Навигация
2.2 Житло
В Древній Греції сформувався особливий тип архітектури міста. Центрами громадського життя міста і його архітектурного ансамблю стають укріплений пагорб — акрополь, де споруджуються храми, і агора, — торговельна площа. Весь зміст суспільних будинків, їхнє значення як художнього, ідеологічного явища можна уявити собі, відновивши вигляд давньогрецького міста. Хоча б частково збереглися мармурові храми, багато з них вдалося відновити, зібравши розкидані навколо фундаментів кам'яні блоки. Житлові ж будинки найчастіше будували із сирцю. Найміцнішою частиною будинку була підлога, її прикрашали найбільш багато і ретельно, наприклад, мозаїкою, викладеною з різнобарвних каменів. Поширеним був високомистецький поліхромний і рельєфний декор зовнішніх і внутрішніх стін великих будинків. Широко застосовувалися колони і напівколони, різьблення по камені і мармуру, розпису стін складними композиціями. Часто будинок робили із внутрішнім двориком, у який відкривалися житлові приміщення. На вулицю такий будинок виходить глухими стінами. Один будинок примикав до іншого, і уся вулиця житлового району обрамлялася стінами. Іноді житлові райони являли собою целую розсип таких будівель, розсічених вузькими, кривими вуличками. Та згодом впроваджують регулярне планування: вулиці стали прокладатися строгим шаховим порядком. Існувало декілька типів т традиційних грецьких будинків:
· середземноморський (гористі райони материкової Греції) — кам'яний двоповерховий будинок (нижній поверх для худоби і господарських приміщень, верхній - житловий) із зовнішніми драбинами, довгими балконами і двосхилим дахом;
· левантийський (Пелопоннес і острови) — одно-, півтора- або двоповерховий будинок з каменя або глини, з плоским, купольним або конусоподібним дахом;
· паннонський — одноповерховий будинок з житловими і господарськими приміщеннями, витягнутими в одну лінію під загальною крівлею;
· орієнтальний (Північна Греція) — двоповерховий будинок з внутрішніми драбинами, нижнім кам'яним поверхом для господарських приміщень і верхнім рамної конструкції, створюючи закритий балкон — еркер.
2.3 Суспільне життя греків
Найбільшу кількість часу греки проводили не вдома, а палестрах та гімназіях (спортивних залах та стадіонах). Всі городяни намагались потрапити на агору (ринкову площу) в центрі міста, де проходили особисті та ділові зустрічі. Тут греки дізнавались про останні новини, що обговорювалися останню половину дня. Тому кожен раб, що супроводжував свого хазяїна, носив із собою розкладний стілець для більш комфортного спілкування. Часто доводилось повертатися вночі у супроводі рабів-факелоносців.
На протязі дня чоловіки зазвичай приймали участь у декількох спортивних змаганнях, а також азартних іграх (гра в м’яч, кості), у боях півнів. Жінка, за звичаєм, могла виходити з дому тільки у супроводі рабів. Рабині несли за хазяйкою парасольку від сонця, раби – розкладний стілець.
Греки надавали особливого значення фізичній красі та здоров’ю, тісно пов’язуючи їх з красою душі та розуму. Суспільство дуже піклувалося про підтримання здоров’я та,особливо, гігієни. Тому у великих містах існували бані. Греки ходили туди через день, у супроводі рабів, які несли із собою масло, соду, жирну глину, білизну, щітки та полотенця. Гарячу ванну приймали у круглому чані, після неї слідували холодні купання.
Однією із найважливіших рис суспільного життя греків була дружність та гостинність, що переходила у державний обов’язок. Гостинність перетворювалась в інститут проксенії – праобраз дипломатичної служби. При переїзді до іншого міста грек ставав чужинцем у сусідній державі. Проксени (представники держави у іншому полісі) захищали їх інтереси, надавали їм житло, одяг.
2.4 Міфологія та свята
Етнічна самосвідомість знаходила свій вияв у різних формах суспільного життя. Поєднувальну, формотворчу роль для розвитку культури відігравала міфологія. Прадавніми були божества, які втілювали сили природи. Від союзу Геї – землі і Урану – неба з'явилися титани, старшим був Океан, молодшим – Кронос. Діти Кроноса – боги на чолі з Зевсом – в жорстрокій боротьбі з титанами здобули перемогу і розподілили владу над світом. Громовержець Зевс став царем богів і людей, Посейдон – морів, джерел і вод, Аїд – похмурого підземного царства.
