Навигация
Визначення доброякісності і технічної якості соку цукрових буряків
39447
знаков
0
таблиц
0
изображений
4. Визначення доброякісності і технічної якості соку цукрових буряків
Основною складовою частиною соку цукрових буряків є сахароза. Інші речовини, що входять до складу бурякового соку, умовно називають нецукрами. Це – інвертний цукор, зольні та інші елементи, які утруднюють добування цукру на заводах. Шкідливість інвертного цукру полягає в тому, що при очистці дифузійного соку глюкоза і фруктоза розкладаються й утворюють напівколоїдні речовини, які утруднюють кристалізацію цукру. Клітковина, пектинові речовини, амінокислоти також утруднюють цей процес. Для характеристики якості соку користуються співвідношенням вмісту цукру і загального вмісту сухих речовин у соці. Це співвідношення називають доброякісністю соку і визначають за формулою:
де ПЦ – вміст цукру, %;
Пр – вміст сухої речовини, %.
Щоб визначити вихід цукру з переробленої сировини, визначають технічну якість соку за формулою:
5. Впровадження прогресивних технологій вирощування та збирання врожаю цукрових буряків
В Україні для підвищення ефективності галузі врожайність коренеплодів слід довести до 33–34 т з базовою цукристістю не менше 16%. Це завдання цілком реальне при умові максимального використання потенційних можливостей нових сортів і гібридів цукрових буряків та переваг прогресивних технологій вирощування і збирання врожаю.
Проте, щоб ліквідувати всі вузькі місця, необхідно почати насамперед з питань сортооновлення на всій буряковій площі країни. Тільки за рахунок впровадження однонасінних сортів і гібридів буряків можна підвищити їх врожайність на 2 т/га і більше. А це дасть змогу збільшити виробництво цукру на 393 тис. т, або майже на 2 ц/га. Однак у процесі сортозаміни необхідно добре знати, які саме перспективні сорти і гібриди найбільш придатні для тієї чи іншої зони, бо кожен з них повинен розміщуватись передусім там, де є сприятливі умови для його росту, де вони менше піддаються негативним факторам, які обмежують їх продуктивність. У районах, сприятливих для вирощування кількох сортів, доцільно залишати ті з них, які найменше залежать від негативних природних факторів.
Проте нерідко потенційні можливості нових високоякісних сортів і гібридів не реалізуються через невідповідність агротехніки їх вирощування: часто розміщують після поганих попередників, не дотримують оптимальних строків підготовки ґрунту до сівби, недостатньо вносять органічних і мінеральних добрив, порушують співвідношення елементів живлення. Багато господарств не мають необхідних страхових фондів насіння. Через низьку культуру землеробства, порушення технології вирощування не добирається значна кількість сировини. На значних площах буряки розміщують після ярих зернових, картоплі, цукрових буряків тощо. Врожайність їх при розміщенні після поганих попередників знижується на 2–5 т/га, цукристість – на 0,2–0,3%, а валовий збір в цілому по Україні – на 3,3 – 8,2 млн. т. Тому упорядкування сівозмін є одним з найважливіших факторів підвищення валових зборів, що забезпечує зменшення засміченості полів, обмежує поширення небезпечних шкідників (кореневої тлі, бурякової нематоди та ін.), боротьба з якими можлива лише при правильному чергуванні культур. Передовою сільськогосподарською практикою доведено, що посів цукрових буряків після озимої пшениці, яка йде після багаторічних трав, гороху, кукурудзи па зелений корм, дає можливість підвищити їх врожайність на 3–4 т/га.
Інтенсивні технології неможливі без внесення повної норми органічних і не менше 80% мінеральних добрив, поліпшення передпосівного обробітку ґрунту з використанням гербіцидів вибіркової дії. Тому головним фактором зменшення потенційних агротехнічних втрат цукрових буряків є раціональне використання добрив. Рекомендовані для цієї культури норми та співвідношення між елементами КРК необхідно витримувати у пропорції 1:1:1. Потрібно слідкувати за тим, щоб не застосовувати азотні добрива в завищених, а фосфорні – в занижених нормах, оскільки це призведе до значного зниження цукристості і погіршення технологічних якостей коренеплодів. Максимальна норма азотних добрив не повинна перевищувати 160 кг/га поживної речовини.
Суттєвим недоліком в процесі застосування добрив є порушення оптимальних строків їх внесення, Згідно з статистичними даними, восени під глибоку оранку вносять 53–55% річної норми добрив замість 80–90%, решту – під передпосівний обробіток ґрунту, в рядки і при підживленні. Нерідкі випадки, коли орють на зяб без внесення мінеральних добрив. До того ж систематичне внесення фізіологічне кислих добрив при обмеженій кількості фосфорних і надлишку азотних зумовлює підвищення кислотності ґрунту, що призводить до значного зниження ефективності добрив у цілому.
