Пальма Веккіо

4. Пальма Веккіо

ПАЛЬМА (Palma), ім’я, яке носили італіські митці Якопо д’Антоніо Негретті (Jacopo d"Antonio Negretti) (біля 1480–1528), прозваний Пальма Веккіо (Vecchio),або Пальма Старший, його племінник Антоніо (біля 1510–1575) і його внучатий племінник Якопо Пальма Молодший (1544–1628).

Із всіх трьох найбільш відомий Пальма Веккіо, який разом з Тіцианом і Джорджоне являється одним із найвидатніших представників венеціанської мистецької традиції Високого Ренесанса. Він народився в Серинальто біля Бергамо. Про ранні роки життя і творчості Пальма нічого не відомо. Вперше ім'я художника згадується в документах міста Венеції в 1510 р. Ні одна його робота не була підписана, але стиль мастера легко пізнається.

Сюжети картин Пальма Веккіо не відрізняються великою різноманітністю; нерідко він творив декілька варіацій одного сюжета. Один із найбільш частий мотив, який зустрічався в його творчості – зображення Мадонни з Немовлям і декільками святими в пейзажі; цей тип композиції получив назву «свята співбесіда» (sacra conversazione).

Художник працював в портретном жанрі. Портрети прекрасних білявих жінок, які виконані в яскравій кольоровій гамі, являли собою тип життєрадісної чуттєвої краси, характерний для венеціанського мистетства ("Жіночий портрет", біля 1518).

Пальма Веккіо зображує в своїй картині "Іаков і Рахіль", яку створив біля 1515 р., пастушу ідиллію. На фоні багатого ландшафту з пастухами і отарами овець розвивається тема ніжного кохання. Та обставина, чи передається тут біблейська легенда про двох закоханих чи міфологічна сцена (Парис і Енона прощаються один з одним на горі Іда), не являється вирішальним. Набагато важливіший той факт, що залучення селянського середовища в сферу художнього відображення характеризує прагнення ренесанського мистетства до реалізму.

Його портрети, загалом жіночі, поєднують в собі точну передачу індивідуальних рис моделі та особисті уявлення художника про венеціанський тип краси; вони написані в характерному світло-золотистому колориті. Самий видатний твір Пальма Веккіо – алтарний образ в церкві Санта Марія Формоза в Венеції— політриптих «Свята Варвара із святими». Вона відрізняється розкішно переданим рухом і блиском гармонійних фарб.

Пальма Веккіо учився під впливом Белліні, Вітторе Карпаччо, Чіми та Тіциана і провів большу частину свого життя в Венеції. Твори Пальми Веккіо відрізняються красивою композицією, впевненим малюнком, блискучим та теплим колоритом. Фігури його картин, в більшості випадків виконані на фоні пейзажу, мають шляхетний характер і одягнуті в широкий одяг з широкими складками.

Не менш прекрасними роботами Пальми треба признати наступні картини:

картину, яка зображає трьох дівчат-венеціанок, ймовірності його дочок; так звана «Улюблена Тіциана»; «Венера»; «Адам і Єва»; особистий портрет художника, який приписували раніше Джорджоне; «Іоанн Хреститель і св. Катерина»; «Мадонна»; «Пресвята Діва, оточена святими і ангелами»; та деякі інші.

5. Тінторетто

Якопо Робусті, більш відомий як Тінторетто ( Jacopo Robusti, Tintoretto; 1518—1594) — один із великих митців венеціанської школи пізнього Ренесансу.

Художник народився в Венеції в 1518 році, хоч в багатьох документах називається дата 1512 р. Своє прізвище Тінторетто він получив по професії батька, який був маляром (tintore). Дуже рано виявив незвичайні здібності до мистетства, він поступив в учні до Тіциана і під його керуванням робив такі швидкі успіхи, що цей майстер не захотів тримати його більше у себе, відчуваючи в ньому небезпечного собі суперника. Після виходу із школи Тіциана, Тінторетто прагнув в своїх творах зєднати Тіцианівські блиск і силу фарб з досконалістю малюнка, яким, на його думку, ніхто не володів в такій степені, як Мікеланджело.

Найбільш відомі картини Тінторетто, відносяться до першої пори його діяльності:

«Гріхопадіння Адама і Єви » і «Вбивство Авеля», виконані в дусі Тіциана (обидві знаходяться в венеціанській академії мистетства); «Поклоніння золотому тільцу» і «Страшний Суд», дві величезні картини в хорі церкви Санта-Марія дель Орто, в Венеції, в яких уже можна замітити його оригінальність; в повному блиску талант Тінторетто показують «Чудо св. Марка» (в венеціанській академії), «Шлюб в Кані Галілейській» (в різниці церкви Санта-Маріа делла Салуте), «Філософ Діоген» (в Новій Бібліотеці, в Венеції), «Відкриття мощів св. Марка в Александрії» і «Перенесення їх на корабель» (в Старій Бібліотеці, в Венеції); багато інших картин, які знаходяться в різних європейських музеях, наприклад «Венера, Вулкан і Амур» (в Старій Пінакотеці, в Мюнхені), «Ріхдво Христове» (в Ескоріальськом палаці, в Мадриді), «Несення хреста» (в Венській галереї), «Дев’ять муз» (в Гемптонкортському музеї в Лондоні), «Юдіфь» (в Мадридському музеї дель-Прадо) і «Різдво Іоанна Хрестителя» (в Эрмітажі).

