1.1 Створення, функції, завдання Організації Об'єднаних Націй (ООН)

Організація Об'єднаних Націй не тільки займає центральне місце в системі міждержавних організацій, але й відіграє виняткову роль у сучасному міжнародно-політичному розвитку. Створена в 1945 р. як універсальна міжнародна організація, що має своєю метою підтримку миру й міжнародної безпеки й розвиток співробітництва між державами, ООН поєднує в цей час 185 країн світу.

Вплив ООН на сучасні міжнародні відносини вагомий й багатогранний. Він визначається наступними основними факторами:

- ООН є самим представницьким форумом для дискусій між державами з актуальних проблем міжнародного розвитку.

- Устав ООН є фундаментом сучасного міжнародного права, свого роду загальновизнаним кодексом поводження держав й їхніх взаємин; по ньому звіряють інші міжнародні договори й угоди.

- ООН сама стала важливим механізмом міжнародної нормотворчості й займає надзвичайно особливе місце серед інших організацій - джерел міжнародного права. З ініціативи й у рамках ООН укладені сотні міжнародних конвенцій і договорів, що регулюють положення справ у найрізноманітніших сферах громадського життя.

- У принципах побудови ООН (насамперед у наданні особливого статусу постійним членам Ради Безпеки) знайшли своє відбиття об'єктивні реалії міжнародно-політичної системи, а їхня зміна стала головним стимулом для роботи, що ведеться, з реформування цієї організації [29].

- Під покровом ООН існує велика кількість міжурядових організацій, що здійснюють регулювання міжнародного життя в рамках свого функціонального призначення.

- ООН наділена винятково важливою компетенцією вирішувати питання війни й миру, у тому числі й шляхом використання збройної сили.

Штаб-квартира ООН перебуває в Нью-Йорку, де розміщені п'ять із шести її головних органів. У Генеральній Асамблеї кожна держава має один голос; вона збирається на свої регулярні сесії щорічно, а також на спеціальні й надзвичайні сесії (усього їх було 29); рішення по порядку денному (який нараховує більше 100 питань) приймаються простою більшістю голосів і не обов'язкові для держав-членів, але розглядаються як думка світового співтовариства й у цьому змісті мають значний моральний авторитет. (За час своєї діяльності Генеральна Асамблея прийняла понад 10 тис. резолюції.) Рада Безпеки складається з 15 членів; 5 з них - постійні (Росія, США, Великобританія, Франція й Китай), інші обираються Генеральною Асамблеєю на два роки. Рішення приймаються більшістю в 9 голосів з 15, включаючи співпадаючі голоси всіх постійних членів (які, таким чином, мають право вето).

При розгляді питань, пов'язаних з виникненням погрози міжнародному миру, Рада Безпеки має винятково широкі права, включаючи право вводити економічні санкції й ухвалювати рішення щодо застосуванні збройних сил.

Економічна й Соціальна Рада (ЕКОСОР) займається економічними й соціальними питаннями в рамках ООН, організовуючи обговорення відповідних проблем, виробляючи рекомендації для держав-членів, проводячи дослідження, підготовляючи доповіді, скликаючи конференції й т.п. У його склад (щорічно обновлюваний на одну третину) входять 54 держави-члена, які обирають Генеральною Асамблеєю [29].

Рада по опіці була створена для того, щоб сприяти просуванню до самоврядування й незалежності 11 підопічних територій, що існували до моменту утворення ООН; в 1994 р. остання з них (Паулу, що перебувала під опікою США) здобула незалежність, і функціонування цього органа було фактично припинене.

Секретаріат виконує адміністративні функції, складається з більш ніж 15 тис. чоловік, що є громадянами приблизно 170 країн, і очолюється Генеральним Секретарем ООН, який грає важливу політичну роль у діяльності організації й призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Міжнародний Суд розміщається в Гаазі (Нідерланди) і складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки на дев'ятирічний строк за критеріями компетенції, а не національно-державної приналежності Сторонами в Суді можуть бути тільки держави й тільки на добровільній основі; у цьому випадку його рішення для них обов'язкові. Держава може зробити спеціальну заяву про визнання юрисдикції Суду обов'язковою, навіть і не будучи стороною в суперечці (такі заяви зробили понад 60 держав, хоча в багатьох випадках з істотними застереженнями). За час існування Суду на його розгляд було передано понад 70 спорів між державами й запитано понад 20 консультативних висновків.

