Відбір документів

1.         Відбір документів.

2.         Групування бібліографічних записів.

Відбір документів – один з найважливіших процесів бібліографування. В цьому випадку під відбором слід розуміти обмеження масиву інформації, яку вміщують в посібник у відповідності до визначених критеріїв. Але слід зауважити, що існує цілий ряд посібників, що складаються без використання процедури відбору. До їхнього числа зараховують бібліографічні вказівники місцевого друку, вказівники творів певного автора, вказівники видань певних видавництв чи типографій.

Групування бібліографічних записів завершує синтетичний під етап бібліографування. Групування дозволяє орієнтуватися у поміщеному в посібник матеріалі, встановлює взаємозв’язки між бібліографічними записами. Основними способами групування є формальний, змістовий та рекомендаційний. Як правило, в більшості посібників використовується складне групування матеріалів, засноване на поєднанні кількох варіантів.

Заключний етап створення бібліографічних посібників складається з:

1.         Підготовки довідкового апарату.

2.         Редагування бібліографічного посібника.

3.         Оформлення бібліографічного посібника.

Під підготовкою довідкового апарату розуміють написання передмови вступної частини, складання допоміжних вказівників, змісту.

Останнім часом при складанні бібліографічних посібників все ширше використовуються інформаційні технології, адже більшість операцій можуть здійснюватися за допомогою комп’ютера. Наприклад, відбір літератури з електронних баз даних, складання анотацій та рефератів, вказівників тощо.

Види і типи бібліографічних посібників

БП поділяються на типи і види, що має велике значення для бібліотечно-бібліографічної науки і практики. За структурними та методичними особливостями ГОСТ 7.0–84 «Бібліографічна діяльність» виділяє три основні типи БП – бібліографічний покажчик, бібліографічний список і бібліографічний огляд, хоча відомі й інші типи посібників, які можна розглядати варіантами згаданих.

Бібліографічний покажчик відображає книги, статті та інші матеріали, що розкривають вузьку, конкретну тему (проблему), або широку, багатоаспектну – навіть галузь знання. Це й зумовлює складність його структури (наявність розділів і підрозділів), впливає на порядок розміщення бібліографічних записів у межах кожного видання. Бібліографічні покажчики у своїй більшості мають науково-довідковий апарат (передмова, різноманітні допоміжні покажчики). Допоміжний покажчик відображає відомості про твори друку в іншому аспекті, ніж основний текст посібника, з відсиланнями до відповідних бібліографічних записів.

Варіантами бібліографічного покажчика є бібліографічні довідники, типові каталоги, плани і каталоги видавництв, бібліографічні бюлетені, літописи книжкових палат.

Бібліографічний список містить відомості про твори, як правило, з вузької, конкретної теми чи питанню. Він зазвичай невеликий за обсягом, простий за структурою, не має довідкового апарату. Одним з різновидів бібліографічного списку є пам′ятки читачеві, створювані переважно регіональними бібліографічними центрами.

Бібліографічний огляд – це бібліографічний посібник, що являє собою зв′язну розповідь про документи (твори друку). У бібліографічному огляді характеристика літератури доповнюється необхідними роз′ясненнями і фактичними відомостями. Цільове і читацьке призначення, характер теми визначають кількість творів, про які йде мова в огляді, його структуру, що може бути як простою, так і складною. Так, наприклад, найбільші бібліотеки й інформаційні центри країни готують на допомогу вченим і спеціалістами огляди, що знайомлять з результатами і перспективами розвитку окремих галузей науки і техніки. Для читачів-неспеціалістів складаються рекомендаційні огляди.

Варіантами бібліографічного огляду є бесіди і розповіді про книги.

Бесіда або розповіді про книги нагадують за формою ті усні бесіди, які проводить бібліотекар на абонементі. Їхня мета – зацікавити читачів певної групи актуальними питаннями, допомогти у вивченні найбільш доступної і цікавої літератури з якої-небудь теми, творів того чи іншого письменника. При цьому характеризується тема, значення творчості письменника, а потім рекомендуються книги і статті на кожне питання. Переходячи від простого до складного, від конкретних питань до більш загальних, читач отримує з книг певний обсяг знань.

Побудова бібліографічного огляду, бесіди та розповіді про книги не відрізняється складністю, і у додатку зазвичай наводяться алфавітні списки названих у них творів.

У деяких бібліографічних посібниках присутні елементи різних типів. Такими є «коло читання», методичні рекомендації. «Коло читання» знайомить читачів з творами відразу за кількома темами із різних галузей знань. Його мета – сприяти формуванню і розвитку у читачів інтересу до якої-небудь теми, а також розширенню кругозору. Відбір і зміст творів визначають структуру видання, способи і прийоми характеристики книг, статей та інших рекомендованих матеріалів. У «колі читання» можна виділити елементи, наявні у бібліографічному списку, бесіді про книги, бібліографічному огляді, покажчику літератури. Методичні рекомендації адресовані у першу чергу працівника бібліотек. Їхня мета – допомогти бібліотекарям та бібліографам у популяризації літератури з найактуальніших тем і т. д. методичні рекомендації містять зазвичай бібліографічні матеріали (бібліографічні списки, бібліографічні огляди і т. п.), розробки з організації виставок, вечорів, усних журналів, а також матеріали, що висвітлюють найцікавіший досвід роботи бібліотек з читачами.

Різновидом бібліографічних посібників, які можуть слугувати прикладом творчого підходу укладачів, є популярний бібліографічний довідник, путівник з книг, популярна бібліографічна енциклопедія (вони – переважно рекомендаційні).

Бібліографічні посібники різних типів супроводжуються довідковим апаратом – передмовами, ввідними зауваженнями до розділів, допоміжними покажчиками («ключами»). Покажчики до видань та допоміжні покажчики є особливими типами бібліографічних матеріалів. Найбільше поширення отримали такі види допоміжних покажчиків, як: авторський (у ньому перераховані прізвища авторів творів друку, відображених у бібліографічному посібнику); іменний (це перелік авторів, художників, композиторів, постатей, згадуваних у книгах і статтях, укладачів, редакторів та ін.); предметний (перелік предметних рубрик, що відображають зміст творів друку); тематичний (перелік тем, розкритих у творах); географічний (перелік географічних об′єктів, про які наявний матеріал у творах). Допоміжні покажчики містять відсилання до певних бібліографічних записів в головній частині посібника.

Покажчики до видань являють собою бібліографічний пошуковий апарат, побудований на базі документального масиву, в якості якого виступає склад та інформаційний зміст документів певного видання (книги, збірника, зібрання творів). При цьому об′єктом бібліографування в покажчиках, що розкривають зміст видання, є не твори повністю, а логічно завершені частини, фрагменти тексту, окремі положення, думки, висловлювання (субдокументальний рівень бібліографії).саме тому покажчики до видань є незамінним засобом поглибленої бібліографічної орієнтації у змісті документів, розміщених у тому виданні, що до нього ці покажчики укладені.

Використана література

1.         Буран, В. А., Довгопола, О. П., Пупченко В. В. Бібліографія. Загальний курс / В. А. Буран, О. П. Довгопола, В. В. Пупченко. – К. : Вища школа, 1984. – 216 с.

2.         Бриксман М. А. Составление библиографических пособий / М. А. Бриксман, М. П. Бронштейн. – М., 1964. – 299 с.

3.         Швецова-Водка, Г. М. Вступ до бібліографії. Навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Кондор, 2004. – 216 с.