соцўальнў
групи, системи, а тому такў спўльностў синтезують ўндивўдуальне та за-
гальне, утворюючи "комплекси сил, збўрникўв ∙х, якў ми сприймаїмо як
окремў сполученў, складнў їдностў", котрў називаються колективами, або
соцўальними силами. Соцўальнў сили М.Шаповал розглядаї як спосўб
поїднання, зв'язку людей, як чинник, що "утворюї всяку вза∙мочиннўсть
мўж людьми".
М.Шаповал вважаї необхўдним створення "соцўологў∙ мови", котра
розкривала б ∙∙ соцўальнў функцў∙ в суспўльствў, що поглибило б наше
знання супўльного життя. У цьому ж значеннївому контекстў вўн розглядаї
письмо як знакову систему, що допомагаї закрўплювати нагромадженвй люд-
5;1
- 18 -
ський досвўд, передавати його наступним генерацўям, ў як така вона без-
посередньо впливаї на поведўнку й життїдўяльнўсть людських скупин та на
∙х ўсторичну долю.
Соцўологўчна спадщина М.Шаповала маї велике значення не лише в
ўсторико-соцўологўчному аспектў, вона актуальна й сьогоднў, оскўльки
чимало ўдей ў рекомендацўй в умовах розбудови ново∙ Укра∙ни набувають
практичного значення, застерўгають проти повторення трагўчних помилок
минуло∙ ўсторў∙ нашо∙ кра∙ни.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Ўсторўя розвитку соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў вўдтворюї не лише
загальнў закономўрностў становлення системи соцўологўчного знання без-
вўдносно до ўсторичного простору й часу, а й вўддзеркалюї всю склад-
нўсть економўчних, полўтичних, соцўальних, пўзнавально-наукових проце-
сўв, проблем, умов, тенденцўй, що матерўалўзувалися в конкретних ўдеях,
вченнях концепцўях, проблема та уявленнях вўтчизняних мислителўв. Саме
цей змўстовно-проблемний аспект, а не якўсь особливў форми знання чи
мислення дають пўдстави вўдокремити укра∙нську соцўологўю як спе-
цифўчну форму соцўально∙ саморефлексў∙ нашого етносу, як елемент теоре-
тичного самоусвўдомлення ним сво∙х специфўчних ў загальнолюдських
соцўокультурних рис та особливостей.
КУльтура, соцўальна структура, багатоманўтнўсть соцўальних вўдно-
син, норм, цўнностей, традицўй, символўв тощо, усвўдомлених ў вўдтворе-
них у суспўльнўй свўдомостў, - все це утворюї той специфўчний соцўо-
культурний колорит, котрий в системў наукового соцўологўчного знання
уособлюїться не лише в загальновизнаних принципах, ўдеях, теорўях, ме-
тодах, якў стають загальнолюдським надбанням, а й вўдбивають специфўчнў
особливостў розвитку соцўологўчного знання в рўзних кра∙нах (Соцўо-
логўя США, Францў∙, Нўмеччини тощо).
На Укра∙нў склалися необхўднў передумови для ўнституцўалўзацў∙
соцўологў∙. Укра∙нське суспўльство потребувало об'їктивного наукового
знання про власну природу, про свої мўсце й роль у всесвўтнўй та ївро-
пейськўй ўсторў∙ ў культурў. Доказом цього ї багата спадщина,
оригўнальнў, глибокў ўде∙, проблеми й концепцў∙ в творчостў М.Костома-
5;1
- 19 -
рова, М.Драгоманова, Ў.Франка, М.Грушевського, Б.Кўстякўвського, М.Ша-
повала та ўн.
Ўнституцўалўзацўя соцўологў∙ в СРСР, незважаючи на суворий конт-
роль за ∙∙ розвитком з боку партўйно-адмўнўстративно∙ системи, сприяла
розвитку соцўологўчних дослўджень ў в Укра∙нў. Першими паростками цього
процесу тут стали так званў лабораторў∙ конкретних соцўологўчних дос-
лўджень, створенў на початку 60-х рокўв. Така лабораторўя почала фун-
кцўонувати в 1961 р. в Ки∙вському державному унўверситетў ўм.Шевченка
при кафедрў фўлософў∙. Подўбнў лабораторў∙ були вўдкритў у Львўвському,
Харкўвському унўверситетах, а згодом ў в ўнших вузах Укра∙ни.
