Навигация
Громадянська війна в США. Економічні причини і наслідки
30763
знака
0
таблиц
0
изображений
3. Громадянська війна в США. Економічні причини і наслідки.
У 50-х роках ХIХ ст. в промисловості Північно-Східної частини США запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 млн. до 1 млрд. дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. в промисловості було зайнято 1,3 млн. осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на Півночі, де випускали 75 % промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національного багатства США в 16 млрд. дол. на Північ припадало 68,7, на Південь - 31,3 %. Населення Півночі становило 20 млн. осіб, Півдня - 12 млн., зокрема 4 млн. рабів. Вартість промислової продукції за 1810-1850 рр. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3 % світового виробництва залізної руди, 8 % вугілля, текстильна промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості). Рабовласницьке господарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни.
Суперечності між північними і південними штатами викликали Громадянську війну в США (1861-1865 рр.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз'єднаності США.
Перед Громадянською війною і навіть після неї в країні зберігалося ще досить багато металургійних підприємств застарілого типу, у тому числі дрібних кричних горнів. Але по обсязі і вартості продукції (10-20%) вони здали свої позиції у всіх основних регіонах США. Горни перетворилися в придаток великого залізопрокатного виробництва, і лише невелика частина їхньої продукції самостійно надходила на ринок. Утім, пудлінгування не зіграло такої великої самостійної ролі в розвитку американської металургії, яку воно мало в Англії, де проіснувало з кінця XVIII в. до 1860-х років. У США бесемерівський спосіб одержання чавуну почав застосовуватися після закінчення Громадянської війни, тобто практично відразу після того, як кам'яне вугілля, пудлінгування і прокатка в основному встигнули витиснути технологію епохи мануфактури.
З обґрунтуванням висновку про завершення до початку 1860-х років промислового перевороту в чорній металургії ми дістаємо досить повну картину переходу від мануфактури до фабрики в найважливіших, вирішальних галузях американської індустрії.
Першорядними економічними показниками успіхів промислової революції в США стало досягнення до 1840 р. вирішальної переваги продукції промислового сектора над домашніми промислами в масштабі країни, а до 1860 р. - висування США на друге місце у світі по промисловому виробництву. По загальній довжині внутрішніх комунікацій, що обслуговуються паровим транспортом, США вийшли на перше місце, обігнавши Англію. До 1860 р. промисловий переворот в основному вже завершився на Північному сході, і це мало вирішальне значення для індустріалізації всієї країни в останній третині XIX століття,
До Громадянської війни шар промисловців формувався і на Півдні, але перетворення їх у підприємців цілком буржуазного типу відбулося вже в ході Реконструкції й індустріалізації південних штатів. Діалектика американського капіталістичного розвитку, що спиралася на такі його резерви, як фонд колонізованих земель, передова техніка і технологія, масова імміграція, полягала насамперед у тім, що на певному етапі воно створило плантаційне рабство як частину господарського механізму, а потім і знищило його в результаті Громадянської війни.
Громадянська війна між північними і південними штатами з'явилася неминучим наслідком наростання протиріч між двома суспільними системами усередині країни. В основі цих протиріч було питання про рабство, яке цілком визначало економічні і політичні інтереси плантаторів. «Програма-максимум» найбільш агресивних кіл Півдня було перетворення США в єдину рабовласницьку державу, але їх цілком влаштовувало і відділення від союзу як самостійну державу.
Буржуазно-демократична революція, що почалася з Громадянської війни, продовжувалася. Але розгорталася вона не в національному масштабі, а тільки у своєрідних умовах Півдня, і то були її окремі бої. У цей період спаду революції так і не удалося докорінно розв'язати земельне питання на Півдні. Уцілілі плантації, позбавлені рабської праці, поділялися тепер на дрібні ділянки, що здавалися в оренду неграм, іноді білим. Прагнучи до землі і не маючи інших засобів до існування, негри змушені були погоджуватися на тяжкі умови такої оренди, при якій землевласнику віддавалася значна частка врожаю, а орендар, який нерідко одержував від нього і знаряддя праці, знаходився у землевласника в неоплатному боргу. На багато десятиліть у південних штатах установилася ця система здольної оренди ("кроперство"), що прирікала здольників ("кроперів") на злидарське існування і напіврабські умови. Ця система пагубне відгукнулася на громадському житті Півдня, та й усієї країни.
Але все це не означає, що на Півдні відновлювалися колишні економічні порядки. Рабовласницьким латифундіям був нанесений рішучий удар. Одні були конфісковані під час війни, а інші зовсім розорені, треті захоплені неграми і білими бідняками і не повернуті колишнім власникам; багато плантацій були продані за несплату податків у післявоєнні роки. Революційні уряди південних штатів у період Реконструкції проводили цю політику неухильно, причому землі дробилися на дрібні ділянки і продавалися за низькою ціною. Крім того, на державні землі південних штатів був розповсюджений закон про гомтеди із усіма наслідками, що випливають з нього. Таким чином, на південних землях виникла безліч дрібних і середніх фермерських господарств, що належали в більшості випадків білим власникам.