Негативно впливає на врожайність буряків і спрощений підхід до проведення основного обробітку ґрунту. Лущення стерні після попередньої культури на значних площах не проводять взагалі або ж з великим запізненням, що знецінює значення цього важливого технологічного прийому.
Необхідно враховувати і те, що неякісна глибока оранка на зяб, проведена в пізні строки, призводить до збільшення засмічуваності поля. Досвід передових господарств показав, що повне знищення бур'янів можливе лише при комплексному застосуванні агротехнічних прийомів і засобів хімічного захисту. Проте, враховуючи обмежену забезпеченість господарств високоефективними хімічними препаратами бажано, щоб вони переходили на більш доцільні на сучасному етапі форми застосування інсектицидів, зокрема на централізовану обробку насіння системними препаратами – фураданом, прометом та іншими, які широко застосовують за кордоном.
У практиці сільськогосподарського виробництва необхідно враховувати, що недобори врожаю цукрових буряків, зниження їх цукристості є наслідком порушення в багатьох господарствах процесу організації й недотримання технології сівби, догляду за посівами, збирання та вивезення коренеплодів на цукрові заводи. Максимальний врожай можна гарантувати лише при сівбі буряків в оптимальні строки, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 8–12 см становить не менше 5–6 °С. Запізнення із сівбою лише на один-два дні після оптимального строку призводить до недобору 0,4 – 0,5 т/га коренеплодів.
Значний недобір врожаю тісно пов'язаний із зрідженістю посівів і особливо нерівномірним розміщенням рослин у рядку. В зв'язку з цим у районах достатнього зволоження густота стояння на період збирання врожаю повинна становити 95 – 100 тис. рослин, нестійкого зволоження – 85–90, недостатнього – 80–85 тис. рослин на 1 га посіву, рівномірно розміщених у рядках. Недооцінка даного фактора обертається значним недобором врожаю.
Одним з важливих резервів збільшення валових зборів коренеплодів і виробітку цукру є і подовження вегетаційного періоду цукрових буряків шляхом зміщення строків початку збирання на більш пізній період, ліквідація розривів між збиранням і вивезенням коренеплодів на цукрозаводи. Цьому сприяє і сучасний рівень забезпечення господарств збиральною і навантажувальною технікою, раціональне використання якої дозволяє зібрати буряки за 20–25 робочих днів, тобто без особливого ризику подовжити вегетаційний період на 15–20 днів і використати інтенсивні прирости маси коренеплодів і нагромадження цукру. Буряки, зібрані після 20 вересня та на початку жовтня, технічно зрілі і характеризуються високими технологічними якостями.
Прискорені строки збирання на початку вересня не тільки не дають змоги добитись високої врожайності і цукристості, а й негативно впливають на стійкість коренеплодів до умов зберігання в наступні періоди. Безпосередньо процес збирання у вересні рекомендується проводити строго за графіком, виходячи з потреби цукрових заводів і з врахуванням 2–3-добового запасу.
Отже, тільки за рахунок впровадження інтенсивної технології вирощування і дотримання всіх її елементів віддача кожного гектара бурякового поля збільшиться як мінімум на 5,5 т, поліпшаться технологічні якості буряків, а вихід цукру на 1 га посіву зросте не менше ніж на 6 ц. У масштабах країни це означає додаткове виробництво близько 900 тис. т цукру.
Практика свідчить, що найдоцільніше збирати буряки потоковим способом, бо саме він гарантує високу якість сировини і підвищену на 1,5–2,5 т/га врожайність при значно менших втратах і пошкодженнях коренеплодів. Для максимального зниження втрат врожаю бажано в процесі збирання уникати додаткових проміжних операцій, які негативно впливають на коренеплоди, зокрема перевантаження і розвантаження в кагати, а також інші операції, характерні для перевалочного способу, що збільшують кількість механічно пошкоджених буряків на 6–8%.
Перевалочний спосіб збирання слід застосовувати лише в екстремальних умовах. Наприклад, при перенасиченому вологою або, навпаки, надмірно сухому ґрунті, при підвищеній засміченості вороху коренеплодів землею чи рослинними рештками. Необхідно пам'ятати, що буряки, зібрані перевалочним способом, менш лежкі. Особливо великі втрати маси коренеплодів і цукру характерні для цукрових буряків, які збирають перевалочним способом за допомогою комплексу машин БМ-6А + КС-6Б і навантажувачем СПС – 4,2. При цьому буряки не можуть довго зберігатись і їх необхідно негайно переробляти.
Дослідження показали, що найбільш придатні для зберігання в заводських кагатах буряки, зібрані потоковим способом. При зберіганні таких буряків втрати маси і цукру відповідно в 1,5– З рази і на 0,004–0,026% менші, ніж при зберіганні буряків, зібраних перевалочним способом.