Ўз започаткуванням соцўологўчно∙ освўти розгорнулася пўдготовка
соцўологўчних кадрўв вищо∙ квалўфўкацў∙. Було вўдкрито набўр до аспў-
рантури зў спецўальностў "соцўологўя". В груднў 1979 р. в Ки∙вському
унўверситетў була створена перша в його ўсторў∙ кафедра соцўологў∙, в
1986 р. - вўддўлення соцўологў∙, а з квўтня 1991 р. - факультет соцўо-
логў∙. Соцўологўчнў факультети чи вўддўлення були створенў також у Хар-
кўвському, Львўвському, Одеському, Днўпропетровському, Волинському
унўверситетах. В Укра∙нў в 1968 р. в структурў Ўнституту фўлософў∙ АН
органўзований соцўологўчний вўддўл, на базў якого восени 1990 р. ство-
рено Ўнститут соцўологў∙ Академў∙ наук Укра∙ни.
Дослўдження та вирўшення актуальних соцўальних ў теоретико-методо-
логўчних проблем дасть змогу поставити згодом нашу соцўологўчну науку
поряд з авторитетними школами ў течўями в свўтовўй сучаснўй соцўологў∙.
5;1
- 20 -
ВИКОРИСТАНА ЛЎТЕРАТУРА
1. Шаповал М. "Укра∙нська соцўологўя"
Прага, 1927 р.
2. Шаповал М."Соцўологўя укра∙нського вўдродження"
Ки∙в, 1994 р.
3. Грушевський М. "На порозў ново∙ Укра∙ни"
Ки∙в, 1991 р.
4. Довгич В.А. "Укра∙нська ўдея в полўтичнўй теорў∙ М.Драгоманова"
Ки∙в, 1991 р.
5. Франко Ў. "Мислў о еволюцў∙ в ўсторў∙ людьськостў"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
6. Франко Ў. "Найновўшў напрямки в народознавствў"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
7. Франко Ў. "Потреби аграрно∙ статистики"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
8. Франко Ў. "Наука ў ∙∙ становище щодо працюючих класўв"
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.19.
9. Франко Ў. "Лист до Ольги Рошкевич 20 вересня 1878р."
Твори. Ки∙в, 1956 р. Т.20.
10. Кистяковский Б.А. "В защиту права (Интеллигенция и правосознание)"
Вехи М.,1991 г.
11. Депенчук Л.П. "Кистяковский: жизненный путь и философия"
Филос. и социол. мысль. М.,1992. N 1.
... , воно (держава) мусить мати господаря. Розуміючи усі недоліки монархій (перед його очима стояло беззаконня і свавілля царського самодержавства), Липинський хотів бачити в Україні втілення ідеальної монархії — гетьманату. В історії українського народу Липинський вирізняє два періоди під час правління гетьмана Богдана Хмельницького, коли виникла можливість появи спадкоємного гетьманства. Виборне ...
... притягають до себе різних кримінальних особистостей. І не випадково саме повії нерідко стають жертвами рекетирів, використовуються організованою злочинністю. Розділ 3. Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні Сьогодні соціологи фіксують вагоме помолодіння різних форм девіантної поведінки. Тому виникає необхідність більш розгорнуто обдивиться проблему молодіжної наркоманії. ...
... зору, виявилися в цей час пророками щодо домінації зв’язків горизонтального типу між різними дослідниками. Практика таких зв’язків розпочалася у Франції відразу після Другої світової війни. Анналісти третього покоління відточили ці традиції до належного рівня. Саме завершена система колективних досліджень у Франції і стала, на нашу думку, тією основою, на якій почало відроджуватися четверте ...
... » [11, с.773]. Отже, завершуючи огляд наукових джерел, видається можливим стверджувати, що, незважаючи на розробку у зазначених працях окремих ас-пектів формування й розвитку соціальної держави, ці проблеми залишаються недостатньо опрацьованими у рамках загальнотеоретичного державознавства і правознавства. А відтак — потребують подальших досліджень. 1.2 Методологічні аспекти дослідження сутності ...
0 комментариев