В «родину» Організації Об'єднаних Націй входять 14 спеціалізованих установ ООН - міжурядових організацій універсального характеру, що мають спеціальне функціональне призначення. Деякі з них виникли задовго до створення ООН. З погляду масштабності впливу на сучасні міжнародні відносини має сенс особливо відзначити Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), які грають винятково важливу роль у координації валютно-фінансової політики держав-членів, наданні кредитів і позик і т.п., а також Міжнародне агентство по енергії (МАГАТЕ), наділене спеціальними функціями в плані нерозповсюдження ядерної зброї [42].

В епоху біполярного протистояння на міжнародній арені ефективність діяльності ООН часто виявлялася невисокою. Політична, військова й ідеологічна конфронтація двох наддержав й їхніх союзників нерідко впливала на діяльність основних структур й інститутів ООН. Із закінченням холодної війни виник потужний імпульс для активізації ООН й її перетворення в діючий механізм організації міжнародного життя.

Особливе значення набули зусилля ООН по підтримці миру. Якщо за перші чотири десятиліття свого існування ООН здійснила 14 різних місій й операцій з напрямком спостерігачів, посередників або військового персоналу в райони конфліктів, то з 1988 р. були ініційовані 33 миротворчі акції. Пік активності в цій області довівся на 1995 р., коли загальне число задіяного в миротворчій діяльності ООН персоналу склало майже 70 тис. чоловік (включаючи 31 тис. військовослужбовців) з більш ніж 70 країн [29].

Значний розвиток по лінії ООН одержала превентивна дипломатія (місії по встановленню фактів, зусилля по примиренню сторін, посередництво й т.п.), організація спостереження за перемир'ям, гуманітарні операції (надання допомоги біженцям й іншим жертвам конфліктів), сприяння післяконфліктній реабілітації. У тій або іншій формі ООН була залучена в зусилля по врегулюванню в більшості «гарячих точок» останнього десятиліття ХХ століття — у Сомалі, Мозамбіку, Камбоджі, Афганістані, Центральній Америці, на Гаїті, у колишній Югославії, на Ближньому й Середньому Сході, у Руанді, Західній Сахарі, Таджикистані, Грузії.

Разом з тим Рада Безпеки використала і такі інструменти, як санкції (економічні, політичні, дипломатичні, фінансові й інші примусові міри, не пов'язані з використанням збройних сил) і примусове роззброювання (у відношенні Іраку).

Однак припинення холодної війни не тільки відкрило нові можливості для ООН, але й рельєфно висвітило властиві їй недоліки, які раніше перебували на задньому плані. З одного боку, мова йде про витрати на утримання величезного бюрократичного апарата ООН, його неповороткості й неефективності процесу прийняття рішень, перевантаженості організації численними структурами і їхнім паралелізмом. З іншого боку, ставиться питання про адаптацію ООН до серйозної зміни міжнародно-політичного ландшафту, які відбулися за п'ять із зайвим десятиліть її існування. Нарешті, залишаються непроясненими багато концептуальних питань діяльності ООН (якою повинна бути система її пріоритетів, при яких умовах її функції можуть бути делеговані регіональним організаціям або коаліціям держав, які умови й межі втручання ООН у внутрішні справи суверенних держав, як домогтися оптимального сполучення демократизму й оперативності у функціонуванні ООН, як сполучити принцип її універсальності з особливим статусом постійних членів Ради Безпеки, і т.п.) [46].

