Мова. Мовознавство. Література;

8 Мова. Мовознавство. Література;

9 Географія. Біографії. Історія.

У загальному відділі збираються документи загального і міжгалузевого характеру: наука і культура в цілому, організація розумової праці, преса і документація, бібліотечно-бібліографічна справа, енциклопедії та журнали загального характеру. Перенесення мовознавства з 4 класу до 8 сприяло більш логічному комплексоутворенню документів з філологічних наук. Проте загалом основний ряд не відповідає сучасній структурі наукових знань. Це стосується і побудови окремих класів. Тут велика кількість умовних рішень, що не відповідають сучасному рівню знань і взаємозв'язкам наук. Наприклад, ділення 796 «Фізкультура і спорт» зараховано до ділення 79 «Видовища, крім театру», фізична наука «Кристалографія» зарахована до відділу 54 «Хімія», приладобудування відірване від машинобудування, мінералогія – від геологічних наук, і таких прикладів безліч [7, C. 7].

Неабияких труднощів при роботі з УДК завдає нерівномірність насиченості класів. Так, на класи природничих і прикладних знань припадає більше 70% ділень таблиць, хоча вони займають лише два основних класи (5 і 6). Звідси занадто довгі індекси в цих класах.

Відставання і навіть суперечності в багатьох випадках змісту УДК даним сучасної науки призвели до кризи УДК в середині XX ст. Прихильники УДК, захищаючи її від критики, висловлюють думку про те, що умовність багатьох рішень УДК сприяє її стабільності, незалежності від змін у класифікації наук. Подолати кризу УДК допомогла автоматизація процесів зберігання і пошуку інформації. УДК виявилася придатною для використання як інформаційно-пошукова мова у нетрадиційних ІПС. У таких системах користувачі не залежать від науковості її побудови настільки, як у традиційних. Тому в наш час ставлення до УДК порівняно з початком XX століття дещо змінилося, її стали сприймати не як наукову бібліотечно-бібліографічну класифікацію, а як систему умовного кодування інформації. Міжнародне визнання УДК отримала не стільки завдяки своєму змісту, скільки завдяки технічним прийомам і засобам, що використані в ній, і, передусім, своїй індексації.

Важливою позитивною рисою УДК є її індексація. Індексаційна база однорідна – цифрова. Десятковий принцип побудови індексів складачі УДК запозичили у ДКД. Кожен основний клас поділяється на десять відділів, кожен відділ – на десять більш детальних розділів і т.д. Індекси розглядаються як десяткові дроби. Як правило, у десятковому ряді УДК цифри 2–8 використовуються для основних підрозділів, цифра 1 виступає як резерв для нових понять або для питань загального характеру. Цифра 9 найчастіше означає «інші» або також резервується для нових тем. В останніх виданнях таблиць УДК для збільшення кількості ділень на одному ступені використовують октавний метод [22, C. 37].

Структура індексації в УДК логічна, кожен наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. На першому ступені індекси однозначні, на другому – двозначні, на третьому – тризначні і т.д. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стискатися, тому УДК зручна в пошукових масивах різних обсягів. Значна увага в УДК приділяється мнемонічності індексів. З метою полегшення запам'ятовування їх застосовують спеціальні прийоми. Так, використовують однотипні позначення ділень, наприклад, 802 «Англійська мова», 820 «Англійська література». Іноді будують індекси так, щоб зорово вони сприймалися як знайомі, завдяки однаковим кількісним ознакам, наприклад:

621.315.213.12 Двожильні кабелі;

621.395.512 Двопровідні ланцюги.

Використовують також типові «змінні» закінчення, які позначаються трьома крапками:

666…5 Сплави металів;.35 Сплави міді;.45 Сплави свинцю;.55 Сплави цинку.

Слід зазначити, що прийоми надання мнемонічності індексам сприяють також уніфікації побудови таблиць, яка має велике значення для забезпечення високої якості систематизації, оперативності пошуку, використання в автоматизованих ІПС тощо.

Проте цифрова індексаційна база має той недолік, що вона занадто вузька, а це веде до подовження індексів, їхньої нерівномірності в різних відділах, порушення супідрядності, труднощів у введенні нових ділень, коли всі десять певного ступеня вже зайняті.

