5. Визначається внутрішніми та зовнішніми моральними факторами совістю, гідністю, честю, репутацією, які являються впливовими на професійну кар’єру.

Совість – це внутрішнє осмислювання морального боргу та відповідальність перед громадою, яке потребує самоконтролю, виконання норм особистої та службової поведінки, самокритичної оцінки вчинків. Тут борг та відповідальність нерозривно зв’язаний .

Совість особистості в цілому, не обов’язково юриста, проявляється у двох формах:

1) Моральному задоволенні (виконаний борг; допомога людині, котрий потребує її; захист від правопорушників)

2) почуття стида (при скоєнні без морального вчинку про який знає тільки людина, котра цей поступок зробила).

 Гідність – це внутрішня самооцінка особистості власних якостей, здібностей, мирового огляду, свого «я».

Честь – це громадська та особиста оцінка особистості, міра духовних та соціальних якостей громадянина. Поняття честі розкриває відношення людини до самого себе та відношення людей які знаходяться навколо нього. Воно грає таку ж роль у взаємовідносинах з людьми і регулювання особистості своєї поведінки, як і достоїнство. Моральна цінність особистості в понятті честі пов’язано з конкретним положенням людини, його діяльністю та моральними заслугами, які за ним визнаються. На відміну від поняття гідності особистості, яке базується на принципі рівності усіх людей в моральному та правовому відношенні.

Честь юриста – це рухома сила усіх моральних вчинків. Честь юриста не відділяється від честі усього колективу. Тому вони повинні обходити вчинки, які могли б нашкодити усьому колективу.

Репутація – це сукупність усіх вражень від багатьох людей про якусь людину, о її недоліках чи достоїнствах. Репутація і честь – два тісно зв’язані поняття. Оцінка, яка є в понятті честі находить своє вираження у репутації. Честь потребує від людини постійної уваги до своєї репутації, та репутації людей навколо себе.

Професійна кар’єра – це рух по службі, яке характеризується якістю виконаної роботи, займаною посадою, та іншими плюсами особистості. Кожен вид юридичної діяльності має специфіку руху по службовій дробині, порядок якої установлено законодавством.

6. Професійно-особисті якості юриста

Норма права (юридична норма) - це загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) і охороняється державою, яке виражає завдяки певних матеріальних умов життя суспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять у влади) і активно діє на суспільні відносини.[1]

Базуючись на нормативно - правових документах відповідних до спеціальності юриста, можна сформулювати декілька правил загального характеру поведінки спеціаліста-юриста які повинні бути основними у його буденній праці:

1)   справедливість та об'єктивність у прийнятті рішень, того що засуджуючи чи захищаючи людину юрист повинен позбавити власні почуття нальоту упередженості та суворо наслідувати букву закону;

2)   виключення доброти з професійних почуттів, того що доброта заважає об'єктивній та тверезій оцінці, формує поблажливе ставлення там, де воно є недоречним;

3)   терпимість у стосунках як з близькими, так й з цілком невідомими вам людьми, того що професія "юрист" накладає на свого носія певний відбиток, який формує його подальше відношення до людини, й, найчастіше - це відбиток у загальнолюдському розумінні, - негативний, адже юрист, побачивши негативні приклади людського існування починає дивитись на собі подібних не як на носіїв розуму та усього, що прийнятно вважати людським, а, як на носіїв низки негативних характеристик;

4)   юрист повинен соціалізуватись путями, прийнятними його статусу та зрозумілими іншій частині соціуму, адже, якщо юрист соціалізуватиметься путями, що будуть визнані такими, що суперечать моралі, в нього виникнуть проблеми із розумінням його як безпосереднім керівництвом, так і тими людьми, що його оточують;

5)   юрист повинен виховувати власну родину у дусі поваги до законів, адже у ситуації виникнення правового прецеденту до якого будуть причетні родичі чи близькі спеціаліста-юриста, це зіпсує його репутацію та подальше просування за ієрархічними сходами юридичної установи працівником котрої є цей юрист;

6)   юрист повинен презирливо ставитись до усіх почуттів, що заважають здійсненню професійної діяльності, крім тих випадків, коли внутрішній імператив настійливо противиться здійсненню того чи іншого професійного діяння, адже йти проти власних принципів не є вірно ані з поглядів загальної юридичної філософії, ані з позицій загальнолюдського відношення до власного призначення у суспільстві.

Юристи повинні мати певні якості у багатьох сферах життєдіяльності, а саме:

-     у соціальній сфері — намагання встановити істину, справед­ливість, гуманізм, чесність;

-     у пошуково-пізнавальній сфері — уважність та спостережливість, тобто, цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ, а також відшукування фактів, які стосуються злочину, та осіб, які його скоїли;

-     у сфері реконструктивно-конструктивної діяльності — вміння всебічно аналізувати отриману інформацію, формулювати гіпотези; творчий, оригінальний підхід до розв'язання завдань; проникливість;

-     у сфері засвідчувальної діяльності — розвинута письмова мова; вміння швидко узагальнювати інформацію; вміння письмово описувати юридичні явища;

-     у сфері організаційної діяльності — самодисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість; організаторські здібності;

-     у сфері комунікативної діяльності — емоційна врівнова­женість; тактовність; вміння чітко формулювати свої думки.