У широкій дискусії, що розгорнулася, про реформу ООН виявилися глибокі розбіжності між учасниками цієї організації з питань черговості реформ, ступеня їхньої радикальності й самого змісту перетворень. У самому загальному плані можна виділити кілька основних тем, пов'язаних з обговорюваною проблемою:

- забезпечення більшої ефективності ООН при звертанні до питань міжнародної безпеки й удосконалювання інструментарію миротворчості й кризового регулювання,

- розширення можливостей залучення ООН у внутрішні справи держав у зв'язку з політичною нестабільністю, порушенням прав людини, екологічними або гуманітарними катастрофами;

- підвищення ролі ООН в «нетрадиційних» областях (екологія, міграція, регулювання інформаційних потоків і т.п.);

- зміна порядку фінансування діяльності ООН і принципів використання її фінансових ресурсів;

- модифікація ролі Генеральної Асамблеї з метою підвищити її здатність приймати діючі рішення;

- більше чітке визначення статусу Генерального Секретаря ООН і радикальна перебудова роботи Секретаріату ООН;

- уточнення функцій і ролі спеціалізованих установ ООН, координація їхньої діяльності, розширення повноважень Міжнародного Суду;

- підвищення ефективності роботи Ради Безпеки й зміна його складу [29].

Остання з відзначених вище тем стала предметом особливої уваги в дискусіях про реформування ООН. Існує більш-менш широка згода щодо необхідності збільшити число членів Ради Безпеки й зробити її склад більше репрезентативним. Значно більш складним є питання про категорії членства в Раді Безпеки. Найбільш очевидними кандидатами на включення в число постійних членів є Німеччина і Японія, однак при цьому неминучі домагання на аналогічний статус із боку ряду країн, що розвиваються,- Індії, Бразилії або Мексики. Крім того, розширення кола країн, що володіють правом вето, здатне паралізувати роботу Ради Безпеки. Разом з тим саме питання про право вето є одним із центральних. Хоча скасування цього інституту (за мотивами подолання нерівності країн-членів) практично нереальне, внесення в нього певних коректив представляється цілком можливим [45].

У цілому ж передумови для радикальної трансформації ООН у наш час виглядають не дуже значними - як через незбіжні погляди держав-членів (і небажання багатьох з них піти на занадто круті зміни), так і через відсутність необхідних фінансових ресурсів (через що вже сьогодні доводиться йти на певне згортання миротворчої діяльності). Однак еволюційна адаптація організації до мінливих умов настійно необхідна. Від цього буде залежати розширення можливостей ООН у плані її впливу на міжнародне життя й ефективне виконання функції найважливішого багатобічного механізму регулювання міжнародних відносин.

Особливо актуальною ця проблема стала у зв'язку з виникненням небезпечної тенденції використання військової сили проти суверенних держав в обхід ООН. Воєнні дії НАТО проти Югославії, розпочаті в березні 1999 р. без санкції Ради Безпеки, виразно позначили можливість ерозії ролі ООН як центрального елемента сучасної міжнародно-політичної системи.


 


Информация о работе «Гуманітарна діяльність Організації Об’єднаних Націй»
Раздел: Международные отношения
Количество знаков с пробелами: 66537
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
106409
0
0

... блоку НАТО, грубо порушені норми і принципи міжнародного гуманітарного права, застосовуваного в період збройних конфліктів. НАТО була почата чергова спроба підірвати роль Організації Об'єднаних Націй як головної структури по встановленню і підтримці міжнародного світу і безпеки, узаконити дії на світовій арені в обхід Ради Безпеки, а іноді і всупереч зайнятій їм позиції", уклав Усеслов'янський ...

Скачать
42791
0
0

... іх форм співробітництва як у рамках, так і поза рамками СНД при забезпеченні принципів взаємовигоди, поважанні інтересів один одного і при дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права. 1.2.7 ІНШІ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Наша країна має широке коло інтересів і в інших регіонах світу. Так, Україна є активним учасником Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) – міжнародної органі ...

Скачать
63432
0
0

... ія Об'єднаних Націй для підготовки статуту такої організації у відповідності з положеннями, які були розроблені в ході прелімінарних переговорів. Було встановлено, що в основу діяльності Організації Об'єднаних Націй повинен бути покладений принцип одностайності постійних членів Ради Безпеки ООН при вирішенні кардинальних питань забезпечення миру. Учасники конференції домовились про те, що ...

Скачать
238398
7
1

... ія – це набагато більші витрати, оскільки легалізація документів іноземної організації коштує недешево. В Україні законодавчо визначених органів та способів публічного контролю за діяльністю неприбуткових організацій не існує. 2. Аналіз фінансовий потоків Товариства Червоний Хрест України 2.1 Характеристика діяльності організації Товариство Червоного Хреста України (далі ТЧХУ) є всеукраї ...

0 комментариев


Наверх