Для розширення індексаційної бази в УДК застосовуються математичні знаки та інші символи. Так, щоб розпізнати визначники, їхні індекси позначаються спеціальними розпізнавальними знаками: круглими дужками (…), круглими дужками і нулем (0…), лапками»…», дефісом (–), крапкою і двома нулями (.00) тощо.

УДК має розгорнуту систему допоміжних таблиць, які складаються з таблиць загальних визначників, що використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів.

До загальних визначників належать визначники форми, місця, народів, часу, загальні визначники з дефісом. В україномовному виданні є також загальні визначники точки зору, але МФД вже скасувала їх, а їхня тематика передається здебільшого індексами основної таблиці. Визначники форми використовуються для відображення літературної форми і читацького призначення документа. Наприклад, (043) Дисертації. Тези.

Визначники місця відображають територіальну ознаку змісту документів, причому територію може бути подано в різних аспектах – геологічному, фізико-географічному, країнознавчому. Наприклад, (477) Україна.

Визначники часу показують час, у якому розглядається об'єкт у документі. З їхньою допомогою можна відобразити епоху, період, конкретну дату:

«1961.04.12» 12 квітня 1961 року; «18» XVIII ст.; «321» Весна.

Визначники мови (лінгвістичні) використовують, коли є потреба визначити мову, якою видано документ. Найчастіше ними користуються у документознавчій роботі:

=40 Французька мова; 57=40 Література з біології, видана французькою мовою.

Визначники народів (етнічні) дуже схожі на лінгвістичні і використовуються у відділах гуманітарних наук: (=20) Англійці.

Визначники з дефісом дають змогу показати матеріали або компоненти, з яких зроблені предмети, вироби (-03), або окремі професії, кадри, особи (-05). Наприклад, 621–05 Машинобудівники.

Спеціальні визначники в УДК поділяються на три види: визначники, що приєднуються до індексів основної таблиці за допомогою знаків дефіс (–), крапка нуль (.0) і апостроф ('). Перші мають більш загальний характер, найчастіше використовуються у відділі техніки; другі і треті – більш обмежені у використанні.

Таблиці визначників розроблені дуже детально, вони мають тисячі ділень. Завдяки цьому значно зменшується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.

3.2 Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК)

ББК найпоширеніша сьогодні в нашій країні бібліотечна класифікація, її застосовують як універсальні бібліотеки з різним обсягом фондів, так і багато спеціальних бібліотек.

Філософсько-методологічна основа ББК. Як і більшість сучасних класифікацій, ББК ієрархічна комбінаційна система. Головна її відмінність від інших бібліотечно-бібліографічних класифікацій у методологічній основі. Основу ББК становить класифікація наук, побудована за принципами діалектичного матеріалізму, які заклав Ф. Енгельс. Саме він сформулював найважливіші принципи діалектико-матеріалістичної класифікації наук – об'єктивність і розвиток. Ці принципи втілюються в поєднанні наук у класи відповідно до форм руху матерії та розташуванні класів від наук, що вивчають більш прості й загальні форми руху матерії, до наук, що досліджують найскладніші та специфічні форми руху.

Ф. Енгельс обґрунтував поділ усіх наук на науки про природу, суспільство і мислення, розробив послідовність природничих наук. Подальший розвиток науки вніс зміни в загальну схему Енгельса, але сам принцип класифікації наук за формами руху матерії зберіг своє значення до нашого часу [17, C. 123].

Основний ряд ББК, побудований відповідно до положень діалектико-матеріалістичної класифікації наук, розпочинається циклом наук про природу. До цього циклу входять чотири комплекси наук: фізико-математичні, хімічні, науки про Землю, біологічні науки. Комплекси розташовані в такій послідовності: від наук, що вивчають неживу природу, до наук про живу природу; згідно з формами руху матерії: від простих форм руху до складних. Цикл розпочинає математика, хоч вона й не вивчає якусь форму руху і не є природничою наукою. Це наука про кількісні та функціональні відношення, просторові форми, її методи використовуються в усіх галузях знання, але, оскільки найширше ними користуються в природничо-наукових дослідженнях, у техніці, математику умовно зараховано до циклу природознавства [11, C. 138].

