Виникнення і основи віровчення буддизму

Зміст

1. Виникнення і основи віровчення буддизму

2. Основні течії в буддизмі

3. Релігійна література буддизму

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Буддизм є найстарішою з сучасних світових релігій. Його прихильники – це передусім населення Центральної, Південної та Південно-Східної Азії. Але сучасний буддизм має послідовників і на інших континентах. Серед народів Росії буддизм сповідують буряти, тувинці та калмики.

1. Виникнення і основи віровчення буддизму

Легенда про засновника буддизму. Буддизм виникає в VI ст. до н.е. в Індії. В цей час пануюче становище в індійському суспільстві належало брахманізму. Немає письмових свідчень про засновника буддизму, вперше про нього письмові джерела починають згадувати лише з II ст. до н.е. Говорячи про засновника буддизму, можна лише переказати легенду про нього. Вважається, що вчення буддизму проголосив дві з половиною тисячі років тому царевич з племені Шак'я на ім'я Сідхартха Гаутама. Легенда говорить про те, як після багатьох перероджень, в кожному накопичуючи добрі справи, засновник буддизму народився в образі царевича. Навіть його народження було чудом: мати Сідхартхи цариця Майя якось побачила уві сні, що до її стегна увійшов білий слон, а на голові у слона була корона, тобто в попередньому житті Сідхартха був царем слонів. Через певний термін вона народила немовля, яке вийшло з її тіла у незвичний спосіб – під пахвою. Мудрець виголосив, що новонароджений здійснить великий релігійний подвиг. Але батько не бажав синові релігійної кар'єри. Все своє життя царевич провів у палаці, здобув освіту, одружився, мав сина і навіть не здогадувався про інше існування за межами палацу. Та якось під час прогулянки він зустрів хворого, старця, аскета і погребальну процесію. Особливо його вразив вигляд небіжчика, що свідчив про важке життя у стражданнях і смерть через страждання. Дізнавшись про страждання, що несе життя, Гаутама йде з палацу, щоб знайти шлях, який позбавить людину від страждань. Протягом семи років Гаутама був аскетом і розмірковував над текстами святих книг. Але лише після самотніх роздумів у пустелі, сидячи під святим деревом бодхі, Гаутама досяг осяяння, що відкрило йому шлях до спасіння, до бажаної нірвани, коли перепиняється процес безкінечних перевтілень душі. Демон зла, бог смерті Мара намагався відвернути Гаутаму, який, досягши нірвани, став Буддою, тобто "просвітленим", від мети сповістити людям своє вчення про шлях спасіння. Мара викликав бурі, спокушав жінками, але Гаутама переміг все, навіть свої сумніви і скоро виголосив у проповіді головні положення нової релігії. Для цього він відмовився від власного спасіння, від нірвани і став Бодхісатвою. Тому боги для буддизму є другорядними, на першому плані в буддизмі культ будд та бодхісатв.

Помер Будда, згідно з легендою, коли йому виповнилося 80 років. Він ліг під деревом бодхі у позі лева і звернувся до ченців та мирян зі словами: "Тепер мені нема чого сказати вам, крім того, що все, що існує, приречене на руйнування. Прагніть всіма силами спасіння". Кінець земного життя буддисти називають "rnahapanirvana" Будди – великим переходом у нірвану. Цю дату вони шанують так само, як і момент народження Будди та момент його "осяяння", тому називають "тричі Святим днем".

Віровчення буддизму. Звичайно, віровчення буддизму спиралося на попередні релігії, адже Індія мала давні релігійні традиції, які на початку І тисячоліття були письмово зафіксовані у вигляді Вед. Ведична релігія вже набула рис, що були характерні для більш пізніх релігій, в тому числі і для буддизму. До них можна віднести уявлення про реінкарнацію, перевтілення душі після смерті тіла, вчення про карму – долю, закон, якому підвладне все, що існує. Ведична релігія освячувала кастові суспільства, виправдовуючи соціальну несправедливість вченням про карму та тим, що причиною нещасть людини є її гріхи у попередніх перевтіленнях, а можливість поліпшити своє перевтілення мають лише жерці-брахмани. Ведична релігія була породжена родоплемінним устроєм і не відповідала вимогам нового рабовласницького суспільства, що склалося в Індії в VI-V ст. н.е.

