Сонатно-симфонический цикл. Симфония. Симфонический оркестр

1. Сонатно-симфонический цикл. Симфония. Симфонический оркестр.

Основоположником классической симфонии считают великого австрийского композитора Йозефа Гайдна. Его произведениям присуши стройность и уравновешенность формы, светлый, жизнеутверждающий характер. В его творчестве окончательно сформировался симфонический цикл.

Симфония - произведение циклическое (то єсть многочастное), с определенной последовательностью частей. В переводе слово «симфония» означает «созвучие», «согласие». Это слово приобретало различные значення. В самостоятельное концертное произведение симфония превратилась в ХYIII веке.

І часть идет в быстром темпе, в сонатной форме, II часть - медленная, Ш часть - менузт, IV часть финал, возвращается быстрый темп.

1)        в струнную группу входят: скрипки, альты, виолончели и контрабасы;

2)        в группу деревянных духовых входят: флейты, гобои, кларнеты, фаготы;

3)        группа медных духовых инструментов состоит из валторн и труб.

4)        из ударных инструментов Гайдн использовал только литавры.

2. Творчество П.И. Чайковского

Петр Ильич Чайковский все своє творчество посвятил человеку, его любви к Родине и русской природе, его стремлениям к счастью и мужественной борьбе с темными силами зла. И о чем бы ни говорил композитор,он всегда правдив и искренен.

Чайковский писал почти во всех жанрах, и в каждом из них сказал своє слово гениального художника. Но самым любимым для него жанром была опера. Большое внимание он уделял содержанию, отдавая предпочтение сюжетам из русской жизни.

Вместе с тем важное место в творчестве Чайковского занимает и симфоническая музыка.

Основные произведения: 10 опер («Евгений Онегин», «Чародейка», «Пиковая дама», «Иоланта» и др.), З балета («Лебединое озеро», «Спящая красавица», «Щелкунчик»), 6 симфоний и другие симфонические произведения, фортепианные пьесы (в том числе циклы «Времена года», «Детский альбом»), романсы.

Творчество Чайковского - вершина мировой муыкальной культуры XIX века.

Первая симфония «Зимние грезы»

Первая симфония Чайковского - замечательный образец его раннего оркестрового творчества. Впервые в ней проявляются характерные образы и приемы, глубоко развитые композитором в симфоническом творчестве зрелого периода.

Содержание произведения - это раздумья и лирические чувства человека, а также образы природы. Симфония состоит из четырех частей. •,; •

I часть - «Грезы зимнею дорогой» - мягкими красками здесь обрисованы картины зимней русской природы..

II часть - «Угрюмый край, туманный край». Музыка эта навеяна впечатлениями от путешествия Чайковского по Ладожскому озеру.

III и IV части - скерцо и финал - не имеют названий, но по своему содержанию не выпадают из общего поэтического замысла.

Опера «Евгений Онегин»

Свою оперу Чайковский назвал «лирическими сценами». Все внимание композитор сосредоточил на раскрытии внутреннего, душевного мира своих героев. Также ярко и правдиво раскрываются картины народного быта. С большой любовью даны поэтические «зарисовки» русской природы, на «фоне которой раскрываются чувства и переживания героев.

Действующие лица: Татьяна, Ольга, Онегин, Ленский, князь Гремин.

Важную роль в раскрытии характеров играет оркестр. Каждый из основных героев очерчен своими особыми музыкальными темами. гёмшэил-.-.:■',..>*■•■••;!:•■•■■ •

Характеры героев на протяжении развития сюжета также развиваются и постепенно изменяются (например, в сцене письма, характер главной героини дан в движении: из наивной, мечтательной девочки Татьяна превращается в страстно любящую женщину, обретает душевную зрелость).

Опера «Евгений Онегин» - высочайшее достижение русского оперного искусства. Уже при жизни композитора она стала одной из самых любимых опер.

3. Український фольклор

Фольклор - це найбільше духовне багатство народу. Він є вираженням душі народу, його баченням довколишнього світу, відображенням подій, що відбувалися протягом віків.

Народ створював пісні впродовж столітъ. Найдавніші з них пов'язані з землеробським календарем, обрядами.

У ХY - ХYI століттях формуються нові фольклорні жанри - думи та історичні пісні. Вони виникли під впливом боротьби українського народу з татарами, турками, польською шляхтою. Виконувались кобзарями й бандуристами.

У ХYI столітті зародились ліричні, жартівливі й танцювальні пісні. Вони втілюють почуття людини - кохання, розпач, радість, смуток, оспівують красу людської душі.

У ХYII столітті з'являється пісня-романс, в якій поєднуються професіональне і народне начала.

Видатні літературні діячи – Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас_: Шевченко, а також композитори Микола Дилецький, Максим Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський, Микола Лисенко виховувались на фольклорі, любили й цінували його, використовували у своїй творчосгі.

Науковий запис музичного фольклору починаеться з XIX століття. Це – збірники М.Максимовича й О. Аляб'єва, О.Рубця, М. Лисенка, Є. Ліньової, С. Людкевича, I. Колесси та К. Квітки.

Найдавніший пласт народних пісень, пов'язаних з порами року, називають обрядовим, або календарно-обрядовим. Це колядки та щедрівки (зима),:веснянки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь), а також пісні, пов'язані з обрядами весілля та захоронення.

Колядки й щедрівки супроводжували обряд колядування й щедрування з нагоди новорічних свят.

Це була своєрідна театралізована музична вистава. Сюжети пісень досить різноманітні, але неодмінно пов'язані з працею та життям селян. Це побажання успіхів у новому землеробському році, щастя й здоров'я господареві, його жінці й дітям.

Окрему групу обрядових. пісень складають веснянки (у західних областях України їх називають гаївками). Весняна пора пов'язана з пробудженням природи, тому вона сповнена радості, нових надій і сподівань. У далеку давнину вважали, що весну треба кликати, запрошувати.

Веснянки - це переважно дівочі пісні. Виконання веснянок часто пов'язане з грою, хороводом, сценічною дією. Характер мелодій пісень весняного циклу м'який, ліричний, радісний. В деяких з них переважає танцювальна основа.

Літній цикл пісень розпочинається святом Івана Купала на честь сонця. В цей день до недавнього часу зберігався звичай стрибати через вогонь (очищення), пускати вінки на воду, ворожити. Обряд цей супроводжувався співом купальських пісень.

Цикл обрядових пісень, пов'язаних із землеробським календарем, завершують обжинкові (жниварські) пісні. Сам обряд обжинків має такі головні моменти:

1)        закінчуючи роботу, женці залишають жмуток збіжжя, який зв'язують угорі і витрушують зерно на ниву, цим бажаючи врожаю у наступному році,

2)        сплітають вінок із збіжжя й одягають на голову найкращій робітниці. Йдуть на подвір'я господаря. Дівчина передає йому обжинковий вінок. Потім господар пригощає женців, звучать співи, музика.

Билет 8