Цикл прикладних наук посідає місце між циклами природничих і суспільних наук, оскільки він поєднує науки про закони і засоби впливу людини на природу, про використання законів і сил природи на користь суспільного розвитку. Галузі прикладного знання розташовані в такій послідовності: техніка, сільське і лісове господарство, медицина. Така послідовність зумовлена, по-перше, тим, що техніка є провідною серед галузей прикладних знань і обслуговує основну галузь матеріального виробництва – – промисловість. Крім того, порядок наук відповідає загальним принципам побудови основного ряду: спочатку розташовані науки, пов'язані з формами руху в неживій природі – техніка, потім у живій – сільськогосподарські та лісогосподарські науки, які мають справу з менш складними організмами, і медичні науки, що мають справу з найскладнішим організмом – організмом людини.

Цикл суспільних і гуманітарних наук побудовано відповідно до філософського вчення про базис і надбудову. Проте на першому місці в циклі стоїть історія як наука, яка вивчає життя суспільства всебічно. Потім ідуть науки, що вивчають окремі сторони життя суспільства: перше місце серед них посідають економіка й економічні науки, які вивчають економічний базис, далі йдуть відділи, призначені для наук, що вивчають різні форми суспільної свідомості, які входять до надбудови: політичні, юридичні та ін. Відділи політики, юриспруденції, військової справи групують документи про соціальну надбудову, яка більшою мірою залежить від економічного базису. Разом з відділом економіки вони створюють соціально-економічну частину циклу. Далі розташовуються відділи, які групують документи про ідеологічну надбудову і про ті форми громадської свідомості, що входять до цієї надбудови. У першому відділі цієї групи збираються документи, які висвітлюють загальні питання культури, наукознавства, освіти тощо. Далі йдуть відділи, присвячені художній творчості як одному з проявів духовної культури – – це літературознавство і мистецтвознавство, причому передує їм відділ мовознавства, оскільки мова – це основа багатьох видів художньої творчості.

Громадська свідомість, яка виступає у формі філософських, а також релігійних і атеїстичних вчень, є ідеологією, що найбільш віддалена від економічної основи суспільства, тому відповідні відділи розташовуються в кінці циклу. Закінчує ряд галузевих відділів наука про мислення – психологія. Останнім відділом основного ряду є відділ для документів універсального змісту.

Різні варіанти таблиць ББК мають різну кількість відділів в основному ряді класифікації відповідно до прийнятої індексації, але загальна послідовність галузей знання і наук усюди однакова.

Таблиці для масових обласних бібліотек	Галузі знання і наук	Таблиці для наукових бібліотек
2	Природничі науки	–
	Природничі науки в цілому	Б
	Фізико – математичні науки	В
	Хімічні науки	Г
	Науки про Землю	Д
	Біологічні науки	Е
3	Техніка. Технічні науки	Ж/О
4	Сільське і лісове господарство	п
	Сільськогосподарські й
	лісогосподарські науки
5	Охорона здоров'я. Медичні науки	р
6/8	Суспільні й гуманітарні науки	–
	Суспільні науки в цілому	С
	Історія. Історичні науки	Т
	Економіка. Економічні науки	У
	Політика. Політичні науки	ф
	Держава і право. Юридичні науки	X
	Військова наука. Військова справа	ц
	Культура. Наука. Освіта	ч
	Філологічні науки. Художня	ш
	література
	Мистецтво. Мистецтвознавство	щ
	Релігія. Атеїзм	Э
	Філософські науки. Психологія	ю
9	Література універсального змісту	я

Відділ 1 «Марксизм-ленінізм» (у таблицях для наукових бібліотек А «Марксизм-ленінізм») згідно з рекомендаціями Національної парламентської бібліотеки України скасовано, а матеріал, що тут відображався, розійшовся по відповідних галузевих відділах.

Відділи, розділи і більш дрібні ділення основної таблиці будуються, виходячи з цілої низки ознак, які мають різне значення і межі використання. Деякі з цих ознак є загальними для всіх або більшості відділів ББК, інші використовуються в межах окремих циклів або кількох споріднених наук, треті – лише на рівні окремих наук і дисциплін. Найчастіше ділення здійснюється за такими ознаками: за об'єктом або предметом дослідження, методом дослідження, аспектом розгляду об'єкта, державно-територіальною, хронологічною, національною, проблемно-тематичною, мовною ознаками, за способом дії, функціями, процесами тощо. Більшість ознак пов'язані зі змістом документів, проте в окремих випадках трапляються і формальні. Так, у відділі універсальної літератури групування документів здійснюється залежно від форми видання і форми викладу матеріалу. Зміни до ББК, запропоновані Національною парламентською бібліотекою, скасували в більшості відділів суспільних наук створення комплексів документів за соціально-економічною ознакою, що суттєво змінило структуру цих відділів [12, C. 49].