Буддизм тісно пов'язаний не тільки з ведичною релігією і брахманізмом, що виник на її основі, а й з філософією Індії. Та буддизм не був механічним нагромадженням її ідей, він створив власну оригінальну філософію. В чому ж полягає віровчення буддизму? Суттю його є так звані "чотири великі істин":

1) життя є страждання. Страждання є універсальною властивістю людини, воно охоплює всі сторони й етапи ЇЇ життя: народження, старість, хвороби, смерть, намагання володіти багатством, втрата цього багатства – все це призводить до страждання;

2) причиною страждань є бажання, прихильність людини до життя і задоволення своїх чуттєвих бажань;

3) є шлях подолання страждання, їх можна подолати ще за теперішнього життя. Воля людини повинна бути спрямована не ззовні, а всередину, на відречення нашого "Я від предметів зовнішнього світу, на руйнування егоїстичної прихильності до матеріального світу, розуміння ілюзорності власного "Я";

4) шлях спасіння – це благородний шлях наближення до нірвани. Шлях життя є шлях страждання, вчить Гаутама. Народження і старість, хвороби і смерть, мета що її не вдається досягти, – все це породжує страждання. Страждання породжується жадобою життя, насолод, влади, вічного життя тощо. Треба відмовитися від цих бажань, відійти від вимог буття – саме в цьому є шлях подолання страждань. Тільки для тих, хто йде цим шляхом, наступає повне звільнення – нірвана. Щоб її досягти, Будда розробив вчення про шлях до нірвани, що має вісім ступенів вдосконалення:

Праведна віра (слід увірувати в істини буддизму – визнати вчення про чотири шляхетні істини як основи внутрішнього вдосконалення).

Істинна рішимість (слід твердо визначитись і обмежувати свої бажання, відмовитися від поганих нахилів, ворожості до близьких тощо).

Праведне мовлення (слова не повинні бути злими чи вести до зла, треба утримуватися від брехні, наклепів, образ).

Праведні справи (слід уникати поганих вчинків і робити тільки добро).

Праведне життя (треба забезпечувати свої потреби власною працею).

Праведні думки (постійне витіснення поганих намірів, заміна їх на добрі).

Праведні помисли (слід уяснити, що зло від нашої плоті і тому витіснити, як чужі, а не власні, думки про неї).

Справжнє споглядання (психотехніка, що веде до нірвани, коли остаточно долається гріховна прихильність до світу). Людина, що досягла духовної досконалості у нірвані, стає архатом – буддійським святим.

Згідно з буддійською філософією життя у всіх його проявах є різною комбінацією нематеріальних часток – дхарм. Сполучення дхарм визначає буття всього, що існує в цьому світі: людини, тварин, рослин, неорганічної природи. Після розпаду відповідного сполучення дхарм наступає смерть, але дхарми не зникають, а утворюють нову комбінацію згідно із законом карми – воздаяния за поведінку у попередньому житті. Нескінченний ланцюг перероджень (сансара) може бути припинений – до цього повинна прагнути кожна людина. Зупинення перероджень, що викликають страждання, можливе за життя для тієї людини, що індивідуальним зусиллям стала на шлях просвітлення. Досягнення спасіння можливе через нірвану (санскр. – затухання, згаснення). Нірвана – внутрішній стан людини, коли згасають усі відчуття і прихильності, а разом з ними й увесь навколишній світ. Це внутрішнє згасання звільнює людину від власного "я", що страждає, і від самої жадоби життя, що тягне все живе до нових перероджень. Тим самим розривається колесо карми і просвітлена людина-мудрець до кінця розчиняється у блаженній пустоті абсолютного спокою. Нірвана ставить людину по той бік необхідності. На цьому шляху їй допомагають Будди та Бодхисатви – ті, що досягли нірвани, але не роблять крок до неї свідомо, щоб допомогти іншим людям теж знайти спокій.