3. Організаційно-будівельна частина
Проект виконання робіт розробляю по спорудженню підземного сталевого газопроводу по селищній вулиці при малоповерховій забудові; вулиця має рівнинний характер; геодезична відмітка початку будівництва 209; довжина газопроводу, на який виконується проект 250 м; геодезична відмітка останнього пікету газопроводу 208,1; переважна більшість ґрунтів по трасі віднесена до другої категорії. Виконання робіт ведеться сталевою трубою по ГОСТ 10705; довжина окремої труби – 10 м.
3.1 Організація будівництва вуличного газопроводу
Земляні роботи по риттю траншеї і котлованів повинні виконуватися після розбивки траси газопроводу, визначення меж розбивки і встановлення попереджуючих знаків про наявність на даній ділянці траси підземних комунікацій.
Згідно «Правил безпеки систем газопостачання України» газопроводи, які транспортують осушений газ, дозволяється прокладати в зоні промерзання ґрунту.
У відповідності до вимог [1] відстань від поверхні ґрунту до верху ізольованої труби складає 0,8 м. Для визначення глибини траншеї необхідно визначити діаметр ізольованої труби, який знаходжу згідно формули
Dізл=Dзовн+2Т, (3.1)
де Dзовн – зовнішній діаметр труби, м;
Т – товщина шару ізоляції (для «дуже посиленої» ізоляції Т=9 мм), м.
Dізл= 57+2*9=75 мм = 0,075 м
На підставі ДБН В.2.5–20–2001 визначаю глибину траншеї, Нтр, м, по формулі
Нтр=Нзакл+Dізл, (3.2)
де Нзакл – глибина закладання (згідно вимог ДБН Нзакл=0,8 м), м;
Dізл – діаметр ізольованої труби, м.
Нтр=0,8+0,075=0,86 м
Остаточна глибина траншеї становить
Нтр ост=Нтр=0,86 м
Ширина дна траншеї для прокладання сталевих газопроводів залежить від способу вкладання та діаметра ізольованої труби і може бути визначена за формулою
В=Dізл+0,3≥0,7, (3.3)
де Dізл – діаметр ізольованої труби, м.
В=0,075+0,3=0,38<0,7 м
Але остаточно ширину низу траншеї приймаю по ширині ріжучої кромки ковша екскаватора, попередньо прийнявши пневмоколісний екскаватор з оберненою лопатою марки ЭО-2621 з ємкістю ковша 0,25 м3 та шириною ріжучої кромки (ШРК) 0,77 м. В процесі виконання роботи стінки траншеї обрушуються і величина цього обрушення визначається категорією ґрунту. Таким чином, остаточна ширина низу траншеї може бути визначена за формулою
Вост=ШРК+δ (3.4)
де ШРК – ширина ріжучої кромки (ШРК=0,77 м), м;
δ – величина обрушення (для другої категорії ґрунту δ=0,1 м), м.
Вост=0,77+0,1=0,87 м
Згідно вимог для другої категорії ґрунту максимальна глибина траншеї з вертикальними стінками і без кріплення становить 1,2 м, а тому після проведення необхідних розрахунків траншея буде виконана з прчмими стінками.
3.2 Підрахунок об’ємів робіт і вибір ведучого механізму, підрахунок об’ємів робіт і затрат праці
При будівництві підземних газопроводів розробка ґрунту полягає у копанні шурфів в місці врізання газопроводу та з метою виявлення місць перетину з іншими інженерними комунікаціями, риття траншеї, поширення приямків для зварювання неповоротних стиків. В процесі копання траншеї екскаватор не створює рівного дна, тому завжди необхідно робити ручну зачистку, величина якої по глибині для вибраного типу екскаватора становить 0,1 м. Для спрощення підрахунки веду на один метр траншеї.
Визначаю об’єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, за формулою на 1 погонний метр
νшур=В*Н*λ, (3.5)
де В-ширина низу траншеї, м;
Н – глибина траншеї, м;
λ – довжина траншеї, м.