На жаль, виправлення і доповнення, зроблені Національною парламентською бібліотекою, недостатні, щоб потрібною мірою змінити структуру і наповнення ББК для задоволення потреб українських бібліотек. Останні розробки російських фахівців недоступні багатьом вітчизняним бібліотекам, а якщо й доступні, то не є офіційно прийнятими, і впровадження їх не сприяє єдності класифікації на державному рівні. Тому видання українського варіанту класифікації є нагальною потребою нашого часу.

Систему типових ділень ББК складають загальні типові ділення (ЗТД), територіальні типові ділення (ТТД), етнічні типові ділення (ЕТД), спеціальні типові ділення (СТД) і плани розміщення (ПР).

Загальні типові ділення можуть використовуватися в усіх діленнях класифікації, оскільки формують комплекси видання за ознаками, які характерні для всіх або багатьох галузей знання. Вони позначаються малими буквами. ЗТД умовно поділяються на два види: тематичні і формальні. Тематичні ділення відображають типові ознаки змісту документів і призначені для більш глибокого розкриття саме змісту. Наприклад, «с Методика і техніка наукових досліджень і спостережень». Формальні ЗТД дають можливість групувати матеріал за ознаками форми і призначення документів. Наприклад, «я5 Журнали», «я72 Підручники і навчальні посібники для середньої школи».

Територіальні типові ділення дають змогу формувати комплекси матеріалів за географічною ознакою, їх можна застосовувати в будь-якому діленні класифікації. У таблиці наведено ділення для Земної кулі в цілому, для окремих континентів і країн. У межах континентів або великих фізико-географічних регіонів країни розташовуються в абетковому порядку назв, що дає змогу легко включати до таблиці нові держави. Позначаються ТТД цифрами і великими буквами, взятими в дужки. Наприклад, (4УКР) Україна, (5КАЗ) Казахстан Етнічні типові ділення сучасних народів світу дають можливість здійснювати групування документів за етнічною або національною ознакою. ЕТД включають сучасні народи, найважливіші етнічні групи і племінні ділення окремих народів, усі означені поняття розташовані в таблиці за абеткою назв. Позначаються ЕТД знаком рівності та першими буквами назви народу в дужках, наприклад:

(=Франц) Французи.

Нещодавно типові ділення загального призначення поповнилися таблицями хронологічних і мовних типових ділень, які дають змогу створювати комплекси документів за ознаками часу й мови, проте вони здебільшого використовуються в автоматизованих ІПС.

До багатьох відділів таблиць розроблені спеціальні типові ділення, які допомагають деталізувати матеріал за ознаками, що притаманні окремим наукам і галузям практичної діяльності. Так, ознаки, характерні для документів зі спеціального тваринництва, відображені у СТД до відповідного розділу таблиць:

- 2 Біологія виду або групи сільськогосподарських тварин;

- З Розведення і племінна справа;

- 4 Годування й утримання.

Для надання єдності структурі та індексації споріднених розділів у ББК використовуються і плани розташування. Як і СТД, вони створені до окремих розділів і відображають ознаки, характерні для документів з відповідної тематики. Так, у відділі історії виділяються плани розміщення за ознакою хронології, у таблиці ТТД – за територіально-адміністративними діленнями. Індекси планів розташування позначаються арабськими цифрами, приєднуються безпосередньо до індексу основної таблиці і є його невід'ємною частиною.

У різних варіантах таблиць ББК склад таблиць типових ділень дещо відрізняється. Так, у повному варіанті є три таблиці типових ділень сучасного світу, а ще є типові ділення для територій давнього світу. В таблицях для обласних бібліотек є дві таблиці ТТД, одна з яких використовується у відділах природничих і прикладних наук, а друга – суспільних і гуманітарних. У варіантах для масових і дитячих бібліотек – по одній таблиці ТТД. У таблицях для масових і дитячих бібліотек немає також етнічних типових ділень. У цьому відображаються специфічні особливості фондів і каталогів цих бібліотек [1, C. 4].