Велика частина промислового потенціалу і людських ресурсів країни була зосереджена на Півночі, однак Південь був більш згуртований (там установилася диктатура рабовласників) і сильний у військовому відношенні. У жителів півдня були більшість кадрових офіцерів, значні запаси озброєння, а головне, вони розуміли, що успіх їм може принести тільки швидка і рішуча перемога. Жителі півдня - плантатори вели боротьбу не на життя, а на смерть за своє виживання і колишнє благополуччя і перейнялися почуттям сліпої ненависті до "янкі" (жителям півночі), які здавалися їм не співвітчизниками, а чужинцями, ворогами. Цей морально-психологічний стан білої частини південного суспільства прекрасно показано в романі американської письменниці Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром". На півночі ж було чимало прихильників угоди, "умиротворення" Півдня, особливо в тих колах буржуазії, що вели справи з плантаторами.
Перелом у ході війни на користь вільних штатів був досягнутий завдяки початку її ведення «пореволюційному». Крім жорсткості порядків у тилу заходів для зміцнення дисципліни, підвищення податків вирішальне значення набули закон про гомстеди від 20 травня й акт про звільнення рабів від 22 вересня 1862 р. Перший надавав право будь-якому громадянину країни, який не приймав участі в заколоті проти Сполучених Штатів і хто сплатив мито в 10 дол., зайняти гомстед – у витік землі в 160 акрів ~64 га) під ферму на вільних землях. Після п'яти років проживання на ділянці, її обробки і забудови він віддавався безкоштовно у власність. Це і було те радикальне рішення аграрного питання, що обіцяла в 1860 р. Республіканська партія. Хоча прямого військового значення цей закон не мав, він настроював широкі народні маси, включаючи іммігрантів, на досягнення перемоги над Півднем, без якої не можна було розраховувати на вільне заселення Заходу.
Другий закон оголошував рабів вільними з 1 січня 1863 р. Хоча на території Конфедерації діяли свої закони, війна янкі з плантаторами здобувала для рабів ясний і конкретний зміст, їм стало зрозуміло, на чиїй стороні бути. Незважаючи на розв'язаний рабовласниками терор, Конфедерація позбавилася міцного тилу, а негри стали масами переходити на сторону жителів півночі і служити у федеральній армії
Південь нагадував величезний обложений табір, у якому вже давалася взнаки недостача самого необхідних. Його невелика промисловість працювала для нестатків фронту, а блокада на морі перешкоджала вивозу бавовни в Європу й одержанню відтіля продуктів і медикаментів. Хоча людські і матеріальні ресурси Півдня знаходилися на межі, його військова сила ще не була зломлена.
У той же час наступний розвиток американської історії, аж до наших днів, виявило й інші підсумки громадянської війни. Стрімкий розвиток капіталістичного виробництва в США в останній третині XIX в., у величезній мірі стимульований сприятливими для буржуазії підсумками війни, прискорило і підсилило різку соціальну поляризацію населення країни. Це вело не тільки до росту соціальних протиріч і відповідно посиленню класової боротьби. Одночасно збільшувалася і соціальна пасивність значних мас населення, що легко пояснити острахом за завтрашній день, прагненням реалізувати свої сили винятково в сфері індивідуально-практичної діяльності, а не колективної боротьби за поліпшення умов праці і побуту.
Суперечливі підсумки громадянської війни в США стали свого роду спадщиною як для сучасної історії цієї країни, так і для історії багатьох капіталістичних держав. Теорії "соціальної гармонії", "безкласового суспільства", "класового братерства", настільки модні зараз на Заході, ідуть своїми коренями в події нового часу, часто - у соціальні катаклізми, якими з'явилася для США громадянська війна. Взаємозв'язок найскладніших проблем сучасної Америки з усієї її більш ніж двовіковою історією, центральне місце в який займає війна Півночі і Півдня, очевидна.
Похожие работы
... зосереджувалася у сільському господарстві, а працю малоземельних селян, які шукали додаткового заробітку на кустарних підприємствах і мануфактурах, фінансово використовувати було вигідніше, ніж застосовувати механізми. Промисловий переворот і розвиток капіталізму призводили до посилення експлуатації пролетаріату, розорення дрібних ремісників і кустарів, а промислова криза надвиробництва 1826 ...
... також союзом міст; 3) період народного господарства, або грошового та капіталістичного господарства. Але дані періодизації мають певні недоліки: відсутність визначення суттєвих проривів в економічних змінних, що характеризують ту чи іншу стадію. Вчені спирались лише на окремі прояви в неекономічних інституціях, або на зовнішні події, внаслідок чого їх схеми періодизації не розкривають суто економ ...
... Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас – Форт-Уерт і Атланта всередині країни (картосхема стор. 8). Нематеріальна діяльність. Важливу роль в розміщенні продуктивних сил США відіграє сфера нематеріального виробництва. Як вже було сказано, головними його підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. За кількістю зайнятих у кожному підрозділі переважають « ...
... разі нападу будь-якої європейської держави негайно надати один одному підтримку. Франція і Англія, проголосивши політику нейтралітету, фактично сприяли агресивній політиці Німеччини та Італії, їх втручанню в громадянську війну в Іспанії. Франція була учасником Мюнхенської угоди 1938 р. Франція та Англія, стурбовані непередбаченим ними розвитком подій, звернулися до СРСР з пропозицією про надання ...
0 комментариев