νшур=0,87*0,86*1=0,75 м3
Об’єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором визначаю згідно формули
νекс=В*(Н-с)* λ, (3.6)
де В-ширина низу траншеї, м;
Н – глибина траншеї, м;
с – величина недобору (для екскаватора ЭО-2621 с=0,1 м), м;
λ – довжина траншеї (прийняла 1 м), м.
νекс=0,87*(0,86–0,1)*1=0,66 м3
Об’єм ґрунту, що розробляється при ручній зачистці дна траншеї визначаю за формулою на 1 погонний метр
νруч зач=В*с* λ (3.7)
де В-ширина низу траншеї, м;
с – величина недобору (для екскаватора ЭО-2621 с=0,1 м), м;
λ – довжина траншеї, м.
νруч зач=0,87*0,1*1=0,09 м3
Визначаю об’єм земляних робіт по поширенню приямків для зварювання неповоротних стиків. Згідно вимог приямок копається на 0,7 м нижче дна траншеї, а отже глибину приямка визначаю за формулою
Нпр=Нтр ост+0,7, (3.8)
де Нтр ост – остаточна глибина траншеї, м.
Нпр=0,86+0,7=1,56 м
Згідно вимог [1] ширину низу приямку визначаю за формулою
Впр=Dізл+1,2, (3.9)
де Dізл – діаметр ізольованої труби, м.
Впр=0,075+1,2=1,28 м
Ширину верху приямку визначаю за формулою
В′пр= Впр+2*m*Нпр, (3.10)
де Впр – ширина низу приямку, м;
m – величина крутизни відкосу (для другої категорії ґрунту m=0,5);
Нпр – глибина приямка, м.
В′пр=1,28+2*0,5*1,56=2,56 м
Об’єм розробленого ґрунту при поширенні приямків визначаю за формулою
νпр=, (3.11)
де Впр – ширина низу приямку, м;
В′пр – ширина верху приямку, м;
Нтр – глибина приямку, м;
l – довжина траншеї (прийняла 1 м), м;
νекс – об’єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м3.
Vпр= (1,28+2,56)/2*1,56*1–0,66=2,34 м3
Форма і габарити приямку диктуються вимогами техніки безпеки, а також умовами зручності проведення зварювальних робіт.
З метою визначення робочої ширини будівельного майданчика розраховую ширину відвалу. Для її визначення необхідно врахувати збільшення об’єму після рихлення. Розрізняють два показники рихлення ґрунту: коефіцієнт початкового рихлення – К1, який показує ступінь рихлення щойно розробленого ґрунту; коефіцієнт кінцевого рихлення – К2, який показує ступінь рихлення злежаного або втрамбованого ґрунту після його засипання. Для даної категорії ґрунту К1=1,2, К2=1,04.
Таким чином загальний об’єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї визначаю за формулою
ν΄заг=νшур* К1, (3.12)
де νшур – об’єм ґрунту, розробленого при копанні шурфу, м3;
К1 – коефіцієнт початкового рихлення (К1=1,2).
ν΄заг=0,75*1,2=0,9 м3
Знаючи загальний об’єм землі по копанню шурфу, розраховую габаритні розміри відвалу згідно слідуючих формул
hвід=, (3.13)
де νзаг – об’єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї, м.
hвід=√0,9=0,81 м
Ширину відвалу визначаю згідно формули
Ввід=2*hвід, (3.14)
де hвід – висота відвалу, м.
Ввід=2*0,81=1,62 м
Визначивши всі об’єми по розробці ґрунту визначаю загальний об’єм робіт по копанню
νзаг=νшур*lшур*nшур+νекс*(L-lшур*nшур)+νруч зас*(L-lшур*nшур)+νпр*lпр*n, (3.15)
де νшур – об’єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, м3;
νекс – об’єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м3;
νруч зас – об’єм ґрунту, що розробляється при ручній зачистці дна траншеї, м3;
νпр – об’єм розробленого ґрунту при поширенні приямків, м3;
lшур – довжина шурфу, м;
L – довжина траси газопроводу, м;
lпр – довжина приямку, м;
n – кількість приямків, шт.;
nшур – кількість шурфів, шт.