ББК має індексаційну базу, що складається з великих і малих букв російського алфавіту, арабських цифр, математичних та інших символів. Основний ряд у таблицях для наукових бібліотек позначається великими буквами від А до Я, в інших варіантах таблиць – цифрами. Усі наступні ступені ділення позначаються цифрами за десятковим принципом. Індексація в ББК структурна з послабленою виразністю. Деякі порушення чіткої логічної побудови індексів пояснюються намаганням скоротити індекс, зробити його компактнішим.

На всіх ступенях ділення, крім основного ряду, є значна кількість вільних індексів, свого роду резерв для введення нових понять.

Індекси ЗТД позначаються малими буквами російського алфавіту, а в разі необхідності їхньої деталізації застосовують цифри. Букви і цифри, а також круглі дужки, знак рівності, дефіс використовують для позначення інших типових ділень.

Державний рубрикатор (ДР) автоматизованої системи НТІ є варіантом міжнародної системи НТІ. Він призначений для формування інформаційних масивів в органах НТІ, систематизації матеріалів у інформаційних виданнях, здійснення пошуку інформації в пошукових системах. Використовуючи рубрикатор, можна створити автоматизований банк даних документів ДАСНТІ; організувати обмін інформацією на машинних і безмашинних носіях між органами НТІ – як тими, що входять до державної автоматизаваної системи науково-технічної інформації (ДАСНТІ), так і зовнішніми відносно неї, наприклад, міжнародний обмін; здійснювати широкий тематичний інформаційний пошук тощо. На сьогодні рубрикатор існує як у друкованій, так і в машинопрочитувальній формі. Електронний ДР НТІ забезпечує пошук за кодами рубрик, ключовими словами, які включені до заголовків рубрик, індексами УДК [17, C. 54].

Рубрикатор є ієрархічною перелічувальною класифікаційною системою. Його основний ряд має 100 рубрик, що позначаються кодами (індексами) від 00 до 99. Ці рубрики поділені на чотири умовні тематичні групи:

Суспільні науки (коди від 00 до 26); Природничі та точні науки (коди від 27 до 43); Прикладні науки. Галузі економіки (44–81); Міжгалузеві та комплексні проблеми (82–99).

Кожна рубрика складається з коду і словесного формулювання. Коди рубрик створюються з ланцюжків пар арабських цифр, що розділяються знаком крапка (.).

55. Машинобудування;

55.01 Загальні питання машинобудування;

55.01.09 Історія машинобудування. Персонали.

Рубрикатор має три рівні ієрархії, причому два перших збігаються з Рубрикатором МСНТІ. На основі ДР НТІ органи НТІ розробляють власні галузеві рубрикатори, в яких третій рівень ієрархії деталізується далі до бажаного ступеня.

Основна таблиця рубрикатора містить також пошуково-довідковий апарат. Орієнтуватися в основній таблиці допомагає абетково-предметний покажчик.

  3.3 Міжнародна патентна класифікація

Патентні документи систематизуються за Міжнародною патентною класифікацією, розробленою Комітетом експертів при Європейській раді і прийнятою в 1954 р. Ця класифікаційна система сприяла уніфікації різних національних систем класифікації винаходів і міжнародному співробітництву в галузі створення уніфікованого довідково-пошукового апарату до патентних фондів, обміну інформацією про винаходи.

Міжнародна класифікація передбачає систематизацію документів за функціональною і галузевою ознаками. У більшості описів винаходів зазначається сфера використання винаходу, і при систематизації документ зараховують до цієї сфери. Якщо ж винахід може застосовуватися в різних галузях, документ систематизують за функціональною ознакою. Так, двигунам властива функція виробництва електроенергії, але певна категорія двигунів може використовуватися лише в певній галузі. Виходячи з цього, винаходи про двигуни як джерело виробництва електроенергії збираються з урахуванням загального призначення, а винаходи про двигуни для використання в конкретній галузі систематизують за призначенням [15, C. 189].

