Етична культура юриста

Міністерство Науки та Освіти

Харківського Економіко-Правового Університету

Кафедра гуманітарних та фундаментальних юридичних наук

Реферат

 

На тему «Етична культура юриста»

 

 

Виконала:

 Студентка 11 групи

Михайловська Маргарита Юріївна

 

Перевірив викладач:

Купіна Яна Юріївна

Харків 2006

ПЛАН:

Вступ Поняття етичної культури юриста Загальні вимоги, які ставляться до юриста Кодекс професійної етики юриста Професійний борг юриста Професійно-особисті якості юриста Професійна тайна юриста Моральна відповідальність юриста Висновок

10.Список використаної літератури

Юрист — це не людина з кодексом,

а людина із совістю

1. Вступ

Вибрана мною професія юриста сама за себе говорить про характеристику цієї професії. Та розглядаючи це питання, спочатку треба визначитись з поняттям «юрист».

Юрист - це спеціаліст, який має юридичні знання, не загальні відомості з права і держави, а професійні, фундаментальні і спеціалізовані знання.

Фундаментальні – це глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави та права. Вони складаються з глибоких і твердих знань всіх важливих юридичних понять і категорій.

Спеціалізовані – це конкретні юридичні знання, які використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності.

Тепер розглянемо основні риси юридичної професії:

1. Це гуманна професія, тобто вона спрямована, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини, що включає:

а) створення організаційних умов для їх реалізації;

б)охорона прав і свобод від їх порушень;

в) захист прав і свобод у випадку їх порушення;

г) відновлення порушених прав і свобод.

2. Це соціально значима професія, тому що вона зв’язана з державою і правом, важливими соціальними явищами, при цьому часто юристи мають значні владні повноваження.

3. Це високоінтелектуальна професія, тому що юристу треба охоплювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні, заплутані юридичні проблеми.

4.Це творча професія, оскільки вона зв’язана з вирішенням нестандартних юридичних ситуацій, при цьому творчість завжди обмежена рамками права, що вимагає від юриста ще більше мистецтва для розв’язання юридичних проблем.

5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка сприяє на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату.

6. Ця професія має організований характер, тому що завдання юриста – організувати дотримання юридичних заборон, виконання обов’язків, дотримання прав.

7. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити ті складні нестандартні ситуації, які виникають в діяльності юриста, але ця свобода може бути лише в межах закону.

8. Це відповідальна робота, тому що вона завжди пов’язана з долею і помилок не повинно бути.

Спеціалізація юриста несе в собі велику відповідальність, тому що юрист це людина яка повинна дуже дбайливо ставитись до своїх обов’язків. І для цього треба особливу увагу надати етичної культури юриста. Саме цю тему я вирішила розкрити у першому рефераті з юридичної деонтології, тим паче що саме ця наука є базовою для усієї культури юриста.

2. Етична культура юриста

Етична культура юриста – це знання юристом його моральних прав та обов’язків та використання їх у професійній діяльності.

Мораль – це норми поведінки, які базуються на поняттях про добро і зло, честь і обов’язок, правду і справедливість.

Мораль – це елементарні правила поведінки, особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етична культура юриста включає два аспекти:

·     визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;

·     дотримання цих норм у професійній діяльності.

Основні принципи етичної культури юриста:

1. Гуманне відношення до людини, тобто відношення до людини не як до

засобу досягнення якоїсь мети, а як до цілі;

2. Чесність і правдивість, тому що справедливості не можна досягти.

нечесним шляхом;

3. Доброзичливість і чуйність, оскільки юристам часто доводиться

спілкуватись з людьми, які потрапили в складні життєві ситуації.

Однак ці риси неможна поєднувати з всепрощенням;

4. Простота і скромність. Вони потрібні юристу для того, щоб він не

був егоїстом і користолюбним;

5. Дотримання професійної таємниці. Це необхідно для об’єктивного і

повного розслідування кримінальної справи, а також, щоб не

показувати інтимне життя учасників юридичного процесу.

Практичний аспект мають моральне відношення та моральна поведінка.

Моральне відношення –це відношення у які вступає та знаходиться юрист. Етична культура юриста містить оцінку прояви норм моралі в відношеннях «юрист-клієнт», «юрист-свідок», «юрист-колега» та інші. Це – двостороннє відношення, оскільки юрист у своїй діяльності так чи інакше у процесі діяльності торкається інтересів клієнта, колег чи інших громадян, які відповідають йому діями чи оцінюванням.

Поведінка юриста – це об’єктивний показник його моральних якостей. Воно виражається через сукупність його вчинків, маючих моральне значення.

Структура етичної культури юриста:

1)   наявність етичних почуттів, знань, потреб;

2)   перетворення етичних почуттів, знань, потреб в моральні установи, звички давати моральну оцінку чужої поведінки;

3)   готовність діяти, базуючись на знаннях, поступати морально – по совісті.

Базове правило юриста – робити для клієнта усе, що не заборонено законом, що він би був в змозі зробити для себе сам, маючи для цього знання та практику.

Від рівня етичної культури юриста залежить якісне та ефективне виконання обов’язків; зберігання честі; репутації людини якій надають юридичну допомогу; престиж юриста та його колег.

Рівні проявлення етичної культури юриста:

1)   відношення юриста до своєї професійної діяльності та її результатам;

2)   відношення з колегами по роботі;

3)   відношення з клієнтами.

Діяльність юриста характеризується повсякденним спілкуванням з людьми, які находяться у залежному від ньому стані, тому й потребують від нього бережного та коректного відношення.

Непідкорення нормам етичної культури може сприяти за собою санкції та виключення з рядів професії. Етична культура – це етичні обов’язки та відповідальність, яка при суща юридичній практиці.