3.5. ПРОМІЖНІ МАЯКИ
а - з прямокутним корпусом; б - із зварною рамкою;
1 - причалка; 2 - корпус; 3 - ручка; 4 - ролик; 5 - упори; 6 - рамка; 7-фиксатор
РИС. 3.6. ШАБЛОНИ ДЛЯ РОЗМІТКИ І ПЕРЕВІРКИ КУТІВ І ОТВОРІВ
Висок (Рис. 3.7.) масою 0,2... 1 кг, що складається із сталевого конусоподібного корпусу, крученого шнура і алюмінієвої планки, призначений для перевірки вертикальності кутів і поверхні кладки.
РИС. 3.7. ВИСОК
Правило (Рис. 3.8.) з отфугованого дерев'яного бруска або дюралюмінієвого профілю завдовжки 1,2...2 м призначено для контролю поверхні стін, що викладаються.
РИС. 3.8. ПРАВИЛО
а - дюралюмінієве; б- дерев'яне
Для перевірки якості цегляної кладки використовують контрольно-вимірювальний ін струмент.
Складаний метр і рулетки (Рис.3.9.) завдовжки 2...20 м служать для лінійних вимірювань в ході виконання кладки.
РИС. 3.9. ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ
Рівень (Рис. 3.10.) в металевому корпусі завдовжки 750 мм застосовується для перевірки вертикальності і горизонтальності кладки.
РИС. 3.10. РІВЕНЬ
1 - корпус; 2 - ампули; 3 - кришка
При виробництві кам'яної кладки використовують також різний інвентар.
Установка (Рис. 3.11.) об'ємом до 2 м3 служить для прийому, підігріву, перемішування і порційної видачі товарного розчину і витратну тару для доставки до робочого місця каменщика.
РИС. 3.11. УСТАНОВКА ДЛЯ ПРИЙОМУ І ВИДАЧІ РОЗЧИНУ
1 - рама; 2 - ємність з гвинтом усередині для перемішування розчину;
3 - моторний відсік; 4 - кришка; 5 - секторний затвор для видачі розчину; 6 - підвіска
Бункер з щелепним затвором (рис.3.12.) об'ємом до 1,2 м3 призначено для приймання і подачі розчину на місце муляра.
РИС. 3.12. БУНКЕР З ЩЕЛЕПНИМ ЗАТВОРОМ
1 - штурвал з тягою; 2 - затвор
Металевий ящик (Рис. 3.13) розчину об'ємом 0,24 м3 служить для подачі розчину на робоче місце муляра. Допускається підйом в гірлянді (до шести ящиків одновре¬ менно).
РИС. 3.13.МЕТАЛЕВИЙ ЯЩИК РОЗЧИНУ
1 - вантажопідйомна петля; 2 - строп
Підхоплення-футляр вантажопідйомністью 1,5 т складається з двох напівфутлярів Г-образної форми, закріплених на захватних важелях, шарнірно змонтованих на осі. Підхоплення-футляр призначене для вивантаження двох пакетів цеглини з автомобіля і подачі їх до робочого місця муляра.
Самозатягувальний захват вантажопідйомністю 1,75 т представляє собою прямокутну раму з двощелеповим затиском важеля.
Він призначений для розвантаження пакетів силікатної цеглини без піддонів з автотранспорту і подачі їх до місця кладки.
Бак для змочування цеглини є ємкість заповнена водою. У жарку і суху погоду піддони з цеглиною опускають у бак, змочують і подають до робочого місця муляра.
Переносні світильники у вигляді розсувної рами з телескопичною стійкою, що має плафони, освітлюють робоче місце в темну пору доби.
Контейнер для зберігання одягу, інструменту і приладдя бригади мулярів має відділення для двох змін. Технологічно необхідний набір інструменту, пристосувань та інвентаря, розрахований на бригаду мулярів, називають нормокомплектом. Його бережливе використання сприяє підвищенню якості і продуктивності праці муляра.
4. Технологічний процес
4.1 Підготовка до роботи
До початку роботи муляр повинен отримати інструктаж про безпечні методи і прийоми виконання поставленого завдання. Оглянути місце роботи та перевірити правильність розміщення матеріалу, перевірити справність інструменту, інвентарю та пристосувань. Встановити наявність захисних козирків і огорожі, вдягти спецодяг і захисну каску. Потім перевірити висок та рівень вертикальність і горизонтальність покладених нижче рядів. У зимовий період помістя потрібно очистити від снігу, посипати піском, вдягнути спецодяг і каску.
Перш ніж почати кладку, готують основу і розмічають на ній контури перегородки. Цеглину заздалегідь замочують, оскільки сухий матеріал відбирає воду з розчину, а це приводить до зниження міцності конструкції. Спочатку укладають на розчин крайню цеглу. Між ними натягують шнур, по якому потім виводять весь ряд. Рухаються, як правило, зліва направо. Цеглину кладуть так, щоб надійно перекрити сполучні стики нижчележачого шару. Після завершення декількох рядів перевіряють схилом вертикальну лицьової поверхні стіни, а рівнем - горизонтальне положення верхнього ряду. Шви між окремою цеглою повинні бути заповнені розчином. Виключення - кладка «пустошовка», вживана в тих випадках, коли стіну передбачається штукатурити, для чого між цеглинами залишають вільний простір на глибину 10-15 мм. Якщо розчин доходить до лицьової поверхні, така кладка називається «впідрізку». Для ущільнення розчину і надання стіні чіткого малюнка шви в цьому випадку розшивають. Надлишок розчину видавлюють цеглиною або підрізають кельмою, або загладжують розшивкою, робоча частина якої може мати різну конфігурацію.