За структурою Міжнародна патентна класифікація е ієрархічною перелічувальною системою. Уся сукупність винаходів поділяється на 8 основних розділів, що позначаються великими літерами латинського алфавіту:

А Задоволення життєвих потреб людини;

В Різноманітні технологічні процеси й транспорт;

С Хімія і металургія;

D Текстиль; папір;

Е Будівництво;

F Прикладна механіка; освітлення; опалення; двигуни і робочі машини; зброя і боєприпаси;

G Фізика;

Н Електротехніка.

Кожен розділ поділяється на класи, які позначаються індексом розділу й двома арабськими цифрами:

А01 Сільське господарство; лісове господарство; тваринництво; мисливство і ловля тварин; рибництво і рибальство; А21 Хлібопекарство; борошняні вироби.

Таким чином, кожен розділ може містити до 99 класів. Класи, у свою чергу, поділяються на підкласи, які позначаються приголосними малими літерами латинського алфавіту і додаються до індексу класу:

У класах неоднакова кількість підкласів, а деякі складаються навіть з одного підкласу. Назви розділів і класів мають умовний характер і лише приблизно передають їхній зміст, назви ж підкласів чітко вказують на предмет і навіть якоюсь мірою розкривають зміст підкласу. Назви підкласів супроводжуються примітками, які пояснюють зміст ділення і забезпечують прийняття правильних рішень при систематизації.

Кожен підклас складається з окремих рубрик, що називаються групами і підгрупами, а в сукупності це так звані дрібні ділення класифікації. Групи звичайно позначаються непарними числами, а підгрупи – парними:

А21с15/04 Різальні машини, що використовуються в булочних.

Міжнародна патентна класифікація постійно вдосконалюється, розвивається, щоб відповідати стану сучасної техніки. Кожні п'ять років до неї вносяться зміни, після чого в різних країнах публікуються чергові редакції системи.

 
Висновки

Протягом усього періоду розвитку науки і культури йде процес накопичення інформації та знань, які фіксуються в документах. Кількість документів постійно збільшується. У сфері інформації діють закони прискорення розвитку науки, внаслідок чого постійно зростає потужність документно-інформаційного потоку, відбувається концентрація та розпорошення публікацій у періодичних виданнях, старіння інформації. Усе це призводить до серйозних труднощів у роботі з документами й інформацією, яку вони містять. У той же час значення інформації в житті людей постійно зростає. Визначною рисою сучасної епохи є інформатизація всіх галузей людської діяльності. Інформаційні ресурси розглядаються як багатство, що не поступається за своїм значенням і потенційним ефектом природним ресурсам. Обсяг інформації різноманітного характеру в наш час настільки великий, що в деяких випадках простіше і дешевше заново провести дослідження, зробити винахід або навіть відкриття, ніж знайти відомості про нього в документах.

Щоб подолати кризові явища у сфері документних комунікацій, які виникають час від часу, людство винайшло чимало засобів, серед яких писемність і папір, друкарський верстат і бібліотеки, архіви, органи інформації, автоматизовані інформаційні мережі й багато іншого. Але виявляється, що накопичити інформацію замало, важливо надати її користувачу в потрібному обсязі й у потрібний час.

Уже в давнину з появою порівняно великих документних зібрань з'ясувалося, що неможливо швидко знайти потрібну інформацію шляхом перегляду всіх наявних документів. Оперативно ознайомитися з великою кількістю їх можна, якщо коротко навести основні відомості про кожний документ у своєрідній довідці, тобто подати інформацію у стислому «згорнутому» вигляді,

За таких умов для розшуку потрібного документа немає потреби переглядати тексти багатьох документів, а досить ознайомитися лише з короткими повідомленнями про них. Якщо ж ці короткі повідомлення поділити на групи відповідно до певних ознак документів, то можна переглядати відомості не про всі документи, а лише про ті, що увійшли до певної групи. Саме за таким принципом будуються різноманітні інформаційно-пошукові системи (ШС) – бібліотечні й бібліографічні каталоги, картотеки, автоматизовані банки бібліографічних даних, бібліографічні покажчики й т. ін. Це значно прискорює і полегшує процес пошуку. Причому, чим коротше охарактеризовано документ, тим більшої економії часу та праці досягається при пошуку. Але, з іншого боку, чим лаконічніше подано ознаки документа, тим більша ймовірність помилки при його пошуку, наприклад, можуть бути випущені побічні, другорядні теми, розглянуті в документі, і, отже, при розшуку документів з певних тем цю працю не буде виявлено, виникне прогалина, буде втрачено інформацію.

Список використаної літератури

1.    Антоненко І. Авторитетний контроль бібліографічних записів // Бібліотечний вісник. – 1995. – №4. – С. 1–4.

2.    Библиотечно-библиографическая классификация: Рабоч. табл. для масс. б-к. – М.: Либерея, 1997. – 688 с.

3.    Библиотечно-библиографическая классификация: Рабоч. табл. для масс, б-к: Дополнения и изменения. Вып.1. 60/63 Социальные науки в целом. Обществознание. История. Исторические науки / Рос. гос. б-ка, Рос. нац. б-ка, Б-ка Рос. акад. наук. – М.: Либерия, 2002. – 64 с.

4.    Библиотечно-библиографическая классификация: Средние таблицы. Практическое пособие / Рос. гос. б-ка, Рос. нац. б-ка, Б-ка Рос. акад. наук. – М.: Либерея, 2001. Вып. 1. 60/63 С/Т Социальные науки в целом. Обществознание. История. Исторические науки. – 320 с.

5.    Библиотечно-библиографическая классификация: Табл. для дет. и шк. б-к. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Либерея, 1998. – 320 с.

6.    Голоднова Н., Петрова А. Динаміка розвитку знання і межі змінюваності універсальних бібліотечних класифікацій // Бібл. вісник. – 1996. – №1. – С. 1–4.

7.    Голоднова Н.Н. Библиотечно-библиографическая классификация: модернизация и перспективы развития // Вісник книжної палати. – І997. – №5. – С. 7.

8.    Голтвинская Т.С. Библиотечно-библиографическая классификация: За и против // Сов. библиотековедение. – 1991. – №4. – С. 40–44.

9.    Зайцева Е.М. Лингвистическое обеспечение автоматизированных библиотечно-информационных систем: Современные требования и направления развития // Науч. и техн. б-ки. – 2000. – №3. – С. 57–60.

10. Классифицирование произведений печати по таблицам Библиотечно-библиографической классификации: Общая методика. – М., 1980. – 228 с.

11. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. -4-е изд., испр. – К.: О-во «Знання», КОО, 2003. – 460 с.

12. Макилвейн А. УДК – достижения и планы на будущее / А. Макилвейн // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №6. – С. 48–58.

13. Митчел Д. Десятичная классификация Дьюи: Средство организации знании для XXI века // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №6. – С. 58–65.

14. Мухітдінова Л. Класифікаційні системи в Україні: коротка історія /1917–1996/ // Вісник книжної Палати. – 1996. – №4. – С. 9–12.

15. Наукова обробка документів / Кушнаренко Н., Удалова В. – К.: Вікар, 2003. – 328 с.

16. Никифоровская Н, А. Библиографическое описание: Вопросы теории и методики / Под. ред. Г.Г. Фирсова. – Л., 1978. – 149 с.

17. Норми на процеси бібліотечно-бібліографічної роботи Державної бібліотеки України. – К., 1992. – 279 с.

18. Общая методика использования Универсальной десятичной классификации / ГПНТБ. – М., 1973. – 179 с.

19. Составление библиографического описания: Краткие правила/ Между-вед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР. – 2-е изд., доп.-М., 1991.-224 с.

20. Справочники библиографа / Науч. ред. Д.Н. Ванеев, В.А. Минкина. – СПб.: Профессия, 2002. – 528 с.

21. Сукиасян Э. Библиотечно-библиографическая классификация и проблемы классификационного поиска в электронных каталогах // Библиотековедение. – 1999. – №4–6. – С. 47–49.

22. Сукиасян Э.Р. ББК и мировая классификационная практика //.Сов. библиотековедение. – 1991. – 34. – С. 35–40.

23. Сукиасян Э.Р. Библиотечно-библиографической классификации – 30 лет / Э.Р. Сукиасян // Науч. и техн. б-ки. – 1999. – №4. – С. 74–82.

24. Сукиасян Э.Р. Универсальная десятичная классификация: на пороге второго тысячелетия // Науч. и техн. б-ки. – 1996. – №3. – С. 46–55.

25. Універсальна десяткова класифікація: Структура таблиць: Метод, рекомендації на допомогу самостійній роботі студентів / Укл. І.П. Штефан. – К.: КДІК, 2002. – 32 с.