Іще з більшою яскравістю, чим мистетство масляними фарбами, виявляють мистетство Тінторетто його фрескові роботи, які давали його фантазії простір для розвитку широких та складних композицій і дозволяли йому пускати в повний хід свою сміливу, широку фактуру. Із його фресок, які збереглися особливо розкішні стінні картини і плафони в будинку Школи св. Роха («Розп’яття», «Марія Магдалина в пустині», «Мідний змій» та ін.) і в палаці дожів, в Венеції (колосальне «Воскресіння праведників», «Венеція, богиня морів», «Завоювання Цари» та ін.).

Займаючись переважно історичним мистетством, Тінторетто охоче писав також і портрети, із яких багато вражають неперевершеною постановкою фігур, виразністю, силой фарб і широким прийомом виконання. Так, наприклад, портрети дожа Ніколо де Понте (в Венській галереї), адмірала Н. Капелло (у герцога Девоншайрського, в Англії), медика А. Везаля (в Мюнхенській пінакотеці), самого художника (в Копенгагенському музеї) і деякі ін.

Перший великий твір Тінторетто, "Чудо св. Марка" (Венеція, галерея Академії), був створений в 1548 р. по заказу релігійного братства Скуола ді Сан Марко. В картині показаний драматичний момент, коли кат збирається вбити раба молотом. Св. Марк спускається з неба, і молот чудесним образом ломається на очах у здивованих ката і судді.

На самому початку своєї творчої діяльності Тінторетто написал ряд портретів венеціанців. Перші з них іще напоминають по манері виконання твори Тіциана; роботи зрілого періоду виконані в більш оригінальному стилі. Деякі дослідники вважають портрети кращими творіннями Тінторетто. В 1562 г. художник створив іще три картини для Скуола ді Сан Марко. На полотні "Знаходження тіла св. Марка" (Мілан, галерея Брера) зображені три благочестивих венеціанця, які знайшли тіло св. Марка і перевезли його із Олександрії, щоб спасти від сожженияспалювання язичниками. В напівтемному коридорі, уставленому трунами, св. Марк з’являється над своїми мощами, щоб показати місце їх захоронення. Колір приглушений і підкорений містичному світлу, який ледь торкається країв предметів,які фосфорують відблисками.

Те саме відчуття ірреальності наповнює картину "Викрадення тіла св. Марка" (1562, Венеція, галерея Академії). Блискавка пронизує небо над головами людей, які несуть тіло через площу, на яку обрушуються дощові потоки. І знову ми проникаємо в глибину простору там, де форми здаються випадково вирваними із темряви грою світла. Композиція "Св. Марк, який рятує сарацина" (Венеція, галерея Академії) побудована з використанням плям тіней з фосфоруючі краї, за допомогою яких передається відчуття хаоса морського шторму.

В 1564 р. проходив конкурс на прикрашання будівлі Скуола ді Сан Рокко, на якій художники повинні були показати попередньо зроблені начерки. Тінторетто виграв конкурс, показавши на ньому закінчену живописну композицію. На полотні "Розпяття" із циклу для Скуола ді Сан Рокко (1565) центральне місце займає образ Христа, який торжествує над неохопним світом. Зображення розп’ятого Христа показувається ізольованим і знаходиться в центрі великого овалу, який утворений фігурами катів та скорботних.

Тінторетто був не тільки автором інтерпретацій християнської історії, але і декоратором. В картині "Походження Молочного Шляху" (Лондон, Національна галерея), яка була створена після 1570 р., він використав космогонічну легенду як привід для зображення контрасту ніжної м’ягкої плоті і важкого одягу. Розміщення персонажів по колу – улюблений прийом майстера – використано ним і в картині "Вакх і Аріадна" (1578, Венеція, Палац дожів), один із чотирьох композицій, які повинні були символізувати мудрість венеціанської влади.

В 1565–1588 р. Тінторетто створив цикл панно на біблейські теми для Скуола ді Сан Рокко. Картина "Мідний змій" – складна композиція, в якій зображені сильні мускулисті тіла, написані в стилістиці Мікеланджело. В Поклонінні волхвів підкреслений "людський", гуманістичний аспект того, що відбувається: пастухи передають їду бездомній сім’ї. В композиції "Благовіщення" чудесна подія відбувається в момент драматичної напруги, в майже натурально переданої обстановці. В картині "Втеча в Єгипет" дія проходить на фоні пишної рослинності; Іосиф нагинає голову осла, щоб Божа Мати могла зійти і відпочить.

В 1570 р. Тінторетто почав саме монументальне із своїх творів – "Рай" (Венеція, Палац дожів). Робота над цією величезною композицією, де зображено біля п’ятсот персонажів, зайняла у Тінторетто і його учнів десять років. Попередній ескіз картини знаходиться в Луврі; большість дослідників рахують, що він краще закінченого твору, дуже правильного и та сухого.

Картина "Тайна вечеря" (Венеція, церква Сан Джорджо Маджоре) була створена між 1592 і 1594 р. На перший погляд здається, що відчуття чуда затьмарюється видом бенкета; жанрові деталі передані дуже детально. Кімнату напонює зверхнатуральне світло, голови Христа та апостолів оточують сяючі ореоли. Це полотно можна назвати підсумковим твором в творчості Тінторетто.