4.2 Розмітка осей перегородки
Зведенню перегородок (Рис. 4.1.) передує розмітка подовжньої осі, місць примикання до капітальних стін будівлі і місцеположення отвору. Потім шаром розчину вирівнюють основу і встановлюють шаблони і порядівки.
Перегородки з цеглини і керамічного каменя влаштовують завтовшки в половину або чверть цеглини в приміщеннях з підвищеною вологістю.
Перегородки санітарних вузлів викладають за металіченим шаблоном. Уклавши два ряди, шаблон прибирають, після чого встановлюють і закріплюють враспор між перекриттями кутові шаблони. Кладку ведуть з перев'язкою швів на розчинах марки не нижче 10.
Стійкість перегородок забезпечується укладанням арматури в горизонтальні шви і вертикальними штрабами, залишеними в місцях примикання до капітальних стін.
Перегородки завтовшки в чверть цеглини викладають за шаблоном з інвентарних щитів. Їх встановлюють по високу і закріплюють. Кладку ведуть усередині шаблону, укладаючи цеглину на ребро і прихиляючи їх до щитів шаблону.
РИС. 4.1. РОЗМІТКА І ЗАКЛАДКА ПЕРЕГОРОДКИ
1 - причалювання; 2 - порядівка; 3 - вісь перегородки; 4-ряд перегородок
4.3 Натягування шнура–причалки
До порядівок закріплюють шнур - причалку, для зведення зовнішніх верст шнур – причалку встановлюють для кожного ряду, натягуючи його на рівні верха укладеного ряду відступом від вертикальної площини мурування на 3-4 мм. Шнур – причалку закріплюють за допомогою причальної скоби, гострий кінець якої вставляють у шви мурування, а до тупого довшого кінця, який спирається на маячну цеглину. (Рис. 4.2.).
Шнур - причалку можна кріпити, прив’язуючи до цвяхів, які закріплюються у швах мурування. Щоб шнур - причалка не провисав під нього підкладають деревяний маячний клин, товщина якого має дорівнювати висоті ряду мурування. (Рис. 4.3.).
РИС. 4.2. ВСТАНОВЛЕННЯ СКОБИ ЗАНОВО ЗІ ШНУРОМ – ПРИЧАЛКОЮ
РИС. 4.3. ВСТАНОВЛЕННЯ ШНУРА - ПРИЧАЛКИ МАЯКОМ ВІД ПРОВИСАННЯ
4.4 Мурування перегородок
Перегородки санітарних вузлів (рис. 4.19) викладають за металічним шаблоном. Уклавши два ряди, шаблон прибирають, після чого встановлюють і закріплюють враспор між перекриттями кутові шаблони. Кладку ведуть з перев'язкою швів на розчинах марки не нижче 10.
Стійкість перегородок забезпечується укладанням арматури в горизонтальні шви і вертикальними штрабами, залишеними в місцях примикання до капітальних стін.
РИС. 4.19. КЛАДКА ПЕРЕГОРОДОК САНІТАРНО-ТЕХНІЧНИХ ВУЗЛІВ
а- закладка із застосуванням шаблону;
б - із застосуванням подмостей
Перегородки завтовшки в чверть цеглини (рис. 4.20.) викладають за шаблоном з інвентарних щитів. Їх встановлюють по виску і закріплюють. Кладку ведуть усередині шаблону, укладаючи цеглину на ребро і прихиляючи їх до щитів шаблону.
РИС. 4.20. ШАБЛОН ДЛЯ КЛАДКИ ПЕРЕГОРОДОК
1 - щити шаблону; 2 - викладена частина перегородки
Застосування шаблонів при кладці перегородок підвищує якість робіт і продуктивність праці мулярів.
Перегородки з гипсобетонних плит (Рис.4.21.) розділяють приміщення квартир або квартири між собою. Міжквартирні перегородки викладають з двох лав плит з повітряним зазором між ними 50 мм.
Використана література
1. Ищенко И.И.:Технология каменных и монтажных работ
2. Неелов В.А. Илюстрированное пособие для подготовки каменщиков
3. Никитин Л.И. Охрана труда в строительстве. М., 1999. - 359 с.
4. Петров А.К. Технология облицовочных производств. М., 2000. - 268 с.
5. Сахаров МЛ. Автоматизация кладки кирпича. М., 2001. - 243 с.
6. Кам'яні роботи. Підручн. Для проф..-техн. Навч.закладів: У 3 ч. Ч.ІІІ / А.С.Нікуліна, С.І.Заславська, Г.П.Матвєєв та ін.. – К.: Вікторія, 2001. – 480с.
0 комментариев