Отже, тільки за рахунок правильного і послідовного виконання технологічних операцій на збиранні, регулювання робочих органів збиральних машин відповідно до умов, які склались, можна додатково одержати 1,5–2,5 ц/га цукру, або 255–425 тис. т з усього бурякового поля країни.
Висновки
Усі фактори, необхідні для успішного вирощування цукрового буряку, мають бути розглянуті в комплексі.
Тільки професійне та взаємоузгоджене проведення всіх заходів, по вирощуванню цукрового буряку, гарантує високу врожайність з гектара разом з високою цукристістю коренів. Безумовно, ротація культур у сівозміні та місцезнаходження цукрового буряку в ній також мають бути враховані. Якщо ігнорувати хоча б один з цих аспектів, кінцевий результат може бути поставлений під сумнів.
Важливою умовою дружних сходів, поряд з якісним насіннєвим матеріалом та посівною технікою, є також підготовка ґрунту. В умовах континентального клімату важливе значення надається регулюванню водного режиму, збереженню та накопиченню вологи в ґрунті. Дефіцит атмосферних опадів, як і незадовільний їх розподіл протягом року, часто призводить до нерівномірних та зріджених сходів.
Тому, в цій проблемі особливу увагу слід приділяти затриманню та збереженню вологи в зимовий період, що в свою чергу можна досягти шляхом своєчасно проведеного обробітку ґрунту. В зв'язку з цим, найкращим попередником для цукрового буряку є зернові, особливо озима пшениця.
Буряківництву України достатньо постачати цукровим заводам 38–40 млн. тон коренеплодів, що реально можливо в умовах оптимізованого за ґрунтово-кліматичними умовами бурякового поясу і в межах лісостепових підзон достатнього та нестійкого зволоження, де урожайність цукрових буряків на рівні 350–400 ц/га, а цукристість – 17,5–18,5% не є занадто проблематичними. До того ж нагальною є необхідність і можливість підвищити вихід цукру з теперішніх 10–12% до стандарту цукроваріння Європи – 14,2%. За цих умов річне виробництво цукру в Україні на рівні 4,0–4,5 млн. тон є достатнім і гарантовано досяжним.
Навіть при річному споживанні 40 кг цукру на кожного мешканця України, що є досить високим показником, може бути легко забезпечене і створення експортного резерву в межах 2,0–2,5 млн. тон. Це має стратегічно важливе значення в умовах виходу з економічної кризи і дефіциту валютних надходжень. Тобто, для внутрішнього споживання достатньо виробляти не більш 2 млн. тон цукру, а для експорту – ще 2,0–2,5 млн. тон.
Взагалі ж буряківництво в Україні завжди було досить високорентабельною галуззю рослинництва. Навіть у нинішніх складних економічних умовах один гектар фабричних цукрових буряків при урожайності 400 ц/га (досяжно) може забезпечити прибуток понад тисячу доларів США.
Література
1. З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула. Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.
2. Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.
3. Кияк С.Г. Рослинництво. К.: Вища школа. 1982.
4. Бугай С.М. Рослинництво. К.: Вища школа 1987.
5. Зернові культури / за ред. Пікша Г.Р., Бондаренка В.І. – К.: Урожай, 1985. – 272 с.
6. Основи сільського господарства. Практикум. Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д., Яворський В.С. – К.: Вища школа.
7. Довідник агронома / упоряд. В.А. Кононюк., та ін.; за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай, 1985.
8. С.С. Рубін. Землеробство. К.: – Вища школа, 1980
Похожие работы
... виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано з ...
... мета АПК держави, що зумовлює необхідність визначення його раціональної структури як з точки зору використання агрокліматичного потенціалу, так і щодо кон'юнктури ринку Підраховано, що в масштабах України оптимальною вважається така структура валового збору зерна: зерно озимих має займати 57-65%, з них пшениця-51-59%; ярі зернові - 43-45%, з них ячмінь - 14 – 18, овес - 2,6-3,8, просо - 0,7-1,3, ...
... його зміна позначаться на інших. В другому розділі було розглянено господарську та маркетингову діяльність ТОВ «Цукровий завод Козова», а також проаналізовано вплив факторів макросередовища на роботу підприємства. В ході дослідження виявлено ряд проблем, сере яких: 1. відсутня єдина служба маркетингу; 2. разовий і безсистемний характер витрат на рекламу і стимулювання збуту; 3. розпорошені ...
... мство [18, c. 104-107]. Як зазначалося, залежно від ситуації, підприємство може обирати для себе різні "стратегічні набори", які допомагають йому більш ефективно реагувати на зміни. 1.2 Сутність, види та особливості міжнародних маркетингових досліджень Міжнародне маркетингове дослідження — це система збору, обробки, аналізу та прогнозування даних, необхідних для прийняття рішень у міжнародн ...
0 комментариев