νзаг=0,75*2*4+0,66*(250–8)+0,09*(250–8)+2,34*2*1=192,18 м3
Об’єм ґрунту у відвалі визначаю згідно формули
V1=νзаг*К1, (3.16)
де νзаг – загальний об’єм робіт по копанню, м3;
К1 – коефіцієнт первинного рихлення, (К1=1,2).
V1=192,18*1,2=230,6 м3
Після вкладання газопроводу на постіль він спочатку засипається м’яким ґрунтом з відвалу на 0,2 м вище верхньої відмітки ізольованої труби, з пошаровим ущільненням ручною трамбівкою та підбивкою «пазух».
Об’єм ґрунту для присипки газопроводу визначається за формулою
νруч пр=, (3.17)
де Dізл – діаметр ізольованої труби, м;
В-ширина низу траншеї, м.
νруч пр=0,87*(0,075+0,2)*1–3,14*0,0752 /4*1=0,23 м3
Об’єм бульдозерної засипки визначаю за формулою
νбул=В*(Н-Dізл-0,2)*l, (3.18)
де Dізл – діаметр ізольованої труби, м;
В-ширина низу траншеї, м;
Н – глибина траншеї, м.
νбул=0,87*(0,86–0,075–0,2)*1=0,5 м3
Об’єм робіт по засипці приямків рівний об’єму робіт по поширенню приямків.
Визначаю об’єм робіт по зворотній засипці за формулою
V2=(νруч пр*L+νбул*L+νпр*lпр*n)*К2, (3.19)
де νруч пр – об’єм ґрунту по ручній присипці газопроводу, м3;
νбул – об’єм ґрунту по бульдозерній засипці, м3;
νпр – об’єм ґрунту по засипці приямку;
L – довжина траси газопроводу, м;
lпр – довжина приямку, м;
n – кількість приямків, шт.;
К2 – коефіцієнт вторинного рихлення, (К2=1,04).
V2=(0,23*250+0,5*250+2,34*2*1)*1,04=195,92 м3
Визначаю об’єм робіт по вивезенню ґрунту
V3=νзаг*(К1-К2)+νтруб*L, (3.20)
де νзаг – загальний об’єм робіт по копанню, м3;
К1 – коефіцієнт первинного рихлення, (К1=1,2);
К2 – коефіцієнт вторинного рихлення, (К2=1,04);
νтруб – об’єм ізольованої труби, м3;
L – довжина траси газопроводу, м.
V3=192,18*(1,2–1,04)+0,004*250=31,75 м3
Складаю баланс земляних робіт. Нев’язка в підведенню балансу повинна становити не більше ±5%.
, (3.21)
де V1 – об’єм ґрунту у відвалі, м3;
V2 – об’єм робіт по зворотній засипці, м3;
V3 – об’єм робіт по вивезенню ґрунту, м3.
(230,6 – (195,92+31,75))/230,6*100% = 0,1 < ±5%
Основним фактором, який забезпечує своєчасне виконання робіт при потоково-захватному методі є правильно визначена потокова швидкість будівництва. При спорудженні підземних газопроводів найбільш трудомістким є виконання земляних робіт, тому інтенсивність потоку визначається по погонній (умовній) швидкості руху екскаватора, яка може бути визначена по формулі
V = П / V*Tзм, (4=3.22)
де П – продуктивність екскаватору, м3/зміну;
V – середній об’єм ґрунту на даній ділянці, який приходиться на 1 м траншеї, м3;
Тзм – час зміни, год (Тзм=8 год).
V = 76,19/0,66*8=14,4 м/год
Для риття траншеї під газопровід мною попередньо прийнятий екскаватор ЭО-2621 з об’ємом ковша 0,25 м3 та оберненою лопатою, змінна продуктивність якого визначається за формулою
, (3.23)
де Тзм – час зміни, год (Тзм=8 год);
Нчас – норма часу в машино-годинах на розробку 1 м3 ґрунту в щільному стані (2); Нчас=0,105.
П=8/0,105=76,19 м3/зм
Згідно з завданням монтаж газопроводу буде виконуватись трубами довжиною 10 м. Таким чином загальна кількість труб, що підлягає монтажу визначається за формулою
,(3.24)
де L – довжина траси газопроводу, м;
lтр – довжина окремої труби, м.
nтр=250/10=25 шт.
