Фінансовий план

4.2 Фінансовий план.

Фінансовий план має такі ж статті як і кошторис витрат. Кожна стаття фінансового плану планується на підставі статті кошторису.

4.3 Фонд оплати праці складається з основної, додаткової та інших заохочувальних компенсаційних виплат. Основна та додаткова заробітна плата плануються на підставі штатного розпису, інші заохочувальні та компенсаційні виплати – на підставі колективного договору.

На підприємстві для успішної діяльності на даний час впроваджено інформаційно-керуючі системи такі як:

Ø    Softlin «Бухгалтерія», побудована по архітектурі Клієнт-Сервер. Призначена для ведення бухгалтерського та складського обліку. Використовує систему управління базами даних «Informix»;

Ø    система Клієнт-Банк забезпечує роботу з банком в оперативному режимі;

Ø    система прийому заявок на автотранспорт. Розроблена на основі MS Access 2003. Забезпечує збір та обробку заявок на автотранспорт на поточний тиждень з врахуванням суміщення поїздок різними службами та розрахунок кількості палива в залежності від марки автомобіля, пори року та дальність поїздки;

Ø    програмний комплекс «АВК» для складання кошторисів на виконання робіт з поточного і капітального ремонтів та модернізації обладнання;

Ø    комплекс 1С : Зарплата та кадри. Призначена для обліку кадрів та розрахунку заробітної плати та пов’язаних з нею виплат. Розроблена в архітектурі Клієнт-Сервер;

Ø    комплекс для передачі в енергосистему диспетчерських заявок на виведення обладнання з роботи на час проведення ремонту та автоматизації їх обробки;

Ø    комплекс «Бюджетування». Побудована по архітектурі Клієнт-Сервер. Використовує систему управління базами даних «Firebird 2.0». Призначена для отримання фактичної фінансової інформації з системи Клієнт-Банк.

1.2 Економічний аналіз діяльності підприємства

Аналіз діяльності підприємства є необхідною умовою стабільної праці підприємства. Він дозволяє вчасно передбачити виробничу ситуацію для досягнення мети, а також попередити можливі негативні наслідки роботи.

Для управління державним підприємством необхідно перш за все володіти інформацією про витрати, про зменшення або підвищення того чи іншого економічного показника.

Приведемо суми витрат по статтям собівартості (у тому числі на ремонт) по кварталам з 2003 року до 2007 року.

Таблиця 1.1 Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (1 квартал 2003-2007 рр.)

Рис.1.1 Загальні витрати підприємства за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Рис.1.2 Витрати на ремонт за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.2. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за півріччя 2003-2007 рр.)

Рис.1.3 Загальні витрати підприємства за півріччя (2003-2007 рр.)

Рис.1.4 Витрати на ремонт за півріччя (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.3. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за 9 місяців 2003-2007 рр.)

Рис.1.5 Загальні витрати підприємства за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Рис.1.6 Витрати на ремонт за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.4. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за рік 2003-2007 рр.)

Рис.1.7 Загальні витрати підприємства за рік (2003-2007 рр.)

Рис.1.8 Витрати на ремонт за рік (2003-2007 рр.)

За приведеними даними видно, що загальні витрати та витрати на ремонт підвищуються щорічно. Це пов’язано з тим, що обладнання експлуатується дуже давно. Воно застаріло як за технічними так і за моральними ознаками.

На основі цих даних можна привести мету та задачі дипломної роботи.

1.3 Мета та задачі дипломної роботи

Для державного підприємства основною метою є зниження витрат. Введення нового обладнання на підприємство можливе лише при обґрунтуванні економічної доцільності цього рішення.

Аналіз витрат підприємства «ДнМЕМ» показує те, що витрати на ремонт обладнання підвищується щорічно, а отже і загальні витрати також ростуть. Звичайно, зростання витрат на ремонт на пряму пов’язано з тим, що обладнання використовується дуже давно, воно застаріло, і є не тільки джерелом великих витрат на ремонт та експлуатацію, але і підвищеним ризиком для робітників, які це обладнання обслуговують.

Предметом дослідження дипломної роботи виступає реальний інвестиційний проект, можлива реалізація якого розглядається на підприємстві.

Метою даного проекту є знаходження шляхів зниження витрат на підприємстві. Нами було виявлено, що витрати зростають через ремонтні роботи обладнання, тому, цілком справедливо вважати, що заміна старого обладнання на нове знизить витрати на ремонти. Для того, що у цьому впевнитися, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові – типу LTB 170D1/B.

