Навигация
Лобіювання після попереднього розгляду законопроекту в постійному комітеті
28002
знака
0
таблиц
0
изображений
3. Лобіювання після попереднього розгляду законопроекту в постійному комітеті
Після закінчення слухання законопроекту, підтримуваного або заперечуваного лобіюючою організацією, та після того, як його ініціатор виступив на засіданні комітету, виникає питання: що робити далі? Найголовніше - що-небудь робити! Наведені аргументи - лише початок! Загальною помилкою більшості організацій, що готують законопроекти в ініціативному порядку, є те, що вони перестають стежити за розвитком подій. Адже ще багато що можна зробити. Так, якщо під час попереднього розгляду законопроекту в комітеті виникли якісь запитання, що не отримали відповіді, або очевидною була відсутність повного обсягу потрібної інформації, необхідно докласти всіх зусиль, щоб виправити положення. Потурбуватися про те щоб усі члени постійного комітету, особливо ті, що підтримують законопроект, одержали додаткову інформацію.
Якщо лобіст знає депутата, котрий йому симпатизує, він має порадитися з ним, які кроки можна зробити далі. Необхідно лобіювати кожного члена комітету персонально, насамперед через членів організації у виборчих округах, де вони обиралися як депутати, та через тих людей, які мають з ними хороші стосунки; прислуховуватися до депутатів - членів комітету, до того, що їх турбує; виявляти особливу увагу до тих депутатів, які виказали свою стурбованість під час попереднього розгляду законопроекту; концентрувати свою увагу на тих членах комітету, які, як здається, ще не визначилися. Що ж до тих, хто різко виступив проти ініційованого організацією законопроекту, то на них, напевне, впливати буде неможливо [3, с. 75].
Відомо, що секретаріат Верховної Ради України веде справу законопроекту. Цінним було б попросити ознайомитися з нею. У цій справі можуть бути листи або інша інформація, про що не згадувалося під час попереднього розгляду.
Лобіст може спробувати передбачити розподіл голосів серед членів комітету за і проти пропонованого законопроекту. Якщо не очікується потрібної кількості голосів за, можна попросити своїх спільників серед членів комітету відкласти голосування на певний час, щоб спробувати забезпечити необхідну кількість голосів на підтримку законопроекту.
Не слід забувати, що за Регламентом Верховної Ради України (ст. 6.3.1) на визначення строків розгляду законопроектів постійними комітетами може впливати погоджувальна рада депутатських груп (фракцій). Тому можна звернутися до її членів за підтримкою. Проходження кожного законопроекту, розпочинаючи з попереднього розгляду в постійних комітетах, потім на засіданнях Верховної Ради України, завжди має унікальний, але водночас і циклічний характер. Як би далеко не просувалося його обговорення (у першому, другому і т. д. читанні на пленарних засіданнях Верховної Ради України), після зауважень і пропозицій він знову й знову повертається до постійних комітетів на доопрацювання. Тому робота лобіста з депутатами на рівні комітетів продовжується доти, доки законопроект не стане законом. Зрозуміло, лобіст чи лобіююча організація не можуть дозволити собі бути сторонніми спостерігачами за долею свого законопроекту, на якому б етапі розгляду він не знаходився. Їхня робота має носити постійний характер [1, с. 10]. Проходження й остаточне схвалення законодавчого акту залежать від конкретного розділу законодавства, розстановки сил у парламенті і багатьох інших чинників, притаманних перехідному етапу розвитку нашого суспільства. Але визначальну роль у цьому регламентованому та вже закріпленому в Конституції України процесі відіграє особистість депутата, його бажання і готовність підтримати або не підтримати конкретний законопроект. Законодавець - жива людина, з усіма своїми сильними рисами характеру та недоліками, які нелегко ліквідувати. Виваженість дій законодавця значно залежить від глибини його знань, інформації, якою він володіє.
Висновки
Досвідчені лобісти та законодавці доходять спільної думки, що питання своєчасності та повноти інформації - особливо важливі у процесі законотворення і впливу на нього. Зрозуміло, що специфіка діяльності того чи іншого лобіста залежить від напрямку законодавства, на яке він збирається впливати, та від характеру організації, яку він представляє.
Але незалежно від цього всім лобістам у більшості випадків доводиться так або інакше виконувати таку роботу:
1. Збирати факти. Державне управління - це нескінченна кількість конкретних фактів, статистичних даних, економічних показників, думок і рішень, про які потрібно знати і в яких потрібно розбиратися.
2. Інтерпретувати управлінські акції. Ключова функція лобіста в тому, щоб інтерпретувати керівництву організації значення управлінських акцій і потенціальні наслідки законодавчих актів, що мають бути прийняті. Лобісти часто прогнозують, що може відбутися у сфері законодавства, та рекомендують заходи щодо запобігання можливим небажаним наслідкам.
3. Інтерпретувати дії організації. Під час щоденних контактів із членами парламенту і їхніми помічниками лобіст повідомляє їм думку організацій і конкретних груп громадськості щодо законодавства. Лобіст має добре розумітися у справах клієнта і відношенні організацій до акцій державного управління.
4. Захищати позиції організації. Крім надання окремих фактів, лобіст від імені клієнта захищає його інтереси, тобто переконує законодавця в необхідності підтримки або протидії щодо певного законопроекту.
5. Сприяти збуту продукції. Держава є одним із найбільших замовників продукції або послуг. Лобіст часто є сполучною ланкою, через яку здійснюються торгові операції. Лобіст, який має дружні відносини з державними посадовцями, може бути каналом, що з'єднує державні установи та компанію або організацію.
Список використаних джерел
1. Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В. М., Головатий М. Ф., Горбатенко В. П. Політологія. — К.: Академія, 2008. — 567c.
2. Безаров О. Т. Політологія. — Чернівці: БДМУ, 2007. — 326с.
3. Вегеш М. М., Остапець Ю. О., Бондар В. Л., Буркало В. В., Зан М. П. Політологія. — К.: Знання, 2008. — 384с.
4. Іщенко М. П., Гаман П. І. Політологія. — Черкаси: Видавництво ЧНУ, 2007. — 387с.
5. Храмов В. О., Кучменко Е. М., Кучменко Б. А., Машковець М.П., Тімкін І. Ф. Політологія. Загальний курс. — К.: ІПК ДСЗУ, 2007. — 482с.
Похожие работы
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... цілей у сфері світової політики, обумовлених економічними інтересами, а також маючи під собою науково-технічне підгрунття. 2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківсько ...
... бути прозорими та створювати сприятливі умови для розвитку та функціонування ринків, як це передбачено законом. Висновок Курсова робота присвячена дослідженню напрямків оптимізації правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Так, в першому параграфі нами було розглянуто міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. На основі проведеного анал ...
0 комментариев