Аналогічно можна визначити кількість стиків, які підлягають зварюванню
, (3.25)
де L – довжина траси газопроводу, м;
lтр – довжина окремої труби, м;
1 – стик, що додається на врізання в діючий газопровід.
nст=250/10+1=26 шт.
З метою прискорення робіт по монтажу максимально можлива кількість стиків повинна зварюватися поворотними стиками, які при найменших затратах праці гарантують якість виконання робіт і потребують нижчу кваліфікацію зварювальника. Кількість поворотних стиків обмежується максимальною довжиною пліті, яка згідно [1] не повинна перевищувати 36 м (з метою запобігання пошкодження ізоляції при вкладанні в траншеї). Таким чином маю змогу визначити кількість неповоротних стиків за формулою
, (3.26)
де L – довжина траси газопроводу, м;
lпл – довжина пліті, м;
1 – стик, що додається на врізання в діючий газопровід.
nн ст=250/30+1=9 шт.
Кількість поворотних стиків визначаю за формулою
, (3.27)
де nст – кількість стиків, шт.;
nнст – кількість неповоротних стиків, шт.
nп ст=26–9=17 шт.
Для зварювання двох неповоротних стиків відриваються приямки в місці врізання та перетину з газопроводом, інші стики пропоную зварювати на бермі шляхом вкладання пліті на підставки з висотою 0,7 м від поверхні, що значно знизить затрати праці на поширення приямків.
Об’єм робіт по зняттю брукованої дороги визначаю згідно формули
V=(В+0,5)*L*h, (3.28)
де В-ширина низу траншеї, м;
L – довжина траси газопроводу, м.
V=(0,87 + 0,5)*250*0,2 = 68,5 м3
Таким чином, мінімальну ширину робочої зони визначаю згідно формули
ШРЗ=К+ШВ+2*Б+В+Зт+Т, (3.29)
де ШВ – ширина відвалу, м, ШВ=1,62 м;
Б – ширина берми, м, Б=0,5 м;
В-ширина траншеї, м, В=0,87 м;
Зт – зона розташування труби, м, Зт=0,375 м;
Т – зона руху технологічного транспорту, м, Т=3,5 м;
К – зона виконання робіт по огородженню, м, К=0,5 м.
ШРЗ=0,5+1,62+2*0,5+0,87+0,375+3,5=7,87 м
Довжину огорожі будівельного майданчику визначаю за формулою
Lогор=2*L, (3.30)
де L – довжина траси газопроводу, м.
L=2*250=500 м
Кількість стиків, що підлягають контролю фізичними методами слідуючим чином. Згідно вимог [1] для тиску 0,23 МПа повинно контролюватися 50% всіх стиків.
nст ф к=nст*0,5, (3.31)
де nст – кількість стиків, шт.
nст ф к=26*0,5=13 шт.
Визначаю фактичну довжину «захвату» за формулою
, (3.32)
де L – довжина траси газопроводу, м.
L=250/5=50 м
Визначивши основні об’єми робіт по спорудженню підземного газопроводу, приступаю до визначення затрат праці на виконання всіх робіт, враховуючи, що види робіт на «захваті» повинні бути закінчені за одну зміну. Знаючи загальний об’єм робіт даного виду, знаходжу норму часу на виконання одиниці, виконую розрахунки (перемножуючи їх) та отриманий результат заношу в таблицю 1. (дивись таблицю 4.1)
Таблиця 4.1 – Відомість затрат праці по всьому фронту робіт
№ п/п | Назва робіт | Група РЕКН | Один. виміру | Кількість | Норма часу | Трудомісткість | ||
будів. | машин | будів. | машин | |||||
1 | Транспортування секцій і труб | 25–122–1 | 100 м | 2,5 | 5,75 | 27,98 | 14,38 | 69,95 |
2 | Рекультивація грунту | 1–24–2 | 1000 м3 | 0,01 | - | 19,55 | - | 0,2 |
3 | Розробка ґрунту у відвал | 1–13–5 | 1000 м3 | 0,16 | 18,53 | 84,66 | 2,96 | 13,5 |
4 | Розробка ґрунту екскаватором з одночасним навантаженням на автосам. | 1–18–5 | 1000 м3 | 0,032 | 45,9 | 131,58 | 1,47 | 4,2 |
5 | Розробка ґрунту вручну | 1–164–2 | 100 м3 | 0,11 | 261,8 | - | 28,79 | - |
6 | Влаштування тимчасових переходів | 20–2–1 | 100 м2 | 0,02 | 22,04 | 1,54 | 0,4 | 0,03 |
7 | Зварювання, вкладання, пневматичне випробування труб | 22–9–1 | 1 км | 0,25 | 537,6 | 130,83 | 134,4 | 32,7 |
8 | Влаштування КВП | 16–75–2 | 1 шт. | 1 | 4,5 | 0,6 | 4,5 | 0,6 |
9 | Контроль якості зварних з'єднань (радіографування) | 25–122–1 | 1 ст | 13 | 1,52 | 3,35 | 19,76 | 43,55 |
10 | Нанесення ізоляцій | 22–17–3 | 1 км | 0,25 | 111,84 | 10,57 | 27,96 | 2,64 |
11 | Засипка вручну траншей | 1–166–2 | 100 м3 | 0,57 | 165,24 | - | 94,2 | - |
12 | Ущільнення засипки | 1–134–1 | 100 м3 | 0,57 | 18,36 | 4,45 | 10,5 | 2,5 |
13 | Засипка траншей бульдозером | 1–71–5 | 1000 м3 | 0,13 | - | 1,7 | - | 0,2 |
∑ | 339,32 | 170,0 7 | ||||||
∑ | 509,39 |
Оскільки для виконання кожного виду робіт передбачено використання робітників відповідного фаху, то для зменшення кількості працівників роботи повинні виконуватися комплексною бригадою з максимально можливим суміщенням професій.
Визначаємо сумарні затрати праці по всьому фронту робіт за формулою
Тзаг = Тб+Тм, (3.33)
де Тб – затрати праці будівельників,
Тм-затрати праці машиністів.
Тзаг =339,32+170,07=509,39 люд/год.
Визначаємо строки будівництва газопроводу
Nд= Тзаг*К/nбр*Нзм, днів (3.34)
де Тзаг-сумарні затрати праці по всьому фронту робіт,
nб-кількість чолоків у бригаді,
Нзм – час зміни.
Nд=509,39*0,5/8*8=4 дні.
Вибір машин розпочинаю з вибору ведучого механізму, яким буде екскаватор з оберненою лопатою ЭО-2621, з об’ємом ковша 0,25 м3 та шириною ріжучої кромки 0,77 м. Вибраний екскаватор буде здійснювати копання траншеї і його буде можливо використати для виконання робіт по навантаженню надлишкового ґрунту.
Для виконання зварювальних робіт вибираю зварювальний апарат
АСД-500 та малогабаритний варочний котел для приготування бітумної мастики.
Попередньо для вивезення надлишкового ґрунту приймаю автосамоскид ММЗ-554 з об’ємом кузова 4 м3.
Визначаю кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту за формулою
, (3.35)
де V3 – загальний об’єм ґрунту, що підлягає вивезенню, м3;
νкуз – об’єм кузова, м3;
К1 – коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).
nр=31,75/4*0,9=9 рейсів
Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.
Вибір вантажозахватних пристроїв та машин для вкладання починаю з визначення ваги монтажної одиниці. Вагу пліті ізольованого газопроводу, котрий підлягає вкладанню визначаю згідно формули
Рпл=ртр*lпл (3.36)
де ртр – вага одного погонного метра труби, кг/м;
lпл – довжина пліті, м.
1,1 – коефіцієнт який враховує вагу ізоляції
Рпл=6,6*30=198 кг
Враховуючи те, що вага монтажної одиниці суттєва, то вкладання пліті буду здійснювати за допомогою пневматичного автокрану типу КС-1562, а для сропування труб вибираю полотнище ПМ-337.
Для будівництва газопроводу пропоную, згідно вимог, використовувати труби по ГОСТу 10705.
Кількість труб та інших матеріалів, необхідних для виконання даного об’єму будівництва визначаю згідно РЕКН.
0 комментариев