Отже метою дипломного проекту є обґрунтування реального інвестиційного проекту підприємства.

Основними задачами, що необхідно вирішити для досягнення поставленої мети є:

Ø    аналіз економічних показників роботи підприємства у тому числі витрат на ремонти;

Ø    прогнозування витрат на 2008 рік;

Ø    проаналізувати необхідність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві ДнМЕМ;

Ø    виконати інвестиційний проект по заміні застарілого обладнання;

Ø    оцінити ефективність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві.

Ø    створення інформаційної системи для підприємства ДП «ДнМЕМ»;

Ø    охорона праці та техніка безпеки на підприємстві та на підстанціях.

При написані даної роботи були застосовані наступні методи дослідження: літературний, порівняльний, економіко-статистичний. Наочне подання результатів дослідження здійснюється у вигляді таблиці, рисунків та інформаційної системи СППР.

В роботі розроблений комплекс задач автоматизації планово-економічних розрахунків на ПК за допомогою Excel та кнопковий інтерфейс.

Висновки до першого розділу

Результатом виконання першого розділу дипломного проекту є вивчення та аналіз діяльності підприємства, формулювання мети та задач дипломного проекту.

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА ДО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕАЛЬНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ТА ОЦІНКА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

У даному розділі виконується прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт, запропоновано шляхи їх зниження; наведені теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства, реальний інвестиційний проект та його економічне обґрунтування.

2.1 Прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт на 2008 рік

 

В нашому розпорядженні є дані загальних витрат (у тому числі на ремонт) державного підприємства ДнМЕМ. Необхідно на основі цих даних виконати аналіз витрат підприємства та розробити прогнози діяльності підприємства у 2008 році.

Побудова моделі прогнозування витрат є досить важливою, оскільки керівництво підприємства завжди бажає знати, якими будуть ці витрати у майбутньому, і, залежно від цього, планувати свою діяльність.

Для побудови моделі нам необхідні наступні дані: загальні витрати підприємства та витрати на ремонт обладнання. Ця модель буде показувати які витрати підприємство може понести у 2008 році.

Прогнозування будемо виконувати за допомогою методу нелінійної апроксимації (поліноміальний тренд 3-го порядку), так як прогнозування саме за цим методом є найбільш достовірним, а отже, дає найточніший результат прогнозу.

Для цього на основі даних про витрати, ми будуємо графік загальних витрат за та за допомогою лінії тренду визначаємо параметри рівняння та розмір достовірності апроксимації.

Рис.2.1 Графік загальних витрат (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

,

де  - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку =6).

Достовірність (відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат наведене у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Значення загальних витрат, що прогнозуються (тис.грн)

За прогнозом (без урахування індексу інфляції) загальні витрати на 2008 рік складуть 28 297 тис.грн..

Згідно закону України „Про Державного бюджет” прогнозований рівень інфляції на 2008 рік складатиме 17%. Тому сума загальних витрат складатиме 28 297 * 1,17 – 33 107,82 тис.грн.

За допомогою того ж методу прогнозування визначимо витрати на ремонт за 2008 рік.

Для цього на основі даних про витрати, ми будуємо графік загальних витрат за та за допомогою лінії тренду визначаємо параметри рівняння та розмір достовірності апроксимації.

Рис.2.2 Графік витрат на ремонти (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

,

де  - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку =6).

Достовірність (відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат на ремон наведене у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Значення витрат на ремонт, що прогнозуються (тис.грн)

За розрахунками витрат ми бачимо, що наші фактичні витрати не відповідають прогнозованим. Це пов’язано з тим, що капітальний ремонт обладнання проводиться мінімум один раз у два роки. Тому прогнозоване значення витрат на 2008 рік є меншим ніж фактичні витрати 2007 року і складають 4 124 тис.грн. В даному прогнозі також не враховується індекс інфляції. З урахуванням – 4,124 * 1,17 – 4 825 тис.грн.

За прогнозом ми бачимо, що загальні витрати та витрати на ремонт зростають кожного року. Для того, щоб знизити ці витрати, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові – типу LTB 170D1/B.