Гора Олімп вважалася оселею дванадцяти верховних богів на чолі з Зевсом. Гера – дружина Зевса – була покровителькою шлюбу і сім'ї, одна сестра Зевса – Деметра – богинею родючості, інша – Гестія – покровителькою вогнища. Улюблена дочка Зевса Афіна шанувалася як богиня військової мудрості і мудрості взагалі, вона протегувала знанням і ремеслам. Згідно з міфом Афіна з'явилася з голови Зевса в повному бойовому обладунку – в шоломі і панцирі. Богом війни був син Зевса і Гери Арес. Гермес – спочатку бог скотарства і пастухів, пізніше шанувався як вісник олімпійських богів, заступник мандрівників, купців, бог торгівлі, винахідник міри і пастушої флейти. Артеміда спочатку була богинею родючості і покровителькою тварин і полювання, богинею Місяця, пізніше вона стала покровителькою жіночої цнотливості і охоронницею породіль. Аполлон – брат Артеміди, божество сонячного світла, освіти, медицини, мистецтва, яке втілюється його супутницями – дев'ятьма музами. Ще одна дочка Зевса – Афродіта, яка народилася з піни морської біля острова Кіпр, богиня кохання і краси. Чоловіком Афродіти був бог-коваль Гефест. Діоніс – найвеселіший з богів, покровитель виноградарів і виноробів. В Древній Греції до початку збору врожаю починалися Свята – Діонісії. Це був час танців та веселощів. Сам Доніс, або Вакх, йшов з веселою свитою, що складалась із козлоногих сатирів та вакханок. Вино лилось рікою. Вакха, в основному, любили та поважали серед простого люду, бо їх бог давав їм забуття від проблем та печалі. На щорічні свята в його честь навіть духи, як вважали елліни, віддавали дань молодому вину, а потім, звичайно, вимагали закуски. Тому після гулянь жителі запиралися у себе в домівках від гріху подалі, а для захмелілих духів залишали на порозі трохи їжі. Крім олімпійських, існувала безліч інших (переважно – місцевих, локальних) богів, які мали свої функції.
Паралельно з міфологією розвивалася культова практика – жертвоприношення і молитви, які проходили в храмах. Кожне місто мало бога-заступника. Афіна вважалася покровителькою Афін. Олімпія була центром поклоніння Зевсу, якому і присвячувалися тут спортивні змагання. Тут стояв його храм з величезною статуєю батька бога.
Олімпійські ігри проводились раз на чотири роки. Перша олімпіада відбулась в 776 р. до н.е. На час ігор, які тривали п’ять днів, війни припинялися, щоб дороги до Олімпії були безпечними. Олімпійські ігри ставали провісницями миру. Атлети змагалися у кулачній боротьбі, бігу, гонках на колісницях. Пізніше до олімпійських ігор додались Піфійські ігри в Дельфах (в честь Аполлона) – нагорода – лавровий вінок; Істмійські ігри (в честь бога Посейдона) на Коринфському перешийку, де нагородою був вінок із соснових гілок. Учасники всіх ігор виступали голими, тому жінкам під страхом смертельної кари не можна було там з’являтися.Місце головного святилища Аполлона – Дельфи, де знаходилися відмічений особливим каменем центр (“пуп”) Землі і знаменитий оракул (оракул – місце в святилищі, де отримували відповідь божества на поставлене питання, або це пророцтво божества).
Висновки
Грецька держава і, зокрема, культура стали колискою для розвитку багатьох світових культур. Духовна культура греків мала величезне значення для розвитку цивілізації багатьох країн світу.
Багато з того, що створювали греки в побуті, одязі живе й сьогодні. Що ж нині збереглося з культури греків?
Актуальним нині є вміння підкреслити принади людського тіла одягом, а не приховати чи видозмінити його, приховуватись повинні тільки вади. Чоловічий та жіночий одяг мав майже ідентичний вигляд за деяким виключенням.
У Древній Греції була наявною принципова відмінність у зовнішньому вигляді раба і вільного громадянина поліса: раб повинен був коротко стригти волосся на голові і голити бороді, ходити босоніж.
І сьогодні досить цінуються вовняні та льняні вироби, а саме з цього матеріалу найчастіше шилось вбрання греків. Хітони, туніки, що так модні сьогодні, виникли ще в часи Древньої Греції.
Грецькі сандалі і нині залишаються практичним і зручним взуттям, але в Греції їх носили люди різного статку, віку та статі, нині ж перевагу такому взуттю віддає молодь.
Довге волосся греків-чоловіків було ознакою належності до полісу, раби ж мали короткі зачіски.
Білила, рум’яна, губна помада, фарба для підведення брів та очей — це ознака як древньогрецької, так і нинішньої жінки.
Детальний догляд за волоссям теж дісталось у спадок нашим жінкам.
Жіночі стрижки браслети, намисто, булавки пряжки — усі ці прикраси робили жінок яскравими ошатними й удосконалювали образ.
Ці прикраси, пройшовши величезний історичний шлях, удосконалення часом — невід’ємна ознака жіночності й нині.
Що стосується страв, то оливки, оливи, масло, мідії, кальмари, устриці залишились улюбленою стравою гурманів на протязі багатьох тисячоліть. Значимість і цінування хліба, який греки розглядали навіть як окрему страву, було б добре у повній мірі відчувати і сьогоднішнім поколінням. Хліб в житті такий же значимий, як і мозок для людини.
Греки впровадили регулярне міське планування, їх будинки і сьогодні межа мрій багатьох власників осель: внутрішній дворик, багато оздоблена підлога з мармуру, величні колони, довгі балкони.
Фізична краса, здоров’я, турбота про гігієну завжди були в почесті у греків.
Дипломатичні служби також мають свій початок, зародок, саме у Древній Греції.
Зевс, Гера, Деметра, Афіна, Гермес, Грифон – та інші герої грецької міфології – їх іменами сучасні люди називають салони краси, охоронні структури, морські лайнери, це назви вишуканих вин, видавництв тощо.
Олімпійські ігри, започатковані в Древній Греції за багато сотень літ до нашої ери і сьогодні є провісниками миру, святом сили, краси, спортивних досягнень. Переможці олімпіад – знані і шановані люди у всьому світі.
Величезний період історії людства, його всесвітньої культури тісно пов'язаний з тим, що виникло до нашої ери в Греції, але ці здобутки вагомі й значущі. Грецька культура, як ніяка інша, зуміла зберегти свої основні елементи від початку часів до сьогодення.
Бібліографія
1) Історія світової культури / навчальний посібник / Керівник авт. колективу Л.Т.Левчук – 3-тє вид., стереотип. – К., «Либідь», 2000. – 368 с.
2) Історія культури / навч. посібник / наук. редактор В.М.Шейко – К., «Кондор», 2004. – 763 с.
3) Нариси з історії костюмів / К.К.Стамеров - В 2-х ч. – ч.1. – К., «Мистецтво», 1978. – 243 с.
4) История древнего мира – Учеб. Для 5 кл. сред. шк. - 3-е изд., дораб. – М., Просвещение, 1988. – 255 с.
5) История древнего мира: Греция и Рим: ученик и пособие для студентов пед. ин-ов / А.Г. Бокщанин - В 2 т. – т.2. – М., «Просвещение», 1981. – 431 с.
6) http://www.nbuv.gov.ua
Додаток 1
Чоловічий одяг
Додаток 2
Чоловічі зачіски
Чоловіче взуття
Додаток 3
Довгі жіночі іонічні хітони
Жіночі зачіски
Похожие работы
... іс (і таким чином його встановлення в галузі культу, соціальної практики – політії взагалі, системи виховання - тобто його культурну модель) і затверджували його перевагу. У Олімпійському змаганні знімалася значна частина агресії, рівень якої був доволі високий в античних полісах. От чому Олімпійські ігри були так високо шановані і навіть в період воєн (і греко-персидської, зокрема) не зупинялися. ...
... 15. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація//Матеріали доетнографії та антропології. 1929. Т. 21—22. Ч. 1. С. 81. 16. Кравчук Л. Т. Вишивка // Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969. С. 62. 17. Добрянська І. О„ Симоненко І. Ф, Типи та колорит західноукраїнської вишивки//Народна творчість та етнографія. 1959. № 2. С. 80. 18. ...
... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5. Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6. Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8. Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...
... і прикраси (стрічки, бісер, квіти) 1.3. Розробка моделі зачіски (стрижки) відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя. В розробці даної моделі зачіски посприяла історична епоха стародавнього Риму та напрям сучасної моди. За основу цієї фантазійної зачіски був взятий модний силует ідеалу епохи Римської Імперії, що й послужив еталоном зразка. Вивчивши досконало цю ...
0 комментариев