Існують також особистісні якості, які є негативними для юриста:

-     у соціальній сфері — цинізм, нечесність, владолюбство, жор­стокість, авантюризм;

-     у пошуковій сфері — неуважність, відсутність пошукової домі­нанти (юридичний азарт);

-     у реконструктивній сфері — низький рівень інтелекту, стерео­типність і консервативність мислення;

-     у засвідчувальній сфері — недбалість, невміння швидко переда­вати усну мову письмово;

-     в організаційній сфері - нецілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей;

-     у комунікативній сфері - імпульсивність, надмірна сором'яз­ливість, груба поведінка.

7.Професійна тайна юриста.

Кожна людина має право на тайну.

Право на тайну – це абсолютне право особистості на приховування від людей інформації яка має відношення до прояву особистості у суспільстві.

Особисті та професійні тайни являються об’єктом захищеної інформації. Конституція України закріпила право громадянина на недоторканість, на тайну його особистого та сімейного життя.

Особисті тайни гарантовані конституційними нормами права на недоторканість до особистого та сімейного життя:

1)   не допускається збирання, зберігання, використання та розповсюдження конфіденціальної інформації о людині без її згоди. Виключенням становляться ті випадки, котрі передбачені законом, коли це необхідно в інтересах національної безпеки, економічного благоустрою та прав людини.

2)   Кожен громадянин має право знайомитись в органах державної власті, органах місцевого самоврядування, організаціях з інформацією про себе. Виключення складає випадки, коли така інформація є державною або іншою, яка захищена законом.

3)   Кожному гарантується захист судом на право спростовувати невірну інформацію про себе та членах своєї сім’ї та право вимагати конфіскацію любої інформації.

4)   Кожному гарантується право на відплати матеріального та морального шкоди, нанесеного збиранням, зберіганням, використанням та розповсюдженням неправдивої інформації о людині та членах її сім’ї.

Професійна тайна чи конфіденційність є одним із складових успішного створення професійної діяльності юриста,

виконання його професійного боргу. Вона виражається в нерозголошенні конфіденційної інформації – яка находиться в володінні юридичної особи.

В діючому законодавстві України при відсутності чіткого поняття професійна тайна , закріплені окремі її види: тайна всиновлення, лікарська тайна, службова таємниця, банківська таємниця, таємниця слідства, адвокатська та нотаріальна тайна.

Вміння володіти професійною таємницею - це дуже важливе етичне вимога яке складається з двох основних принципів:

-     нерозголошення службової таємниці громадянина;

-     нерозголошення службової таємниці колегам, які не мають відношення до розглядає мого діла.

Юрист зберігає право секретності в відношенні до кожного клієнта, не має значення постійний він чи випадковий. Це правило діє і тоді, коли юрист вже не веде діло клієнта за певних причин.

Часткове розголошення інформації може бути необхідним у тому разі, коли юрист подає протест позову в процесі розглядання діла клієнта. Юрист може розголосити тайну партнерам по фірмі та неюридичному персоналу у тому випадку, коли клієнт не проти цього. Та у всякому разі юрист повинен попередити подальше розповсюдження інформації.

Санкціоноване розголошення таємниці можливе у випадках:

1)   розголошення потребується по закону чи з відповідності до судового порядку, при цьому юрист повинен бути дуже уважним та не розголошувати інформацію у більшому об’ємі, чим потрібно;

2)   розголошення інформації необхідно для попередження порушення і юрист має обґрунтовані причини вважати, що є ймовірність таким шляхом попередити порушення;

3)   розголошення має бути оправдано захистом юриста чи його колег від усілякого звинувачення у їх протизаконної дії чи неправомірній поведінці чи в отриманні взятки, але тільки в необхідних для діла рамках.


Информация о работе «Етична культура юриста»
Раздел: Этика
Количество знаков с пробелами: 32306
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
169657
0
0

... ікатну область людських взаємин. А в словнику української мови, разом з іншими значеннями слова «делікатний», є і таке: «що вимагає обережної і тактовної поведінки». 3. Етичні правила поведінки працівника прокуратури в різних сферах діяльності 3.1 Професійна етика слідчого Відомо, що праця слідчого складна і відповідальна в силу того, що він знаходиться на передньому краї боротьби зі ...

Скачать
28340
0
0

... , глибокими чуттєвими переживаннями, психологічними стресами. Тому високий рівень їх моральної та професійної культури в цілому є необхідним фактором якісного вирішення поставлених перед ними завдань. 3 Принципи професійної етики юриста Специфіка професії юриста визначає місце і характер професійної етики в його роботі. Основні юридичні професії завжди включають в себе наявність влади над і ...

Скачать
67506
0
0

... аспектів правового явища. Тобто психологічна культура впливає на юриста так, як вимагає правова ситуація чи суспільство в цілому. Розділ ІІІ. Психологічні особливості спілкування юриста з клієнтом   1. Поняття та сутність спілкування юриста з клієнтом Спілкування юриста в переважній кількості випадків не просто його розмова з іншою людиною, а акт поведінки і дій, які здійснюються для вирі ...

Скачать
60743
0
0

... нецілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей; -     у комунікативній сфері - імпульсивність, надмірна сором'яз­ливість, груба поведінка. 3. Професійні та особисті якості юристів конкретних спеціальностей 3.1. Слідчий та оперативник (інспектор карного розшуку). Слідчий — це спеціаліст-юрист, працівник прокуратури, Міністер­ства внутрішніх справ, Служби безпеки України, ...

0 комментариев


Наверх