2.2 Теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства 2.2.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства

Інвестиції (від латинського „invest” – вкладення) як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці 80-х років XX століття, коли розпочалася ринкова трансформація суспільства, і спочатку багатьма фахівцями в економічних дослідженнях помилково ототожнювалися з капіталовкладеннями [2, c.7; 3, c.19].

Поняття «інвестиції» використовується на всіх рівнях економічної системи: на рівні держави, суб’єктів господарювання та домогосподарств. Варто зазначити, що ми не будемо розглядати інвестиційну діяльність в контексті суспільства та будемо мати на увазі, що суб’єктом інвестування є підприємство, а не індивідууми.

В різних наукових працях, підручниках, навчальних посібниках поняття «інвестиції» тлумачиться по різному. Розглянемо деякі з визначень.

В цілій низькі підручників приводиться наступне: «Інвестування – це акт вкладення грошових коштів (що називаються інвестиціями) з метою отримання прибутку в майбутньому». Проте, дане визначення є неточним оскільки, по-перше, інвестиції можуть мати на меті, як економічні, так і позаекономічні цілі вкладення капіталу, а по-друге, вони можуть здійснюватися не тільки в грошовій, але й в інших формах.

Однією з типових помилок є ототожнення поняття „інвестиції” з поняттям „капітальні вкладення”. Проте, у світовій і вітчизняній практиці, визнається, що інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів тощо. Тоді як капітальні вкладення трактуються як вкладення капіталу у відтворення основних засобів виробничого та/або невиробничого характеру. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняття і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій.

Нобелівський лауреат з економіки Шарп У. зазначає: „У найбільш широкому розумінні слово „інвестувати” означає: „розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому”[4].

Вище наведене визначення розглядає поняття „інвестування” враховуючи аспект часу. Процес вкладання капіталу і одержання результату від здійсненних інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактується як інвестиційний лаг – проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів.

Окремо слід зазначити про так звані "споживацькі інвестиції" – придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект [5].

Відповідно до Закону такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права та цінності.

Враховуючи багатомірність економічної категорії, що розглядається, слід навести класифікацію інвестицій відповідно до основних їхніх ознак:

1.                За об’єктами вкладання капіталу: реальні та фінансові;

2.                За характером участі в інвестиційному процесі: прямі та непрямі;

3.                За відтворювальною спрямованістю: валові, реноваційні та чисті;

4.                За ступенем залежності від доходів: похідні та автономні;

5.                По відношенню до підприємства-інвестора: внутрішні та зовнішні;

6.                За періодом існування: короткострокові та довгострокові;

7.                За сумісництвом існування: незалежні, взаємозалежні та виключні;

8.                За рівнем доходності: високодохідні, середньодохідні та бездохідні;

9.                За рівнем інвестиційного ризику: безризикові, низькоризикові, середньоризикові та високоризикові;

10.            За рівнем ліквідності: високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні;

11.           За формами власності інвестованого капіталу: приватні, державні та змішані;

12.           За регіональними джерелами залучення капіталу: вітчизняні та іноземні;

13.           За регіональною спрямованістю інвестованого капіталу: інвестиції на внутрішньому ринку та інвестиції на міжнародному ринку;

14.           За призначенням об’єктів інвестування: виробничі та невиробничі;

15.           За матеріальністю інвестицій: матеріальні та нематеріальні;

16.           За ступенем впливу інвестування на управління підприємством: інвестиції, що забезпечують інвестору права повної власності на об’єкт інвестування; інвестиції, що не забезпечують права повної власності, проте забезпечують повний контроль управління підприємством; інвестиції, що не дозволяють контролювати управління об’єктом інвестування.

Крім зазначених ознак інвестиції також можна класифікувати за розміром капіталу, що інвестується; за формою отримання ефекту від інвестицій; за галузевою спрямованістю; за ознакою необхідності здійснення тієї чи іншої інвестиції; за ознакою енергозбереження; за ознакою контролю за забрудненням навколишньої середи тощо.

Так само як поняття „інвестиції” поняття „інвестиційна діяльність” не має загально визначеного тлумачення.

Відповідно до закону України „Про інвестиційну діяльність”, дане поняття визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [5].

Варто зазначити, що інвестиційна діяльність здійснюється з метою досягнення певних цілей, що підпорядковуються загальним задачам розвитку підприємства та його інвестиційній ідеології, та в кінцевому підсумку набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників.